Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Синдром (значення).
Синдро́м пору́шення акти́вності та ува́ги (скорочено СПАУ; англ. disturbance of activity and attention; також — англ. attention-deficit hyperactivity disorder (ADHD); синдром дефіциту уваги з гіперактивністю[1] скорочено СДУГ; часто неправильно «синдром дефіциту уваги та гіперактивності»[2][3]) — неврологічно-поведінковий синдром розладу розвитку, що починається в дитячому віці. Проявляється такими симптомами, як труднощі концентрації уваги, гіперактивність і погано керована імпульсивність.
Саме наявність СПАУ і його лікування викликають багато суперечок та дискусій ще з 1970х років.[4][5][6][7] В існуванні СПАУ сумніваються низка лікарів, вчителів, політиків, батьків і засобів масової інформації. Одні вважають, що СПАУ не існує взагалі, інші вірять, що є генетичні та фізіологічні причини цього стану. Тоді як у Міжнародному класифікаторі хвороб 10-го перегляду синдром СПАУ включено у V главу «Психічні та поведінкові розлади» (F00-F99), до підрозділу «Поведінкові та емоційні розлади, що починаються звичайно в дитячому та підлітковому віці» (F90-F98), безпосередньо до групи «Гіперкінетичні розлади» (F90) під кодом F90.0 (англ. Disturbance of activity and attention).
З неврологічної точки зору СПАУ розглядають як стійкий і хронічний синдром, для якого не знайдено способу ефективного лікування, який би гарантував остаточне одужання. Для полегшення симптомів СПАУ найчастіше використовують психостимулятори центральної нервової системи, які містять метилфенідат (риталін, консерта, метадейт, метилін). Згідно цих рекомендацій застосування інших амфетамінів і декстроамфетамінів скоріше призводить до можливості зловживання ними, більшої кількості небажаних наслідків, хоча частину з них застосовують у медичній системі США[8] За даними 2006 року для населення Сполучених Штатів Америки, цей розлад наявний у 3-5 % людей, як дітей, так і дорослих.[9]
При підозрі на СПАУ необхідно перевірити хворого на наявність неврозів та депресії, які спричинюють подібні прояви. Такі ж самі симптоми як і при СПАУ проявляються і при інших розладах здоров’я, зокрема аутизмі, розладах слуху та відчуття, гіпотиреоїдизмі, дефіциті заліза (анемії), отруєнні свинцем, розумовій відсталісті, розладах сну, алергії, конвульсіях тощо.[10]
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну є ефективні в терaпії СПАУ, який відносять до спектру розладів, близьких до обсесивно-компульсивного розладу.[11]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Психіатрія і наркологія: підручник / В. Л. Гавенко, В. С. Бітенський, П86 В. А. Абрамов та ін. ; за ред. В. Л. Гавенка, В. С. Бітенського. — 2-ге вид., переробл. і допов. — К. : ВСВ «Медицина», 2015. — 512 с. ISBN 978-617-505-422-2 С. 455—460
- ↑ Такий переклад є двозначним, адже незрозуміло, як між собою корелюють дефіцит та гіперактивність.
- ↑ Дік Свааб. Ми — це наш мозок. — КСД, 2016.
- ↑ Parrillo, Vincent (2008). Encyclopedia of Social Problems. SAGE. с. 63. ISBN 9781412941655.
- ↑ Treatment of Attention-Deficit/Hyperactivity Disorder. US department of health and human services. December 1999. Архів оригіналу за 2012-02-21. Процитовано 2008-10-02.
- ↑ Mayes R, Bagwell C, Erkulwater J (2008). ADHD and the rise in stimulant use among children. Harv Rev Psychiatry 16 (3): 151–66. PMID 18569037. doi:10.1080/10673220802167782.
- ↑ Cohen, Donald J.; Cicchetti, Dante (2006). Developmental psychopathology. Chichester: John Wiley & Sons. ISBN 0-471-23737-X.
- ↑ Evaluating Prescription Drugs Used to Treat: Attention Deficit Hyperactivity Disorder (ADHD)(англ.)
