Синдром вигорання та способи його подолання

Синдром вигорання та способи його подолання thumbnail
  1. Прийняття правил роботи групи (5-7 хв)

Правила нашої групи

  • Тут і зараз (говоримо в теперішньому часі)

  • Бути активним і позитивним.

  • Один говорить – всі слухають.

  • Бути чесним і толерантними.

  • Не критикувати, а допомагати.

  • Кожна думка має право на існування

  • «Піднята рука»

  • Дотримуватись регламенту.

  • Кожен учасник має дотримуватися всіх прийнятих правил.

  1. Міні- лекція (10 хв)

Синдром професійного вигорання з’являється під впливом хронічного стресу, постійних навантажень. Це синдром психічного і фізичного виснаження, що характеризується низькою самооцінкою, негативним ставленням до роботи, втратою інтересу й зацікавленості до вихованців, колег, близьких.

Існує так звана «група ризику» працівників, які найбільш схильні до вигорання – це ті, хто працює у сфері «людина-людина» і в силу своєї професії змушені інтенсивно спілкуватись з іншими людьми. Факторами, які впливають на вигорання, є індивідуальні особливості нервової системи і темпераменту. Швидше «вигорають» працівники зі слабкою нервовою системою і ті, хто має інтровертований характер, індивідуальні особливості яких не поєднуються з вимогами професій типу «людина-людина».

Найскладнішим є те, що вигорання розвивається поступово, і в цьому його підступність. Людина часто не усвідомлює симптомів. Вона не може побачити себе з боку і зрозуміти, що відбувається. Перші ознаки захворювання – виснаженість і нездатність сконцентруватися. Далі виникає ефект снігової лавини. Робота через “не можу” втомлює ще більше, з’являється страх, працездатність падає до “нуля”.

Тому профілактика емоційного вигорання починається з уміння розпізнавати і розуміти суть проблеми, захищати свою нервову систему засобами психологічної саморегуляції.

Результати досліджень вітчизняних науковців в професіях системи «людина-людина» свідчать, що ознаки синдрому вигорання мають :

• 80% лікарів;

• 65 % педагогів;

• 85% соціальних працівників,

• 60% працівників органів внутрішніх справ.

Специфіка роботи людей даних професій відрізняється тим, що в них присутня велика кількість ситуацій з високою емоційною насиченістю і необхідністю міжособистісного спілкування. Це вимагає від фахівців значного внеску до встановлення довірливих відносин і уміння управляти емоційною напруженістю ділового спілкування.

Синдром вигорання включає в себе три основні складові:

— емоційну виснаженість;

— деперсоналізацію;

— редукцію професійних досягнень.

Під емоційною виснаженістю розуміється відчуття спустошеності і втоми, викликане власною роботою. 

Деперсоналізація (дегуманізація) — цинічне відношення до роботи та до її об’єктів. Зокрема, в соціальній сфері при деперсоналізації виникає байдуже, негуманне, цинічне відношення до людей, з якими працюють. 

Редукція професійних досягнень — виникнення у працівників почуття некомпетентності в своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній. 

Як боротися з професійним вигоранням:

  • Влаштовувати перерви під час робочого часу;

  • Зайнятися хобі, улюбленою справою, що надихає;

  • Робити собі вихідні;

  • Обмежено використовувати електронні пристрої в неробочі години;

  • Вести активний спосіб життя.

  1. Відео (5 хв.)

  2. Вправа «Обмін ресурсами» (10 хв.)

Учасники діляться на групи по 5-7 осіб. Кожен малює власні ресурси (на окремому листочку), які його надіхають у житті. Після того, як учасники намалювати, необхідно обмінятися власними ресурсами з іншими учасниками.

  1. Відео (5 хв.)

  2. Групова вправа «Ресурси в нашому житті» (10 хв)

Учасники діляться на 2 групи.

1 група створює колаж на тему «Як виглядає людина з синдромом емоційного вигорання»

2 група створює колаж на тему «Що треба робити, щоб уникнути синдрому емоційного вигорання»(ресурси)

  1. Загальна рефлексія (10 хв).

Источник

Професійне вигорання — це синдром, що розвивається на тлі хронічного стресу і веде до виснаження емоційно — енергійно і особистісних ресурсів працюючої людини. Професійне вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» або «звільнення» від них. Небезпека вигорання полягає в тому, що це не короткочасний тимчасовий епізод, а довготривалий процес «згоряння дотла». Вигоряючий людина починає відчувати почуття невпевненості в собі і незадоволеність особистим життям. Не знаходячи достатніх підстав для самоповаги і зміцнення позитивної самооцінки, розвитку позитивного ставлення до власного майбутнього і втрачаючи, таким чином, сенс життя, він намагається знайти його через самореалізацію у професійній сфері. Щоденна робота, іноді без перерв і вихідних, з постійною фізичної, психологічної навантаженням, ускладнена напруженими емоційними контактами веде до життя в стані постійного стресу, накопиченню його наслідків, виснаження запасу життєвої енергії людини і, як результат, до серйозних фізичних захворювань. Тому трудоголіки, готові викладатися по 24 години на добу, віддаватися роботі на всі сто, без перерв, вхідних і відпусток, — перші кандидати на повне психологічне вигоряння, що приводить в результаті до ранньої смертності.

