Диференційна діагностика суглобового синдрому у дітей
Авторы:
В.М. Чернобровый, професор, доктор медичних наук, завідувач кафедри внутрішньої та сімейної медицини Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова
Статья в формате PDF
Науково-практичний семінар «Медичні стандарти лікування внутрішніх хвороб у клінічній практиці сімейного лікаря», що відбувся 9 жовтня у Вінниці, зібрав досить велику аудиторію, оскільки теми виступів охоплювали практичні питання щоденної роботи лікарів загальної практики. Доповідачі представили учасникам семінару базові аспекти та деякі особливості діагностики, лікування та профілактики хвороб опорно-рухового апарату, травної, дихальної систем тощо.
Зокрема, у доповіді завідувача кафедри внутрішньої та сімейної медицини Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, доктора медичних наук, професора В’ячеслава Миколайовича Чернобрового було охарактеризовано диференційну діагностику та лікування суглобового синдрому (СС).
На початку виступу професор В.М. Чернобровий зауважив, що синдромна діагностика в сімейній медицині є надзвичайно поширеною. Одним із синдромів, що найчастіше зустрічається в рутинній практиці лікаря загальної практики – сімейної медицини, є СС, що може супроводжувати такі захворювання. як ревматизм, ревматоїдний артрит (РА), серонегативні спондилоартропатії, подагра, остеоартроз (ОА). Складовими частинами прояву СС є передусім артралгії, запалення суглоба, лихоманка, порушення функції суглоба. За типом болю при СС можна припустити ймовірну етіологію, наприклад, при РА біль посилюється вночі та під ранок, при інфекційних артритах є постійним, при деформуючому ОА виникає наприкінці робочого дня та зменшується під ранок, при подагрі має характер типового гострого нападу.
Одна з основних причин СС – гостра ревматична лихоманка (ГРЛ), яка на сьогодні зустрічається набагато рідше, ніж кілька десятиліть тому. Однак у 2015 р. у Вінницькій області було зафіксовано 88 випадків ГРЛ серед дорослих. Хронічні ревматичні хвороби серця зустрічаються набагато частіше: у Вінницькій області зареєстровано 9400 таких пацієнтів, з них 6533 – з ревматичними ураженнями клапанів серця. Основою діагностики ГРЛ є виявлення кардиту (зазвичай з ураженням ендокарда клапанного апарату), іншими критеріями є поліартрит, хорея, підшкірні ревматичні вузлики, кільцеподібна еритема. Головний лабораторний критерій діагностики ГРЛ – це підвищення титру антистрептолізину-О, концентрації антистрептогіалуронідази, антистрептокінази, антистрептодезоксирибонуклеази, що свідчить про зв’язок патологічного процесу зі стрептококовою інфекцією. Крім того, виявляються зростання С‑реактивного білка та швидкості осідання еритроцитів, лейкоцитоз, нейтрофільоз, моноцитоз, еозинофілія, диспротеїнемія (зростання α2-глобулінів >10%, зростання γ-глобулінів >20%). Основою лікування ГРЛ є антибіотикотерапія (бензатилбензилпеніцилін, біцилін) та симптоматичні засоби, передусім нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). При важкому перебігу призначаються глюкокортикоїди, іноді – амінохінолонові похідні.
Іншою поширеною причиною СС є РА, що проявляється ерозивно-деструктивним симетричним поліартритом. У 2016 р. у Вінницькій області було зареєстровано 4923 хворих із цим станом. Диференційно-діагностичними ознаками РА є симетричне ураження дрібних суглобів кистей, відсутність зв’язку зі стрептококовою інфекцією, порівняно менший лікувальний ефект від НПЗП, патогномонічна для цього захворювання деформація суглобів кисті (Z‑подібна деформація та викривлення зап’ястя з ульнарним відхиленням пальців кисті), наявність ревматоїдного фактора у сироватці та синовіальній рідині (у 70-90% випадків). Для РА також характерні численні позасуглобові прояви, серед яких синдром Шегрена, лімфаденопатія, фіброзуючий альвеоліт, анемія, амілоїдоз, спленомегалія, полінейропатія тощо. Типові рентгенологічні дані за умов РА включають руйнування хряща та кістки, узури кісток, звуження суглобової щілини, підвивихи, ульнарнудевіацію кисті, анкілоз суглоба, остеопороз епіфізів. Базова фармакотерапія РА передбачає застосування метотрексату, лефлуноміду та інших цитостатиків, імунодепресантів, інфліксимабу, сульфасалазину, 4-амінохінолонових сполук, а також глюкокортикоїдів та НПЗП. Крім того, застосовуються еферентні методи терапії (плазмаферез), ортопедичне лікування, лікувальна фізкультура, фізіотерапевтичне та санаторно-курортне лікування.
Окремою великою групою захворювань, що супроводжуються СС, є серонегативні спондилоартропатії. Ці патологічні стани надзвичайно поширені, лише у Вінницькій області понад 50 тис. таких пацієнтів. Типовим для подібних спондилоартропатій є ураження крижово-клубових суглобів (сакроілеїт) та відсутність у крові ревматоїдного фактора. До серонегативних спондилоартропатій належать хвороба Бехтерєва (анкілозуючий спондилоартрит), реактивні артрити (РеА), псоріатичний артрит, ентеропатичні артрити (при хворобі Крона, виразковому коліті тощо).
Основними діагностичними критеріями хвороби Бехтерєва є дорсалгії запального генезу з посиленням у спокої та полегшенням при фізичному навантаженні в осіб <40 років; обмеження рухів у поперековому відділі хребта (у сагітальній та фронтальній площинах); обмеження рухомості грудної клітки; одно- або двобічний сакроілеїт за даними рентгенографії. Фармакотерапія хвороби Бехтерєва передбачає призначення НПЗП, центральних міорелаксантів, глюкокортикоїдів, сульфасалазину, інфліксимабу. Немедикаментозне лікування зазвичай включає фізіотерапію, лікувальну фізкультуру, ортопедо-хірургічний та санаторно-курортний методи.
Головна ознака РеА – хронологічний зв’язок з інфекцією. Іншими характеристиками цих артритів є розвиток патологічного стану в осіб молодого віку (<40 років); наявність сакроілеїту, спондиліту, асиметричного ураження суглобів нижніх кінцівок, зв’язково-сухожильного апарату, синовіальних сумок); ознаки системного перебігу хвороби (кон’юнктивіт, уретрит, баланіт, кератодермія). За умов РеА перебіг зазвичай є доброякісним з повним відновленням функції суглобів, хоча у 30% хворих спостерігається хронізація процесу. В лабораторних аналізах пацієнтів з РеА увагу привертає наявність антигена гістосумісності В27 та відсутність у сироватці крові ревматоїдного фактора. Для лікування РеА призначаються НПЗП, глюкокортикоїди, 4-амінохінолонові препарати, при високій активності процесу – метотрексат, азатіоприн. Урогенітальні інфекції, які супроводжуються РеА, як-от хвороба Рейтера, потребують призначення антибіотиків тетрациклінового ряду.
Подагричні артропатії також є розповсюдженим патологічним станом із СС. Упродовж 2015 р. у Вінницькій області було зареєстровано 2959 дорослих пацієнтів з ураженнями суглобів, спричиненими подагрою. Основні діагностичні критерії подагри являють собою наявність в анамнезі принаймні двох атак гострого артриту, особливо плесно-фалангового суглоба великого пальця стопи; наявність тофусів; підвищення рівня сечової кислоти у сироватці крові (>0,413 ммоль/л у чоловіків, >0,354 ммоль/л у жінок). Гострий подагричний артрит лікується колхіцином, НПЗП, місцевими глюкокортикоїдами. Необхідними лікувально-профілактичними заходами при подагрі є нормалізація маси тіла, виключення алкоголю, лікувальне харчування, прийом урикозуриків та урикоелімінаторів, фізіотерапія, санаторно-курортне лікування.
