Синдром емоційного вигорання у педагогів
Синдром емоційного вигорання у педагогів
Інтерактивна профілактична програма
Мета: відновити уявлення про синдром “емоційного вигорання”, його негативний вплив на особистість педагога, формувати вміння проводити само діагностику СЕВ і застосовувати природну регуляцію та саморегуляцію психоемоційного стану.
Вступ.
Ведучий. Доброго дня всім присутнім у цій аудиторії! Сьогодні ми будемо учасниками інтерактивної програми “Синдром емоційного вигорання у педагогів та шляхи його профілактики”.
Ця тема, я впевнена,
хвилює все людство, особливо педагогів і тих, хто з ними працює. На нашому зібранні ви отримаєте матеріал, який зможете застосовувати у роботі зі своїми педагогічними працівниками, а також особисто для себе.
Ми виконуватимемо вправи на саморегуляцію та розслаблення, будемо самостійно здійснювати діагностику та профілактику емоційного вигорання.
Але насамперед потрібно пригадати, що ж таке “синдром емоційного вигорання”.
Мозковий штурм “СЕВ – це…” (робота у групах)
Мета: активізація знань про синдром емоційного вигорання.
Учасники об’єднуються у 3 – 4 групи за кольорами
смужок, які лежать перед ними. Кожна група пропонує визначення СЕВ (1хв).
Ведучий. Отже, СЕВ – це синдром, що розвивається внаслідок безперервного впливу на людину стресових ситуацій і призводить до душевної, фізичної, інтелектуальної перевтоми та виснаження.
Уперше поняття СЕВ (синдром “емоційного вигорання”) увів американський психолог Дж. Фрейденберг 1974 року. Чому саме педагоги страждають на емоційне вигорання? Бо основним джерелом вигорання є спілкування з людьми, і школа – найбільший осередок конфліктних випадків.
Саме педагогічна діяльність насичена різними напруженими ситуаціями. До них належать:
Взаємодія вчителя з учнем; Ситуації, що виникають при взаємодії з колегами та адміністрацією (перевантаження дорученнями, надмірний контроль тощо); Ситуації спілкування вчителя з батьками.
Важко навчити учнів ділитися з товаришами, заступатися за слабших,
Просити вибачення за свої погані вчинки й не повторювати їх, виправляти помилки і не бути руйнівником, якщо найближчі дитині люди – Мама і тато – сповідують теорію “переступити через інших”. І декотрі з батьків готові розірвати вчителя на шматки за те, що дитина може запитати вдома: “А чи правильно ви живете, мамо і тату?”.
Звичайно, життя розсудить дорослих, відкриває істині буття. А поки що педагогові потрібно чимало мужності й сил, аби щоденно усміхненим заходити до класу, обіймати поглядом усіх своїх милих, унікальних “чомучок”, дарувати їм любов і мудрість.
Мало хто з учителів витримує таке напруження. Професійне вигорання є наслідком некерованого стресу, викликаного спілкуванням у професійній діяльності.
В окремих випадках напруження сягає критичного рівня, і вчитель втрачає самовладання, що неприпустимо у педагогічному процесі.
Це явище проявляється в пасивно-захисній (сльози) або в агресивній формі (крик, нервове ходіння по класу, різкий стукіт по столу тощо). Ще гіршим є зовнішнє стримування емоцій, тоді як усередині відбувається сильний емоційний процес, який не сприяє заспокоєнню, а навпаки – підвищує емоційне напруження й негативно позначається на здоров’ї.
Отже, емоційному вигоранню передують негативні емоції професійного та особистого життя.
Вправа “Баланс реальний і бажаний”
Мета: з’ясувати, чи є відмінності між реальним і бажаним співвідношенням важливих сфер діяльності особистості (професія, особисте життя, хатня робота), наскільки ці відмінності суттєві. Подивитися на власні стосунки з професією ніби збоку, визначити своє ставлення до ситуації, що склалася, пробачити актуальні проблеми та “перекоси” в розподілі психічної енергії.
Ведучий. Орієнтуючись на внутрішні відчуття, у першому колі секторами відмітьте, як зараз співвідносяться у вашому житті фах (професійне життя), хатня робота, особисте життя (подорожі, відпочинок, захоплення). У другому колі зобразіть бажане співвідношення відповідних сфер життя.
