Синдром системної запальної відповіді протокол
Синдром системного воспалительного ответа[1] (англ. «systemic inflammatory response syndrome» (SIRS)) — медицинский термин, введённый в 1992 году на конференции Американской коллегии торакальных хирургов (англ. American College of Chest Physicians) и Общества специалистов интенсивной терапии (англ. Society of Critical Care Medicine) в Чикаго[2] для обозначения общей воспалительной реакции организма в ответ на тяжелое поражение, вне зависимости от локализации очага. Процесс идет при участии медиаторов воспаления с вовлечением практически всех систем организма.
Воспалительная реакция организма в ответ на внедрение в организм инфекции, обширные травмы, развития некроза тканей, тяжелые ожоги развивается по одним и тем же общим закономерностям. Эта реакция является приспособительной функцией организма и направлена на уничтожение агента, вызвавшего процесс, и восстановление поврежденной ткани. При легких поражениях воспалительный процесс ограничивается локальными воспалительными изменениями и умеренной, малозаметной общей реакцией органов и систем.
Диагностика[править | править код]
Диагноз синдрома системной воспалительной реакции организма правомочен в случае наличия как минимум двух следующих критериев:
- Температура тела ≥ 38 °C (фебрильная температура) или ≤ 36 °C (гипотермия)
- Частота сердечных сокращений ≥ 90/мин (тахикардия)
- Тахипноэ: частота дыхания ≥ 20/мин или гипервентиляция с содержанием диоксида углерода в крови ≤ 32 mmHg
- Лейкоцитоз (≥ 12000/μl) или лейкопения (≤ 4000/μl) или смещение лейкоцитарной формулы влево.
Комбинация «фебрильная температура+лейкоцитоз» является самой частой для синдрома системной реакции организма на воспаление и соответствует нормальной реакции иммунной системы. В случае «гипотермия+лейкоцитоз», который встречается гораздо реже, говорят о «холодном» синдроме системной реакции организма на воспаление —— подобная реакция организма встречается при иммунодефиците.
Причины[править | править код]
Причинами синдрома системного воспалительного ответа могут быть: сепсис, гипоксия, шок, ожоги, острый панкреатит, обширные хирургические операции, тяжелые травмы и другие тяжелые заболевания. Чаще всего факторы повреждения классифицируют исходя из механизма патологического воздействия:[1]
- Механическое повреждение тканей (примеры: ожоги, синдром длительного сдавления).
- Глобальный недостаток перфузии тканей (примеры: шок, остановка кровообращения).
- Регионарный недостаток перфузии тканей (примеры: тромбоэмболия, травма крупных сосудов).
- Некроз тканей вследствие ишемии (примеры: инфаркт миокарда, острый панкреатит).
- Инфекционный процесс (примеры: иммунодефицит, хирургическая инфекция, инфицированная травма, внутрибольничная инфекция).
- Выброс эндотоксинов (пример: сепсис, вызванный грам-негативными бактериями).
- Невскрытые абсцессы (например, интраабдоминальные).
Примечания[править | править код]
Литература[править | править код]
- М. И. Кузин, О. С. Шкроб, Н. М. Кузин. Синдром системного ответа на воспаление // Хирургические болезни. — 3 издание. — М.: Медицина, 2002. — С. 13-22. — 784 с. — ISBN 5-225-00920-4.
- Определение SIRS (нем.) (недоступная ссылка). Дата обращения 11 февраля 2014. Архивировано 26 июня 2013 года.
- S-2 Рекомендации по профилактике, диагностике, лечению и реабилитации SIRS (нем.) (недоступная ссылка). Deutsche Sepsis Gesellschaft. Дата обращения 11 февраля 2014. Архивировано 1 октября 2010 года.
- R. C. Bone; R. A. Balk; F. B. Cerra; R. P. Dellinger; A. M. Fein; W. A. Knaus; R. M. Schein; W. J. Sibbald. Definitions for sepsis and organ failure and guidelines for the use of innovative therapies in sepsis. The ACCP/SCCM Consensus Conference Committee. American College of Chest Physicians/Society of Critical Care Medicine (англ.) // Chest. — 1992. — Vol. 101, no. 6. — doi:10.1378/chest.101.6.1644.
Источник
У медичній термінології наших країн є поширений термін «сепсис», який має на увазі під собою загальне запалення організму і зараження крові якимсь збудником. Проте з плином часу в колах науки з’явилося поняття про синдром системної запальної відповіді, яке описує загальну запальну реакцію всього організму, яка проявляється різними комплексами симптомів і синдромів.
Синдром системної запальної відповіді — вкрай важкий стан, воно виникає при запуску імунних механізмів, і цілого комплексу складних біохімічних реакцій. Ті люди, у яких діагностується даний синдром, беззастережно госпіталізуються до відділень інтенсивної терапії та реанімації, так як ризик летального результату дуже високий.
