Синдром хронічної втоми та його профілактика

Синдром хронічної втоми та його профілактика thumbnail

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Синдром (значення).

Синдро́м хроні́чної вто́ми (СХВ, англ. Chronic fatigue syndromes (СFS) — патологічний стан, який проявляється у вигляді хронічної втоми, яка триває не менше ніж 6 місяців та призводить до когнітивних труднощів. Хоча вважають, що цей синдром не має чіткої причини, але спостерігають його розвиток досить часто при герпесвірусних інфекціях, особливо при хворобі, яку спричинює герпесвірус людини 7-го типу (ГВЛ—7, HHV—7) та герпесвірус людини 6-го типу (ГВЛ—6, HHV—6). Не виключають також у розвитку цього синдрому роль інших герпесвірусів, деяких ентеровірусів, пневмокока тощо. Відносно часто спостерігають цей синдром у клінічному перебігу й інших захворювань — фіброміалгія, астенія, депресії, неврози тощо. Також вважається, що взаємодія таких факторів, як послаблена та порушена імунна система, віруси, ендокринні (гормональні) порушення, токсини, низький тиск, брак вітамінів та мікроелемнтів, часті стреси, безсоння, генетичні особливості організму можуть сприяти виникненню хронічної втоми.[6][7]

Особливості термінології[ред. | ред. код]

Раніше британські лікарі використовували термін «міалгічний енцефаломієліт» (МЕ), але після введення в 1988 році терміну СХВ в наукових дослідженнях і масовій культурі він практично витіснив МЕ з ужитку. Означення СХВ багато разів піддавали ревізії. В 1994 році група дослідників з Центрів з контролю за хворобами (CDC) сформулювали класичне і найбільш уживане означення СХВ[8]. Головною проблемою цього означення було те, що воно не призначалось для клінічної діагностики, а покликане було сприяти стандартизації наукових досліджень. 2003 року дослідники сформулювали канадські критерії для діагностики МЕ/СХВ[9][10]. Згадані діагностичні критерії мали ряд недоліків. Зокрема, МЕ в МКХ-10 класифікують як неврологічне захворювання[11], в той же час під критерії СХВ потрапляє гетерогенна група пацієнтів з хронічною втомою, яку породжують інші причини[12]. Для розв’язання цієї проблеми Інститут медицини США запропонував відмовитися від термінів МЕ та СХВ, для позначення цієї патології, та використовувати термін «Системне захворювання непереносимості навантажень» (англ. Systemic Exertion Intolerance Disease (SEID))[13][14], відповідно змінивши діагностичні критерії.

Історія вивчення[ред. | ред. код]

У 1938 році американські лікарі описали перші випадки цього захворювання, яке тоді вважали атиповим поліомієлітом[15]. Пізніший аналіз ранніх спалахів показав, що це були випадки нового захворювання, яке в той час назвали «міалгічним енцефаломієлітом», а також «епідемічною нейроміастенією», «Ісландською хворобою»[16][17]. У 1956 році міалгічний енцефаломієліт вперше ідентифікували як нову клінічну нозологію, це сталося після спалаху в Королівському вільному госпіталі (англ. Royal Free Hospital)[18].

Це захворювання у 1988 році американські дослідники назвали «синдромом хронічної втоми, який спричинює вірус Епштейна — Барр»[19][20]. Після епідемії цього ураження, яку зафіксували взимку 1985 року в США у курортному містечку Інклайн-Віллидж, коли до лікарів звернулась велика кількість пацієнтів зі скаргами на хронічну втому та безсилля, малоенергійність, пригнічений настрій аж до рівня депресії, немотивований біль у суглобах та м’язах[21] вивченню цього синдрому приділяють нині багато уваги.

Етіологія[ред. | ред. код]

Ґрунтовні лабораторні дослідження дали змогу виявити у хворих ознаки ураження герпесвірусом людини 7-го типу, рідше — іншими герпесвірусами. Також відомо, що синдром розвивається в перебігу інших хвороб з неуточненою або невиявленою етіологією.