- ↑ ADD/ADHD Health Center.(англ.) Інформація з сайту WebMD.com. Дані зібрані 11 грудня 2006 року.
- ↑ 10 Medical Conditions That Share Symptoms with ADD/ADHD by Eileen Bailey(англ.)
- ↑ Мосолов С. Н. Клиническое применение современных антидепрессантов. — СПб.: Медицинское информационное агентство, 1995. — 565 с.; с. 409(рос.)
Див. також[ред. | ред. код]
- Спіннер — антистресова іграшка.
Посилання[ред. | ред. код]
- Світлана Сененко «Шкільна хвороба» — синдром дефіциту уваги та гіперактивності
- Синдром дефіциту уваги і гіперактивності(рос.)
- ADD & ADHD Health Center ADD & ADHD Health Center (англ.)
Источник
Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (у вітчизняній неврології найбільш використовувана абревіатура СДУГ) являє собою хронічне розлад поведінки, перші прояви якого припадає на дитячий вік. Традиційно захворювання розглядають в рамках дитячих хвороб, хоча патологія зустрічається серед осіб старше 18 років.
Перший опис феномена надмірної дитячої активності і неуважності датується кінцем XVIII століття. Однак сам термін «СДУГ» увійшов у вжиток лише на початку 80-х років.
Синдром дефіциту уваги і гіперактивності у дітей розглядається як медико-соціальна проблема, яка зачіпає питання неврологічного, психологічного та педагогічного профілю.
Поширеність СДУГ у всьому світі досягає 5-20%. Актуальність проблеми посилюють поліморфність клінічних проявів розладу, ймовірність виникнення небажаних наслідків захворювання у дорослому віці, а також неоднозначність діагностики та лікування.
Визначення
Суть захворювання полягає в самому терміні – характерними порушеннями є зниження уваги і гіперактивність у дитини. У подальшому такі прояви небезпечні в плані розвитку порушень навчання, девіантної поведінки, зниження якості життя. Патологія відноситься до етіологічно гетерогенної патології, тобто причини СДУГ можуть бути різні.
СДУГ розшифровується як синдром дефіциту уваги з гіперактивністю. У зв’язку з цим термін «синдром СДУГ» непридатний.
Перші ознаки СДУГ, як правило, виникають у дітей старше 5 років. Хоча спочатку може мати місце субклінічна стадія захворювання з маніфестацією в більш пізньому віці. Існує теорія, згідно з якою СДУГ, дебютуючи в дитинстві, не купірується згодом, а лише зазнає ряд змін. Корекція стану може вплинути лише на кількісну та якісну трансформації. Дійсно, існують деякі відмінності об’єктивних проявів СДУГ у дітей різних вікових груп. У дошкільнят і учнів початкової школи переважають гіперактивність і агресивність у спілкуванні з оточуючими. Для підлітків більш характерними вважаються дефіцит уваги, тривожно-фобічні розлади, зухвала поведінка.
Причини
В основі СДУГ лежать процеси порушення обробки зовнішньої і внутрішньої інформації, що й призводить до клінічних вираженим порушенням уваги і гіперактивності. Однак чіткі позиції щодо причин виникнення таких змін досі не сформульовані. Вважається, що синдром має полиэтиологическую природу.
Спочатку синдром гіперактивності та дефіциту уваги у дітей розглядався, як наслідок органічного ураження церебральних утворень внаслідок перинатальної патології нервової системи. Проте пізніше були описані випадки розвитку синдрому розсіяного уваги і у дітей, що не мають структурних змін головного мозку.
Виправданою вважається і нейромедиаторная теорія розвитку СДУГ. Згідно їй, причини гіперактивності та дефіциту уваги у дітей приховані в дисфункції обмінних процесів нейромедіаторів (більшою мірою дофаміну і норадреналіну).
Також існує спадкова модель розвитку СДУГ. Її прихильники вказують на більш високу частоту зустрічальності розлади серед родичів. На сьогоднішній день встановлено, що у формуванні СДУГ бере участь досить велика кількість генів, різне поєднання яких забезпечує варіабельність клініки.
