Міома матки з геморагічним синдромом
Механизм развития, классификация, типичные симптомы и осложнения миомы. Быстрорастущая субмукозная миома тела матки осложненная болевым и геморрагическим синдромами. Перерождение миомы в саркому (злокачественную опухоль). Профузные маточные кровотечения.
HTML-версии работы пока нет.
Подобные документы
Акушерско-гинекологический анамнез пациента с диагнозом: быстрорастущая интерстицио-субсерозная миома тела матки, осложненная геморрагическим синдромом. Дифференциальная диагностика миомы матки. Показания к оперативному лечению, последующий прогноз.
история болезни [25,6 K], добавлен 30.03.2010
Частота миомы матки. Нарушения тканевого гомеостаза. Факторы патогенеза миомы матки. Классификация миомы матки. Симптомы миомы матки. Методы инструментальной диагностики. Трансвагинальное ультразвуковое сканирование. Показания к хирургическому лечению.
презентация [171,0 K], добавлен 13.04.2014
Основные факторы, влияющие на качество ухода пациенток с миомой матки. Фазы развития миомы матки. Основные причины развития миомы матки. Сочетание миомы матки и беременности. Применение методик эндоскопической хирургии. Возможные осложнения миомы матки.
курсовая работа [2,7 M], добавлен 14.11.2015
Миома — доброкачественная опухоль, возникающая в мышечном слое матки: этиология и патогенез, клиника, диагностика. Особенности течения беременности с миомой матки, родоразрешение. Показания к кесареву сечению. Консервативное и оперативное лечение миомы.
научная работа [275,2 K], добавлен 03.02.2016
Основные сосуды, питающие внутренние половые органы женщины. Определение миомы матки. Две теории происхождения клетки-предшественника миомы матки. Характеристика миоматозного узла: стабильное ядро, регрессируемая часть, клинически незначимый размер.
презентация [2,7 M], добавлен 24.11.2015
Анатомические особенности матки. Миома матки у нерожавших женщин — диагностика, современные методы и принципы лечения с использованием новых технологий в хирургии, профилактика. Роль сестринского процесса при организации ухода и лечения миомы матки.
курсовая работа [583,4 K], добавлен 12.02.2016
Изучение этиологии, диагностики и осложнений миомы матки, которая является одной из наиболее распространенных доброкачественных опухолей женской репродуктивной системы. Предрасполагающие факторы. Течение беременности и показания для кесарева сечения.
презентация [496,8 K], добавлен 17.04.2012
Анатомические особенности матки. Понятие миомы, ее классификация и показания к оперативному лечению. Традиционные способы хирургического лечения миомы. Принципы современного лечения с использованием новых технологий и видеолапароскопической техники.
курсовая работа [2,2 M], добавлен 13.11.2011
Миома матки как доброкачественная гормонозависимая опухоль миометрия. Сущность консервативных и оперативных методов ее лечения. Эмболизация маточных артерий как новый органосохраняющий метод. Суть методики и ее роль для сохранения репродуктивной функции.
статья [189,7 K], добавлен 02.08.2013
Обзор гинекологического анамнеза, жалоб и истории развития заболевания пациента. Анализ патологических изменений внутренних органов, этиологии и патогенеза миомы матки. Изучение диагностических исследований, плана лечения, профилактических мероприятий.
история болезни [26,5 K], добавлен 12.01.2012
Источник
Ìåõàíèçì ðàçâèòèÿ, êëàññèôèêàöèÿ, òèïè÷íûå ñèìïòîìû è îñëîæíåíèÿ ìèîìû. Áûñòðîðàñòóùàÿ ñóáìóêîçíàÿ ìèîìà òåëà ìàòêè îñëîæíåííàÿ áîëåâûì è ãåìîððàãè÷åñêèì ñèíäðîìàìè. Ïåðåðîæäåíèå ìèîìû â ñàðêîìó (çëîêà÷åñòâåííóþ îïóõîëü). Ïðîôóçíûå ìàòî÷íûå êðîâîòå÷åíèÿ.
| Ðóáðèêà | Ìåäèöèíà |
| Âèä | äîêëàä |
| ßçûê | ðóññêèé |
| Äàòà äîáàâëåíèÿ | 11.02.2014 |
| Ðàçìåð ôàéëà | 979,8 K |
Îòïðàâèòü ñâîþ õîðîøóþ ðàáîòó â áàçó çíàíèé ïðîñòî. Èñïîëüçóéòå ôîðìó, ðàñïîëîæåííóþ íèæå
Ñòóäåíòû, àñïèðàíòû, ìîëîäûå ó÷åíûå, èñïîëüçóþùèå áàçó çíàíèé â ñâîåé ó÷åáå è ðàáîòå, áóäóò âàì î÷åíü áëàãîäàðíû.