Так як у багатьох пацієнтів з ймовірним діагнозом синдрому хронічної втоми є підвищені рівні імуноглобуліну G (IgG) до капсиду вірусу Епштейна — Барр, то тривалий час вважали його збудником хвороби, але на сьогодні це припущення відкинуте. У значної кількості пацієнтів підвищені рівні IgG до вірусу Коксаки В, герпесвірусу людини 6-го та 7-го типів, пневмокока. У цих пацієнтів є зменшений відсоток природних кілерів. У більшості пацієнтів є декілька цих імунологічних зрушень.[13]

Також обговорюють й інші теорії виникнення СХВ. Зокрема, існує припущення про ендокринний характер цієї патології.[22]

Епідеміологічні особливості ураження герпесвірусом людини 7-го типу[ред. | ред. код]

Людина інфікується вірусом герпесу людини 7-го типу в дитинстві або юності. Основним механізмом інфікування є повітряно-крапельний.

Патогенез синдрому хронічної втоми при ураженні герпесвірусом людини 7-го типу[ред. | ред. код]

Герпесвірус людини 7-го типу має значне поширення та віднайдений у 80 відсотків людей. Клінічні прояви найпоширеніші серед людей 25 — 50 років. Часто вірус перебуває в неактивованій формі і переходить в активну форму лише в часи і випадки зниження імунітету — після неконтрольованих вірусних хвороб (наприклад, грипу), важких стресів, загострень хронічних інфекцій.

На клітинному рівні герпесвірус людини 7-го типу уражає лімфоцити. Це значно ускладнює діагностику, бо навіть обстеження імунної системи не прояснюють картину. Кількість лімфоцитів нібито цілком достатня, але вони функціонально недостатні, їх захисна функція не спрацьовує після ураження вірусом.

Клінічні прояви[ред. | ред. код]

Основні клінічні ознаки синдрому хронічної втоми:

  • раптове виникнення виснажливої слабкості;
  • втома прогресує і не проходить після відпочинку;
  • у хворого майже вдвічі знижується працездатність протягом останніх до обстеження шести місяців;
  • немає інших видимих відомих причин або виснажуючих хвороб, які можуть спричинити неминущу втому.

Типовими клінічними проявами для розвитку синдрому хронічної втоми на ранніх стадіях є:

  • слабкість, швидка стомлюваність, яка не проходить навіть після тривалого відпочинку; наростаючі розлади уваги,
  • підвищена подразливість і нестійкість емоційно-психічного стану;
  • повторюваний і наростаючий головний біль, не пов’язані з будь-якою патологією;
  • розлади сну і порушення формули сну у вигляді денної сонливості та безсоння вночі; прогресуюче на цьому тлі зниження працездатності, що змушує хворих використовувати різні психостимулятори з одного боку і снодійні з іншого;
  • часте і інтенсивне куріння з метою розумової стимуляції вдень, щоденні вечірні прийоми алкоголю для зняття нервово психічні порушення ввечері, що приводить до широкого поширення побутового пияцтва;
  • зниження ваги (незначне, але чітко відзначене хворими) або, для груп матеріально забезпечених осіб, що ведуть фізично малоактивний спосіб життя, ожиріння I—II стадій;
  • біль в суглобах, зазвичай великих і хребті;
  • апатія, безрадісний настрій, емоційна пригніченість.

Малі ознаки синдрому хронічної втоми у розвитку включають:

  • прогресуюча або тривала втома, особливо виражена після будь-яких фізичних навантажень, які раніше переносилися легко;
  • субфебрилітет (підвищення температури тіла при вимірюванні у пахвовій ділянці ртутним термометром до 38 °C);
  • часто дискомфорт аж до болю в горлі;
  • збільшення лімфатичних вузлів (лімфаденопатія);
  • м’язова слабкість;
  • міалгія (біль у м’язах);
  • розлади сну (безсоння або, навпаки, сонливість);
  • головний біль незвичного, для конкретної людини, характеру;
  • мігруючий біль у суглобах;
  • нейропсихологічні розлади: підвищена чутливість до яскравого світла, розлад зору (плями перед очима), забудькуватість, дратівливість, нерішучість, зниження ментальної активності та здатності до концентрації уваги;
  • депресія.
Читайте также:  Синдром мальабсорбции глюкозы и лактозы

Таким чином, головним діагностичним критерієм синдрому хронічної втоми є постійна втома зі зниженням працездатності та когнітивності, що виникає на тлі до цього не порушеного здоров’я, що триває не менше 6 місяців.

