Синдром рука нога рот патогенез
Энтерови́русный везикуля́рный стомати́т (синдром рука—нога—рот[3][4], англ. Hand, foot and mouth disease, HFMD)— острое инфекционное заболевание, которое вызывается РНК-содержащими вирусами семейства лат. Picornaviridae. Представляет собой один из вариантов энтеровирусной инфекции, а именно «бостонской экзантемы». Развивающийся симптомокомплекс представляет собой клиническую картину экзантемы — появления элементов сыпи на верхних и нижних конечностях и энантемы — поражения слизистой оболочки ротовой полости. Заболевание клинически проявляется умеренно выраженной лихорадкой с последующим характерным появлением плоских обесцвеченных высыпаний и неровностей, которые трансформируются в везикулы, локализующиеся на коже рук, ног, полости рта, а также иногда встречающиеся на ягодицах и гениталиях[5][6][7]. Как правило, инфицирование происходит в жаркое время года в условиях влажного климата. Чаще всего энтеровирусным везикулярным стоматитом заражаются младенцы и дети, однако иногда заболевание встречается и среди взрослых[7].
Эпидемиология[править | править код]
Энтеровирусным везикулярным стоматитом чаще всего заболевают дети в возрасте до 10 лет[8][9]. Кроме того, отмечается тенденция возникновения сезонных вспышек на протяжении весны, лета и осени[10]. Заболевание чаще всего вызвано вирусом Коксаки А16[10].
Этиология[править | править код]
РНК-содержащие вирусы семейства пикорнавирусов: вирусами Коксаки А16, А5, А10, А9, В1, В3 и энтеровирусом 71[3][10]. Вирусы этого семейства достаточно устойчивы во внешней среде — способны сохранять жизнеспособность в условиях комнатной температуры до 2х недель[4].
Клиническая картина[править | править код]
Элементы сыпи на подошвах ребёнка
Мужчина, 36 лет: элементы сыпи на ладонях и подошвах
Инкубационный период (временно́й промежуток между заражением и появлением первых симптомов) заболевания составляет от трёх до шести дней[8].
Клинические признаки и симптомы начавшегося заболевания включают лихорадку, тошноту, рвоту, ощущение усталости и чувство общего дискомфорта, потерю аппетита, а также повышенную раздражительность у детей раннего и ясельного возраста. Кроме того, развиваются типичные поражения кожи, часто проявляющиеся в виде сыпи — плоских бесцветных пятен и неровностей, которые иногда сопровождаются наличием везикулярных элементов с характерным расположением везикул на ладонях рук, подошвах ног, ягодицах, а в некоторых случаях и на губах[11]. Элементы сыпи у детей крайне редко вызывают зуд[8], однако могут быть чрезвычайно зудящими у взрослых[12]. Поражения кожи в виде болезненных язв и разнообразных волдырей, а также элементы сыпи располагающиеся вокруг носа и/или рта,[7][9][13] как правило, имеют тенденцию к самостоятельному разрешению (бесследно рассасываются) на протяжении 7—10 дней[9].
Диагностика[править | править код]
В большинстве случаев диагностика данного инфекционного заболевания не представляет затруднений и обычно основывается на обнаружении характерных признаков и симптомов. Если диагноз вызывает сомнения, то для его верификации берут мазок из ротовой полости или анализ кала для культивирования и типирования вируса[9].
Лечение[править | править код]
Необходимо изолировать заболевшего ребёнка от остальных детей, поскольку он является крайне заразным для всего детского коллектива. Обычно специфического лечения не требуется: в случае выраженного болевого синдрома назначают болеутоляющие препараты, местные аппликации и полоскания. В случае обнаружения высыпаний на слизистой оболочке ротовой полости, необходимо обратиться за необходимыми рекомендациями к стоматологу. Необходимо тщательное соблюдение личной гигиены: обязательное мытьё рук с мылом перед едой и после посещения туалета[14].
Чаще всего лечение энтеровирусного везикулярного стоматита проводят как в случае любого стоматита, рекомендуют[15]:
- обильное питьё;
- приём обезболивающих средств;
- туширование элементов сыпи раствором бриллиантового зелёного;
- витаминотерапия;
- возможно применение противовирусных и антигистаминных (H1-блокаторы) препаратов.