У сучасній структурі економічних відносин діяльність менеджера носить складний, багатоплановий характер. Управлінська діяльність відрізняється винятковою складністю, представляючи собою єдність об’єктивних і суб’єктивних змінних, вимог до технологічної і комунікативної компетентності. З одного боку, управлінські відносини в системі «керівник-підлеглий» визначаються особливостями соціально-економічної системи суспільства, з іншого боку, управлінські відносини складаються між людьми і тому обумовлені особливостями їх свідомості. Діяльність менеджера характеризується високою інтенсивністю, насиченістю дій, частим втручанням зовнішніх чинників, широкою мережею контактів різного рівня, переважанням безпосереднього мовного (усно) спілкування з іншими людьми

До основних функцій менеджерів, як відомо, відносяться: планування, прогнозування, організація і координація взаємодії підлеглих, прийняття рішень, контроль. Крім суто «виробничих функцій» і пов’язаних з ними формальних відносин, що характеризуються високою когнітивної складністю, велике значення в діяльності менеджера набувають «соціально-психологічні» функції, пов’язані з «людським фактором» і неформальними відносинами в колективі: комунікативні, виховні, дисциплінарні, психотерапевтичні та ін. Останні, в свою чергу, можуть характеризуватися особливою емоційною напруженістю. Складний і відповідальний характер діяльності менеджера обумовлює наявність різних стресогенних ситуацій, які створюють передумови для виникнення синдрому психічного вигорання.

Читайте также:  Дорама синдром пиноккио русская озвучка

Серед особистісних факторів, що сприяють розвитку синдрому вигоряння у менеджерів, зарубіжними дослідниками відзначаються такі, як інтроверсія, низька самоповага, низька емпатія, реакція на стрес по типу А, трудоголізм, певні мотиваційні особливості ін. Однак фактори, пов’язані з роботою і стилями поведінки, більше корелюють з вигоранням, ніж особистісні фактори. Виділяють три основні чинники вигорання Орел В. Е. Феномен вигоряння в зарубіжній психології:

Перший фактор, що знижує ймовірність синдрому вигоряння, утворюють: орієнтація на співпрацю і компроміс, висока мотивація саморозвитку і професійного зростання, креативність підходу до вирішення професійних завдань, високий рівень комунікативних умінь. До особистісних факторів, що перешкоджає психічному вигоряння, відносяться: висока товариськість в малих групах, соціальна сміливість, радикалізм.

Другий фактор, що визначає ймовірність розвитку емоційного виснаження і деперсоналізації, включає занижену самооцінку, емоційну нестійкість, низьку активність і невміння об’єднувати колектив, тенденцію до уникнення важких ситуацій спілкування.

Третій фактор психічного вигорання — це «розмитість» особистих цілей і цінностей, низький рівень управлінських умінь, неадекватність самооцінки, характеристики за показником «консерватизм — радикалізм».

Особистісні якості і вміння, що утворюють другий і третій фактори, очевидно, можуть розглядатися як елементи ризику синдрому вигоряння.

Особистісні та стильові особливості менеджерів зумовлюють і різні типи їх «професійного вигорання», і той вплив, який вони чинять на управлінські стратегії, взаємодію з підлеглими і збереження здоров’я фахівців Орел В. Е. Феномен вигоряння в зарубіжній психології

Багато менеджерів вищої ланки вважають, що найефективніші засоби попередження вигоряння знаходяться безпосередньо в руках самих керівників. Керівники вносять свій внесок у зменшення професійного стресу, надаючи своїм підлеглим самостійно контролювати їх роботу, але при цьому контролюють і мінімізують їх понаднормову роботу. Працівники, які мають «дбайливих» керівників, характеризуються нижчим рівнем вигорання, менше хворіють і прогулюють, їм властиві велика самовіддача і ініціатива, вони менше думають про звільнення

Таким чином, країни, що розвиваються в процесі вигоряння емоційне виснаження, деперсоналізація і занижена самооцінка самі можуть ставати причиною зменшення або відсутності повноцінних соціальних контактів. Отже, причинний взаємозв’язок може бути іншою — не відсутність соціальної інтеграції сприяє вигоряння, а навпаки, розвиток вигоряння призводить до скорочення і формалізації соціальних контактів.

Говорячи про роль соціальної підтримки, не можна забувати про такий важливий її аспект, як готовність і здатність людини прийняти допомогу, чому навряд чи може сприяти виникає в процесі вигоряння знеособлене ставлення до людей. Ці проблеми вимагають свого подальшого вивчення, так як безпосередньо взаємопов’язані з питаннями надання психологічної допомоги «вигорілим».

Аналіз літературних даних переконує в тісному взаємозв’язку синдрому вигоряння з соціальної компетентністю і соціальним інтелектом.

Вплив социокультуральной особливостей на роль соціальної підтримки та інтеграції в попередженні вигоряння піднімає питання про можливі взаємозв’язки проблеми вигоряння з національними та соціально-демографічними особливостями. Спробам визначення «національних норм» присвячено багато досліджень, проте єдиної думки про взаємозв’язок соціально-демографічних особливостей вигорання в даний час не існує.

Традиційно виділяють два напрямки психологічної допомоги. Перший напрямок — профілактика як пом’якшення дії організаційних і рольових факторів ризику вигоряння на рівні всієї організації (фірми) в цілому. Це стосується таких аспектів, як:

— Корпоративне розвиток і згуртування робітників команд;

— розвиток високої організаційної культури і «здорової» атмосфери в трудовому колективі;

— професійна і адміністративна підтримка;

ефективне керівництво, адекватне рівню (етапу) організаційного розвитку фірми і персоналу;

— Стандарти формального і неформального поведінки в організації;

— Корпоративне лояльність і кар’єрне зростання персоналу;

— справедливо політика компанії щодо просування по службовій драбині (кар’єрного росту), -відсутність дискримінації на основі національності / раси, статі, віку;

— чітка і «прозора» (справедлива) система штрафів і заохочень;

— четкость посадових обов’язків і легітимність влади.