Одним з провідних симптомів при синдромі хронічної втоми є нейропсихологічна виснаженість, яку особливо чітко виявляють при дослідженні спеціальними методами вивчення працездатності (таблиці Шульте, коректурна проба тощо), проявляється як гіпостенічний або астенічний синдроми. З явищами виснаження при синдромі хронічної втоми безпосередньо пов’язана і недостатність активної уваги, що проявляється у збільшенні кількості помилок.

Синдром хронічної втоми відрізняється від транзиторного стану слабкості у здорових людей і у хворих з різними захворюваннями в початковій стадії і в стадії реконвалесценції за тривалістю і виразністю психосоматичних порушень. Клінічні прояви синдрому хронічної втоми часто відповідають класичним уявленням про хворобу, що є самостійною нозологічною одиницею.

Досить важливим є те, що дана симптоматика перебігає прогресивно і не може бути пояснена ніякими соматичними захворюваннями. Більш того, при ретельному клінічному обстеженні не вдається виявити ніяких об’єктивних змін стану організму — лабораторні дослідження показують відсутність відхилень від норми.

Дуже важливо правильно діагностувати наявність синдрому хронічної втоми у хворого, так як постійна втома (втомлюваність), яка характерна для синдрому хронічної втоми, може також виникати при інших соматичних захворюваннях та психічних розладах, зокрема фіброміалгії, астенії, депресії та неврозах.

Лікування[ред. | ред. код]

Основне лікування на цьому етапі[ред. | ред. код]

Вважають, що ефективної монотерапії синдрому хронічної втоми не існує — терапія повинна бути комплексною і суворо індивідуалізованою. Однією з важливих умов лікування є також дотримання охоронного режиму[невідомий термін] і постійний контакт хворого з лікарем. З медикаментів добре зарекомендували себе малі дози психотропних засобів: трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (флуоксетин, сертралін, тощо) та інші. Призначають також вітаміни, деякі мікроелементи. Описано помітний клінічний ефект при використанні есенціальних жирних кислот, обговорюють можливість застосування ацетилкарнітину. Вивчають ефективність імунотропної терапії (введення імуноглобулінів, стимуляторів імунітету тощо), антимікробного і антивірусного лікування. У хворих із синдромом хронічної втоми спостерігають виражену імунну дисфункцію клітинних та гуморальних ланок імунітету і в системі інтерферону, що вимагає відповідної корекції і тривалої імунореабілітації. Ряд авторів також рекомендує проводити корекцію стану імунної системи: малі дози глюкокортикостероїдів, короткі курси L-БОФ тощо.

Підтримувальне лікування[ред. | ред. код]

Застосовують симптоматичну терапію: нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), знеболювальні засоби, Н2-блокатори, тощо. Істотну допомогу надають методи психологічної, а також функціональної реабілітації, у тому числі: фізіотерапевтичні методи, голкорефлексотерапія, лікувальна фізкультура, тощо. Певні надії покладають на використання поліпептидних ноотропних препаратів, так як вони ефективно відновлюють порушений метаболізм та інтегративні функції мозку. Одним з найбільш витребуваних препаратів цієї групи є кортексин.

Пошуки нових препаратів[ред. | ред. код]

Недавно проведені клінічні дослідження (II фаза) показали певну ефективність імунодепресанта ритуксимабу[23]. Для підтвердження його ефективності на великій групі пацієнтів проводять III фазу клінічних випробувань[24][25]. Автори дослідження вважають, що його позитивний результат свідчить на користь суттєвого патогенетичного впливу фактору утворення автоантитіл при синдромі хронічної втоми. Поки що неповністю доказаний аналіз підгрупи пацієнтів, які відповіли на терапію ритуксимабом, показав, що у них спостерігали зниження рівня аутоантитіл проти бета-адренергічних рецепторів і мускаринових холінергічних рецепторів[26].