Прогноз[править | править код]
Благоприятный — после выздоровления формируется типоспецифический, стойкий (пожизненный) иммунитет. Однако заболевание может повториться, в случае инфицирования другим серотипом энтеровируса (например, повторное инфицирование вирусом Коксаки B3 после заболевания, вызванного вирусом А16)[4].
Примечания[править | править код]
- ↑ Disease Ontology release 2019-05-13 — 2019-05-13 — 2019.
- ↑ Monarch Disease Ontology release 2018-06-29sonu — 2018-06-29 — 2018.
- ↑ 1 2 Лечение энтеровирусного везикулярного стоматита, или синдрома «рука-нога-рот». zubzone.ru. Дата обращения 14 марта 2015.
- ↑ 1 2 3 Синдром «рука-нога-рот». medicalj.ru. Дата обращения 14 марта 2015.
- ↑ Frydenberg, A; Starr, M. Hand, foot and mouth disease. (англ.) // Australian Family Physician (англ.)русск.. — 2003. — August (vol. 32, no. 8). — P. 594—595. — PMID 12973865. (англ.)
- ↑ Ooi, MH; Wong, SC; Lewthwaite, P; Cardosa, MJ; Solomon, T. Clinical features, diagnosis, and management of enterovirus 71 (англ.) // The Lancet : journal. — Elsevier, 2010. — Vol. 9, no. 11. — P. 1097—1105. — doi:10.1016/S1474-4422(10)70209-X. — PMID 20965438. (англ.)
- ↑ 1 2 3 Kaminska, K; Martinetti, G; Lucchini, R; Kaya, G; Mainetti, C. Coxsackievirus A6 and Hand, Foot, and Mouth Disease: Three Case Reports of Familial Child-to-Immunocompetent Adult Transmission and a Literature Review (англ.) // Case Reports in Dermatology : journal. — 2013. — Vol. 5, no. 2. — P. 203—209. — doi:10.1159/000354533. — PMID 24019771. (англ.)
- ↑ 1 2 3 Hoy, NY; Leung, AK; Metelitsa, AI; Adams, S. New concepts in median nail dystrophy, onychomycosis, and hand, foot and mouth disease nail pathology (англ.) // ISRN Dermatology : journal. — 2012. — Vol. 2012, no. 680163. — P. 680163. — doi:10.5402/2012/680163. — PMID 22462009. (англ.)
- ↑ 1 2 3 4 Sarma, N. Hand, foot and mouth disease: current scenario and Indian perspective (англ.) // Indian Journal of Dermatology, Venereology and Leprology (англ.)русск. : journal. — Vol. 79, no. 2. — P. 165—175. — doi:10.4103/0378-6323.107631. — PMID 23442455. (англ.)
- ↑ 1 2 3 Repass G.L., Palmer W.C., Stancampiano F.F. Hand, foot, and mouth disease: Identifying and managing an acute viral syndrome (англ.) // Cleve Clin J Med : journal. — 2014. — September (vol. 81, no. 9). — P. 537—543. — doi:10.3949/ccjm.81a.13132. — PMID 25183845. (англ.)
- ↑ Huang, CC; Liu, CC; Chang, YC; Chen, CY; Wang, ST; Yeh, T.F. Neurologic complications in children with enterovirus 71 infection. (англ.) // The New England Journal of Medicine : journal. — 1999. — 23 September (vol. 341, no. 13). — P. 936—942. — doi:10.1056/nejm199909233411302. — PMID 10498488. (англ.)
- ↑ HAND (англ.). babymd.net. Baby MD. Дата обращения 28 марта 2015.
- ↑ Hand, Foot and Mouth Disease: Signs & Symptoms (англ.). mayoclinic.com. The Mayo Clinic. Дата обращения 28 марта 2015.
- ↑ Энтеровирусный везикулярный стоматит (недоступная ссылка). denta.uz. Дата обращения 14 марта 2015. Архивировано 2 апреля 2015 года.