Також високий ризик незворотних цито-хімічних імунних ушкоджень власних тканин і клітин організму, тобто для системної запальної відповіді характерним є, те, що своя ж імунна система атакує свій організм. Це відбувається не за рахунок генетичних дефектів, як при аутоімунних захворюваннях, а в результаті високої агресивності реакцій імунної системи.
З цього випливає, що «пригасити» пожежа імунної відповіді, у нас з’явиться шанс вилікувати даний синдром.
Які ж критерії діагностики використовуються?
Синдром системної запальної відповіді можна визначити за чотирма досить таки простим ознаками. Ці ознаки, так звані критерії постановки діагнозу даного синдрому.
Першим критерієм є підвищена або знижена скорочувальна діяльність серцево м’язи, яку легко визначити за частотою пульсу. Пульс буде або високим вище 100 ударів на хвилину, або низьким нижче 50 ударів на хвилину.
Другий критерій це підвищена або знижена температура тіла. Підвищенням характерним для системної запальної відповіді, буде температура 38,0 і вище, зниженим 35,0 і нижче.
Третій критерій — Частота дихання, при даному синдромі вона буде або більше 20, або менше 15.
Четвертий критерій буде заснований на лабораторній діагностиці аналізу периферичної крові, і наявність у ній або підвищеного, або пониженого вмісту лейкоцитів
Наявність як мінімум двох з чотирьох перерахованих критеріїв буде свідчити про наявність у хворого даної патології. Кожна людина може перевірити наявність трьох з чотирьох критеріїв, а значить самостійно діагностувати синдром системної запальної відповіді.
Якщо ви зуміли діагностувати це захворювання, вашим обов’язком є направити і доставити таку людину до найближчої лікарні, в якій є відділення реанімації та інтенсивної терапії.
Що може призвести до даної патології?
До даної патології можуть призвести важкі форми інфекційних захворювань, які ускладнюються попаданням збудника в кровоносну систему людини, іншими словами всі захворювання, які ускладнені сепсисом. Слід розуміти, що синдром системного запалення без сепсису можливий, а сепсис без нього немає, так як даний синдром є невід’ємною частиною патофізіологічних механізмів захворювання.
При цьому всім, можливо і наявність бактерій в крові, без синдрому системного запалення, але це також і не буде сепсисом, а буде позначатися терміном — «бактериемия». Приміром, бактериемия виникає в практично в 100% випадків при чистки зубних каменів.
Крім септичних захворювань системне запалення можливо, при великому відмирання тканин — некрозі, так як свої ж відмерлі клітини є неменшою мішенню для нашої імунної системи, ніж чужорідні мікроорганізми. Наприклад, при інфаркті міокарда, частковому некрозі серцевого м’яза, присутні симптоми системної запальної відповіді.
За таким же принципом некрозу власних тканин запуск даного синдрому можливий при патологіях шлунково-кишкового тракту, органів дихання, великих некрозах м’язів, опіках.
Особливо часто і важко даний синдром виникає і протікає в період новонародженості. Діти грудного віку мають не стійку імунну систему, за рахунок чого сильно схильні згубної дії будь-яких запальних процесів протікають в їх організмах.
У новонароджених до таких станів найчастіше призводить внутрішньоутробне інфікування. Виходячи з цього, дуже важливим є ставлення до здоров’я вагітних жінок.
Лікування
У відділеннях реанімації та інтенсивної терапії лікування даного синдрому проводиться згідно з затвердженими протоколами. Які включають в себе застосування препаратів, які знизять силу системного запалення, в основному це гормональні стероїдні препарати.
При наявності сепсису застосовується антибактеріальна терапія. Можливе призначення відразу трьох антибіотиків з різних груп з різним механізмом дії і спрямовані на найширший спектр мікроорганізмів, з наступною зміною препаратів та їх доз.
У будь-якому випадку буде проводиться дезінтоксикаційна терапія спрямована на зменшення концентрації шкідливих продуктів обміну в крові. Дезінтоксикаційна терапія — основа до зменшення навантаження для таких важливих органів як печінка і нирки.
Застосовуються препарати для поліпшення мікроциркуляції, а іноді і зовсім для підтримки реологічних властивостей крові, спрямовані на стабілізацію кислотно-основного, білково-ферментного обмінів.
У міру виявлення інших небезпечних симптомів терапія буде — симптоматичної.
Висновок
Проблема системної запальної відповіді досі не вирішена до кінця. При нинішньому рівні медицини, летальність від даної патології істотно знизилася, але при цьому все ще на високому рівні.
Чи не втішними так само є і наслідки перенесеного захворювання, так як ускладнення можуть бути обумовлені як даними синдромом, так і важким і складним лікуванням, із застосуванням дуже «агресивних» препаратів згубних для органів і систем організму.