HTML-âåðñèè ðàáîòû ïîêà íåò.
Cêà÷àòü àðõèâ ðàáîòû ìîæíî ïåðåéäÿ ïî ññûëêå, êîòîðàÿ íàõîäÿòñÿ íèæå.
Ïîäîáíûå äîêóìåíòû
Àêóøåðñêî-ãèíåêîëîãè÷åñêèé àíàìíåç ïàöèåíòà ñ äèàãíîçîì: áûñòðîðàñòóùàÿ èíòåðñòèöèî-ñóáñåðîçíàÿ ìèîìà òåëà ìàòêè, îñëîæíåííàÿ ãåìîððàãè÷åñêèì ñèíäðîìîì. Äèôôåðåíöèàëüíàÿ äèàãíîñòèêà ìèîìû ìàòêè. Ïîêàçàíèÿ ê îïåðàòèâíîìó ëå÷åíèþ, ïîñëåäóþùèé ïðîãíîç.
èñòîðèÿ áîëåçíè [25,6 K], äîáàâëåí 30.03.2010
×àñòîòà ìèîìû ìàòêè. Íàðóøåíèÿ òêàíåâîãî ãîìåîñòàçà. Ôàêòîðû ïàòîãåíåçà ìèîìû ìàòêè. Êëàññèôèêàöèÿ ìèîìû ìàòêè. Ñèìïòîìû ìèîìû ìàòêè. Ìåòîäû èíñòðóìåíòàëüíîé äèàãíîñòèêè. Òðàíñâàãèíàëüíîå óëüòðàçâóêîâîå ñêàíèðîâàíèå. Ïîêàçàíèÿ ê õèðóðãè÷åñêîìó ëå÷åíèþ.
ïðåçåíòàöèÿ [171,0 K], äîáàâëåí 13.04.2014
Îñíîâíûå ôàêòîðû, âëèÿþùèå íà êà÷åñòâî óõîäà ïàöèåíòîê ñ ìèîìîé ìàòêè. Ôàçû ðàçâèòèÿ ìèîìû ìàòêè. Îñíîâíûå ïðè÷èíû ðàçâèòèÿ ìèîìû ìàòêè. Ñî÷åòàíèå ìèîìû ìàòêè è áåðåìåííîñòè. Ïðèìåíåíèå ìåòîäèê ýíäîñêîïè÷åñêîé õèðóðãèè. Âîçìîæíûå îñëîæíåíèÿ ìèîìû ìàòêè.
êóðñîâàÿ ðàáîòà [2,7 M], äîáàâëåí 14.11.2015
Ìèîìà — äîáðîêà÷åñòâåííàÿ îïóõîëü, âîçíèêàþùàÿ â ìûøå÷íîì ñëîå ìàòêè: ýòèîëîãèÿ è ïàòîãåíåç, êëèíèêà, äèàãíîñòèêà. Îñîáåííîñòè òå÷åíèÿ áåðåìåííîñòè ñ ìèîìîé ìàòêè, ðîäîðàçðåøåíèå. Ïîêàçàíèÿ ê êåñàðåâó ñå÷åíèþ. Êîíñåðâàòèâíîå è îïåðàòèâíîå ëå÷åíèå ìèîìû.
íàó÷íàÿ ðàáîòà [275,2 K], äîáàâëåí 03.02.2016
Îñíîâíûå ñîñóäû, ïèòàþùèå âíóòðåííèå ïîëîâûå îðãàíû æåíùèíû. Îïðåäåëåíèå ìèîìû ìàòêè. Äâå òåîðèè ïðîèñõîæäåíèÿ êëåòêè-ïðåäøåñòâåííèêà ìèîìû ìàòêè. Õàðàêòåðèñòèêà ìèîìàòîçíîãî óçëà: ñòàáèëüíîå ÿäðî, ðåãðåññèðóåìàÿ ÷àñòü, êëèíè÷åñêè íåçíà÷èìûé ðàçìåð.