- ↑ Симптомы и лечение энтеровирусного везикулярного стоматита. bezstomatita.ru. Дата обращения 14 марта 2015.
Источник
Энтеровирусный везикулярный стоматит с экзантемой (синдром сыпи рука-нога-рот), — это комплекс симптомов, вызываемых вирусной инфекцией. Он проявляется в виде крайне болезненных язв в полости рта и небольших везикул (сероватых пузырьков) на конечностях. В некоторых случаях везикулы наблюдаются ещё в области ягодиц и половых органов. Это — главные отличительные симптомы заболевания.
Синдром рука-нога-рот поражает преимущественно детей до 10 лет и является заразным. Он передаётся воздушно-капельным, фекально-оральным и контактным путём и активизируется в летне-осенний период. Взрослые также могут пострадать от синдрома, однако, это случается намного реже и переносится болезнь легче.
Возбудители синдрома
Медицине прекрасно известны причины данного заболевания. Возбудителями являются несколько штаммов устойчивых вирусов Коксаки, способных до 2 недель жить при комнатной температуре во внешней среде, а также некоторое время — в воде.
После перенесённого заболевания у человека вырабатывается пожизненный иммунитет к конкретному штамму вируса, вызвавшему синдром рука-нога-рот. Переболевший может заболеть им повторно, однако можно с уверенностью сказать, что это будет уже другой вирус-возбудитель.
Заболевание возникает при общении с инфицированными, а также при несоблюдении правил гигиены. Лечение при данном заболевании обычно не требуется, либо оно направлено на его симптомы.
Симптомы заболевания
У заболевания небольшой инкубационный период, который составляет около недели. Опасным больной становится с момента заражения, даже до возникновения симптомов, и остаётся таковым на протяжении всего заболевания. Заподозрить у ребёнка синдром рука-нога-рот можно, если наблюдается:
- Лихорадка. Жар характерен для многих инфекционных заболеваний. Температура редко поднимается выше 38,5 градусов.
- Зуд. Он возникает в областях появления очагов инфекции.
- Интоксикация. Её признаками являются головные боли, слабость, боли в мышцах, могут наблюдаться и другие симптомы.
- Сыпь. Она является главным признаком синдрома, однако возникает через 1-2 дня после появления первых признаков. В то же время во рту, на внутренней поверхности щёк, языке, дёснах и нёбе, возникают болезненные язвочки.
Начало заболевания (до возникновения высыпаний) очень напоминает ОРВИ. Врач должен провести дифференциальную диагностику, исключив возможность ОРВИ, стоматита, аллергии, герпангины и некоторых других заболеваний. Помощь в диагностике оказывают анализы крови и мазка из зева.
Лечение
В первую очередь, заболевший должен быть помещён в условия строгого карантина. В большинстве случаев, причины обращаться к врачам нет: заболевание не опасно и лечение недуга не требуется. Обычно температура проходит через 1-2 дня, высыпания начинают исчезать на 5 день и полностью проходят к 10 дню.
Лечение направлено на уменьшение болезненности язв во рту, так как именно это является основной причиной дискомфорта больного, мешая нормальному приёму пищи. Для этого используют такие местные анестетики, как лидокаин.
Не рекомендуется во время болезни употреблять в пищу острое, солёное и кислое. Напротив, благотворно влияют холодные продукты — мороженое, холодное молоко. Больной должен употреблять много жидкости.
Если температура высокая, то можно сбить её жаропонижающими. В случае, когда язвы во рту больного, ротовую полость следует обрабатывать антисептиком. При сильных болях в горле рекомендуются полоскания отварами лекарственных трав, таких как ромашки, липового цвета, зверобоя, лопуха, тысячелистника.
Осложнения
Один из штаммов вирусов, вызывающих синдром рука-нога-рот, энтеровирус 71, может серьёзно угрожать здоровью и даже жизни больного. Срочно необходимо вызывать врача, если:
- температура держится в районе 39 градусов;
- появляются сильные боли в районе грудной клетки и верхней части живота;
- обнаруживаются проблемы с дыханием;
- случаются судороги, нарушается координация движений;
- возникает рвота;
- усиливается боль в голове, возникает боль в глазных яблоках;
- появляется заторможенность реакции либо, напротив, повышается нервная возбудимость.