Соціальні аспекти захворювання[ред. | ред. код]

Тяжкі форми СХВ часто призводять до втрати роботи і навіть здатності до самообслуговування[14]. За різними оцінками, тільки в США від 836 000 до 2.5 млн хворих страждають від цієї недуги. Не зважаючи на це, захворювання залишається маловивченим, а дослідження направлені на його розуміння недостатньо фінансують[27]. Задля інформування широких мас про це захворювання, 12 травня встановлено міжнародним днем МЕ/СХВ[28][29].

Хворі часто стикаються з нерозумінням з боку лікарів, колег, родичів. Неправильне лікування призводить до погіршення стану[30].

Трагічні історії хворих на тяжкі форми СХВ стали поштовхом до створення низки документальних фільмів, повністю або частково присвячених цьому захворюванню, зокрема:

  • «Забута чума»[31]
  • «Голоси з тіні»[32]
  • «Канарка у вугільній шахті»[33]

Див. також[ред. | ред. код]

  • Інфекція, яку спричинює герпесвірус людини 7-го типу
  • Інфекція, яку спричинює герпесвірус людини 6-го типу
  • Герпесвірусні інфекції
  • Астенія
  • Фіброміалгія
  • Депресія клінічна
  • Лінивство
  • Прокрастинація

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Kmínek A, Simůnek I Chronic fatigue immune dysfunction syndrome: an epidemic? // Pediatr. — American Academy of Pediatrics, 1992. — Vol. 89, Iss. 4 Pt 2. — P. 804. — ISSN 0031-4005; 1098-4275; 0210-5721
  2. а б в г д е ж K Fukuda, Straus S. E., I Hickie et al. The Chronic Fatigue Syndrome: A Comprehensive Approach to Its Definition and Study // Ann. Intern. Med. / C. Laine — American College of Physicians, 1994. — Vol. 121, Iss. 12. — P. 953–9. — ISSN 0003-4819; 1539-3704 — doi:10.7326/0003-4819-121-12-199412150-00009
  3. Klimas N. G., Bested A. C. Myalgic Encephalomyelitis/Chronic Fatigue Syndrome: Clinical Working Case Definition, Diagnostic and Treatment Protocols // Journal of Chronic Fatigue Syndrome: multidisciplinary innovations in research, theory and clinical practice — 2003. — Vol. 11, Iss. 1. — P. 7–115. — ISSN 1057-3321; 1547-0660 — doi:10.1300/J092V11N01_02
  4. World Health Organization International Classification of Diseases, Eleventh Revision (ICD-11)
  5. Всесвітня організація охорони здоров’я International Classification of Diseases,Ninth Revision — 1978.
  6. ↑ CFS (Chronic Fatigue Syndrome) (англ.)
  7. ↑ No More Fatigue: Why You’re So Tired and What You Can Do About It Hardcover — February 1, 2011 by Jack Challem (англ.)
  8. ↑ Fukuda, Keiji; Straus, Stephen E.; Hickie, Ian; Sharpe, Michael C.; Dobbins, James G.; Komaroff, Anthony (1994-12-15). The Chronic Fatigue Syndrome: A Comprehensive Approach to Its Definition and Study. Annals of Internal Medicine 121 (12). с. 953–959. ISSN 0003-4819. doi:10.7326/0003-4819-121-12-199412150-00009. Процитовано 2016-08-22.
  9. ↑ Carruthers, Bruce M.; Jain, Anil Kumar; Meirleir, Kenny L. De; Peterson, Daniel L.; Klimas, Nancy G.; Lerner, A. Martin; Bested, Alison C.; Flor-Henry, Pierre та ін. (2003-01-01). Myalgic Encephalomyelitis/Chronic Fatigue Syndrome. Journal of Chronic Fatigue Syndrome 11 (1). с. 7–115. ISSN 1057-3321. doi:10.1300/J092v11n01_02. Процитовано 2016-08-22.
  10. ↑ Myalgic Encephalomyelitis/ Chronic Fatigue Syndrome: Clinical Working Case Definition, Diagnostic and Treatment Protocols. https://investinme.org/.
  11. ↑ Postviral fatigue syndrome.
  12. ↑ Twisk, Frank N. M. (2016-02-05). Replacing Myalgic Encephalomyelitis and Chronic Fatigue Syndrome with Systemic Exercise Intolerance Disease Is Not the Way forward. Diagnostics (en) 6 (1). с. 10. PMC 4808825. PMID 26861399. doi:10.3390/diagnostics6010010. Процитовано 2016-08-22.