Що менше відмінностей між двома колами, то впевненіше можна стверджувати, що з розподілом психічної енергії у вас усе в нормі. Якщо відмінності між зображеними секторами першого і другого кола суттєві, є більше підстав вважати, що у вас може розвинутися емоційне вигорання, що психічна енергія у вашому житті розподіляється не так, як би ви цього хотіли.
Мозковий штурм (робота у групах)
Мета: активізувати знання про симптоми та складові СЕВ.
Учасники об’єднуються у 2 – 4 групи за кольорами прямокутних стікерів. Перші дві групи пропонують перелік симптомів емоційного вигорання, інші дві – складові СЕВ (3 – 5 хв).
Симптоми СЕВ:
Поведінкові (небажання йти на роботу, бачити учнів, часті запізнення, формальне виконання обов’язків); Афективні (втрата почуття гумору, підвищена дратівливість, байдужість, пригнічений настрій); Когнітивні (думки про зміну професії, слабка концентрація уваги, сумніви в корисності роботи); Фізіологічні (порушення сну, зміна апетиту, схильність до інфекційних захворювань, головні болі, проблеми з травленням).
Складові синдрому вигорання:
Емоційне виснаження (відчуття спустошеності й незадоволення, викликане власною професійною діяльністю) виникає при перевантаженні, гніві та депресіях, на уроках коли учні не слухаються; Деперсоналізація (байдуже, негуманне, цинічне ставлення до людей, із якими працюєш); Редукція фахових досягнень (виникнення відчуття некомпетентності у своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній).
Пригадавши симптоми та складові, можна говорити про стадії СЕВ, які на основі цих симптомів виникають.
СтадіїСЕВ
І стадія. Усі ознаки та симптоми проявляються в легкій формі – через
Турботу про себе, наприклад, шляхом організації частих перерв у роботі. Починається забування якихось робочих моментів (наприклад, невнесення потрібного запису в документацію). Зазвичай на ці першочергові симптоми мало хто звертає увагу.
Залежно від характеру діяльності, сили нервово-психічних навантажень і особистісних характеристик спеціаліста перша стадія може формуватися протягом 3 – 5 років.
ІІ стадія. Зниження інтересу до роботи, потреби у спілкуванні (зокрема і з близькими): “не хочеться бачити” тих, із ким спеціаліст працює, “у четвер відчуття, що вже п’ятниця”, тиждень триває нескінченно, прогресування апатії до кінця тижня, поява стійких соматичних симптомів (немає сил, енергії, особливо наприкінці тижня, головні болі увечері, часті застуди, підвищена дратівливість). Симптоми проявляються регулярніше, затяжні й важко піддаються корекції. Людина може почуватися виснаженою після доброго сну і навіть по вихідних.
Час формування – 5 15 років.
ІІІ стадія. Ознаки і симптоми є хронічними. Можуть розвиватися фізичні та психологічні проблеми (виразки шлунку, депресія).
Людина починає сумніватись у цінності своєї роботи, професії та самого життя. Характерна втрата інтересу до роботи і життя взагалі, емоційна байдужість, отупіння, відчуття постійної відсутності сил. Спостерігаються порушення пам’яті та уваги, сну особистісні зміни. Посилюється прагнення до усамітнення.
Стадія може формуватися 10 – 20 років.
Знаючи складові емоційного вигорання, його стадії та симптоми, можна зробити само діагностику емоційного вигорання. Для цього скористаємося аркушами самодіагностики.
Loading…
Источник
Лекція для педагогів
«Профілактика синдрому
емоційного вигорання»
Чи знайомий вам стан, коли несподівано відчуваєш себе дуже стомленим, з*являється вкрай дивне відчуття, ніби всередині щось зломилося: до всього байдуже, усе дарма? Робота, яка так подобалася, якій віддавався без останку, без якої не уявляв своє життя, тепер не тішить, а дратує, спілкування з дітьми викликає негативні емоції. У голові лише одна думка: скоріше б закінчився робочий день! Удома теж нічого не хочеться, навіть спілкуватися з близькими…
Багато хто, мабуть, перебував у подібному стані. Психологи назвали його синдромом емоційного вигорання.
Під синдромом емоційного вигорання розуміють емоційне виснаження та спустошення, спричинена власною роботою. Він розвивається на тлі хронічного стресу, призводить до виснаження емоційно – енергетичних і особистісних ресурсів людини. Синдром професійного вигорання – це небезпечне професійне захворювання тих, хто працює з людьми: педагогів, лікарів, соціальних працівників, психологів. Відомий американський психолог Христина Маслач, яка одна з перших почала досліджувати цю проблему, стверджувала, що емоційне вигорання – це плата за співчуття.