Увага, тільки сьогодні!
Найцікавіші новини
Источник
Захворювання підшлункової залози за поширеністю і впливом на формування показників тимчасової та постійної непрацездатності населення становлять важливу соціально-економічну проблему. Крім того, гострий деструктивний панкреатит – одне з найбільш важких захворювань підшлункової залози, яке за частотою раніше посідало третє місце після гострого апендициту й гострого холециститу [1].
Майже у 80% спостережень гострий панкреатит характеризується відносно сприятливим перебігом, у решти пацієнтів розвивається панкреонекроз. Проте останнім часом у структурі гострої хірургічної патології гострий панкреатит становить 40-42% і виходить на друге місце. Захворюваність на гострий панкреатит має неухильну тенденцію до зростання, спостерігається також постійне збільшення частоти панкреонекрозу від 11,5 до 64% [2].
Полная версия статьи в формате .pdf »
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ
07.07.2020
Онкологія та гематологія
Порушення коагуляції та тромбоз у пацієнтів із COVID-19
Здебільшого коронавірусна хвороба – 2019 (COVID‑19) зумовлює інфекційне ураження дихальних шляхів. Однак у частини пацієнтів захворювання прогресує та має тяжчий перебіг, що характеризується лихоманкою, стійкою до протизапальної терапії, гострим ушкодженням легень із розвитком гострого респіраторного дистрес-синдрому, шоковим станом і мультиорганною дисфункцією, котра асоціюється зі значним ризиком смерті [1]. У багатьох пацієнтів із тяжким перебігом COVID‑19 присутні порушення коагуляції, що імітують інші системні коагулопатії, пов’язані з тяжкими інфекціями, такі як синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ‑синдром) або тромботична мікроангіопатія, але COVID‑19 має відмінні риси [2]….
06.07.2020
Терапія та сімейна медицина
Офтальмологічні ускладнення цукрового діабету
Цукровий діабет (ЦД) є однією з медико-соціальних проблем у всьому світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, кількість хворих, які страждали на ЦД у 1980 році, становила 108 млн, а у 2014 році – 433 млн. Згідно з прогнозами експертів число пацієнтів, які хворіють на ЦД, подвоюється кожні 5 років. Наразі залишається актуальною проблема попередження та лікування ранніх і пізніх ускладнень діабету з боку органа зору, котрі суттєво погіршують якість життя та спричиняють незворотну втрату зору, а в деяких випадках і сліпоту. За статистикою, половина пацієнтів залишаються недіагностованими….
06.07.2020
Терапія та сімейна медицина
Роль лікарів загального профілю в боротьбі з офтальмопатологією у хворих на цукровий діабет
Проблема поширеності цукрового діабету (ЦД) залишається актуальною, кількість хворих рік у рік зростає. Добре відомо, що основною небезпекою при ЦД є його ускладнення, зокрема діабетична ретинопатія (ДР) – порушення в сітківці ока клітинного метаболізму, ретинального кровотоку й функціонування ретинальних капілярів унаслідок структурних, фізіологічних і біохімічних змін, спричинених хронічним підвищенням рівня глюкози в крові….
Источник
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра хірургії № 1
Методична розробка
до практичного заняття з дисципліни “Хірургічні хвороби з дитячою хірургією та онкологією” для студентів 6 курсу медичного факультету
Модуль № 4. “Симптоми та синдроми в хірургії”
Змістовий модуль № 7. “Загальні питання хірургії ”.
Тема № 3. “Синдром системної запальної відповіді у хірургічних хворих. Патогенез, значення при різних захворюваннях і травмах. Лікувальна тактика ”
Обговорено і затверджено
на методичній нараді кафедри
«_9__»__червня_2010 р.
Протокол № __8__
Завідувач кафедрою
Професор_________ Грубнік В.В.
Одеса – 2010
1. Тема практичного заняття: “Синдром системної запальної відповіді у хірургічних хворих. Патогенез, значення при різних захворюваннях і травмах. Лікувальна тактика” – 6 год.
^ Необхідність чіткішого визначення важких захворювань, що асоціюються з інфекцією, і станів, які клінічно схожі з важкою інфекцією, а також розуміння, що, швидше, системне запалення, а не інфекція, приводить до розвитку поліорганної недостатності, сприяло затвердженню термінології на погоджувальній конференції в 1992 р. (American College of Chest Physicians/Society of Critical Care Medicine Consensus Conference), що набула найбільш широкого поширення у всьому світі. R. Bone і соавт. запропонували термін «синдром системної запальної відповіді» (Systemic Inflammatory Response Syndrome, SIRS), яка включає комплексні зміни при системній активації природної імунної відповіді незалежно від причини. Передбачалося, що SIRS може викликати місцева і системна інфекція, важка травма, опіки або стерильні запальні реакції, такі як неінфікований некроз. Концепція SIRS отримала щонайширше визнання в наукових кругах, і незабаром після публікації виводів конференції практично всі дослідження, присвячені важкій інфекції, використовували або згадували критерії SIRS.