Проявление таких симптомов говорит о том, что болезнь не должна развиваться без контроля врача и необходимо оказать срочное лечение. Осложнениями могут стать такие грозные заболевания, как менингит, энцефалит, также может случиться воспаление оболочки сердца и плевры лёгких. Подобные заболевания могут сделать человека инвалидом и даже привести к смерти.
К счастью, энтеровирус 71 поражает людей крайне редко и для развития синдрома такой степени тяжести, необходимы абсолютно антисанитарные условия.
Уход за больным
Так как заболевание является крайне заразным, а лечение его проходит в домашних условиях, необходимо строго соблюдать все рекомендации по уходу за больным синдромом «рука-нога-рот». Вирус может распространятся через частички слюны и кала, значит, наибольшее значение следует уделять мытью рук, как больного, так и своих собственных.
- Нельзя пользоваться общей с больным посудой, полотенцами, предметами личной гигиены.
- Не стоит доедать пищу за больным, допивать.
- Не нужно лишний раз контактировать с больным человеком, брать его вещи.
- Как можно чаще мыть руки с мылом.
Источник
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хвороба «рука-нога-рот» (або Ентеровірусний везикулярний стоматит з екзантемою; англ. Hand, foot, and mouth disease; Enteroviral vesicular stomatitis with exanthem, рідше — ящуроподібний синдром) — одна з поширених клінічних або нозологічних форм ентеровірусних інфекцій. Має типові висипання, які локалізуються на кінцівках та біля роту і в ротовій порожнині. Деякі науковці розцінюють її як своєрідний варіант клінічного перебігу ентеровірусної гарячки з екзантемою. Не слід плутати з ящуром, при якому клінічні прояви є дещо схожими.
Історичні відомості[ред. | ред. код]
Випадки хвороби були вперше описані клінічно в Канаді та Новій Зеландії в 1957 році[1]. Назву їй надав британський лікар і організатор охорони здоров’я Томас Генрі Флюетт після подібного спалаху в 1960 році[2].
Актуальність[ред. | ред. код]
Coxsackievirus A16 є найпоширенішою причиною, а ентеровірус 71 другою за поширеністю. Інші штами вірусі Коксакі А4-A7, A9, A10, B1-B3 і B5 та інших ентеровірусів також можуть бути причиною хвороби[3]. Окремі люди можуть переносити і передавати вірус, не маючи жодних симптомів захворювання. Тварини не є джерелами передачі збудників. У 2010-х роках тільки в Китаї реєструється до 1 млн випадків щорічно[4]. Згідно зі повідомлення ВООЗ у період з 1 по 31 липня 2018 року у Китаї було зареєстровано 377 629 випадків та 4 смерті. Це на 27 % більше, ніж за аналогічний період 2017 року, але відповідає сезонним тенденціям, з 2013—2017 років[5]. З 1997 року по 2015 було зареєстровано 71 епідемія, переважно в Східній та Південно-Східній Азії, в першу чергу серед дітей[6]. Проте спалахи в Китаї у 2003 році спричинив екховірус 19. У США спалахи трапляються кожні 3 роки, в середньому захворює 30-45 осіб.
Відомі значні спалахи[ред. | ред. код]
- 1998 рік — спалах на Тайвані, захворіло більше 1,5 млн осіб, в основному дітей, 78 з них загинуло.
- 2008 рік — Китай, Сінгапур, В’єтнам, Монголія, Бруней постраждали від спалаху, коли захворіло 30 тисяч осіб, більше 50 з них померло.
- 2009 рік — спалах в провінціях Хенань і Шаньдун на сході Китаю, під час якого загинуло 35 осіб.
- 2010 рік — у кількох південних районах Китаю було інфіковано понад 70 тисяч людей, майже 600 з них померло.