© 2019-2020  ni.biz.ua

Источник

Ïîíÿòòÿ ³ îçíàêè ñòðåñó. Éîãî ôàçè ³ êîìïîíåíòè. Õàðàêòåðèñòèêà ñòðåñîð³â òà ñòóïåí³ ñòðåñó. Óñï³øí³ ñïîñîáè ïîäîëàííÿ ñòðåñó. Åêñïåðèìåíòàëüíå äîñë³äæåííÿ äëÿ âèçíà÷åííÿ ñòóïåí³â ðîçâèòêó ñòðåñó. Ïðèéìàííÿ ïðîáëåìè ³ çìåíøåííÿ ô³çè÷íîãî åôåêòó ñòðåñó.

Ñòóäåíòû, àñïèðàíòû, ìîëîäûå ó÷åíûå, èñïîëüçóþùèå áàçó çíàíèé â ñâîåé ó÷åáå è ðàáîòå, áóäóò âàì î÷åíü áëàãîäàðíû.

2. Ìîãóòí³é ïñèõîòåðàïåâòè÷íèé åôåêò ìຠâ³ðà â Áîãà. Âîíà ïðîïîíóº çâ³ëüíåííÿ â³ä ñòðåñó øëÿõîì çì³íåííÿ óÿâëåííÿ ëþäèíè ïðî ñàìó ñèòóàö³þ, ïðî âèìîãè äî ñåáå, ïðî ìîæëèâ³ñòü ³ âàæëèâ³ñòü ñïðàâëÿòèñÿ ç öèìè âèìîãàìè. Òîé, õòî â³ðèòü, ùî Áîã éîãî ëþáèòü, ñïðèéìຠíåïðèºìíîñò³ íàáàãàòî ñïîê³éí³øå, òîìó ùî ïðèéìຠ¿õ àáî ÿê çàñëóæåíèé íàñë³äîê ñâî¿õ ä³é, àáî ÿê âèïðîáóâàííÿ.

Î. Ñòåïóð³íà ó äèïëîìíîìó äîñë³äæåíí³ íàä 40 â³ðóþ÷èìè ³ 40 íåâ³ðóþ÷èìè âñòàíîâèëà íàÿâí³ñòü ñóòòºâèõ ñòàòèñòè÷íèõ â³äì³ííîñòåé ì³æ äâîìà ãðóïàìè. Äëÿ â³ðóþ÷èõ âëàñòèâà á³ëüøà åìîö³éíà ñòàá³ëüí³ñòü, á³ëüøà ñò³éê³ñòü ùîäî ñòàâëåííÿ äî ñòðåñó, âèùèé ð³âåíü ñèìïàò³¿ (ñï³â÷óòòÿ), íàÿâí³ñòü íàñêð³çíîãî ñåíñó æèòòÿ, òîáòî âîíè ïðàãíóòü äî á³ëüø äîâãîòðèâàëèõ òà îïîñåðåäêîâàíèõ ö³ííîñòåé ïîð³âíÿíî ç íåâ³ðóþ÷èìè. Âåëè÷åçíèé ö³ëþùèé ïîòåíö³àë ìຠìîëèòâà, ÿêà çäàòíà ïðèíîñèòè âò³õó òà âíóòð³øíþ ãàðìîí³çàö³þ çà íàéíåñòåðïí³øèõ îáñòàâèí. Ó äîñë³äæåíí³ Ò. Ïàøóêîâî¿ áóëî âèÿâëåíî, ùî íàâ³òü íåòðèâàëèé (ïðîòÿãîì äâîõ òèæí³â) äîñâ³ä ìîëèòâè ïðèâ³â äî ïîäîëàííÿ íåáàæàíèõ ïñèõ³÷íèõ ñòàí³â ó øêîëÿð³â. Ó íèõ íàâ³òü çì³íèëèñÿ õàðàêòåðîëîã³÷í³ òåíäåíö³¿ — çìåíøèëàñÿ äîì³íàíòí³ñòü-âëàäí³ñòü, ñàìîâïåâíåí³ñòü-ñàìîçàêîõàí³ñòü, íåñàìîñò³éí³ñòü-êîíôîðì³çì. Çàìèñë³òüñÿ, ÿêà ãëèáèíà ó òàê³é äàâí³é ñõ³äí³é ìîëèòâ³: «Ãîñïîäè, äàé ìåí³ ñèëè, ùîáñïðàâèòèñÿ ç òèì, ùî ÿ ìîæó çðîáèòè (öå º àêòèâíèé âïëèâ íà ïðîáëåìó), äàéìåí³ ìóæí³ñòü, ùîá çìèðèòèñÿ ç òèì, ÷îãî ÿ íå ìîæó çðîáèòè (òîáòî ³íøà ³íòåðïðåòàö³ÿ ³ ïðèéíÿòòÿ ïðîáëåìè), ³ äàé ìåí³ ìóäð³ñòü, ùîá â³äð³çíèòèîäíå â³ä îäíîãî (éäåòüñÿ ïðî êîìïëåêñí³ ñïîñîáè ïîäîëàííÿ ñòðåñó)».