ïðåçåíòàöèÿ [2,7 M], äîáàâëåí 24.11.2015
Àíàòîìè÷åñêèå îñîáåííîñòè ìàòêè. Ìèîìà ìàòêè ó íåðîæàâøèõ æåíùèí — äèàãíîñòèêà, ñîâðåìåííûå ìåòîäû è ïðèíöèïû ëå÷åíèÿ ñ èñïîëüçîâàíèåì íîâûõ òåõíîëîãèé â õèðóðãèè, ïðîôèëàêòèêà. Ðîëü ñåñòðèíñêîãî ïðîöåññà ïðè îðãàíèçàöèè óõîäà è ëå÷åíèÿ ìèîìû ìàòêè.
êóðñîâàÿ ðàáîòà [583,4 K], äîáàâëåí 12.02.2016
Èçó÷åíèå ýòèîëîãèè, äèàãíîñòèêè è îñëîæíåíèé ìèîìû ìàòêè, êîòîðàÿ ÿâëÿåòñÿ îäíîé èç íàèáîëåå ðàñïðîñòðàíåííûõ äîáðîêà÷åñòâåííûõ îïóõîëåé æåíñêîé ðåïðîäóêòèâíîé ñèñòåìû. Ïðåäðàñïîëàãàþùèå ôàêòîðû. Òå÷åíèå áåðåìåííîñòè è ïîêàçàíèÿ äëÿ êåñàðåâà ñå÷åíèÿ.
ïðåçåíòàöèÿ [496,8 K], äîáàâëåí 17.04.2012
Àíàòîìè÷åñêèå îñîáåííîñòè ìàòêè. Ïîíÿòèå ìèîìû, åå êëàññèôèêàöèÿ è ïîêàçàíèÿ ê îïåðàòèâíîìó ëå÷åíèþ. Òðàäèöèîííûå ñïîñîáû õèðóðãè÷åñêîãî ëå÷åíèÿ ìèîìû. Ïðèíöèïû ñîâðåìåííîãî ëå÷åíèÿ ñ èñïîëüçîâàíèåì íîâûõ òåõíîëîãèé è âèäåîëàïàðîñêîïè÷åñêîé òåõíèêè.
êóðñîâàÿ ðàáîòà [2,2 M], äîáàâëåí 13.11.2011
Ìèîìà ìàòêè êàê äîáðîêà÷åñòâåííàÿ ãîðìîíîçàâèñèìàÿ îïóõîëü ìèîìåòðèÿ. Ñóùíîñòü êîíñåðâàòèâíûõ è îïåðàòèâíûõ ìåòîäîâ åå ëå÷åíèÿ. Ýìáîëèçàöèÿ ìàòî÷íûõ àðòåðèé êàê íîâûé îðãàíîñîõðàíÿþùèé ìåòîä. Ñóòü ìåòîäèêè è åå ðîëü äëÿ ñîõðàíåíèÿ ðåïðîäóêòèâíîé ôóíêöèè.
ñòàòüÿ [189,7 K], äîáàâëåí 02.08.2013
Îáçîð ãèíåêîëîãè÷åñêîãî àíàìíåçà, æàëîá è èñòîðèè ðàçâèòèÿ çàáîëåâàíèÿ ïàöèåíòà. Àíàëèç ïàòîëîãè÷åñêèõ èçìåíåíèé âíóòðåííèõ îðãàíîâ, ýòèîëîãèè è ïàòîãåíåçà ìèîìû ìàòêè. Èçó÷åíèå äèàãíîñòè÷åñêèõ èññëåäîâàíèé, ïëàíà ëå÷åíèÿ, ïðîôèëàêòè÷åñêèõ ìåðîïðèÿòèé.
èñòîðèÿ áîëåçíè [26,5 K], äîáàâëåí 12.01.2012
- ãëàâíàÿ
- ðóáðèêè
- ïî àëôàâèòó
- âåðíóòüñÿ â íà÷àëî ñòðàíèöû
- âåðíóòüñÿ ê íà÷àëó òåêñòà
- âåðíóòüñÿ ê ïîäîáíûì ðàáîòàì
Источник
- Авторы
- Файлы
Хворостухина Н.Ф.