Етіологія[ред. | ред. код]
Відносяться до родини Picornaviridae, роду ентеровірусів. Розділення на серотипи засновано на властивостях типоспецифічного антигену. Серовари не містять групоспецифічних антигенів. Деякі віруси Коксакі здатні спричиняти гемаглютинацію еритроцитів людини.
Патогенез[ред. | ред. код]
У деяких пацієнтів розвиваються широко поширені, пухирчасті слизові реакції, що імітують навіть синдром Стівенса — Джонсона.
Клінічні прояви[ред. | ред. код]
Типові висипання на долонях та стопах
Висипання на м’якому піднебінні
Інкубаційний період триває 3-5 днів. Часто основним проявам передує продромальний період тривалістю 12—36 годин, після чого з’являються основні ознаки, включаючи гарячку, нудоту, блювання, втомлюваність, втрату апетиту і дратівливість у немовлят та малюків. З’являється висип у вигляді плоских знебарвлених плям і папул, за якими можуть слідувати везикули на долонях, підошвах ніг, сідницях, а іноді й на губах. При цьому висип на долонях і підошвах має вигляд невеликих везикул, що заповнені серозним вмістом і оточені невеликим вінчиком гіперемії, діаметром 1-5 мм. Вони не підсипають у подальшому перебігу. Висипання з’являються не більше ніж на 10 % поверхні шкіри. Афти (маленькі виразки) в порожнині рота невеликого розміру, в незначній кількості, розташовуються на язиці та слизовій оболонці щік. Висип може бути надзвичайно сверблячим у дорослих. Болісні виразки можуть розвиватися навколо носа або рота, що певною мірою нагадує прояви ящура. Іноді з’являється підщелепна або шийна лімфаденопатія. Зазвичай самостійно проходить через 7-10 днів. Більшість випадків захворювання перебігають сприятливо, проте можуть виникнути ускладнення, включаючи енцефаліти, менінгіти і паралічі, що нагадують такі при поліомієліті. Іноді висипання нагадують такі при синдромі Джанотті—Крості.
Ускладнення[ред. | ред. код]
Іноді зустрічається у дітей тяжка дегідратація. Рідкісні ускладнення включають менінгоенцефаліт, міокардит, набряк легень. Іноді через ці ускладнення можлива смерть. Після хвороби може розвиватися лущення долонь і підошов, вкрай рідко можливе рубцювання на місці деяких висипань навколо рота.
Діагностика[ред. | ред. код]
Є переважно клінічною за наявності чітких клінічних змін. У випадку малосимптомних проявів необхідно застосувати лабораторну діагностику. Вірусна культура є золотим стандартом для діагностики, але кінцеві результати можна отримати через тиждень. Полімеразна ланцюгова реакція триває швидше, при цьому час обробки становить менше 1 дня. Вона ідентифікує вірусну РНК і є високочутливою для виявлення вірусного ураження центральної нервової системи. Нові розроблені методики імуноферментного аналізу (ІФА) для вірусу Коксакі A16 і ентеровірусу 71 виявляються досить перспективними для діагностики. Ці тести є недорогими і виявляють антитіла IgM на ранній стадії і у великому відсотку пацієнтів. У перший тиждень захворювання встановлено, що виявлення IgM до ентеровірусу 71 відбулося у 90,2 % хворих, а для вірусу Коксакі A16 — у 68 %.
Лікування[ред. | ред. код]
Лікування гераніном[7] мишей, яким вводили смертельну дозу ентеровірусу 71, призводило до зниження летальності, полегшення клінічних проявів та інгібування реплікації вірусу в м’язах. Отримані результати дозволяють припустити, що геранін може бути використаний як потенційний препарат для лікування хвороби, коли етіологічним фактором передбачається ентеровірус 71. Таким же перспективним препаратом є лікорін, який в експериментах на мишах показав ще й захист від виникнення паралічів. Внутрішньовенний імуноглобулін застосовувався в тяжких випадках під час спалахів в Азії, продемонстрував потенційну здатність припиняти прогресування захворювання при застосуванні до розвитку серцево-легеневої недостатності. Проте, це не було вивчено на перспективу і наразі не рекомендується.