ОА – це дегенеративне ураження суглобів, переважно великих (кульшові, колінні). При ОА страждають усі компоненти суглоба: хрящ, субхондральні ділянки кістки, синовіальна оболонка, зв’язки, капсули, периартикулярні м’язи. У Вінницькій області зареєстровано майже 40 тис. пацієнтів з ОА, 407 з яких визнані інвалідами. ОА є важливою медико-соціальною проблемою саме у зв’язку з високим ступенем інвалідизації.
Характерним для деформуючого ОА є синдром блокади – гостра артралгія, яка примушує пацієнта зупинитися під час ходьби, оскільки так звані суглобові миші (уламки остеофітів або частинки внутрішньосуглобового хряща) блокують рух у суглобі. Асоційованими з ОА симптомами є наявність вузлів Гебердена і Бушара на бокових поверхнях фаланг пальців, плоскостопість з болючими мозолями і натоптишами на стопі.
Вагому частку всіх ОА складає ОА, асоційований з ожирінням. Посилена секреція цитокінів (інтерлейкіну‑6, фактора некрозу пухлини) та факторів росту, активація металопротеїназ, запалення низької інтенсивності, дисліпідемія, які супроводжують ожиріння, у сукупності з підвищенням механічного навантаження сприяють виникненню та прогресуванню ОА.
ОА поділяється на три клініко-рентгенологічні стадії: І – незначне обмеження суглобової рухомості, відсутність кісткових розростань, незначне звуження суглобової щілини; ІІ – суттєве обмеження рухомості суглобів, грубий хрускіт при рухах, помірна атрофія регіонарних м’язів, значні кісткові розростання, звуження суглобової щілини у 2-3 рази порівняно з нормою; ІІІ – значна деформація суглоба, різке обмеження рухомості, повне зникнення суглобової щілини, «суглобові миші».
Фармакотерапія ОА включає такі препарати, як глюкокортикоїди внутрішньосуглобово (метилпреднізолон, гідрокортизон), НПЗП, системні ензимні засоби, антагоністи рецепторів інтерлейкіну‑1 (діацереїн), хондропротектори (глюкозамін, хондроїтину сульфат, гіалуронова кислота тощо), антиоксидантні засоби (токоферолу ацетат), ліки для покращення мікроциркуляції (пентоксифілін, дипіридамол). Важливими немедикаментозними заходами є нормалізація маси тіла, ортопедичне та санаторно-курортне лікування, лікувальна фізкультура, фізіотерапія.
Поширеною скаргою на амбулаторному прийомі є біль у нижній частині спини (БНЧС), який поділяється на гострий (<4 тиж), підгострий (4-12 тиж) та хронічний (>12 тиж). Від болю у спині страждають понад 52 тис. мешканців Вінницької області. Основними причинами БНЧС є вертеброгенні (остеохондроз хребта, пролапс або протрузія міжхребцевого диска, артроз міжхребцевих суглобів, спінальний стеноз, нестабільність хребцево-рухомого сегмента, спонділолістез, функціональні порушення, остеопороз, переломи тіл хребців, спондилоартрити) та невертеброгенні (міофасціальний больовий синдром, іррадіація болю при захворюваннях внутрішніх органів, психогенний біль) патологічні стани. Зокрема, для міофасціального больового синдрому характерні болючі ущільнення переважно у спазмованих паравертебральних м’язах спини з типовими тригерними точками, які активуються при переохолодженні, психоемоційному перенапруженні, тривалому перебуванні в нефізіологічній та/або незручній позі.
Дорсалгії класифікують на локальні, проекційні (рефлекторні), корінцеві, м’язово-спастичні. Корінцеві дорсалгії (радикулопатії) зумовлені компресією міжхребцевих дисків, рідше – стенозом спінального каналу за наявністі мікротравматизації. Ще одна причина дорсалгій – пухлини хребта, для яких типово посилення болю вночі та при перкусії хребта, відсутність покращення при зміні положення тіла. Критеріями тривожних симптомів за умов дорсалгії є наростання болю з часом, наростання болю або відсутність його зменшення після перебування в лежачому положенні, тривале нездужання, лихоманка невизначеного генезу, різке схуднення, онкологічні захворювання в анамнезі.
Дорсалгії лікують за допомогою НПЗП, аналгетиків, глюкокортикоїдів, міорелаксантів, фізичних вправ, поведінкової терапії, акупунктури, електроміостимуляції. У світі існують спеціальні backschools – школи, на яких пацієнтів з болем у спині вчать модифікувати свою щоденну життєдіяльність для зменшення вираженості больового синдрому.
Не викликає сумнівів, що здебільшого у лікуванні найпоширеніших типів СС при різноманітних захворюваннях важливу роль відіграють НПЗП. Механізм дії цих препаратів полягає в пригніченні активності циклооксигенази (ЦОГ) – регулятора біотрансформації арахідонової кислоти в простаноїди (простагландини, простациклін, тромбоксан). Основними фармакодинамічними ефектами НПЗП є протизапальний, аналгетичний, жарознижуючий, антитромботичний. За селективністю щодо ізоферментів ЦОГ НПЗП поділяються на переважні інгібітори ЦОГ‑1 (ацетилсаліцилова кислота), неселективні інгібітори ЦОГ (диклофенак, кетопрофен), переважні інгібітори ЦОГ‑2 (німесулід), високоселективні інгібітори ЦОГ‑2 (целекоксиб). На жаль, остання група не виправдала сподівань, і один з представників високоселективних інгібіторів ЦОГ‑2 – рофекоксиб – у 2004 р. був відкликаний з фармацевтичного ринку.
Диклофенак (Диклоберл, «Берлін-Хемі АГ», Німеччина) має різні форми випуску, які дозволяють обирати шлях уведення в залежності від потреб кожного окремого пацієнта. Диклоберл у вигляді розчину для ін’єкцій (75 мг/3 мл) призначається, якщо треба негайно зняти напад гострого болю. Диклоберл ретард (100 мг) призначають при лікуванні хронічного больового синдрому. У разі потреби, наприклад, при розладі ковтання, можна застосовувати Диклоберл у вигляді супозиторіїв (50, 100 мг).
При комплексному лікуванні СС важливо поєднувати системну фармакотерапію з локальним лікуванням. Для цього використовується Фастум гель («Берлін-Хемі АГ», Німеччина) – гелевий препарат кетопрофену для місцевого застосування (випускається в тубі 30, 50 та 100 г, а також у контейнері з механічним дозатором). 1 г Фастум гелю містить 0,025 г кетопрофену.
Слід бути обережним при призначенні НПЗП пацієнтам з виразковою хворобою шлунка чи дванадцятипалої кишки у фазі загострення, шлунково-кишковими кровотечами в анамнезі, запальними захворюваннями тонкої та товстої кишки, хворобами серця, бронхіальною астмою, порушеннями згортання крові, печінковою чи нирковою недостатністю тощо. Якщо є фактори ризику НПЗП‑гастропатії, НПЗП застосовуються в комбінації з інгібіторами протонної помпи. Також рекомендується перевірка на наявність хелікобактерної інфекції та за умов її виявлення провести ерадикацію.
Отже, СС є широко розповсюдженим патологічним станом не тільки в ревматологічній, а й у загальній лікарській практиці. В патогенетичній фармакотерапії СС провідне місце займають НПЗП, а лідери серед них – диклофенак (Диклоберл) у поєднанні з локальними препаратами кетопрофену (Фастум гель). Ці засоби дозволяють швидко усунути артралгію, впливаючи на її патогенез.
Підготувала Лариса Стрільчук
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 1 (446), січень 2019 р.