Читайте также:  Синдром впв и его симптомы

3.Çì³íà ñïîñîáó æèòòÿ, íàáëèæàþ÷è éîãî äî çäîðîâîãî ³ âð³âíîâàæåíîãî. Òå, ùî ç íàìè òðàïëÿºòüñÿ — öå íàñë³äîê òîãî, ÿê ìè æèâåìî, ùî ¿ìî, ÿê ïîâîäèìîñÿ, ÿêèõ çâè÷îê äîòðèìóºìîñÿ. Âàðòî çì³íèòè ïðè÷èíó, ùîá çì³íèâñÿ íàñë³äîê. Ìè ìîæåìî â³äìîâèòèñÿ â³ä øê³äëèâèõ ïðîäóêò³â òà íàïî¿â, ïîãàíèõ çâè÷îê, ðîçâèíóòè â ñîá³ ñàìîêîíòðîëü, âèêîðèñòîâóâàòè ñèëó âîë³, ðîçâèâàòè ïðàâèëüí³ ìîòèâè, âïåâíåí³ñòü â ñîá³, çàéìàòèñÿ ñàìîâäîñêîíàëåííÿì. Òðåáà â÷èòèñÿ ðàö³îíàëüíî âèêîðèñòîâóâàòè ñâ³é ÷àñ, ðîçïîä³ëèâøè éîãî òàê, ùîá íå âèòðà÷àòè ëèøå íà ï³äòðèìàííÿ æèòòÿ. Â. Ôîñòåð ïèñàâ: «Íàì íåîáõ³äíèé ÷àñ äëÿ â³äïî÷èíêó, äëÿ íàñîëîäè òîâàðèñòâîì äðóç³â ³ êðàñîþ ñâ³òó, â ÿêîìó ìè æèâåìî. Ïîâíîö³ííå æèòòÿ âèìàãຠ÷àñó íà òå, ùîá ïîñëóõàòè æàéâîðîíêà, ÿêèé çàëèâàºòüñÿ ðàä³ñíîþ ï³ñíåþ àáî ðàçîì ç äèòèíîþ â³ä÷óòè ðàä³ñòü, çáèðàþ÷è â ë³ñ³ ïðîë³ñêè. Ïðîñòî íåîáõ³äíèé ÷àñ, ùîá çáàãà÷óâàòè íàøå æèòòÿ ñèìôîí³ºþ ìèñòåöòâà, îáåðòîíàìè ³ ãàðìîí³ºþ ìóçèêè. Æèòòÿ ïåðåäáà÷àº, ùîá ìè â³äâîäèëè ÷àñ äëÿ ìîëèòâè. À êîëè çãóùóþòüñÿ í³÷í³ ò³í³, âîíî ïðîïîíóº íàì ïîäèâèòèñÿ íà ç³ðêè ³ ïîäóìàòè ïðî Òîãî, Õòî ñòâîðèâ âñå öå. ×åðåç òèñÿ÷ó ðîê³â çåìí³ ïðîáëåìè, êîòð³ çàéìàþòü ñâ³ò ñüîãîäí³, íå áóäóòü ìàòè æîäíîãî çíà÷åííÿ».

Îòæå, íå òàêèé ñòðàøíèé ñòðåñ, ÿê éîãî äåõòî óÿâëÿº. ³ä íüîãî ìîæíà åôåêòèâíî áîðîíèòèñÿ. ³í ìîæå áóòè íàâ³òü êîðèñíèì. ßêùî á ó æèòò³ âñå çàâæäè éøëî çà íàøèìè ïëàíàìè, ÿêáè ìè í³êîëè íå çóñòð³÷àëèñÿ ³ç çàãðîçîþ, íå ñòàâèëè á ïåðåä ñîáîþ ñêëàäí³ ö³ë³, òî ùî á íàñ çìóøóâàëî çàìèñëþâàòèñÿ íàä æèòòÿì, âèðîáëÿòè ó ñîá³ òåðï³ííÿ, ñòðèìàí³ñòü, ìóæí³ñòü, âîëþ? Ìè á âòðàòèëè áàãàòî ìîæëèâîñòåé äëÿ óäîñêîíàëåííÿ.

Ðîçä³ë ²²². Åêñïåðèìåíòàëüíå äîñë³äæåííÿ äëÿ âèçíà÷åííÿ ñòóïåí³â ðîçâèòêó ñòðåñó

Ìåòîäèêà 1. Âèçíà÷åííÿ ñòóïåí³â ðîçâèòêó ñòðåñó (äîäàòîê À)

Ìåòà: âèêîðèñòîâóþ÷è ìåòîäèêó, ïåðåñâ³ä÷èòèñÿ íà ïðàêòèö³, ùî â êîæíî¿ ëþäèíè ð³çí³ ñòóïåí³ ðîçâèòêó ñòðåñó, ùî ïðèçâîäÿòü äî íåãàòèâíèõ íàñë³äê³â.

Îáëàäíàííÿ: àíêåòà äëÿ âèçíà÷åííÿ òåìïåðàìåíòó.

²íñòðóêö³ÿ: ñóòü ìåòîäèêè äîñë³äæåííÿ ñòóïåí³â ðîçâèòêó ñòðåñóïîëÿãຠâ íàñòóïíîìó.  àíêåò³ çàïðîïîíîâàíî 20 çàïèòàíü íà ÿê³ ïîòð³áíî äàòè â³äïîâ³äü, âèõîäÿ÷è ç òîãî, ÿê ÷àñòî äàí³ òâåðäæåííÿ ï³äõîäÿòü âàì. ³äïîâ³äàòè ïîòð³áíî íà âñ³ ñóäæåííÿ, íàâ³òü ÿêùî âîíî âàì íå ï³äõîäèòü.