Професія педагога вирізняється низкою специфічних особливостей, головною з яких є безумовне спілкування з дітьми, а також вольовий стимул, який постійно спонукає до практичної педагогічної діяльності. Освітня діяльність не має фіксованого обсягу і загальноприйнятих критеріїв оцінки результативності, але потребує творчості, активного функціонування свідомості, постійної роботи над собою, удосконалення та поповнення знань, що часто призводить до емоційного перенапруження.
Тож головними причинами професійного вигорання педагогів є:
— стрес, спричинений великою кількістю вимог;
— неспокійна обстановка на роботі, що потребує стійкої уваги і напруги;
— не завжди розумна організація праці;
— неувага до свого здоров’я.
З огляду на те, що психологічна перевтома призводить до зниження якості освітнього процесу, погіршення психологічного клімату в групі, а отже, і емоційного стану дітей, дуже важливо завчасно попередити виникнення синдрому емоційного вигорання.
Ознаки емоційного вигорання:
1. Зниження самооцінки, яке виявляється в таких станах, як – от:
— брак позитивних емоцій, деяка відчуженість у взаємостосунках з членами родини, колегами (часто так трапляється, що напарник починає дратувати, вам здається, що лише ви виконуєте майже всю роботу на групі);
— стан тривоги, незадоволення (повертаючись додому, все частіше хочеться сказати: «Дайте мені спокій!»);
— безпорадність та апатія, яка з часом може перерости в агресію та відчай.
2. Відчуття самотності, що виявляється:
— у непорозумінні з дітьми та їхніми батьками, неприхильних відгуках про декого з них у колі колег;
— у неприязні безпосередньо до дітей – спочатку це неприхована антипатія, а потім і вибух роздратування;
— у неможливості нормального емоційного контакту з дітьми та колегами.
3. Емоційне виснаження, яке виявляється:
— у зниженні ціннісного ставлення до життя;
— у байдужості до всього, навіть до свого особистого життя;
— у втомі, апатії та депресії, що з часом призводить до розвитку серйозних хвороб – гастриту, мігрені, гіпертензії, синдрому хронічної втоми тощо.
Вигорання відбувається поетапно і містить три стадії: напруга – опір – виснаження. Кожна стадія характеризується відповідними ознаками, зокрема:
— напруга – педагогу бракує позитивних емоцій, що призводить до зниження самооцінки;
— опір – педагог намагається відмежуватися від неприємних вражень, та поступово у нього з*являється відчуття самотності;
— виснаження – педагогу байдуже до роботи й особистого життя, бо він емоційно виснажений та спустошений.
Найбільш високі показники емоційного вигорання мають педагоги зі стажем від 10 до 15 років. Вважається, що це пов*язано із кризою середнього віку. Саме в цьому віці людина вперше озирається назад, замислюється над тим, чого досягла, оцінює свої професійні досягнення. Якщо їй здається, що вона не досягла певних успіхів (велика зарплата, статус, посада), свідомо чи ні, людина починає відчувати емоційний дискомфорт, психічну напругу, незадоволення працею, перевтому.
У педагогів зі стажем до 5 років причиною емоційного вигорання вважають невідповідність очікувань та реальної дійсності.
У педагогів зі стажем роботи понад 20 років вигорання пов*язують з віковими особливостями. Адже саме на цьому віковому етапі перед педагогом постає питання: «А навіщо я працюю?» Якщо він вдало його розв*яже, то у віці 50 – 55 років переживає нове піднесення творчих сил.
Найстійкішою до синдрому емоційного вигорання виявилася група педагогів зі стажем 15 – 20 років. Свої діти дорослішають, і з*являється можливість більше уваги та часу приділяти саме особистому та професійному життю, що сприяє оновленню переживань, появи відчуття повноти життя.
Тож емоційне вигорання розвивається не через довготривалу діяльність, а в результаті вікових та професійних криз людини, до яких призводять певні її особистісні та організаційні якості.