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Кардіологія
02.06.2020
Кардіологія
Серцево-судинна патологія у практиці сімейного лікаря
Наприкінці лютого у Львові відбувся науковий симпозіум із міжнародною участю «Серцево-судинна допомога у практиці сімейного лікаря: діагностика, лікування, профілактика». Подія зібрала більш ніж 700 різнофахових спеціалістів, зокрема сімейних лікарів та кардіологів, з усіх куточків Західної України. Протягом двох днів активної науково-просвітницької діяльності були висвітлені актуальні аспекти діагностики, терапії та профілактики серцево-судинних захворювань (ССЗ)….
02.06.2020
Кардіологія
Лікування пацієнта з артеріальною гіпертензією: сучасні рекомендації та можливості реальної клінічної практики
Артеріальна гіпертензія (АГ) – це найпоширеніше захворювання серцево-судинної системи, яке є вагомим фактором високого ризику та летальних наслідків, що пов’язані з кардіоваскулярними ускладненнями. Зазвичай АГ поєднується з іншими коморбідними станами, що в більшості випадків потребує стартової комбінованої антигіпертензивної терапії. Цій тематиці було приділено велику увагу на науково-практичній конференції «Особливості надання медичної допомоги хворим на серцево-судинні захворювання в сучасних умовах», яка відбулася 13‑14 лютого 2020 року в Києві.
…
Источник
Êë³í³÷í³ ïðîÿâè óðàæåííÿ ñóãëîá³â. Ïðè÷èíè àðòðàë㳿 ó ä³òåé ³ îñîáëèâîñò³ ¿¿ âèÿâëåííÿ. Îçíàêè àðòðèòó. Äèôåðåíö³àëüíà ä³àãíîñòèêà àðòðàëã³é îðãàí³÷íî¿ òà íåîðãàí³÷íî¿ ïðèðîäè. Ëàáîðàòîðí³ òà ³íñòðóìåíòàëüí³ ìåòîäè îáñòåæåííÿ ïðè ïàòîëî㳿 ñóãëîá³â.
Ñòóäåíòû, àñïèðàíòû, ìîëîäûå ó÷åíûå, èñïîëüçóþùèå áàçó çíàíèé â ñâîåé ó÷åáå è ðàáîòå, áóäóò âàì î÷åíü áëàãîäàðíû.
Ðàçìåùåíî íà https://www.allbest.ru/
Ñóãëîá — öå ºäèíà ñòðóêòóðíî-ôóíêö³îíàëüíà ñèñòåìà, ÿêà ñêëàäàºòüñÿ ç åëåìåíò³â, ò³ñíî ïîâ’ÿçàíèõ ì³æ ñîáîþ âíóòð³øí³ì îòî÷åííÿì òà ñèñòåìàìè îðãàí³çìó. Êë³í³÷í³ ïðîÿâè óðàæåííÿ ñóãëîá³â âêëàäàþòüñÿ â çàãàëüíèé ñèìïòîìîêîìïëåêñ — ñóãëîáîâèé ñèíäðîì. Ñóãëîáîâèé ñèíäðîì º îäíèì ç íàé÷àñò³øèõ ïðîÿâ³â ïàòîëîã³÷íèõ ñòàí³â, ÿê³ çóñòð³÷àþòüñÿ ñåðåä ðåâìàòè÷íèõ òà ³íøèõ çàõâîðþâàíü ó ä³òåé.
Ó ä³òåé îñíîâíèì ñèìïòîìîì óðàæåííÿ ñóãëîá³â º á³ëü ó ñóãëîá³ — àðòðàë㳿. Àðòðàëã³ÿ — öå á³ëü â ñóãëîá³ áåç çîâí³øíüîãî ïðîÿâó çàïàëåííÿ, íåñò³éêîãî õàðàêòåðó, ùî ìîæå òðèâàòè ÿê äåê³ëüêà ñåêóíä, òàê ³ äóæå äîâãèé ÷àñ. àðòðàëã³ÿ àðòðèò ïðè÷èíà ä³àãíîñòèêà
Ïðè÷èíîþ àðòðàëã³é ìîæóòü áóòè àðòðèòè — çàïàëüí³ çàõâîðþâàííÿ ñóãëîá³â, ñèíîâ³àëüíà îáîëîíêà ÿêèõ ìຠâåëèêó ê³ëüê³ñòü ë³ìôî¿äíèõ íàøàðóâàíü, ùî ïðîâîêóº ¿¿ ðåàêö³¿ íà àíòèãåíí³ ïîäðàçíèêè.
Äëÿ âèÿâëåííÿ ïðè÷èíè àðòðàë㳿 ïîòð³áíî ìàòè íà óâàç³:
1. ijòè 2-4-ãî ðîê³â æèòòÿ íå ìîæóòü ÷³òêî ëîêàë³çóâàòè á³ëü, òîìó ìîæóòü ñêàðæèòèñÿ íà çàãàëüíèé á³ëü ó ê³íö³âêàõ àáî âêàçóâàòè íà â³ääàëåíó ä³ëÿíêó â³ä ìàêñèìàëüíî¿ òî÷êè áîëþ (ïðè ïàòîëî㳿 êóëüøîâîãî ñóãëîáà äèòèíà ìîæå ñêàðæèòèñü íà á³ëü ó æèâîò³, ïàõîâ³é ä³ëÿíö³, íèæíüîùåëåïíîãî ñóãëîáà — íà ãîëîâíèé á³ëü òà ³íøå).
2. Ñêàðãè íà á³ëü ó ñóãëîá³ äèòèíè íå çàâæäè â³äïîâ³äàþòü ³ñòèíí³é ëîêàë³çàö³¿ ïàòîëîã³÷íîãî ïðîöåñó (òàê, êîêñèò ìîæå ïðîÿâëÿòèñÿ áîëåì ó êîë³ííîìó ñóãëîá³, ô³áðîì³àë㳿 ìîæóòü ðîçö³íþâàòèñü ÿê á³ëü ó ñóãëîá³, á³ëü ó ì’ÿçàõ ï³ñëÿ ³íòåíñèâíîãî òðåíóâàííÿ ìîæå òðàêòóâàòèñÿ ÿê á³ëü ó ñóãëîáàõ).
3. Ìîæëèâà íàÿâí³ñòü ñàìîñò³éíîãî çàõâîðþâàííÿ íàâêîëîñóãëîáîâèõ òêàíèí àáî ê³ñòîê, ùî ìîæå ³ì³òóâàòè ïàòîëîã³þ ñóãëîáà (õâîðîáà Øëÿòòåðà, òðàâìà íàâêîëîñóãëîáîâèõ òêàíèí).
Çàãàëüíå îáñòåæåííÿ ïðè ïàòîëî㳿 ñóãëîá³â âêëþ÷ຠâ ñåáå òàê³ ïóíêòè:
— çá³ð ñêàðã;
— àíàìíåç çàõâîðþâàííÿ òà æèòòÿ;
— îö³íêà ñòàíó îïîðíî-ðóõîâîãî àïàðàòó;
— äîäàòêîâ³ ìåòîäè îáñòåæåííÿ ïðè ïàòîëî㳿 ñóãëîá³â.