  13. а б Burke A Cunha Chronic Fatigue Syndrome Medscape. Infectious Diseases Articles. Viral Infections /Chief Editor: Stuarte Bronze Updated: Feb 16, 2016 [1]
  14. а б Clayton E (2015-03-17). Beyond myalgic encephalomyelitis/chronic fatigue syndrome: An iom report on redefining an illness. JAMA 313 (11). с. 1101–1102. ISSN 0098-7484. doi:10.1001/jama.2015.1346. Процитовано 2016-08-22.
  15. ↑ Public health bulletin. no.231-240 1936-38.
  16. ↑ Parish, J. G. (1978-11-01). Early outbreaks of ‘epidemic neuromyasthenia’. Postgraduate Medical Journal 54 (637). с. 711–717. ISSN 0032-5473. PMC 2425322. PMID 370810. Процитовано 2016-08-23.
  17. ↑ E.D. Acheson (1959). The clinical syndrome variously called benign myalgic encephalomyelitis, Iceland disease and epidemic neuromyasthenia. The American Journal of Medicine.
  18. ↑ Acheson, E.D. (1956). A new clinical entity?. Lancet. Архів оригіналу за 20 квітня 2016.
  19. ↑ Holmes, G. P.; Kaplan, J. E.; Gantz, N. M.; Komaroff, A. L.; Schonberger, L. B.; Straus, S. E.; Jones, J. F.; Dubois, R. E. та ін. (1988-03-01). Chronic fatigue syndrome: a working case definition. Annals of Internal Medicine 108 (3). с. 387–389. ISSN 0003-4819. PMID 2829679. Процитовано 2016-08-25.
  20. ↑ HOLMES GP, KAPLAN JE, STEWART JA, HUNT B, PINSKY PF, SCHONBERGER LB. A cluster of patients with a chronic mononucleosis-like syndrome: is Epstein-Barr virus the cause? JAMA. 1987 r;257:2297-2302.
  21. ↑ STEINBROOK, ROBERT (1986-06-07). 160 Victims at Lake Tahoe : Chronic Flu-Like Illness a Medical Mystery Story. Los Angeles Times (en-US). ISSN 0458-3035. Процитовано 2016-08-25.
  22. ↑ Baschetti R. Chronic fatigue syndrome: an endocrine disease off limits for endocrinologists? Eur J Clin Invest. 2003 Dec;33(12):1029-31.
  23. ↑ Fluge, Øystein; Bruland, Ove; Risa, Kristin; Storstein, Anette; Kristoffersen, Einar K.; Sapkota, Dipak; Næss, Halvor; Dahl, Olav та ін. (2011-10-19). Benefit from B-Lymphocyte Depletion Using the Anti-CD20 Antibody Rituximab in Chronic Fatigue Syndrome. A Double-Blind and Placebo-Controlled Study. PLOS ONE 6 (10). с. e26358. ISSN 1932-6203. PMC 3198463. PMID 22039471. doi:10.1371/journal.pone.0026358. Процитовано 2016-08-23.
  24. ↑ B-lymphocyte Depletion Using Rituximab in Chronic Fatigue Syndrome/ Myalgic Encephalopathy (CFS/ME). A Randomized Phase-III Study. — Full Text View — ClinicalTrials.gov. clinicaltrials.gov. Процитовано 2016-08-24.
  25. ↑ The Biggest Chronic Fatigue Syndrome Treatment Trial Begins: Fluge/Mella On Rituximab — Simmaron Research (en-US). 2015-01-20. Процитовано 2016-08-24.
  26. ↑ Loebel, Madlen; Grabowski, Patricia; Heidecke, Harald; Bauer, Sandra; Hanitsch, Leif G.; Wittke, Kirsten; Meisel, Christian; Reinke, Petra та ін. (2016-02-01). Antibodies to β adrenergic and muscarinic cholinergic receptors in patients with Chronic Fatigue Syndrome. Brain, Behavior, and Immunity 52. с. 32–39. doi:10.1016/j.bbi.2015.09.013. Процитовано 2016-08-23.
  27. ↑ Estimates of Funding for Various Research, Condition, and Disease Categories (RCDC).
  28. ↑ CFS Awareness Day is May 12. Процитовано 2016-08-24.
  29. ↑ https://www.may12th.org. May 12th International Awareness Day. May 12th International Awareness Day. Процитовано 2016-08-24.
  30. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 серпня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  31. ↑ Забута чума (англ. Forgotten Plague (2015))
  32. ↑ Голоси із тіні (англ. Voices from the Shadows (2011))
  33. ↑ Канарейка у вугільній шахті. Архів оригіналу за 13 вересень 2016. Процитовано 24 серпень 2016.
Читайте также:  Что такое преходящий синдром ранней реполяризации желудочков