Крім того, не варто упускати соціальну обумовленість порушень. Несприятлива обстановка в сім’ї, конфлікти з родичами та однолітками не виступають в якості прямої причини СДУГ, але часто є пусковим фактором розвитку розлади.
Класифікація та діагностика
Поліморфізм клінічних проявів синдрому дефіциту уваги у дітей пояснює труднощі формулювання клініко-діагностичних критеріїв. Обов’язковими проявами розлади вважаються дитяча гіперактивність, імпульсивність і дефіцит уваги. Переважне прояв однієї з цих трьох симптомів класифікує патологію на:
При цьому в Російській Федерації для постановки діагнозу СДУГ потрібно підтвердити наявність всіх трьох груп симптомів. Іншими словами, повинна бути проведена комплексна діагностика гіперактивності, імпульсивності і дефіциту уваги. В цьому випадку може бути виявлена лише поєднана форма патології. Тому дана класифікація не знайшла широкого застосування у вітчизняній неврології.
Крім того, необхідними характеристиками для укладення діагнозу СДУГ вважають:
Специфічних тестів і лабораторно-інструментальної діагностики СДУГ не розроблено.
Клінічна картина
Основні клінічні симптоми СДУГ зводяться до порушень уваги, гіперактивності у дітей та імпульсивності. Такі розлади тягнуть за собою нездатність до навчання у дітей з збереженим інтелектом. У першу чергу страждають мова, навички письма, читання і рахунку. Дитина не справляється зі шкільними завданнями, робить безліч помилок через неуважність, не здатний самостійно вибудувати пріоритетні завдання, відмовляється від допомоги і порад дорослих. Дуже показовою є прихильність гіперактивних дітей до фільмів та комп’ютерних ігор зі швидкою зміною кадрів.
Крім цього, дитина стає джерелом постійного занепокоєння для оточуючих. Він здатний втручатися в розмови дорослих, перебивати співрозмовника, брати чужі речі без дозволу, неадекватно вести себе в суспільстві. Виникають труднощі при спілкуванні з однолітками, нерідко проявляється агресивність, виникають конфлікти. Дитина не може адекватно аналізувати свої вчинки і передбачати їх наслідки. В подальшому (частіше в підлітковому віці) це може спровокувати асоціальну поведінку.
Синдром дефіциту уваги у дитини виражається головним чином у непослідовність його дій, відсутності активного слухання при зверненні до нього, труднощі організації навчального процесу або ігор, забудькуватості. Діти з СДУГ зазвичай охоче беруться за нові завдання, але вкрай рідко закінчують їх до кінця, намагаються уникати нудних завдань, часто втрачають речі, неуважні.
Гіперактивність у дітей проявляється різними формами рухової розгальмованості. Дитина постійно совається, забирається на меблі, дерева, притоптивает ногами, барабанить пальцями. Додатковими ознаками гіперактивності можуть виступати порушення сну. Як правило, діти з СДУГ сплять набагато менше, чим однолітки, і дуже імпульсивні. Гіперактивність частіше виявляється у дітей шкільного віку та дошкільнят і деколи вимагає серйозного лікування.
Характерною особливістю неврологічного статусу при цьому служить відсутність вираженого вогнищевого дефіциту.
Лікування
Терапія пацієнтів з синдромом дефіциту уваги і гіперактивністю повинна носити комплексний і індивідуальний характер. Неможливо ізольоване лікування гіперактивності у дітей без впливу на симптоми недоліку уваги або без нормалізації функції контролю над вчинками. У програмі корекції наявних розладів повинні обов’язкове брати участь неврологи, психологи, педагоги та батьки.
Основна допомога дитині зводиться до модифікації поведінки методами психотерапії, педагогічної та нейропсихологической корекції. Медикаментозне лікування СДВГ як у дітей, так і дорослих вважається недоцільним. Воно може бути виправдано тільки у випадках відсутності ефекту від проведеної нефармакологической терапії або наявності органічної природи розлади. У цьому випадку вдаються до нейропротекторам, вазоактивних засобів, антиоксидантам, ноотропам. Всі препарати, що застосовуються для усунення симптомів СДУГ, підбираються індивідуально виключно лікарем.