Òàáëèöÿ 1. Ïðè÷èíè àðòðàë㳿 é àðòðèò³â ó ä³òåé
Ñòàíè, ùî ñóïðîâîäæóþòüñÿ àðòðàëã³ÿìè òà àðòðèòàìè | Íîçîëîã³÷í³ ôîðìè, ùî ñóïðîâîäæóþòüñÿ ïàòîëî㳺þ ñóãëîá³â |
Çàïàëüí³ çàõâîðþâàííÿ ñóãëîá³â | Þâåí³ëüíèé ðåâìàòî¿äíèé àðòðèò Þâåí³ëüíèé õðîí³÷íèé àðòðèò Àíê³ëîçóþ÷èé ñïîíäèë³ò Ïñîð³àòè÷íèé àðòðèò Àðòðèòè ïðè çàïàëüíèõ çàõâîðþâàííÿõ êèøå÷íèêà |
Çàõâîðþâàííÿ ñóãëîá³â äåãåíåðàòèâíîãî õàðàêòåðó | Àðòðîçè |
Äèôóçí³ çàõâîðþâàííÿ ñïîëó÷íî¿ òêàíèíè | Ñèñòåìíèé ÷åðâîíèé âîâ÷àê Äåðìàòî- òà ïîë³ì³îçèò Ñèñòåìíà ñêëåðîäåðì³ÿ Âàñêóë³òè |
Õâîðîáè êðîâ³ | Ãåìîë³òè÷í³ àíå쳿 (ñïàäêîâ³, íàáóò³) Ãåìîô³ë³ÿ |
Çëîÿê³ñí³ íîâîóòâîðåííÿ | Ëåéêîçè ˳ìôîìè Íåéðîáëàñòîìè Ïóõëèíè ê³ñòîê, õðÿù³â òà ñóãëîá³â Ïóõëèíè ñèíîâ³àëüíèõ îáîëîíîê |
Àâàñêóëÿðíèé íåêðîç ê³ñòîê | Îñòåîõîíäðîïàò³¿ |
Óðîäæåí³ ñèñòåìí³ çàõâîðþâàííÿ ñóãëîá³â | Àðòðîãðèïîç Õîíäðîäèñïëà糿 |
²íôåêö³éí³ çàõâîðþâàííÿ | Ðåâìàòèçì Ðåàêòèâí³ àðòðîïàò³¿ Ìåí³íãîêîêöåì³ÿ Îñòåî쳺ë³ò Òóáåðêóëüîç ³ðóñí³ ³íôåêö³¿ (÷åðâîíà âèñèïêà, ê³ð, â³ðóñíèé ãåïàòèò, ³ºðñèí³îç òîùî) |
²íø³ | Ïåðâèíí³ òà âòîðèíí³ ³ìóíîïàòîëîã³÷í³ ñòàíè Òðàâìàòè÷íèé àðòðèò ²íòîêñèêàö³éíèé ñèíäðîì íà òë³ ãåëüì³íòîçó, ïàðàçèòàðíèõ çàõâîðþâàíü ²íòîêñèêàö³éíèé ñèíäðîì íà òë³ õðîí³÷íèõ âîãíèù ³íôåêö³¿ (êàð³ºñ, õðîí³÷íèé òîíçèë³ò, àäåíî¿ä³ò) Ïñèõ³÷í³ ïîðóøåííÿ |
Ç’ÿñîâóâàííÿ õàðàêòåðó áîëþ ó ñóãëîá³ ìຠâåëèêå ä³àãíîñòè÷íå çíà÷åííÿ. Äëÿ çàïàëüíèõ ïðîÿâ³â ó ñóãëîá³ (àðòðèò³â) õàðàêòåðíèé ïîñò³éíèé ñïîíòàííèé á³ëü ð³çíîìàí³òíî¿ ³íòåíñèâíîñò³, ÿêèé ïîñèëþºòüñÿ ïðè òðèâàëîìó ñïîêîþ ñóãëîá³â (ó äðóã³é ïîëîâèí³ íî÷³, âðàíö³), ùî çìóøóº õâîðîãî á³ëüøå ðóõàòèñÿ, ùîá çìåíøèòè á³ëü. Çàïàëüíèé õàðàêòåð ïàòîëîã³÷íîãî ïðîöåñó â ñóãëîá³ ï³äòâåðäæóº íàÿâí³ñòü çàãàëüíîïðèéíÿòèõ ñèìïòîì³â çàïàëåííÿ: íàáðÿê (tumor), ï³äâèùåííÿ ëîêàëüíî¿ òåìïåðàòóðè (color), ïî÷åðâîí³ííÿ (rubor), á³ëü (dolor), ïîðóøåííÿ ôóíêö³¿ (functio laesa).
Ïðè äèñòðîô³÷íèõ ÿâèùàõ ó ñóãëîá³ (àðòðîçè) õàðàêòåðíèé íåâåëèêî¿ ³íòåíñèâíîñò³ á³ëü, ÿêèé ç’ÿâëÿºòüñÿ ïðè ñòàòè÷íîìó àáî ìåõàí³÷íîìó íàâàíòàæåíí³, ïðè ðóñ³, ïîñèëþºòüñÿ â ê³íö³ äîáè, çìåíøóºòüñÿ ó ñòàí³ ñïîêîþ.
Òðåáà â³äçíà÷èòè íàÿâí³ñòü òàêîãî ïîíÿòòÿ â ä³òåé, ÿê áîë³ ðîñòó. Á³ëü ðîñòó â äèòèíè âñòàíîâëþºòüñÿ ïðè íàÿâíîñò³ ïåð³îäè÷íîãî íàïàäîïîä³áíîãî áîëþ â ïåðø³é ïîëîâèí³ íî÷³ â ä³ëÿíö³ íèæí³õ ê³íö³âîê, çà â³äñóòíîñò³ çàïàëüíèõ ïðîÿâ³â ó ñóãëîáàõ (çà äàíèìè óëüòðàçâóêîâîãî îáñòåæåííÿ ñóãëîá³â), ñèìïòîì³â ³íòîêñèêàö³¿, çàãàëüíî¿ çàïàëüíî¿ â³äïîâ³ä³ íà âîãíèùà ³íôåêö³¿.
Ïðè îáñòåæåíí³ â³äçíà÷àþòü îçíàêè àðòðèòó: íàÿâí³ñòü áîëþ ó ñïîêîþ, ïðè ðóñ³, çì³íè ôîðìè ñóãëîáà, ïîðóøåííÿ ðóõëèâîñò³, ñóãëîáîâ³ øóìè. Äîêëàäíî âèÿâëÿþòüñÿ òî÷êè ìàêñèìàëüíî¿ ëîêàë³çàö³¿ áîëþ, çá³ëüøåííÿ áîëþ ïðè ðóõëèâîñò³ äèòèíè.
Çì³íà ôîðìè ñóãëîá³â ïðîÿâëÿºòüñÿ ó âèãëÿä³ ïðèïóõëîñò³, äåôîðìàö³¿ òà äåô³ãóðàö³¿.
Ïðèïóõë³ñòü — ð³âíîì³ðíå çá³ëüøåííÿ îá’ºìó ñóãëîáà â ðåçóëüòàò³ íàáðÿêó íàâêîëîñóãëîáîâèõ òêàíèí òà ïàòîëîã³÷íîãî âèïîòó â íàâêîëîñóãëîáîâó ñóìêó, â³äïîâ³äຠïåðø³é òà äðóã³é ôàç³ çàïàëüíîãî ïðîöåñó — àëüòåðíàö³¿ òà åêñóäàö³¿.
Äåô³ãóðàö³ÿ — íåð³âíîì³ðíà çì³íà ôîðìè ñóãëîáà âíàñë³äîê ïðîöåñó â ì’ÿêèõ òêàíèíàõ åêñóäàòèâíî-ïðîë³ôåðàòèâíîãî õàðàêòåðó — âèï³ò â îêðåìèõ çàâîðîòàõ ñóãëîáîâî¿ ñóìêè, áóðñèòè, óù³ëüíåííÿ êàïñóëè (â³äïîâ³äຠäðóã³é òà òðåò³é ôàç³ çàïàëüíîãî ïðîöåñó — åêñóäàö³¿ òà ïðîë³ôåðàö³¿).
Äåôîðìàö³ÿ — íåïðàâèëüíà ôîðìà ñóãëîáà âíàñë³äîê çì³í ê³ñòêîâîãî ñêåëåòà — ðîçðîñòàííÿ ê³ñòêîâî¿ òêàíèíè, ï³äâèâèõè, àíê³ëîçè, êîíòðàêòóðè òîùî.