Õ³ä ðîáîòè

Äëÿ òîãî ùîá ïåðåñâ³ä÷èòèñÿ íà ïðàêòèö³, ùî â êîæíî¿ ëþäèíè ð³çí³ ñòóïåí³ ðîçâèòêó ñòðåñó, íàìè áóëè ïðîâåäåí³ äâ³ ìåòîäèêè, ùî ñïðÿìîâàí³ íà âèçíà÷åííÿ ñòóïåí³â ðîçâèòêó ñòðåñó. Îá’ºêòîì äîñë³äæåííÿ áóëè ó÷í³ 11 êëàñó Áóäèëüñüêî¿ ÑÇÎØ I-III ñòóïåí³â:

1-é ó÷åíü

2-é ó÷åíü

3-é ó÷åíü

4-é ó÷åíü

5-é ó÷åíü

6-é ó÷åíü

7-é ó÷åíü

8-é ó÷åíü

Îáðîáêà ðåçóëüòàò³â

Îïðàöþâàâøè ðåçóëüòàòè â³äïîâ³äåé — îö³íþºìî ¿õ çà äàíîþ øêàëîþ (äîäàòîê À) ³ â³ä îòðèìàíî¿ ñóìè â³äí³ìåìî 20 áàë³â. ʳíöåâèé ðåçóëüòàò º îñòàòî÷íèì.

ßêùî áóëî îòðèìàíî ìåíøå 10 áàë³â: öÿ ëþäèíà ÷óäîâî àäàïòóºòüñÿ äî ñòðåñîâèõ ñèòóàö³é, ³ ¿¿ çäîðîâ’þ í³÷îãî íå çàãðîæóº.

ßêùî ñóìà ñêëàäຠâ³ä 11 äî 30 áàë³â: öå íîðìàëüíèé ð³âåíü ñòðåñó, ÿêèé ïðîÿâëÿºòüñÿ ó ëþäåé, ùî âåäóòü àêòèâíèé ñïîñ³á æèòòÿ.

ßêùî ñóìà ïåðåâèùóº 30 áàë³â: âàðòî ïîäóìàòè ïðî òå, ùî ñòðåñîâ³ ñèòóàö³¿ ìàþòü âåëèêèé âïëèâ íà æèòòÿ, ³ òàêà ëþäèíà íå ÷èíèòü ¿ì îïîðó.

ßêùî áóëî îòðèìàíî á³ëüøå 50 áàë³â: òàê³ ëþäè äóæå ÷àñòî ïîòðàïëÿþòü â ñòðåñîâ³ ñèòóàö³¿, ùî º äóæå íåáåçïå÷íî äëÿ çäîðîâ’ÿ.

ϳñëÿ ïðîâåäåííÿ ïåðøî¿ ìåòîäèêè ðåçóëüòàòè âèÿâèëèñü íàñòóïí³:

1-é ó÷åíü — 42 áàëè.

2-é ó÷åíü — 29 áàë³â.

3-é ó÷åíü — 52 áàëè.

4-é ó÷åíü — 31 áàë.

5-é ó÷åíü — 42 áàëè.

6-é ó÷åíü — 39 áàë³â.

7-é ó÷åíü — 36 áàëè

8-é ó÷åíü — 48 áàë³â.

Âèñíîâîê: çà ðåçóëüòàòàìè ö³º¿ ìåòîäèêè ìè ä³çíàëèñÿ, ùî êîæíîìó äîñë³äæóâàíîìó âëàñòèâèé ïåâíèé ñòóï³íü ðîçâèòêó ñòðåñó. Ñåðåä äîñë³äæóâàíèõ ó÷í³â 6 — ìàþòü â³ä 36 äî 52 áàë³â, à ó 2 — â³ä 28 äî 31. Öå ñâ³ä÷èòü ïðî òå, ùî âá³ëüøîñò³ ó÷í³ äîñèòü ÷àñòî ïîòðàïëÿþòü â ñòðåñîâ³ ñèòóàö³¿, ùî ïðîâîäèòü äî íåãàòèâíèõ íàñë³äê³â.

Ìåòîäèêà 2 : Âèçíà÷åííÿ ð³âíÿ ðîçâèòêó ñò³éêîñò³ äî ñòðåñó (äîäàòîê Á)

Ìåòà: çà äîïîìîãîþ ìåòîäèêè ïåðåêîíàòèñÿ íà ïðàêòèö³, ùî êîæåí äîñë³äæóâàíèé ìຠñâ³éð³âåíüñò³éêîñò³ äî ñòðåñó.

Îáëàäíàííÿ: îïèòóâàëüíèê äëÿ âèçíà÷åííÿð³âíÿ ðîçâèòêó ñò³éêîñò³ äî ñòðåñó.

²íñòðóêö³ÿ : ñóòü ìåòîäèêè âèçíà÷åííÿ ð³âíÿ ðîçâèòêó ñò³éêîñò³ äî ñòðåñó ïîëÿãຠâ íàñòóïíîìó. Äîñë³äæóâàíèì ïðîïîíóºòüñÿ 50 òâåðäæåíü, ÿê³ òîðêàþòüñÿ ð³çíèõ ñòàí³â ¿õíüîãî æèòòÿ ³ ïðîïîíóþòüñÿ â³äïîâ³ä³ íà äàí³ ñóäæåííÿ («Òàê» àáî «Í³»). ³äïîâ³äàòè ïîòð³áíî øâèäêî, äîâãî íå çàäóìóþ÷èñü.