Профілактика[ред. | ред. код]
Дослідження показали, що більшість дітей, які захворюють на цю хворобу, мають недостатність вітаміну А, що пов’язано з їхнім зниженим імунітетом і більш тяжким перебігом. Слід уникати гри з дітьми з бідних мікрорайонів, відвідування амбулаторної медичної клініки з інших причин, а також місць скупчення людей. Адекватне миття рук дітьми дошкільного віку та їхніми доглядальниками має значний захисний ефект. CDC рекомендують:
- часте миття рук після туалету та зміни підгузків;
- дезінфекція часто використовуваних поверхонь і предметів, включаючи іграшки;
- уникнення тісного контакту з інфікованими особами та виділення для них деяких особистих речей, як посуд і чашки.
Вакцина, відома як EV71, доступна в Китаї, але не сертифікована в Європі та США.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Wang, Jing (August 21, 2017). «Epidemiological characteristics of hand, foot, and mouth disease in Shandong, China, 2009—2016». Scientific Reports. 7 (8900): 8900. (англ.)
- ↑ Alsop J, Flewett TH, Foster JR (December 1960). «„Hand-foot-and-mouth disease“ in Birmingham in 1959». British Medical Journal. 2 (5214): 1708–11. (англ.)
- ↑ Repass GL, Palmer WC, Stancampiano FF (September 2014). «Hand, foot, and mouth disease: Identifying and managing an acute viral syndrome». Cleve Clin J Med. 81 (9): 537–43. (англ.)
- ↑ Lei, Xiaobo; Cui, Sheng; Zhao, Zhendong; Wang, Jianwei (September 1, 2015). «Etiology, pathogenesis, antivirals and vaccines of hand, foot, and mouth disease». National Science Review. 2 (3): 268—284. (англ.)
- ↑ Western Pacific Region Hand, Foot and Mouth Disease (HFMD) Surveillance Summary [1] (англ.)
- ↑ Koh, Wee Ming; Bogich, Tiffany; Siegel, Karen; Jin, Jing; Chong, Elizabeth Y.; Tan, Chong Yew; Chen, Mark Ic; Horby, Peter; Cook, Alex R. (October 2016). «The Epidemiology of Hand, Foot and Mouth Disease in Asia: A Systematic Review and Analysis». The Pediatric Infectious Disease Journal. 35 (10): 285—300. (англ.)
- ↑ форма таніну, виділений з герані
Джерела[ред. | ред. код]
- Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина» (2 видання, доповнене і перероблене). — 2018. — 688 С. + 12 с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-675-2 / С. 132—134
- Возіанова Ж. І. Інфекційні і паразитарні хвороби: В 3 т. — К.:»Здоров’я», 2008. — Т.1.; 2-е вид., перероб. і доп — 884 с. ISBN 978-966-463-012-9. / С. 670—671
- Інфекційні хвороби: енциклопедичний довідник / за ред. Крамарьова С. О., Голубовської О. А. — К.: ТОВ «Гармонія», 2-е видання доповнене та перероблене. 2019. — 712 с. ISBN 978-966-2165-52-4 (Крамарьов С. О., Голубовська О. А., Шкурба А. В. та ін.) / С. 247.
- Brenda L. Tesini Overview of Enterovirus Infections MSD Manuals, Professional / Infectious Diseases / Enteroviruses 2018 [2] (англ.)
- Nicholas John Bennett, Joseph Domachowske, Mobeen H Rathore Pediatric Enteroviral Infections. Updated: Jun 16, 2017 Medscape. Drugs & Diseases. Pediatrics: General Medicine (Chief Editor: Russell W Steele) [3] (англ.)
- GREGORY L. REPASS, WILLIAM C. PALMER, FERNANDO F. STANCAMPIANO Hand, foot, and mouth disease: Identifying and managing an acute viral syndrome CLEVELAND CLINIC JOURNAL OF MEDICINE VOLUME 81. NUMBER 9 SEPTEMBER 2014 р. 537—543. (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Mayo Clinic. Patient Care & Health Information. Diseases & Conditions. Hand-foot-and-mouth disease (англ.)
Источник