Ïîðóøåííÿ ðóõëèâîñò³ âèÿâëÿºòüñÿ ó âèãëÿä³ îáìåæåíîñò³ ðóõ³â, ÿêà áóâຠòèì÷àñîâîþ òà ïîñò³éíîþ. Îáìåæåííÿ ðóõëèâîñò³ äèòèíè óðàíö³, ùî çíèêຠïðîòÿãîì äåÿêîãî ÷àñó, òðàêòóºòüñÿ ÿê ðàíêîâà ñêóò³ñòü, à ¿¿ òðèâàë³ñòü ìຠâåëèêå ä³àãíîñòè÷íå çíà÷åííÿ.
Ðàíêîâà ñêóò³ñòü — âèÿâëÿºòüñÿ ï³ñëÿ òðèâàëîãî â³äïî÷èíêó, ïðè íàÿâíîñò³ îáìåæåííÿ ðóõó òà äèñêîìôîðòó ó ñóãëîá³ áåç ÿâèù áîëþ. Öåé ñèìïòîì ïîâ’ÿçóþòü ³ç ô³ç³îëîã³÷íèì çìåíøåííÿì ð³âíÿ êîðòèêîñòåðî¿ä³â ó êðîâ³ â ðàí³øí³ ãîäèíè, àêóìóëÿö³ºþ öèòîê³í³â ³ç çàïàëüíî¿ ð³äèíè ï³ä ÷àñ ñíó, íàêîïè÷åííÿì òà çì³íîþ â’ÿçêîñò³ ñèíîâ³àëüíîãî åêñóäàòó. Ñïîñòåð³ãàºòüñÿ, ÿê ïðàâèëî, ïðè çàïàëüíèõ çàõâîðþâàííÿõ ñóãëîá³â. Ðàíêîâà ñêóò³ñòü îö³íþºòüñÿ çà òðèâàë³ñòþ òà ³íòåíñèâí³ñòþ. ²íòåíñèâí³ñòü ¿¿, ÿê ïðàâèëî, õàðàêòåðèçóº ñòóï³íü àêòèâíîñò³ çàïàëüíîãî ïðîöåñó. Òðèâàë³ñòü ðàíêîâî¿ ñêóòîñò³ á³ëüøå 1 ãîäèíè º îäíèì ³ç ä³àãíîñòè÷íèõ êðèòåð³¿â ðåâìàòî¿äíîãî àðòðèòó. Íà ïðîòèëåæí³ñòü öüîìó ïðè íåçàïàëüíèõ, ôóíêö³îíàëüíèõ àðòðàëã³ÿõ ðàíêîâà ñêóò³ñòü òðèâຠìåíøå í³æ 15 õâèëèí.
Êîíòðàêòóðà -çìåíøåííÿ îáñÿãó ðóõó â ñóãëîá³, ÿêå âèíèêຠâ ðåçóëüòàò³ ô³áðîçíî-ïðîë³ôåðàòèâíèõ (íà ì³ñö³ çàïàëüíèõ) çì³í ó êàïñóë³ ñóãëîáà, ó ì’ÿêèõ íàâêîëîñóãëîáîâèõ òêàíèíàõ. Ó ïðîöåñ çàëó÷àþòüñÿ ñóõîæèëëÿ ì’ÿç³â, ùî ïðèçâîäèòü äî ô³áðîçíèõ çì³í òà ïîñèëåííÿ ÿâèù êîíòðàêòóðè. Ðîçð³çíÿþòü çãèíàëüí³ òà ðîçãèíàëüí³, ïðèâ³äí³ òà â³äâ³äí³, ðîòàö³éí³ êîíòðàêòóðè.
Òàáëèöÿ 2. Äèôåðåíö³àëüíà ä³àãíîñòèêà àðòðàëã³é îðãàí³÷íî¿ òà íåîðãàí³÷íî¿ ïðèðîäè
Îðãàí³÷í³ ïðè÷èíè | Ôóíêö³îíàëüí³ ðîçëàäè |
Á³ëü ñò³éêèé, ïîñò³éíèé | Á³ëü âèíèêຠò³ëüêè âíî÷³ |
²íòåíñèâí³ñòü áîëþ âèñîêà, äèòèíà íå çàáóâຠïðî íüîãî ï³ä ÷àñ ðîçâàã | ²íòåíñèâí³ñòü áîëþ íåâèçíà÷åíà, äèòèíà çàáóâຠïðî íüîãî ï³ä ÷àñ ðîçâàã |
Á³ëü ëîêàë³çîâàíèé ó ñóãëîá³ | Á³ëü ëîêàë³çîâàíèé ì³æ ñóãëîáàìè |
Á³ëü âèçíà÷àºòüñÿ â îäíîìó ñóãëîá³, íà îäí³é ïîëîâèí³ òóëóáà | Äâîñòîðîíí³é á³ëü |
Äèòèíà êóëüãàº, â³äìîâëÿºòüñÿ õîäèòè | Äèòèíà á³ãàº, õîäèòü, îñîáëèâî ÿêùî â³äâîë³êòè |
Íàÿâí³ îçíàêè ñèñòåìíîãî çàïàëüíîãî ïðîöåñó: ï³äâèùåííÿ òåìïåðàòóðè, çíèæåííÿ ìàñè ò³ëà, çì³íè ëàáîðàòîðíèõ ïîêàçíèê³â | ³äñóòí³ îçíàêè ñèñòåìíîãî çàïàëüíîãî ïðîöåñó |
²íòåíñèâí³ñòü áîëþ çìåíøóºòüñÿ ïðè âèêîðèñòàíí³ íåñòåðî¿äíèõ ïðîòèçàïàëüíèõ ïðåïàðàò³â ñèñòåìíîãî òà ì³ñöåâîãî âèêîðèñòàííÿ | Á³ëü ìîæå çìåíøèòèñÿ ï³ñëÿ òîãî, ÿê äèòèíà çàñïîêî¿òüñÿ, ï³ñëÿ óëþáëåíî¿ ¿æ³, ïèòâà, ïðè óëþáëåíîìó çàíÿòò³ |
Àíê³ëîç — â³äñóòí³ñòü ðóõëèâîñò³ â ñóãëîá³ â ðåçóëüòàò³ ðóéíóâàííÿ ñóãëîáîâîãî õðÿùà, îãîëåííÿ ñóáõîíäðàëüãî øàðó ê³ñòêè, ùî ïðîâîêóº çìåíøåííÿ ðóõëèâîñò³. Òðèâàëà â³äñóòí³ñòü ðóõëèâîñò³ ïðèçâîäèòü äî ôîðìóâàííÿ ñóãëîáà ³ç â³äñóòí³ñòþ ñóãëîáîâî¿ ù³ëèíè, ïîÿâîþ ê³ñòêîâîãî àíê³ëîçó.
Ñóãëîáîâ³ øóìè — ñêðèï³ííÿ, õðóñê³ò, òð³ñê òà ³íø³ çâóêîâ³ ôåíîìåíè, ïîâ’ÿçàí³ ³ç ðîçðîñòàííÿì ñèíîâ³àëüíèõ âîðñèí, â³äêëàäàííÿì ô³áðèíó, ðîçðîñòàííÿì îñòåîô³ò³â, ðóéíóâàííÿì õðÿùà. Ïàòîëîã³÷í³ ñóãëîáîâ³ øóìè ñóïðîâîäæóþòüñÿ áîëüîâèìè â³ä÷óòòÿìè.
²íêîëè ó ä³òåé ñïîñòåð³ãàþòüñÿ ñóãëîáîâ³ øóìè, ÿê³ íå ñóïðîâîäæóþòüñÿ áîëüîâèì â³ä÷óòòÿì, âèíèêàþòü ïðè íàéìåíøîìó ðóñ³, íå ïîºäíóþòüñÿ ç ÿâèùàìè àðòðèòó. Òàê³ øóìè íàé÷àñò³øå âèíèêàþòü ó ï³äë³òêîâîìó â³ö³, ïðè àêòèâíîìó ðîñò³ äèòèíè, ìîæóòü ñïîñòåð³ãàòèñÿ íà òë³ ôåíîòèïîâèõ îçíàê äèñïëà糿 ñïîëó÷íî¿ òêàíèíè, ïîâ’ÿçàí³ ç îñîáëèâîñòÿìè ìîðôîëîã³÷íî¿ ñòðóêòóðè ñèíîâ³àëüíî¿ ð³äèíè òà õðÿùîâî¿ òêàíèíè. Ïðè â³äñóòíîñò³ îçíàê àðòðèòó ö³ øóìè ìîæíà ââàæàòè ôóíêö³îíàëüíèìè.