1
Островская А.Е.
1
Новичков Д.А.
1
Степанова Н.Н.
1
Короткова Т.В.
1
1 ГБОУ ВПО Саратовский ГМУ им. В.И. Разумовского Минздрава РФ
Миома матки относится к наиболее распространенным доброкачественным опухолям, наблюдается примерно у 20-40 % женщин репродуктивного возраста и занимает 2 место в структуре гинекологических заболеваний. Несмотря на разнообразие клинических симптомов, основным проявлением миомы, требующим, нередко, экстренного оперативного вмешательства, остается геморрагический синдром. По мнению большинства исследователей, возникновение маточных кровотечений при миоме связано с нарушениями регуляции в системе «гипоталамус-гипофиз-яичники». В то же время дискуссионными остаются результаты допплерографии маточных артерий при миоме матки. И.А. Озерская и соавт. (2014) выявили у женщин старше 35 лет, страдающих миомой матки, повышение максимальной и конечно-диастолической скоростей и снижение индексов периферического сопротивления маточных артерий. А результаты морфологических исследований миометрия и миоматозных узлов, опубликованные Д.В. Джакуповым и соавт. (2014), подтверждают роль гипертензии в крупных артериях матки в патогенезе кровотечений при миоме. Среди многочисленных вариантов лечения миомы матки у женщин фертильного возраста предпочтение отдается органосохраняющим методам. Но даже использование малоинвазивных органосберегающих хирургических методик не гарантирует 100 % эффективности лечения. Литературные источники утверждают, что вероятность рецидива заболевания после консервативной миомэктомии в течение 5 лет составляет 45-55 % [19, 20]. А удельный вес выполняемых гистерэктомий при миоме матки в структуре оперативных вмешательств достигает 60,9-95,3 % (Зацепин А.В. и соавт., 2012).
Цель: Изучить характерные особенности параметров комплексной ультразвуковой диагностики при миоме матки, осложненной геморрагическим синдромом.
Материал и методы; Основная группа состояла из 98 пациенток с миомой матки, осложненной маточным кровотечением, в группу сравнения (n = 87) вошли больные с миомой матки без выраженного геморрагического синдрома. Контрольная группа включала 60 практически здоровых женщин. Ультразвуковые исследования выполнялись на аппарате HITACHI – 5500 с применением широкополосных, сверхвысокоплотных конвексных датчиков 3,5-5,0 МГц и полостных датчиков 5,0–7,5МГц. Статистическая обработка результатов исследования проведена с использованием пакета прикладных программ Statgraphics (Statistical Graphics System), разработанного фирмой «STSC Inc.».
Результаты исследования. Возраст обследованных женщин варьировал от 21 до 42 лет и в среднем составил в основной группе – 30,5 ± 4,3 лет, в группе сравнения – 31,2 ± 5,4 года, в контрольной группе – 30,2 ± 5,5 лет, что не имело значимых межгрупповых различий. Пациентки основной группы и группы сравнения были сопоставимы по наличию генитальных и соматических заболеваний.
По данным УЗИ средний объем матки в основной группе составил 394,2 ± 178,6 см?, в группе сравнения – 396,7 ± 172,3 см? (Р > 0,05). В большинстве случаев имела место типичная миома матки: в теле матки миоматозные узлы диагностированы в 83,7 % у больных основной группы и у 86,2 % группы сравнения. Атипичная миома матки с перешеечной локализацией узла выявлена, соответственно, у 16,3 % и 13,8 %. У больных основной группы превалировала субсерозно-интрамуральная (n = 26; 26,5 %) и субмукозно-интрамуральная (n = 33; 33,7 %) локализация узлов. В группе сравнения больший удельный вес заняла субмукозно-интрамуральная локализация узлов (n = 34; 39,1 %). Чисто субмукозная локализация узлов в 2 раза чаще была констатирована в основной группе, что, по всей вероятности, и являлось основной причиной маточного кровотечения. У 45 женщин основной группы (45,9 %) и 47 – группы сравнения (54,0 %) опухоль представлена одиночным миоматозным узлом. В остальных случаях количество узлов миомы матки находилось в пределах от 2 до 5. Более 5 узлов миомы имели в основной группе 14 пациенток (14,3 %), а в группе сравнения – 7 (8,1 %). В большинстве наблюдений узлы миомы имели средние размеры (30-60 мм): основная группа – 48 %, группа сравнения – 48,8 %. При этом средний линейный размер доминантного миоматозного узла соответствовал в основной группе – 44,3 ± 21,2 мм, в группе сравнения – 42,1 ± 19,8 мм (Р > 0,05).