Джерела[ред. | ред. код]

  • Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778 — 12 с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-214-3.
  • Burke A. Cunha. Chronic Fatigue Syndrome Medscape / Chief Editor: Stuarte Bronze. Updated: Feb 16, 2016.
  • Louis Flamand, Irmeli Lautenschlager, Gerhard Krueger, Dharam Ablashi. Human Herpesviruses HHV-6A, HHV-6B & HHV-7: Diagnosis and Clinical Management Elsevier, 2014. — 362 р. (англ.)
  • Michelle R. Salvaggio. Human Herpesvirus 6 Infection / Chief Editor: Burke A. Cunha // Medscape. Infectious Diseases Articles. Viral Infections. Updated: Oct 18, 2013. (англ.)
  • Liesegang T. Herpes simplex // Cornea. — 1999. — Vol. 18, no. 6. (англ.)
  • Баринский И. Ф., Шубладзе А. К., Каспаров А. А., Гребенюк В. Н. Герпес (этиология, диагностика, лечение). — М. : Медицина, 1986. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

  • CDC. Chronic Fatigue Syndrome (CFS) (англ.)
  • Mayo clinic. Diseases and Conditions. Chronic fatigue syndrome (англ.)
  • Chronic Fatigue Syndrome Health Center (англ.)

Источник

Автор: Петро Малінін

Синдром хронічної втоми – причини і лікування, профілактика

Причини, симптоми, діагностика та лікування синдрому хронічної втоми

Напевно неприємне відчуття сильної втоми більшості людей досить знайоме. Нерідко воно пов’язано з серйозним фізичним або психічним перенапруженням, але проходить досить швидко під час повноцінного відпочинку. Можна відзначити, що на сьогоднішній день такий стан часто виникає після авральних робіт, складання сесії, а також посадки городу або генерального прибирання у своєму власному домі. В цих випадках практично будь-яка людина може легко визначити, в який момент він відчув ознаки втоми і з чим вони пов’язані власне.

Нерідко при синдромі хронічної втоми багато пацієнти не здатні точно визначити, коли саме з’явилася втома і не можуть чітко назвати причину перебування у такому неприємному стані.

Причини синдрому хронічної втоми

Точні причини розвитку представленого захворювання не можуть точно охарактеризувати навіть сучасні лікарі, оскільки й донині перебуває в стадії поглибленого вивчення. В деяких випадках важливу роль може грати серйозний інфекційний фактор. Як правило, у багатьох пацієнтів можна виявити герпетичну інфекцію, вірус Епштейна-Барр, цитомегаловірус або коксакі-віруси, а також інші небезпечні захворювання.