Õ³ä ðîáîòè

Äëÿ òîãî ùîá ïåðåñâ³ä÷èòèñÿ íà ïðàêòèö³, ùî â êîæíî¿ ëþäèíè ð³çí³ ñòóïåí³ ðîçâèòêó ñò³éêîñò³ äî ñòðåñó áóëî ïðîâåäåíî ìåòîäèêó, ùî ñïðÿìîâàíà íà âèçíà÷åííÿ ð³âíÿ ñò³éêîñò³ äî ñòðåñó. Îá’ºêòîì äîñë³äæåííÿ áóëè ó÷í³ 10 òà 11 êëàñó Áóäèëüñüêî¿ ÑÇÎØ I-III ñòóïåí³â.

Îáðîáêà ðåçóëüòàò³â

Ïðè çá³ãîâ³ â³äïîâ³ä³ íà ïèòàííÿ ç êëþ÷åì â³äïîâ³ä³ ïðèñâîþºòüñÿ îäèí áàë.

Âèñîêèé ð³âåíü ñò³éêîñò³ äî ñòðåñó — â³ä 1 äî 15 áàë³â.

Ñåðåäí³é ð³âåíü ñò³éêîñò³ äî ñòðåñó — â³ä 15 äî 25 áàë³â.

Íèçüêèé ð³âåíü ñò³éêîñò³ äî ñòðåñó — â³ä 25 äî 50 áàë³â.

Âèñîêèé ð³âåíü ñò³éêîñò³ äî ñòðåñó âêàçóº ïðàêòè÷íî íà â³äñóòí³ñòü ñòðåñîâèõ ñòàí³â, çäàòí³ñòü ëþäèíè ïåâíèì ÷èíîì ïðîòèñòîÿòè ñòðåñîâèì ñèòóàö³ÿì. Ïñèõ³÷íèé ñòàí ïðè öüîìó ìàéæå íå ì³íÿºòüñÿ, ô³çè÷íèõ òà ô³ç³îëîã³÷íèõ çì³í íå â³äçíà÷àºòüñÿ.

Ïðè ñåðåäíüîìó ð³âí³ â³äáóâàþòüñÿ â³ä÷óòí³ çðóøåííÿ ó ïñèõ³÷íîìó ñòàí³. Ñò³éê³ñòü äî ñòðåñó ïðèñóòíÿ òà íå â êîæí³é æèòòºâ³é ñèòóàö³¿. Òàê³ îñîáè ìîæóòü óíèêíóòè ñòðåñîâèõ ñòàí³â òà íå çàâæäè. Ïðè öüîìó ñïîñòåð³ãàºòüñÿ çàãàëüíà ìîá³ë³çàö³ÿ ïñèõ³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³, ÷àñòî íå ïðèòàìàííà ëþäèí³ ó çâè÷àéíèõ îáñòàâèíàõ: ç³áðàí³ñòü, îðãàí³çîâàí³ñòü, ï³äâèùåíà ðîçóìîâà ïðàöåçäàòí³ñòü, êì³òëèâ³ñòü, âïåâíåí³ñòü ó ñîá³, áëèñêàâè÷íà ðåàêö³ÿ, ñò³éê³ñòü äî ïåðåøêîä, àêòèâ³çàö³ÿ ìîâëåííºâî¿ àêòèâíîñò³, çàãàëüíà ïîçèòèâíà îö³íêà äàíîãî ñòàíó â ö³ëîìó.

Читайте также:  Рекомендации воспитателю детей с синдромом дауна

Íèçüêèé ð³âåíü ñò³éêîñò³ äî ñòðåñó õàðàêòåðèçóºòüñÿ ïîðóøåííÿì òà ðîçëàäîì îñíîâíèõ ô³çè÷íèõ, ô³ç³îëîã³÷íèõ ³ ïñèõ³÷íèõ ôóíêö³é, çðîñòຠê³ëüê³ñòü ñêàðã íà ð³çíîãî ðîäó íåïðèºìí³ â³ä÷óòòÿ, äèñêîìôîðò. Ïîã³ðøóºòüñÿ ñâ³äîìèé êîíòðîëü çà âèêîíàííÿì ä³ÿëüíîñò³, òðàïëÿþòüñÿ òðóäíîù³ ó çîñåðåäæåíí³, çàïàì’ÿòîâóâàíí³, ìèñëåíí³, çðîñòຠê³ëüê³ñòü ïîìèëîê, íåçâè÷íèõ ðåàêö³é, íåòî÷íîñò³, ïîñèëþºòüñÿ ðîëü àâòîìàòè÷íèõ, ñòåðåîòèïíèõ ä³é, ÿê³ âèò³ñíÿþòü òâîð÷³, ñâ³äîì³ òà äîâ³ëüí³ ä³¿. Öåé ñòàí, áåçóìîâíî, øê³äëèâèé ³ éîãî òðåáà ÿêíàéøâèäøå ïðèïèíèòè.