Дополнительное использование в работе допплерографии дало возможность определить характер васкуляризации миоматозных узлов. У больных миомой матки, в сочетании с продолжающимся кровотечением, превалировал гиперваскулярный тип опухоли: в основной группе характерные признаки допплерографии зарегистрированы в 89,8 % наблюдений, в группе сравнения – в 52,9 %. В каждой артерии мы также исследовали спектральный анализ кровотока с измерением линейной скорости кровотока (ЛСК) и индекса резистентности (ИР). При оценке ЛСК основное внимание уделялось изменению только уголнезависимых параметров: максимальной скорости кровотока (V max) и минимальной скорости кровотока (V min). Для качественной оценки кровотока использовали ИР. Расчет параметров маточной гемодинамики представляли средней величиной между правой и левой маточными артериями. Анализ качественных показателей маточной гемодинамики показал, что V max в маточных артериях у больных с миомой матки в среднем составила: в основной группе 82,11 ± 2,06 см/сек, группе сравнения – 62,32 ± 2,45 см/сек, что в 1,3-1,8 раза превышало контрольные значения (45,16 ± 1,23 см/сек) (Рк < 0,05). Вместе с тем, средние показатели Vmin были значительно выше в контрольной группе женщин, в то время как в основной и группе сравнения констатировано снижение V min, соответственно в 2,5 и в 1,3 раза (Рк < 0,05). Более выраженные изменения параметров допплерометрии наблюдались в основной группе. Кроме того, у пациенток основной группы выявлено возрастание ИР маточных артерий в 1,6 раза (0,90 ± 0,02) по отношению к данным контрольной группы (0,54 ± 0,02; Рк < 0,05) и в 1,3 раза в сравнении с аналогичным параметром группы сравнения (0,69 ± 0,03), что свидетельствует о достоверном повышении периферического сопротивления в маточных артериях при миоме матки, осложненной геморрагическим синдромом. При этом установлена достоверная разница показателей маточной гемодинамики (ЛСК и ИР) в основной группе и группе сравнения (Ро-с < 0,05).
Заключение. Результаты проведенного анализа показали, что основными диагностическими критериями комплексного ультразвукового исследования при миоме матки, осложненной геморрагическим синдромом, являются: превалирование гиперваскулярного типа опухоли (89,8 %), а также увеличение максимальной скорости кровотока, снижение диастолического кровотока на фоне повышения индекса резистентности в маточных артериях.
Библиографическая ссылка
Хворостухина Н.Ф., Островская А.Е., Новичков Д.А., Степанова Н.Н., Короткова Т.В. ЗНАЧЕНИЕ КОМПЛЕКСНОГО УЛЬТРАЗВУКОВОГО ИССЛЕДОВАНИЯ ПРИ МИОМЕ МАТКИ, ОСЛОЖНЕННОЙ ГЕМОРРАГИЧЕСКИМ СИНДРОМОМ // Международный журнал экспериментального образования. – 2016. – № 6-2. – С. 290-291;
URL: https://expeducation.ru/ru/article/view?id=10269 (дата обращения: 24.05.2020).
Предлагаем вашему вниманию журналы, издающиеся в издательстве «Академия Естествознания»
(Высокий импакт-фактор РИНЦ, тематика журналов охватывает все научные направления)
Источник
Геморагічний синдром у новонароджених, дітей і дорослих
Одна з безлічі важливих функцій крові – це збереження такого рідкого стану, при якому максимально ефективно відбувається живлення тканин, органів організму киснем і будівельними елементами. Якщо травмується стінка судини, то включається процес гемостазу. Починає згортатися кров, утворюючи тромб. Останній зупиняє витікання крові. Посудина поступово відновлюється, а коли тромб стає непотрібним, він розчиняється під впливом системи фібринолізу. Для нормального функціонування судин потрібна злагоджена робота трьох кров’яних систем:
- гемостаз (згортання);
- антикоагулянтная (протизгортання);
- фибринолиз (розчинення тромбів і згустків).