Прийоми швидкого реагування при стресі
— усміхнутися, пожартувати;
— пригадати щось радісне, гарне, приємне (радісну подію, приємну ситуацію, гідний вчинок);
— виконати певні рухи на кшталт потягування;
— звернути увагу на цікаву подію чи помилуватися пейзажами за вікном;
— розглянути квіти, фотографії, що знаходяться у приміщенні;
— уявити, що ти «купаєшся» в сонячних променях;
— виконати вправи з релаксаційного дихання;
— висловити кому – небудь комплімент або похвалити когось.
Вправи керованого дихання
Заплющіть очі, глибоко вдихніть і повільно видихніть. Скажіть подумки:
«Я – Лев» — глибоко вдихніть і повільно видихніть;
«Я – камінь» — глибоко вдихніть і повільно видихніть;
«Я – квітка» — глибоко вдихніть і повільно видихніть;
«Я – спокійна» — глибоко вдихніть і повільно видихніть.
Релаксація «Тихе озеро»
Заплющіть очі… Ви біля тихого чудового озера. Чутно лише ваше дихання та плескіт води. Сонце яскраво світить, і це змушує вас почуватися краще і краще. Ви відчуваєте, як сонячні промені зігрівають вас. Ви чуєте спів пташок та цвірінькання коників. Ви спокійні. Сонце лагідно вас пестить, повітря чисте та прозоре. Ви спокійні та нерухомі, як цей тихий ранок. Ви почуваєтеся щасливими, вам не хочеться рухатися. Кожна клітинка вашого тіла насолоджується спокоєм та сонячним теплом. Ви відпочиваєте…
Тест
«Стан вашої нервової системи»
Інструкція: обведіть кружечком одну із чотирьох цифр у графах таблиці навпроти кожного запитання залежно від відповіді на нього. Потім підрахуйте набрану суму.
Запитання | Ні | Не часто | Так | Дуже часто |
Чи часто ви буваєте роздратовані, нервуєте, відчуваєте занепокоєння? | 3 | 5 | 10 | |
Чи часто у вас прискорений пульс та серцебиття? | 2 | 3 | 6 | |
Чи часто ви швидко стомлюєтеся? | 2 | 4 | 8 | |
Чи страждаєте підвищеною чутливістю до шуму, шарудіння або світла? | 2 | 4 | 8 | |
Чи бувають у вас різкі зміни настрою, виникає почуття невдоволення? | 2 | 3 | 6 | |
Ви спите неспокійно, часто прокидаєтеся? Страждаєте безсонням? | 2 | 4 | 8 | |
Чи страждаєте ви надмірним потовиділенням? | 2 | 3 | 6 | |
Чи затікають у вас м*язи? Чи відчуваєте незвичне лоскотання, сіпання у суглобах? | 2 | 4 | 8 | |
Чи забудькуваті ви, часто не можете сконцентрувати увагу? | 2 | 4 | 8 | |
Чи страждаєте ви від свербежу? | 2 | 3 | 6 | |
Чи необхідно вам у вашій професійній діяльності бути завжди на «висоті»? | 2 | 4 | 8 | |
Чи часто ви буваєте в поганому настрої, проявляєте агресивність? Чи швидко ви втрачаєте самовладання? | 2 | 4 | 8 | |
Чи ховаєте ви неприємності в собі? | 2 | 4 | 8 | |
Чи відчуваєте ви невдоволення самим собою та навколишнім світом? | 2 | 4 | 8 | |
Чи палите ви? | 2 | 5 | 10 | |
Чи трапляються у вас неприємності? Чи мучать вас страхи? | 2 | 4 | 8 | |
Ви недостатньо буваєте на повітрі? | 2 | 4 | 8 | |
Чи бракує вам можливості «розрядитися», набути душевної рівноваги? | 2 | 4 | 8 |
0 – 25 балів: ця сума може вас не турбувати. Але зверніть увагу на сигнали вашого організму, спробуйте усунути слабкі місця;
26 – 45 балів: приводу для занепокоєння немає. Але не ігноруйте попереджувальні сигнали. Зважте, що ви можете зробити для свого організму.
46 – 60 балів: ваша нервова система ослаблена. Для поліпшення здоров*я необхідно змінити спосіб життя. Проаналізуйте запитання та відповіді на них. Так ви визначитися з напрямом необхідних змін;
Понад 60 балів: ваша нервова система виснажена. Необхідно терміново вжити заходів. Обов*язково зверніться до лікаря.
Источник
Опис документу:
Нас виснажують не події і люди, а наші емоційні реакції на них.