Âèâ÷åííÿ ôóíêö³¿ ñóãëîá³â ïðîâîäèòüñÿ øëÿõîì äîñë³äæåííÿ îá’ºìó ðóõ³â ñóãëîá³â: àêòèâíèõ, ÿê³ âèêîíóº ñàì õâîðèé, òà ïàñèâíèõ, ÿê³ âèêîíóþòüñÿ ïðè çóñèëëÿõ ë³êàðÿ. Ïðè çàïàëüíèõ çàõâîðþâàííÿõ ñïîñòåð³ãàºòüñÿ çìåíøåííÿ îáñÿãó àêòèâíèõ ðóõ³â. Ïàñèâí³ ðóõè íåîáõ³äíî äîñë³äæóâàòè äóæå îáåðåæíî, íå âèêëèêàþ÷è ó õâîðî¿ äèòèíè íåãàòèâíèõ åìîö³é.
Äîäàòêîâ³ ìåòîäè îáñòåæåííÿ ïðè ïàòîëî㳿 ñóãëîá³â âêëþ÷àþòü â ñåáå ëàáîðàòîðí³ òà ³íñòðóìåíòàëüí³ ìåòîäè:
— Çàãàëüíèé àíàë³ç êðîâ³: ð³âåíü ãåìîãëîá³íó, åðèòðîöèò³â, ëåéêîöèò³â, òðîìáîöèò³â, ëåéêîöèòàðíà ôîðìóëà, ØÎÅ. Àíåì³÷íèé ñèíäðîì íàé÷àñò³øå ñïîñòåð³ãàºòüñÿ ïðè ðåâìàòî¿äíîìó àðòðèò³ òà ñèñòåìíîìó ÷åðâîíîìó âîâ÷àêó. Ëåéêîïåí³ÿ, íåéòðîïåí³ÿ, òðîìáîöèòîïåí³ÿ ñïîñòåð³ãàþòüñÿ ïðè ñèñòåìíîìó ÷åðâîíîìó âîâ÷àêó. Ëåéêîöèòîç, íåéòðîô³ëüîç, òðîìáîöèòîç âèÿâëÿþòüñÿ ïðè çàïàëüíèõ çàõâîðþâàííÿõ. Ïðè çàïàëüíèõ çàõâîðþâàííÿõ òàêîæ ñïîñòåð³ãàºòüñÿ çá³ëüøåííÿ ïîêàçíèê³â ØÎÅ (ðåâìàòè÷íà ëèõîìàíêà, ðåâìàòî¿äíèé àðòðèò, ñèñòåìíèé ÷åðâîíèé âîâ÷àê). Ïðè äåãåíåðàòèâíèõ òà ìåòàáîë³÷íèõ çàõâîðþâàííÿõ ØÎÅ, ÿê ïðàâèëî, ó íîðì³.
— Á³îõ³ì³÷íå äîñë³äæåííÿ êðîâ³: çàãàëüíèé á³ëîê, á³ëêîâ³ ôðàêö³¿, êðåàòèí³í, ãëþêîçà, òèìîëîâà ïðîáà, Ñ-ðåàêòèâíèé ïðîòå¿í (ÑÐÏ), á³ë³ðóá³í, ÀËÒ, ACT, êðåàòèíôîñôîê³íàçà (ÊÔÊ), êàëüö³é, ôîñôîð, ëóæíà ôîñôàòàçà. Àêòèâí³ñòü çàïàëüíîãî ïðîöåñó â³äîáðàæóº âì³ñò ñåðîìóêî¿äó, ïîêàçíèê ð³âíÿ Ñ-ðåàêòèâíîãî ïðîòå¿íó, ï³äâèùåííÿ âì³ñòó ôðàêö³é á2- òà ã-ãëîáóë³í³â.
— Ïîñ³â êðîâ³ äîïîìàãຠâèêëþ÷èòè ñèñòåìíèé ì³êðîáíèé çàïàëüíèé ïðîöåñ ³ç çàëó÷åííÿì ñóãëîá³â (ñåïñèñ). Ïðè ï³äîçð³ íà ñåïòè÷íèé ïðîöåñ ó äèôåðåíö³éí³é ä³àãíîñòèö³ äîïîìàãຠâèâ÷åííÿ ð³âíÿ ïðîêàëüöèòîí³íó êðîâ³.
— Çàãàëüíèé àíàë³ç ñå÷³ (åðèòðîöèòè, ëåéêîöèòè, á³ëîê, ãëþêîçà) äîïîìàãຠâèêëþ÷èòè óðåòðîàðòðèòè÷í³ ñèíäðîìè (ñèíäðîì Ðåéòåðà) òà âòîðèíí³ óðàæåííÿ ñóãëîá³â ïðè çàõâîðþâàííÿõ ñå÷îâèâ³äíèõ øëÿõ³â.
— Ìîðôîëîã³÷íå äîñë³äæåííÿ ñèíîâ³àëüíî¿ ð³äèíè, ó òîìó ÷èñë³ ïîñ³â, º âèñîêî³íôîðìàòèâíèì ìåòîäîì ó ïëàí³ äèôåðåíö³àëüíî¿ ä³àãíîñòèêè ñóãëîáîâîãî ñèíäðîìó ó ä³òåé.
— Äîñë³äæåííÿ äîáîâî¿ åêñêðåö³¿ ñå÷îâî¿ êèñëîòè äîïîìàãຠâèêëþ÷èòè äåãåíåðàòèâí³ ïðîöåñè â ñóãëîáàõ, ÿê³ ìîæóòü âèíèêàòè ïðè äèçìåòàáîë³÷íèõ ðîçëàäàõ â îðãàí³çì³ äèòèíè.
— Íàéá³ëüø ÷àñòî ó ïîâñÿêäåíí³é ë³êàðñüê³é ïðàêòèö³ ó ä³òåé ñïîñòåð³ãàþòüñÿ ðåàêòèâí³ àðòðèòè, ÿê³ â³äíîñÿòüñÿ äî ãðóïè ³íôåêö³éíèõ àðòðîïàò³é ³ç íåïðÿìèì ³íô³êóâàííÿì ñóãëîá³â. Ïðè íàÿâíîñò³ â³äïîâ³äíî¿ êë³í³÷íî¿ êàðòèíè ä³àãíîç â îñíîâíîìó áàçóºòüñÿ íà àíàìíåñòè÷íèõ âêàç³âêàõ ïðî õðîíîëîã³÷íèé âçàºìîçâ’ÿçîê ç åï³çîäîì ãîñòðî¿ àáî õðîí³÷íî¿ ³íôåêö³¿ (íîñîãëîòêîâî¿, óðîãåííî¿, êèøêîâî¿) òà íà â³äñóòíîñò³ îçíàê ³íøèõ ðåâìàòè÷íèõ çàõâîðþâàíü.
Äëÿ âèçíà÷åííÿ àíòèãåí³â çáóäíèêà ³íôåêö³éíîãî àðòðèòó àáî ï³äâèùåíîãî âì³ñòó â ñèðîâàòö³ êðîâ³ àíòèò³ë äî íüîãî âèêîðèñòîâóþòü ³ìóíîëîã³÷í³ ðåàêö³¿. Âîíè ðîçðîáëåí³ äëÿ âåëèêî¿ ê³ëüêîñò³ ³íôåêö³éíèõ àãåíò³â, òîìó äëÿ ïðàâèëüíîãî íàïðàâëåííÿ íà îáñòåæåííÿ òðåáà â³äøòîâõóâàòèñü â³ä çàãàëüíî¿ êë³í³÷íî¿ êàðòèíè öüîãî çàõâîðþâàííÿ: ñòðåïòîêîêîâà ³íôåêö³ÿ, ëàéìñüêà õâîðîáà, ÷åðâîíà âèñèïêà, áðóöåëüîç, ³ºðñèí³îç; ãåïàòèò Â, ãîíîðåÿ, ì³êîïëàçìîâà, õëàì³ä³éíà ³íôåêö³ÿ, ²Ë-³íôåêö³ÿ, òóáåðêóëüîç òîùî.