Геморагічний синдром – це стан, при якому виникає сукупність патологічних ознак, що виникають через порушення згортання крові, проникності судин, структур клітин. В результаті відбувається в обов’язковому порядку крововилив: від дрібних висипань на шкірі до рясної втрати крові.
Від того, яка з систем порушується, виділяють:
- тромбоцитопатія – неповноцінність тромбоцитів (знижує згортання);
- коагулопатия – комплексне порушення в згортанні і протизгортання крові;
- вазопатій – ослаблення тонусу кровоносних судин (дистонія, парези, спазми).
Причини геморагічної хвороби
В основі порушення балансу кровотворення лежать складні процеси зміни структури судин, збій коагуляції, зниження активності ферментів, які відповідають за згортання крові. Медичною наукою відзначені хвороби, при яких великий ризик виникнення геморагічного синдрому: гепатит і цироз печінки, серйозні вірусні захворювання, онкологія. Є велика ймовірність при недугах, пов’язаних з недоліком протромбіну: гемофілія, лейкози, васкуліти.
Класифікують такі захворювання як спадкові, так і придбані:
- передаються у спадок (вроджені);
- що виникають через збій імунітету, хімічних отруєнь, запальних процесів, механічних впливів.
Геморагічна хвороба розвивається в результаті генетичних дефектів і мутацій, біологічного та хімічного впливу, аутоімунних проявів, інтоксикацій, раку, пошкоджень печінки.
Процес згортання крові пригнічується при:
- дефіциті вітаміну К (регулює протромбин);
- захворюваннях печінки, які знижують вироблення білків і ферментів;
- генетичних порушеннях;
- високому вмісті фибринолизина.
Такі прояви – це гемофілії, псевдогемофіліі, порушення через високу вироблення коагулянтів.
Проблеми з тромбоцитами бувають двох видів:
- тромбоцитопенії – зниження рівня тромбоцитів;
- тромбоцитопатии – збій функціональності тромбоцитів.
Перші більше проявляються у дорослих жінок. У дітей залежність від статі не виявлено. Можуть виникати при раку крові, кісткового мозку, астмі, вовчак.
Другі показують втрату функції тромбоцитів до склеювання. Цей вид хвороби зустрічається як у чоловіків, так і у жінок. Але у жінок виникають більш серйозні наслідки. Придбані тромбоцитопатії бувають при синдромах Пірсона-стобой, Бернара-Сульє, Гланцмана. Вроджені трапляються при хворобах крові, печінки, нирок, щитовидної залози, великих переливанні крові, передозуванні ліків. Шкірний геморагічний синдром – це найбільш яскравий прояв порушень кровотворення.
Як виявляється захворювання
Сьогоднішня медицина виділяє п’ять форм геморагічного синдрому. Ці види можуть зустрічатися як у дорослих, так і у дітей. Шоста форма (набряково-геморагічна) трапляється у новонароджених.
Розрізняють такі форми геморагічного синдрому:
- Гематомний, який виникає внаслідок мутацій в генах. Гематоми, синці утворюються на шкірі через травмування м’яких тканин і сильних крововиливів.
- Петхіально-плямистий проявляється синцями у дорослих і дітей.
- Пурпурний. На шкірі утворюються еритеми, розвиваються нефрити і кровотечі внутрішніх органів.
- Мікроциркуляторний є наслідком захворювання Віллебранда, ДВС-синдрому, великого прийому препаратів, що впливають на кровотворення. Виявляється синцями петхіального типу і великими гематомами в заочеревинної області.
- Ангіоматозний розвивається через судинних ушкоджень, характеризується кровотечами в місцях хворих судин.
Геморагічний синдром у дітей (шоста форма) може проявлятися відразу після народження. Виходитиме піна з кров’ю з легенів. У цьому випадку буде потрібно термінове втручання лікарів. Причиною цього є гіпоксія плода при вагітності.
Головним симптомом геморагічного синдрому є шкірні прояви: легко виникають кровотечі на шкірі, різного розміру гематоми. Другий симптом – це крововиливи з носа, ротової порожнини, внутрішніх органів, суглобів. При цирозі печінки може виникати блювота з сумішшю венозної крові, жовтяниця, мелена, депресія, внутрішні крововиливи.