Емоції не існують окремо від нас. Однак саме їм ми віддаємо себе цілком і повністю, зазвичай втрачаючи бажання жити усвідомлено.
Внаслідок дії стресів зростає кількість загальних захворювань, в т., ч. психічних, серцево-судинних, шлунково-кишкового тракту тощо, які призводять до росту випадків смерті від загальних захворювань осіб працездатного віку.
Слайд № 1
Підготувала студентка ПВШд – 2019 Мельник Тетяна Олександрівна Синдром емоційного вигорання педагогів
Слайд № 2
Нас виснажують не події і люди, а наші емоційні реакції на них. Емоції не існують окремо від нас. Однак саме їм ми віддаємо себе цілком і повністю, зазвичай втрачаючи бажання жити усвідомлено.
Слайд № 3
Не варто впадати і в іншу крайність – емоційну холодність та відчуженість від життя, раціоналізацію та прагнення все обдумати до деталей. Емоції – це наша суб’єктивна реакція на події та обставини. Кожна емоція підкріплена певним біохімічним процесом в нашому організмі на гормональному рівні.
Слайд № 4
«…Той, хто «вигорає», колись мав «загорітися»», — так говорить відомий психолог М.Буріш. Цей «запал» не має ніяких негативних наслідків при умові відповідної сатисфакції. У випадку невідповідності між власним внеском та отриманою винагородою з’являються перші симптоми вигорання. Найбільша зона ризику — професії в моделі «людина-людина» та ті, які пов’язані з надмірною відповідальністю, такі як лікарі, вчителі та управлінці.
Слайд № 5
У 2016 році Всесвітній день охорони праці за рекомендацією Міжнародної організації праці відзначався під девізом «Стрес на робочому місці: колективний виклик».
Слайд № 6
Внаслідок дії стресів зростає кількість загальних захворювань, в т., ч. психічних, серцево-судинних, шлунково-кишкового тракту тощо, які призводять до росту випадків смерті від загальних захворювань осіб працездатного віку. Невипадково у березні п. р. обласна рада безпеки життєдіяльності населення на своєму засіданні розглянула питання «Про природну смертність (смерть від загального захворювання) на виробництві. Якість та результативність медичних оглядів працівників».
Слайд № 7
Згідно моделі Буріша емоційне вигорання проходить декілька стадій. Важливо знати ці стадії, вчасно визначати їх та реагувати!
Слайд № 8
1. Застережлива фаза а) Надмірна участь: надмірна активність; відмова від потреб, не пов’язаних з роботою, витіснення зі свідомості переживань невдач і розчарувань; обмеження соціальних контактів. б) Виснаження: почуття втоми; безсоння.
Слайд № 9
2. Зниження рівня власної участі а) По відношенню до співробітників, пацієнтів : втрата позитивного сприйняття колег; перехід від допомоги до нагляду і контролю; приписування провини за власні невдачі іншим людям; домінування стереотипів в поведінці по відношенню до співробітників, пацієнтів — прояв негуманного підходу до людей. б) По відношенню до іншого оточення: відсутність емпатії; байдужість; цинічні оцінки. в) По відношенню до професійної діяльності: небажання виконувати свої обов’язки; штучне продовження перерв в роботі, запізнення, відхід з роботи завчасно; акцент на матеріальний аспект при одночасному незадоволенні роботою. г) Зростання вимог : втрата життєвого ідеалу, концентрація на власних потребах; почуття переживання того, що інші люди використовують тебе; заздрість.
Слайд № 10
3. Емоційні реакції а) Депресія: постійне відчуття провини, зниження самооцінки; безпідставні страхи, лабільність настрою, апатії. б) Агресія: захисні установки, звинувачення інших, ігнорування своєї участі в невдачах; відсутність толерантності і здатності до компромісу; підозрілість, конфлікти з оточенням.
Слайд № 11
4. Фаза деструктивної поведінки а) Сфера інтелекту : зниження концентрації уваги, відсутність здатності виконати складні завдання; ригідність мислення, відсутність уяви. б) Мотиваційна сфера: відсутність власної ініціативи; зниження ефективності діяльності; виконання завдань строге по інструкції. в) Емоційно-соціальна сфера: байдужість, уникнення неформальних контактів; відсутність участі в житті інших людей або надмірна прихильність до конкретної особи; уникнення хобі, нудьга.