Фахівці припускають, що синдром хронічної втоми розвивається внаслідок тривалої стимуляції імунних клітин людини інфекційними антигенами. Саме з цитокінами, що виробляються людиною при боротьбі з інфекцією, пов’язане певне підвищення температури тіла, різні м’язові болі, озноб і загальне нездужання.

В інших випадках синдром хронічної втоми безпосередньо пов’язаний з конкретними порушеннями в роботі важливою лімбічної системи ЦНС. Доведено, що з нею пов’язана емоційна сфера, пам’ять, працездатність, правильний добовий ритм неспання і сну, а також вегетативна регуляція внутрішніх органів людини. У багатьох пацієнтів з таким небезпечним діагнозом в першу чергу страждають саме ці функції.

У сучасному світі синдром хронічної втоми найчастіше може зустрічатися в досить молодому віці, як у звичайних чоловіків, так і у працюючих жінок. Відзначено, що у слабкої статі дане захворювання діагностується частіше. Можна відзначити, що від цього захворювання страждають люди відповідальні, активні та успішні, які звалюють на себе непомірну навантаження. При постійному перенапруженні людська нервова система може дати збій і тоді відбувається зрив.

Читайте также:  Что вредно при синдроме жильбера

Симптоми синдрому хронічної втоми

Ця серйозна хвороба звичайно починається з одного з численних інфекційних захворювань, нерідко навіть із звичайної застуди. Як правило, після типового гострого періоду інфекції протягом не менше двох тижнів в нормі може спостерігатися підвищена стомлюваність, періодичні головні болі, загальна слабкість і депресивний фон настрою. Але при синдромі хронічної втоми такі симптоми можуть не проходити навіть через довгі 3-5 місяців. І тільки при цьому пацієнт звертається до певних лікарям.

Коли людину турбує поганий нічний сон, то він зазвичай йде на прийом до невролога. Коли з’являється екзема — консультується у дерматовенеролога. А при загальному послаблення стільця — до гастроентеролога. Але якщо має місце синдром хронічної втоми, то призначене лікування або не дає результатів, або спостерігається короткочасне поліпшення стан людини, оскільки справжня причина захворювання залишається без уваги.

Основними симптомами даного синдрому можна відзначити постійну втому, яка зовсім не проходить навіть після тривалого сну або декількох днів відпочинку. нерідко у багатьох пацієнтів виникає не тільки сонливість, але і розвивається депресію, апатію, іпохондрію, відзначають серйозні фобії.

У деяких випадках характерні помітне зниження або значне підвищення температури тіла на досить тривалий період часу. Такі порушення терморегуляції необхідно своєчасно лікувати, інакше вони спричинять за собою серйозні ускладнення. Багато пацієнтів скаржаться на безпричинне зниження маси тіла, аж до 10 кг за один місяць. також можливі сильні головні болі, запаморочення, світлобоязнь, фарингіти, сухість очей, болючість лімфовузлів, тахікардія, а у жінок ще й посилення передменструального синдрому.

Діагностика синдрому хронічної втоми

Сучасна діагностика хвороби зазвичай здійснюється на підставі певних критеріїв. До великим критеріям можна віднести тривалу втому протягом понад півроку або періодично посилюється втома, зниження денної активності, проблеми зі сном після тривалого відпочинку. А найголовніше при цьому спостерігається відсутність соматичних, інфекційних, психіатричних захворювань, пухлинних процесів та ендокринних порушень.

Малі критерії включають фарингіти, помірне підвищення температури тіла, але не більше 38 градусів, помітне збільшення лімфатичних вузлів, а також м’язові болі, погана переносимість будь-якої фізичної навантаження, головний біль і загальна м’язова слабкість. Далі можна згадати про ломоту в суглобах, яка не супроводжується набряком, погіршення можливостей уваги і пам’яті, апатії, депресії і світлобоязнь.

Такий небезпечний синдром хронічної втоми зазвичай підтверджується при наявності не менше трьох великих і шість малих критеріїв. Потім в ході діагностики будуть виключені початкові симптоми розвивається онкологічного, інфекційного, соматичного, психіатричного або ендокринного захворювання. Пацієнта повинні всебічно обстежити такі лікарі, як терапевт, ендокринолог, інфекціоніст та невролог. Роблять аналізи крові і обстежують стан усіх внутрішніх органів і систем.