Ðåçóëüòàòè òåñòóâàííÿ

¹

ʳëüê³ñòü áàë³â

гâåíü ðîçâèòêó ñò³éêîñò³ äî ñòðåñó

1

21

Ñåðåäí³é ð³âåíü

2

20

Ñåðåäí³é ð³âåíü

3

23

Ñåðåäí³é ð³âåíü

4

19

Ñåðåäí³é ð³âåíü

5

18

Ñåðåäí³é ð³âåíü

6

21

Ñåðåäí³é ð³âåíü

7

20

Ñåðåäí³é ð³âåíü

8

27

Íèçüêèé ð³âåíü

9

28

Íèçüêèé ð³âåíü

10

20

Ñåðåäí³é ð³âåíü

11

27

Íèçüêèé ð³âåíü

12

17

Ñåðåäí³é ð³âåíü

13

22

Ñåðåäí³é ð³âåíü

14

24

Ñåðåäí³é ð³âåíü

15

26

Íèçüêèé ð³âåíü

Âèñíîâîê: çà ðåçóëüòàòàìè ö³º¿ ìåòîäèêè ìè ä³çíàëèñÿ, ùî êîæåí äîñë³äæóâàíèé ìຠñâ³éð³âåíüñò³éêîñò³ äî ñòðåñó. Ñåðåä äîñë³äæóâàíèõ ó÷í³â 11 — ìàþòü ñåðåäí³é ð³âåíü ñò³éêîñò³ äî ñòðåñó, à 4 — íèçüêèé.

Çà ðåçóëüòàòàìè äâîõ ìåòîäèê ìè ä³çíàëèñÿ, ùî

ÄÎÄÀÒÎÊ À

Ìåòîäèêà ¹1

Àíêåòà äëÿ âèçíà÷åííÿ ñòóïåí³â ðîçâèòêó ñòðåñó

¹

Òâåðäæåííÿ

Çàâæäè

×àñòî

²íîä³

Ìàéæå í³êîëè

ͳêîëè

1

Âè ¿ñòå, ïðèïóñòèìî, îäíó ãàðÿ÷ó ñòðàâó â äåíü

2

Âè ñïèòå 7-8 ãîäèí, ïðèáëèçíî, ÷îòèðè ðàçè íà òèæäåíü

3

Âè ïîñò³éíî â³ä÷óâàºòå ëþáîâ ³íøèõ ³ âçàºìíî â³ääàºòå ñâîþ ëþáîâ

4

Íà â³äñòàí³ 50 ê³ëîìåòð³â ó Âàñ º õî÷à á îäíà ëþäèíà, íà ÿêó Âè ìîæåòå ïîêëàñòèñÿ

5

Âè çàéìàºòåñÿ ñïîðòîì õî÷à á äâà ðàçè íà òèæäåíü

6

Âè ïàëèòå (ÿê ÷àñòî)

7

Âè âæèâàºòå àëêîãîëü

8

Âàøà âàãà â³äïîâ³äຠÂàøîìó çðîñòó

гñò (ñì) — Âàãà (êã) =100 ± 10

9

Âè ìàºòå áàãàòî íåçàäîâîëåíèõ ïîòðåá

10

Âàñ ï³äòðèìóº Âàøà â³ðà

11

Âè ÷àñòî çàéìàºòåñü òâîð÷îþ ä³ÿëüí³ñòþ

12

Ó Âàñ áàãàòî äðóç³â ³ çíàéîìèõ

13

Ó Âàñ º îäèí ÷è äâà äðóãà, ÿêèì Âè ö³ëêîì äîâ³ðÿºòå

14

Ó Âàñ ãàðíå çäîðîâ’ÿ

15

Âè ìîæåòå â³äêðèòî ñêàçàòè ïðî ñâî¿ ïî÷óòòÿ, êîëè Âè çë³ ÷è çàíåïîêîºí³ ÷èìîñü

16

Âè ðåãóëÿðíî îáãîâîðþºòå ç ëþäüìè, ç ÿêèìè ïðîæèâàºòå, Âàø³ äîìàøí³ ïðîáëåìè

17

Âè ðîáèòå ùîñü ò³ëüêè çàðàäè æàðòó õî÷à á ðàç íà òèæäåíü àáî ñ쳺òåñü òðè ðàçè íà òèæäåíü

18

Âè ìîæåòå îðãàí³çóâàòè Âàø ÷àñ åôåêòèâíî

19

Âè ÷àñòî íåðâóºòå

20

Ó Âàñ º ÷àñ äëÿ ñåáå êîæíîãî äíÿ

Áàëè çà â³äïîâ³ä³

1

2

3

4

5

Ñóìà:

ÄÎÄÀÒÎÊ Á

Ìåòîäèêà ¹2

Òåêñò îïèòóâàëüíèêà

Çàçâè÷àé ÿ ñïîê³éíèé ³ ìåíå íåëåãêî âèâåñòè ç ð³âíîâàãè. -ͳ.

Ìî¿ íåðâè ðîçõèòàí³ íå á³ëüøå, í³æ â ³íøèõ ëþäåé. -ͳ.

Ó ìåíå ð³äêî áóâàþòü ãîëîâí³ áîë³. — ͳ.

ß ð³äêî âòîìëþþñÿ. — ͳ.

ß ìàéæå çàâæäè ïî÷óâàþñÿ ùàñëèâèì. — ͳ.

ß âïåâíåíèé ó ñîá³. — ͳ.

ß ïðàêòè÷íî í³êîëè íå ÷åðâîí³þ. — ͳ.

ß ëþäèíà ñì³ëèâà. — ͳ.

ß ï³òí³þ íå á³ëüøå, í³æ ³íø³. — ͳ.

ß ð³äêî â³ä÷óâàþ ñèëüíå ñåðöåáèòòÿ. — ͳ.

Çàçâè÷àé ìî¿ ðóêè òåïë³ é íå äóæå áîÿòüñÿ õîëîäó. — ͳ.