— Äîñë³äæåííÿ êðîâ³ íà ðåâìàòî¿äíèé ôàêòîð (ÐÔ) — öå àâòîàíòèò³ëà äî IgG, IgM, IgA, ÿê³ ðåàãóþòü ³ç Fc-ôðàãìåíòîì IgG. Êîìïëåêñ «IgG — ðåâìàòî¿äíèé ôàêòîð» íå ôàãîöèòóºòüñÿ, à â³äêëàäàºòüñÿ ó ïåðèâàñêóëÿðíîìó ïðîñòîð³, âèêëèêàþ÷è öèòîòîêñè÷í³ ðåàêö³¿, ÿê³ ïðèçâîäÿòü äî âèíèêíåííÿ çàïàëåííÿ.
— Âèçíà÷åííÿ ìàðêåð³â àâòî³ìóííîãî çàïàëåííÿ — öå ñåðîëîã³÷í³ òåñòè, ÿê³ äîïîìàãàþòü ó äèôåðåíö³àëüí³é ä³àãíîñòèö³ îñíîâíîãî ñèñòåìíîãî çàõâîðþâàííÿ, ïðè ÿêîìó âèíèêຠñóãëîáîâèé ñèíäðîì (âèçíà÷åííÿ âì³ñòó àíòèíóêëåàðíèõ àíòèò³ë, àíòèò³ë äî äâîñï³ðàëüíî¿ ÄÍÊ, íóêëåîñîì³â (îñíîâíèé òåñò äëÿ ñèñòåìíîãî ÷åðâîíîãî âîâ÷àêà), öèðêóëþþ÷èõ ³ìóííèõ êîìïëåêñ³â). Âèêîðèñòàííÿ âêàçàíèõ ìåòîäèê â³äêðèëî ïðèíöèïîâî íîâ³ ìîæëèâîñò³ â ðàíí³é ä³àãíîñòèö³ òà âèçíà÷åíí³ ³ìóíîëîã³÷íèõ ñóáòèï³â ñèñòåìíîãî ÷åðâîíîãî âîâ÷àêà, ñèñòåìíî¿ ñêëåðîäåð쳿, ñèíäðîìó Øàðïà, ïîë³ì³îçèòó, àíòèôîñôîë³ï³äíîãî ñèíäðîìó òà ïðèçíà÷åíí³ ðàííüî¿ àäåêâàòíî¿ òåðàﳿ.
— Öèðêóëþþ÷³ ³ìóíí³ êîìïëåêñè — êîìïëåêñè àíòèò³ë, ùî ñèíòåçóþòüñÿ ³ìóííîþ ñèñòåìîþ, òà àíòèãåí³â, ÿê³ ïðåäñòàâëåí³ ìîäèô³êîâàíèìè ãàïòåíàìè àâòîàíòèãåíàìè. ϳäâèùåííÿ Ö²Ê ìîæå ñïîñòåð³ãàòèñÿ ïðè àâòî³ìóííèõ çàõâîðþâàííÿõ, ïðè ÿêèõ ïîñò³éíà ïðîäóêö³ÿ àíòèãåíó ñóïðîâîäæóºòüñÿ ³ìóííîþ â³äïîâ³ääþ íà íüîãî.
— Âèçíà÷åííÿ àíòèò³ë äî ìîä³ô³êîâàíîãî öèòðóë³íîâîãî â³íìåíòèíó (Anti-MCV) º âèñîêîñïåöèô³÷íîþ ðåàêö³ºþ äëÿ ðàííüî¿ ä³àãíîñòèêè ðåâìàòî¿äíîãî àðòðèòó.
— Àíòèò³ëà äî íåã³ñòîíîâèõ á³ëê³â (àíòèòåëà ê Sm-soluble macroglobulin) º ñïåöèô³÷íèìè ò³ëüêè ïðè ñèñòåìíîìó ÷åðâîíîìó âîâ÷àêó.
— Àíòèò³ëà äî ÿäåðíèõ íóêëåîïðîòå¿í³â (ribonucleoprotein) âèÿâëÿþòü ïðè Ñ×Â, ðåâìàòî¿äíîìó àðòðèò³, ñêëåðîäåð쳿, öå ä³àãíîñòè÷íèé êðèòåð³é çì³øàíîãî çàõâîðþâàííÿ ñïîëó÷íî¿ òêàíèíè.
— Àíòèò³ëà äî íóêëåîñîì³â º âèñîêîñïåöèô³÷íèìè ïðè Ñ×Â.
— Àíòèò³ëà äî íàòèâíî¿ äâîñï³ðàëüíî¿ ÄÍÊ (double stranded DNA antibodies) âèÿâëÿþòü ïðè Ñ×Â, ñèíäðîì³ Øåãðåíà, ñêëåðîäåð쳿 òà çì³øàíîìó çàõâîðþâàíí³ ñïîëó÷íî¿ òêàíèíè.
— Àíòèò³ëà äî äåíàòóðîâàíî¿ ÄÍÊ (single stranded DNA) âèÿâëÿþòü ïðè Ñ×Â, ñêëåðîäåð쳿, ðåâìàòî¿äíîìó àðòðèò³, äåðìàòîì³îçèò³.
— Àíòèò³ëà äî íåã³ñòîíîâîãî á³ëêà SCL-70 (scleroderma antibody) çóñòð³÷àþòüñÿ ó õâîðèõ íà ñèñòåìíó ñêëåðîäåðì³þ.
— Àíòèò³ëà äî Jo-1 (histidyl-tRNA synthetase) âèÿâëÿþòüñÿ ó õâîðèõ íà äåðìàòîì³îçèò òà ïîë³ì³îçèò.
— Âèçíà÷åííÿ òèòð³â àíòèñòðåïòîë³çèíó Î (ÀÑËÎ), ÿêèé ÿâëÿº ñîáîþ àíòèò³ëà äî àíòèãåíà (ñòðåïòîë³çèíà) áåòà-ãåìîë³òè÷íîãî ñòðåïòîêîêà ãðóïè À. ª ëàáîðàòîðíèì êðèòåð³ºì ðåâìàòè÷íî¿ ëèõîìàíêè. ϳäâèùåííÿ âèùåâêàçàíîãî ïîêàçíèêà ñâ³ä÷èòü ïðî ñåíñèá³ë³çàö³þ îðãàí³çìó äî ñòðåïòîêîêîâîãî àíòèãåíó.
— Âèçíà÷åííÿ HLA  27 — ºäèíîãî àíòèãåíó, ÿêèé â³ä³ãðຠçíà÷íó ðîëü ó äèôåðåíö³àëüí³é ä³àãíîñòèö³ àâòî³ìóííèõ çàõâîðþâàíü. Éîãî âèÿâëÿþòü ó õâîðèõ íà þâåí³ëüíèé ðåâìàòî¿äíèé àðòðèò, ïðè õâîðîá³ Áåõòåðåâà.
— Ðåíòãåíîãðàô³ÿ ñóãëîá³â (îáîâ’ÿçêîâî äâîõ ñèìåòðè÷íèõ) ïðîâîäèòüñÿ â äåê³ëüêîõ ïðîåêö³ÿõ. Ðîëü ðåíòãåíîãðàô³¿, ÿê ³ ðàí³øå, âåëèêà, àëå ïîòð³áíî ìàòè íà óâàç³, ùî íà ðàíí³õ ñòàä³ÿõ çàïàëüíèõ õâîðîá ñóãëîá³â ó ä³òåé ðåíòãåíîëîã³÷íèõ çì³í ê³ñòêîâèõ ñòðóêòóð ÷àñòî íåìàº.