Лікування синдрому хронічної втоми

Найпершим кроком у правильному лікуванні синдрому хронічної втоми є зниження основної психічної навантаження. Необхідно зменшити загальну кількість всіх виконуваних справ за добу приблизно на 20%. Також бажано позбутися від таких обов’язків, які завжди вимагають сильної психічної напруги. Деяким пацієнтам можна порекомендувати певні сеанси психотерапії, а також релаксуючі сеанси і аутотренінг.

Кожен пацієнт повинен розуміти, наскільки серйозна відмова від лікування синдрому хронічної втоми. Сучасна раціональна психотерапія головним чином спрямована на швидку нормалізацію загального психоемоційного стану хворого. Потім варто навчання методам об’єктивної самооцінки, що дозволяє реально оцінювати все що виникають перевантаження, щоб контролювати кількість необхідного відпочинку організму.

Всі наступні сеанси психотерапії забезпечують вироблення конкретних здібностей пацієнта ефективно боротися зі стресом і при необхідності в короткий термін знімати будь нервове напруження. Також важливе значення має і точне дотримання правильного режиму праці і відпочинку, розпорядку дня, суворого чергування фаз фаз сну і неспання.

Практично всім пацієнтам призначають конкретні оздоровлюючі процедури. До них можна зарахувати перебування на свіжому повітрі, піші прогулянки, контрастний душ, помірну фізичну активність. Крім цього в сучасну лікувальну програму обов’язково повинен бути включений спеціальний комплекс релаксуючих фізичних вправ. Надалі навантаження можна збільшувати, якщо дозволяє стан пацієнта.

Всім пацієнта з синдромом хронічної втоми рекомендовані позитивні емоції і ходьба. Поряд з цим може бути призначений біг або плавання, а також нескладні дихальні вправи і ароматерапія. При лікуванні даної хвороби показані сучасні препарати головним чином рослинного походження. Вони підвищують не тільки опірність організму багатьох факторів стресу, але і надають зміцнює дію на імунітет.

Правильне і одночасно здорове харчування включає в себе регулярне вживання продуктів, які багаті мікроелементами і певними вітамінами. лікарі рекомендують вживати велику кількість рідини в добу, але при цьому слід уникати кави, міцного чаю і спиртних напоїв. Пацієнтам необхідно утримуватись від частого вживання солодкої їжі, щоб не спровокувати підйом рівня глюкози в крові, оскільки зниження цукру в крові проявляється відчуттям втоми.

Синдром хронічної втоми зовсім не загрожує життю людини, тому при необхідному лікуванні воно завжди закінчується одужанням. Таке відновлення організму відрізняється підвищенням настрою, високою працездатністю і хорошим сном. Однак у деяких пацієнтів трапляються і повторні захворювання після різних інфекційних захворювань або серйозних стресових ситуацій.

Профілактика синдрому хронічної втоми

Адекватні фізичні навантаження, здорове харчування, стійкий психічний стан, об’єктивна самооцінка і чіткий розпорядок дня допоможуть уникнути розвитку цього небезпечного синдрому хронічної втоми. Людям необхідно всіма силами йти від роботи в стресових умовах, а також не перевтомлюватися. Коли серйозних перевантажень уникнути не вдається, слід виділити час для повноцінного відпочинку на природі протягом декількох днів.

Емоційним людям можна порадити робити невеликі перерви в роботі кожні півтори години. При розумовій роботі в перервах корисно зайнятися фізкультурою. При монотонній роботі потрібні певні паузи, щоб переключити увагу на щось інше. Не забувайте, що сильний виробничий шум викликає підвищену стомлюваність. Постарайтеся максимально знизити вплив цього неймовірно шкідливого фактора. Зміна обстановки і отримання нових вражень допоможуть залишатися здоровою і працездатною людиною.

Зараз ви знаходитесь тут:

Можливо, вас зацікавить:

Источник