ß ñîðîì’ÿçëèâèé ³ íåð³øó÷èé íå á³ëüøå, í³æ ³íø³. — ͳ.

Ìåí³ ³íîä³ íå âèñòà÷ຠïî÷óòòÿ âïåâíåíîñò³ ó ñâî¿õ ñèëàõ. — Òàê.

×àñîì ìåí³ çäàºòüñÿ, ùî ÿ í³ äî ÷îãî íå çäàòíèé. -Òàê.

Ó ìåíå áóâàþòü ïåð³îäè òàêîãî çàíåïîêîºííÿ, ùî ÿ íå ìîæó âñèä³òè íà ì³ñö³. -Òàê.

Ó ìåíå ÷àñòî áîëèòü øëóíîê. — Òàê.

×àñòî äóìàþ, ùî íå âèñòà÷èòü äóõó ïîäîëàòè ìàéáóòí³ òðóäíîù³. — Òàê.

Õî÷åòüñÿ áóòè ùàñëèâèì, ÿê ³íø³. — Òàê.

×àñòî çäàºòüñÿ, ùî íå âèñòà÷èòü ñèë óïîðàòèñÿ ç óñ³ìà ñïðàâàìè. — Òàê.

Ìåíå ÷àñòî ìó÷àòü êîøìàðí³ ñíîâèä³ííÿ. — Òàê.

Êîëè ÿ õâèëþþñÿ, ïî÷èíàþòü òðåìò³òè ïàëüö³ ðóê. — Òàê.

Ó ìåíå óðèâ÷àñòèé, íåñïîê³éíèé ñîí, ÿ ÷àñòî ïðîêèäàþñÿ ñåðåä íî÷³. — ͳ.

Ìåíå ÷àñòî òðèâîæàòü ìîæëèâ³ íåâäà÷³. — Òàê.

²íîä³ â³ä÷óâàþ ñòðàõ ³ òîä³, êîëè ðåàëüíî¿ íåáåçïåêè íåìàº. — Òàê.

Ìåí³ ñêëàäíî çîñåðåäèòèñÿ íà îäí³é ñïðàâ³. -Òàê.

Íàâ³òü ïðîñòó ðîáîòó ÿ ÷àñòî ðîáëþ ç íàïðóæåííÿì. Ìåíå ëåãêî çáåíòåæèòè. — Òàê.

ß ìàéæå ïîñò³éíî â³ä÷óâàþ íåçðîçóì³ëó òðèâîãó. — Òàê.

ß ñõèëüíèé ñåðéîçíî ñïðèéìàòè íàâ³òü äð³áíèö³. — Òàê.

ß ñõèëüíèé óñå ïåðåæèâàòè, ³íîä³ ïðè öüîìó ïëà÷ó. — Òàê.

Ó ìåíå òðàïëÿþòüñÿ íàïàäè íóäîòè é áëþâàííÿ. — Òàê.

Ðåãóëÿðíî â ìåíå òðàïëÿºòüñÿ ðîçëàä øëóíêó. — Òàê.

ß çíàþ: êîëè ÿ õâèëþþñÿ, òî äóæå ÷åðâîí³þ. — Òàê.

Çàçâè÷àé ìåí³ ñêëàäíî çîñåðåäèòèñÿ íà ÷îìóñü îñîáèñòî äëÿ ìåíå äóæå âàæëèâîìó. -Òàê.

Ìåí³ ïîñò³éíî õî÷åòüñÿ ïîë³ïøèòè ñâîº ìàòåð³àëüíå ñòàíîâèùå. — Òàê.

Íåð³äêî ÿ äóìàþ ïðî òå, ùî õîò³ëîñÿ á ïðèõîâàòè íàâ³òü â³ä áëèçüêèõ: ñîðîìíî. — Òàê.

²íîä³ ÷åðåç ñèëüí³ ïåðåæèâàííÿ ÿ ïîãàíî ñïëþ. — Òàê.

Êîëè ÿ õâèëþþñÿ, ³íîä³ ï³òí³þ.-Òàê.

Íàâ³òü ó õîëîäí³ äí³ ÿ ³íîä³ ñèëüíî ï³òí³þ. — Òàê.

×àñîì ÷åðåç íåïðèºìí³ äóìêè í³ÿê íå ìîæó çàñíóòè. — Òàê.

ß — ëþäèíà, ÿêà ëåãêî çáóäæóºòüñÿ. Òàê.

²íîä³ â³ä÷óâàþ, ùî ìîº æèòòÿ ìàðíå. — Òàê.

Íåð³äêî ÷åðåç õâèëþâàííÿ ëåãêî âòðà÷àþ íàä ñîáîþ êîíòðîëü. — Òàê.

ß ÷àñòî â³ä÷óâàþ íåçðîçóì³ëó òðèâîãó. — Òàê.

Ãàäàþ, ùî ÿ ÷óòëèâ³øèé çà áàãàòüîõ ñâî¿õ êîëåã. — Òàê.

Ìàéæå ïîñò³éíî â³ä÷óâàþ ãîëîä. — Òàê.

×àñòî çäàºòüñÿ, ùî ìåíå ïðîñòî ïåðåñë³äóþòü õâîðîáè. — Òàê.

×àñòî çäàºòüñÿ, ùî çà ìíîþ õòîñü ñòåæèòü. — Òàê.

Î÷³êóâàííÿ çàâæäè ìåíå íåðâóº. — Òàê.

Источник