Переважна допомогу передбачають корекцію СДУГ за такими напрямами:
До того, як лікувати синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, необхідно з’ясувати соціальні чинники патології і намагатися нівелювати негативні психологічні впливу в оточенні дитини.
Нейропсихологічну роботу в першу чергу направляють на підвищену отвлекаемость і недостатню організацію діяльності. Батькам і педагогам рекомендують по можливості ігнорувати зухвалі дії дитини, максимально обмежити відволікаючі фактори під час занять. Окремо має бути продумана система заохочень за хорошу поведінку. Розпорядок дня складається у відповідності з віком і зайнятістю дитини і чітко виконується. Багато в чому цьому сприяє ведення спеціального щоденника або календаря, де відзначаються виконані плани. Обов’язковою умовою має стати соразмеренное поєднання розумового навантаження з фізичною активністю.
В даний час діти з синдромом дефіциту уваги і гіперактивністю не рідкість. Цьому сприяють і високі вимоги до сучасної освіти, і інтенсивно розвиваються технологічні досягнення, і часті соціальні конфлікти в сім’ях. При своєчасній грамотної корекції СДУГ протягом патології сприятливий. Однак затримка лікувально-діагностичних заходів здатна змінити симптоми хвороби, зробивши їх більш вираженими й грубими. Подібні прояви значно порушують повсякденне життя людини, заважають його соціальним контактам та істотно знижують якість життя.
Источник
Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) – неврологічно-поведінковий синдром порушення розвитку.
Старт розладів зазвичай відмічають ще у дитинстві, вони характеризуються складнощами з концентрацією уваги, гіперактивною поведінкою. За консультацією до психолога приходять батьки, працівники дитячого садка та вчителі, що стикаються з такими дітьми, оскільки у них виникають проблеми у вихованні, спілкуванні та взаємодії з ними.
Що ж це за діти з синдромом дефіциту уваги та гіперактивності?
Здебільшого до цієї категорії відносять гіперактивних дітей, які є дуже рухливими, непосидючими, неуважними, вони можуть перебивати інших, губити власні речі, поспішати відповісти на питання, навіть не дослухавши його, іноді такі діти бувають навіть дуже агресивними. Щороку ця проблема стає все більш актуальною, оскільки процент гіперактивних дітей зростає постійно, а спеціалістів, які знають і якісно втілюють методики для боротьби з гіперактивністю, дуже мало.
Зазвичай на цю проблему звертають увагу в школі, бо дитина, що є дуже розгальмованою, не може сконцентруватись на виконанні завдань, є гіперрухливою, майже завжди має низьку успішність та схильна до провокування конфліктів з вчителями та іншими учнями. Як наслідок, у дитини з’являються вторинні емоційні розлади, страждає самооцінка, поведінка стає деструктивною. Ці складнощі людина несе і в доросле життя, адже мало кому вдається позбавитись від цього розладу самостійно. Вкрай важливою є своєчасна діагностика ранніх проявів, а також причин гіперактивності у дітей, оскільки, як вважають дитячі психологи та практикуючі психотерапевти, корекція гіперактивності в дитячому віці є значно дієвішою.
До причин виникнення СДУГ відносять:
- Спадкова схильність
- Складнощі з вагітністю та під час пологів у матері (небезпека викидню, пологи раніше терміну, травми під час пологів та інше).
Є думка, що першочергова причина криється у дисбалансі хімічних передавачів (нейромедіаторів) в мозку дитини, що і відповідає за неможливість контролю над поведінкою дитини.
Слід чітко розуміти, що СДУГ не залежить від виховання, занедбаності або вседозволеності, це наслідок особливої роботи мозку.