^
3.1.Загальні цілі: ознайомитися з сучасним визначенням синдрому системної запальної відповіді, його патогенезом, клінічною симптоматикою, принципами синдромального лікування.
^ формування професіонально значущої особистості лікаря.
Підкреслити значення різних хірургічних шкіл у розробці сучасних методів діагностики та лікування синдрому системної запальної відповіді.
^
1) виявляти анамнестичні та клінічні об’єктивні ознаки захворювань, що привели до розвитку синдрому системної запальної відповіді;
2) знати основні принципи діагностики критеріїв синдрому системної запальної відповіді та проводити диференціальну діагностику його причин;
3) знати покази до різних методів лікування синдрому системної запальної відповіді
^
1) призначити план обстеження з використанням лабораторних, рентгенологічних, ендоскопічних методів обстеження.
2) надати екстрену консервативну допомогу хворим з синдромом системної запальної відповіді
^
| № п/п | Дисципліни | Знати | Вміти |
1 | І. Попередні дисципліни | ||
| 1. Анатомія, гістологія | Будова судинної системи, мікроциркулярного русла, іммунокомпетентних органів. | Вміти визначити основні зони розвитку патологічних реакцій при синдромі системної запальної відповіді. | |
| 2. Фізіологія та патофізіологія | Особливості кровообігу та мікроциркуляції при синдромі системної запальної відповіді | Вміти інтерпретувати порушення гемодінамики у хворих при синдромі системної запальної відповіді.. | |
| 3. Біохімія | Біохімію імунологічних та медіаторних реакцій при синдромі системної запальної відповіді. | Вміти інтерпретувати дані лабораторних досліджень при діагностиці синдрому системної запальної відповіді.. | |
| 4. Фармакологія | Механізм дії препаратів, що використовуються у лікуванні синдрому системної запальної відповіді. | Призначити синдромальне лікування при синдромі системної запальної відповіді. | |
| 5. Мікробіологія | Основні збудники сепсису та системної запальної реакції бактеріального генезу | Провести бактеріоскопію біопсійного матеріалу, вмісту рани з метою визначення характеру бактеріальної інвазії | |
| 2 | Наступні | ||
| 1. Анестезіологія та реанімато-логія | Знати особливості клінічної картини та діагностики при поліорганній недостатності. | Вміти провести диференціаль-ний діагноз захворювань, що привели до поліорганної недостаності, призначити синдромне лікування. | |
3 | ІІ. Внутрішньо-предметна інтеграція | ||
| 1. Сепсис у хворих на гостру хірургічну інфекцію | Ознаки гострої хірургічної інфекції, та її розповсюдження та маніфестації у вигляді системної реакції | Інтерпретувати дані огляду, об’єктивного обстеження біохімічних та бактеріологічних досліджень, дані ультразвуко-вого та ендоскопічного дослідження. | |
| 2. Гострі хірур-гічні захворю-вання живота та грудної клітки | Знати основні види хірургічної патології, які можуть привести до синдрому системної запальної відповіді. | Цілеспрямовано зібрати анам-нез, вміти знайти ознаки гострих хірургічних захворювань при лабораторному та інструментальному обстеженні. | |
| 3. Грампозитив-ний та грамнега-тивний сепсис у хірургічних хворих | Знати клінічну картину, диференціальну діагностику та принципи лікування різних видів сепсису | Вміти обстежити хворого з сепсисом, визначити його причину, призначити лікування. |
Септичний шок – клінічний синдром, що виникає за умови системної запальної відповіді на інфекцію та проявляється порушенням здатності…
Тема №12: “Синдром гострого живота. Діагностика, диференційна діагностика І лікувальна тактика. Диференційна діагностика гострих…
Тема: «гострий апендицит. Анатомо фізіологічні відомості. Етіологія та патогенез. Класифікація. Клініка, діагностика, диференційна…
Тема №14. “Механічна жовтяниця. Причини виникнення. Діференціально діагностична тактика. Сучасні підходи до лікування. Печінкова…
Анемії (залізодефіцитна, В12-дефіцитна, фолієво-дефіцитна, гемолітична, гіпопластична, постгеморагічна). Етіологічні фактори та патогенез….
У дитини 6 міс на тім’яній ділянці голови з’явилися себорейні лусочки, на шкірі щік явища молочного струпа. Яка найбільш доцільна…
Тема №15. “Кровотечі з травного тракту. Причини виникнення, діагностика та диференціальна діагностика, лікувальна тактика”
…
Источник