Хто найбільш схильний до захворювання
Виходячи з причин геморагічного синдрому, в групі ризику знаходяться дорослі, які мають серйозні проблеми з хворобами печінки, щитовидної залози, онкологією, хімічним впливом, випромінюванням. А також якщо в роду є хворі з подібною патологією. У жінок найчастіше виникає нестача тромбоцитів.
У дітей після народження тільки відбувається становлення системи згортання. Тому можуть виявлятися деякі порушення. Однак це не викликає сильних кровотеч. Геморагічний синдром у новонароджених може з’явитися через наступних факторів:
- вроджена тромбоцитопенія;
- успадкована коагулопатия;
- ДВС-синдром;
- хвороба госпел;
- нестача вітаміну К;
- недоношеність;
- прийом великої кількості матір’ю антибіотиків.
У жінок найпоширенішим гінекологічним захворюванням є міома матки. Менструальні кровотечі стають при цьому рясними. Це явище отримало назву – міома матки з геморагічним синдромом.
як діагностують
При виникненні геморагічного синдрому досить часто потрібно невідкладне лікування через сильних кровотеч, тому діагностику проводять після екстреної допомоги. Пошук встановлення причин і методів лікування грунтується на лабораторних аналізах крові і сечі, коагуляційних дослідженнях, стернальной пункції. Аналіз крові показує концентрацію тромбоцитів і еритроцитів, білків і фібриногену, рівень гемоглобіну, лейкоцитоз і лейкопенію. Виявляють домішки крові в рідких виділеннях, кількість антитіл при імунних реакціях. Про кількість еритроцитів також можна судити з аналізу сечі. При необхідності можуть призначатися УЗД, біопсія кісткового мозку.
Всі вихідні захворювання уточнюються за єдиними нормам класифікатора хвороб. Міжнародної код МКБ 10 покаже останню єдине трактування діагнозу по всьому світу.
Що робити при геморагічної хвороби
Як говорилося вище, при гострій формі геморагічного синдрому лікарі спочатку нейтралізують запалення за допомогою таких методів:
- вплив холодом на район кровотечі;
- бинтування щоб уникнути втрати крові;
- застосування гемостатичних засобів;
- хірургічна допомога.
Якщо відбувається сильна втрата крові, то роблять масові її переливання, вводиться плазма, донорські тромбоцити. У терапії можуть використовувати гепарин і преднізолон.
Загальні методи лікування складаються з:
- введення аналога вітаміну К, аскорбінової кислоти, кальцію хлориду;
- застосування ліків, що стабілізують гемостаз;
- прийому нестероїдних протизапальних препаратів;
- вливання кровозамінників;
- підтримуючої симптоматичної терапії.
При ураженнях печінки одночасно має проводитися лікування і основного захворювання. При первинних гемофілії показано використання гормональної терапії. І лікування в цих випадках потрібно проводити регулярно під суворим наглядом лікаря. Підтримуюча терапія спрямована на місцеве купірування ускладнення симптомів, наслідки яких можуть виявитися набагато серйозніше в разі відсутності основного лікування.
Профілактика геморагічної хвороби
Щоб уникнути проявів геморагічної хвороби, необхідно заздалегідь подбати про лікування хронічних хвороб внутрішніх органів. Щоб запобігти виникненню синдрому у новонародженого, можливо провести профілактику дефіциту вітаміну К, застосувати гепариновую терапію при вагітності. При пологах проводиться перетискання пуповини протягом декількох секунд. Показано з метою профілактики раннє прикладання до грудей і застосування «Вікасол».
Якщо є проблема з згортанням крові, то рекомендується дієта з високим вмістом вітаміну К, білків, овочів і фруктів. Вітаміни А, С, Е посилюють міцність судин. Потрібно уникати травм і пошкоджень. Хворим потрібно періодичне обстеження. За призначенням лікаря вводяться спеціальні препарати, які підтримують гемостаз. При плануванні дитини бажано відвідування генетика.
висновок
Геморагічний синдром – це цілий комплекс складних проявів системи кровотворення. Сучасна медицина досить добре вивчила симптоматику і розробила своєчасні методи лікування. Кожна людина повинна усвідомлювати і розуміти необхідність обстежень в разі раптових крововиливів, гематом і незрозумілого посиніння тканин. Точний, вчасно поставлений діагноз запобіжить ускладнення і подальше поширення захворювання.
Источник