Ознаки синдрому дефіциту уваги та гіперактивності
Діагноз СДУГ ставлять дітям, що мають як дефіцит уваги, так і є гіперактивними. Що буде переважати – це дуже індивідуально. Проте є вікові критерії: у малюків до 6-7 років переважає гіперактивність та імпульсивність, у дітей шкільного віку – дефіцит уваги. Якщо казати про статеву градацію, то серед хлопців СДУГ поширена втричі більше, ніж серед дівчат. Найперші ознаки батьки відмічають у своїх дітей уже в ранньому дитинстві.
Діти, які мають схильність до розвитку СДУГ:
- Рано починають тримати голову, сидіти, повзати, ходити.
- Важко засинають, сплять значно менше норми.
- Коли стомлюються – не намагаються зайнятись чимось більш спокійним, не можуть заснути самостійно, а починають істерити.
- Важко сприймають голосні звуки, яскраве світло, незнайомців. Це все провокує в них сильний плач.
- Втрачають інтерес до іграшок швидше, ніж встигли їх добре розглянути.
Основними проявами СДУГ є гіперактивність, імпульсивність та дефіцит уваги.
Ознаки гіперактивності й імпульсивності:
- Дитина постійно рухається, сидіти спокійно не може;
- Коли потрібно спокійно сидіти деякий час, вона встає, ходить (в транспорті, під час занять, уроків);
- Ігнорує спокійні ігри;
- Весь час рухається, ніби й не втомлюючись;
- Надзвичайно балакуча;
- Може заважати іншим, втручається в чужі розмови.
Ознаки, що вказують на дефіцит уваги:
- Дитина не може тривалий час бути уважною, помиляється під час виконання завдань;
- Надзвичайно легко відволікається, увага постійно переключається з одного предмета на інший;
- Не дотримується завданих інструкцій;
- Може вести себе так, ніби не чує, що до неї звертаються;
- При навчанні або грі має складнощі із самоорганізацією;
- Не хоче виконувати завдання, які вимагають довгої концентрації уваги;
- Часто губить власні речі (одяг, іграшки, шкільне приладдя);
- Забудькувата у побуті.
Батькам потрібно звернути увагу на поведінку своєї дитини, особливо якщо у їхньої дитини було помічено принаймні половину вищевказаних ознак протягом півроку в двох та більше ситуаціях (вдома, в школі, на дитячому майданчику) та звернутися до спеціаліста, оскільки це шкодить соціалізації дитини.
Окрім того, існують ще ряд симптомів, на які також варто звернути увагу:
1. Складнощі в опануванні шкільними науками, хоча інтелект цілком нормальний. Може мати складнощі з читанням: частково або повністю не може оволодіти цією навичкою.
2. Відставання в емоційному розвитку. Дитина може вередувати і реагувати вкрай емоційно на будь-які прояви критики, невдачі, її поведінка виглядає “дитячою”, хоча інтелектуальний розвиток відповідає розвитку однолітків.
3. Негативна самооцінка. Дитина постійно чує в свою адресу зауваження. Якщо в цей час лунає ще й порівняння з однокласниками, то це провокує в неї негатив до оточуючих, агресію, вона намагається відсторонитись від колективу, весь час відчуває себе нещасною.
4. Постійні зміни настрою майже щомиті. Різкі переходи від плачу до сміху. Дитина має дуже запальний характер. В момент, коли вона сердиться, може провокувати бійку, кидатися предметами та псувати речі кривдника. Всі її дії спонтанні, без попереднього обдумування.
5. Дитина не має відчуття небезпеки. Її вчинки бувають вкрай небезпечні для життя та здоров’я: може залізти на дах, піти до покинутого будинку, пройтись тонким льодом лише тому, що їй в цей момент захотілося так зробити. В цьому криється причина значної кількості травм у дітей із СДУГ.
Прояви синдрому дефіциту уваги виникають тому, що нервова система дитини є нестабільною. Їй складно сприйняти значну кількість нової інформації. Надмірна активність і складнощі з концентрацією уваги – намагання захиститися від величезного тиску на нервову систему.
Читайте продовження про те, як лікувати синдром дефіциту уваги та гіперактивності та рекомендації батькам, у чиїх дітей був діагностований СДУГ.
Статтю підготувала невролог Ольга Тишковець.
Источник