— Óëüòðàçâóêîâå äîñë³äæåííÿ ñóãëîá³â äîçâîëÿº îö³íèòè ì’ÿê³ òêàíèíè (íàÿâí³ñòü àáî â³äñóòí³ñòü íàáðÿêó), ã³àë³íîâèé õðÿù (òîâùèíó, ð³âíîì³ðí³ñòü, ñòðóêòóðó, ïîâåðõíþ), çì³íè ñèíîâ³àëüíî¿ îáîëîíêè (ïîòîâùåííÿ, íàÿâí³ñòü ðîçðîñòàíü), ñòàí ñóãëîáîâèõ ñóìîê, çàâîðîò³â, ñóãëîáîâî¿ ïîðîæíèíè (íàÿâí³ñòü âèïîòó), ñóãëîáîâ³ ïîâåðõí³ (ïîÿâó ê³ñòêîâèõ îñòåîô³ò³â), íàÿâí³ñòü åíòîçèòó, âèÿâèòè äèôóçíó, âîãíèùåâó ã³ïåðïëàç³þ ñèíîâ³àëüíî¿ îáîëîíêè, çì³íè åõîãåííîñò³ òà åõîñòðóêòóðè ñèíîâ³àëüíî¿ îáîëîíêè, ê³ñòè, âàñêóëÿðèçàö³þ ñèíîâ³àëüíî¿ îáîëîíêè òà íàâêîëîñóãëîáîâèõ òêàíèí. Ïðè ïðîãðåñóâàíí³ çàõâîðþâàííÿ çìåíøóºòüñÿ âàñêóëÿðèçàö³ÿ ñèíî⳿, ùî ìîæå áóòè ïîâ’ÿçàíî ç ô³áðîçîì ñèíîâ³àëüíî¿ îáîëîíêè. Öå íàéá³ëüø øâèäêèé òà äîñòóïíèé ìåòîä âèÿâëåííÿ çàïàëüíèõ çì³í ó ïîðîæíèí³ ñóãëîáà.
— Êîìï’þòåðíà òîìîãðàô³ÿ äîçâîëÿº ä³àãíîñòóâàòè àðòðèò ñêëàäíèõ ñóãëîá³â (êðèæîâî-êëóáîâîãî, ï³äòàðàííîãî, ãðóäèíîêëþ÷è÷íîãî), ðàííº óðàæåííÿ ê³ñòêîâî¿ òêàíèíè ïðè òóáåðêóëüîçíîìó ïðîöåñ³, ïóõëèíè ê³ñòîê, òðàâìè õðåáòà, òàçà. Àëå â ðåçóëüòàò³ çíà÷íîãî ðàä³àö³éíîãî íàâàíòàæåííÿ â ïåä³àò𳿠âèêîðèñòàííÿ ÊÒ º äîñèòü îáìåæåíèì.
— Ìàãí³òíî-ðåçîíàíñíà òîìîãðàô³ÿ ìຠâèñîêó ÷óòëèâ³ñòü, àëå òðåáà â³äì³òèòè ¿¿ íåäîñòàòíþ ñïåöèô³÷í³ñòü. Ïðè ÌÐÒ óðàæåíîãî ñóãëîáà âèÿâëÿþòüñÿ åðî糿, âîíà äîçâîëÿº îòðèìàòè çîáðàæåííÿ ê³ñòêîâîãî ìîçêó, ñóãëîáîâîãî õðÿùà, ì’ÿç³â, ñóõîæèëü. ×óòëèâèé ìåòîä âèçíà÷åííÿ íàâ³òü íåçíà÷íîãî îñòåîíåêðîçó. ÌÐÒ íå ïîâ’ÿçàíà ³ç ðàä³àö³éíèì íàâàíòàæåííÿì.
— Âèçíà÷åííÿ ì³íåðàëüíî¿ ù³ëüíîñò³ ê³ñòêîâî¿ òêàíèíè òà âèêëþ÷åííÿ îñòåîïåí³÷íîãî ñèíäðîìó. Äëÿ ä³àãíîñòèêè îñòåîïåí³÷íîãî ñèíäðîìó òà îö³íêè ñòðóêòóðíî-ôóíêö³îíàëüíîãî ñòàíó ê³ñòêîâî¿ òêàíèíè âèêîðèñòîâóþòü ð³çí³ ìåòîäè: óëüòðàçâóêîâó äåíñèòîìåòð³þ, îäíî- òà äâîôîòîííó ðåíòãåí³âñüêó àáñîðáö³îìåòð³þ, ê³ëüê³ñíó êîìï’þòåðíó òîìîãðàô³þ, ðàä³îãðàììåòð³þ, àíòðîïîìåòðè÷í³, ìîðôîìåòðè÷í³, ã³ñòîìîðôîìåòðè÷í³ ìåòîäè òîùî.
Çàãàëüí³ ïðèíöèïè òåðàﳿ óðàæåíü ñóãëîá³â ó ä³òåé:
1. ˳êóâàííÿ õâîðèõ ³ç ïàòîëî㳺þ ñóãëîá³â ïîâèííî áóòè ³íäèâ³äóàëüíèì çàëåæíî â³ä îñíîâíîãî çàõâîðþâàííÿ, õàðàêòåðó òà ñòà䳿 éîãî ïåðåá³ãó, àêòèâíîñò³ çàïàëüíîãî ïðîöåñó òà êë³í³êî-ìîðôîëîã³÷íèõ óðàæåíü îðãàí³â òà ñèñòåì.
2. Õâîðèì ïðèçíà÷àºòüñÿ ë³êóâàëüíå õàð÷óâàííÿ òà â³äïîâ³äíèé ðåæèì.
3. Óñóíåííÿ îñíîâíèõ ïðè÷èí çàõâîðþâàííÿ. ßêùî äîâåäåíà ðîëü ³íôåêö³éíîãî ôàêòîðà â ðîçâèòêó àðòðîïàò³é, ó ñòàðòîâ³é òåðàﳿ äîö³ëüíå ïðèçíà÷åííÿ àíòèáàêòåð³àëüíèõ, ïðîòèâ³ðóñíèõ, àíòèïàðàçèòàðíèõ ïðåïàðàò³â. ßêùî àðòðîïàò³¿ ðîçâèâàþòüñÿ âíàñë³äîê ì³êðîòðàâì, òðàâì, äåôîðìàö³¿ ñóãëîá³â, ìàþòü ì³ñöå îðòîïåäè÷í³ òà õ³ðóðã³÷í³ ìåòîäè ë³êóâàííÿ (³ììîá³ë³çàö³ÿ, îðòåçè, ñóï³íàòîðè òîùî).
4. Ñàíàö³ÿ õðîí³÷íèõ âîãíèù ³íôåêö³¿, ÿê³ ìîæóòü ï³äòðèìóâàòè òîêñèêî-³ìóíîëîã³÷í³ ìåõàí³çìè ðîçâèòêó àðòðîïàò³é (ñàíàö³ÿ íîñîãëîòêè, çóá³â, øê³ðíèõ óðàæåíü, ñå÷îâèâ³äíèõ øëÿõ³â òîùî).
5. Êîðåêö³ÿ çì³í, ÿê³ âèíèêàþòü ó ðåçóëüòàò³ ïàòîãåíåòè÷íîãî ëàíöþãà àðòðîïàò³é, — ïðîòèçàïàëüíà òåðàï³ÿ (íåñòåðî¿äí³ ïðîòèçàïàëüí³ ïðåïàðàòè, ãëþêîêîðòèêîñòåðî¿äè).
6. Êîðåêö³ÿ çì³íåíî¿ ³ìó