Слайд № 12
5. Психосоматичні реакції і зниження імунітету: нездатність до релаксації у вільний час; безсоння; сексуальні розлади; підвищення тиску, тахікардія, головні болі; болі в хребті; розлади травлення; залежність від нікотину, кофеїну, алкоголю.
Слайд № 13
6. Розчарування і негативна життєва установка: почуття безпорадності і безглуздя життя; екзистенціальний відчай.
Слайд № 14
Звідки походить вигорання та чому вчителі у зоні ризику можете дізнатися додатково ще тут.
Слайд № 15
Як тільки ми дозволимо собі усвідомити той факт, що все що ми маємо сьогодні – це результат наших дій, наших виборів та емоційних реакцій на життя, ми зможемо отримати ключі до проактивного управління собою в різних емоційних станах. Проактивність – це навик, який дозволяє нам свідомо вибирати наші реакції на життєві обставини та обирати найкращі дії для відповіді на них. А кожний навик можна в собі розвинути через щоденне тренування. Що ж робити? Що залежить від нас?
Слайд № 16
З чого почати своє емоційне відновлення: Це щоденний процес самовідновлення. Американські дослідження в сфері охорони здоров’я свідчать, що навіть після тотального відпочинку в закладах санаторного типу для лікування стресу, люди повертались до попереднього рівня емоційного виснаження вже через чотири тижні після повернення в звичні умови проживання. Тому втекти кудись на теплі острови від своїх звичок не вдасться, їх треба змінювати. Варто змінювати і свої повсякденні умови життя, і свою реакцію на них. Запастись терпінням.
Слайд № 17
Бути чесним з собою. Відвертість починається тоді, коли ми називаємо речі своїми іменами без жодного бажання їх прикрасити та обманути себе своїми ж ілюзіями. Визнання реальності дає змогу її змінити, вплинути на події в своєму житті.
Слайд № 18
Змиритись з тим, що вам необхідно дбати про свій емоційний та фізичний стан самостійно. Це ваша пряма зацікавленість – бути фізично і емоційно здоровими.
Слайд № 19
Почніть досліджувати себе та свої емоційні реакції: визначте причину свого емоційного вигорання.
Слайд № 20
Запишіть ваші відчуття: що саме ви відчуваєте, за яких обставин, де в тілі це відчуваєте. Відчувати життя і себе в ньому – це абсолютна норма. Як тільки ми називаємо наші емоції, ми починаємо бути в контакті з ними та маємо більше змоги управляти собою в цьому емоційному стані.
Слайд № 21
Спитати себе: “Що я можу зробити простого тут і зараз, щоб вирішити ситуацію, яка мене не задовольняє?”
Слайд № 22
В один момент концентруватись на одній діяльності (не думати паралельно про щось інше; наприклад, обдумано робити кожну дію та спостерігати за собою під час процесу).
Слайд № 23
Спланувати своє емоційне відновлення, обравши те, що вас наповнює енергією: здорове харчування, хобі, прогулянки на свіжому повітрі, регулярно заповнювати щоденник емоцій, робити спеціальні фізичні вправи для стимуляції роботи лівої та правої півкулі головного мозку, виділяти стабільно час для того, щоб бути з собою на одинці.
Слайд № 24
Врегулювати свій сон: має бути якісний та достатній для відновлення.
Слайд № 25
Ключове правило якісного емоційного відновлення: регулярність та щоденна систематичність виконання простих речей, які нас емоційно наповнюють. А якщо ви вже знайшли причину вигорання, то вам точно вистачить сил відновитись.
Слайд № 26
Перевірити себе на елемент синдрому емоційного вигорання ви можете тут: Тест на емоційне вигорання: https://life.pravda.com.ua/society/2019/04/5/236121/ Чи загрожує Вам професійне вигорання? https://www.projectkesher.org.ua/news/test-chy-zahrozhuie-vam-profesiyne-vyhorannia/ Тест: на скільки заряджені ваші батарейки https://osvitoria.media/experience/test-perevirte-naskilky-zaryadzheni-vashi-batarejky/
Слайд № 27
Боротьба: ➡ Поради, як протидіяти стресу та подолати його: https://goo.gl/Z4Z56n, https://bit.ly/2W7clDv ➡ Чому стрес не варто заїдати їжею: https://goo.gl/S5Wqay ➡ Поради для збереження психічного здоров’я на роботі: https://bit.ly/2WDPCU1 ➡ Пора?