Чим може закінчитись синдром тривалого стискання
Сонячний удар
Сонячний удар виникає після інтенсивного опромінювання голови, переважно у дітей і осіб похилого віку, а також у людей, ослаблених і не досить пристосованих до сонячного опромінювання. При сонячному ударі в результаті дії сонячного проміння виникають порушення діяльності мозку. В тяжких випадках можуть розвинутися набряк та крововилив у мозок і серозний менінгіт.
Основні клінічні прояви Захворювання характеризується раптовою втратою свідомості, прискоренням пульсу, задишкою і зниженням артеріального тиску; іноді виникають маячення і судороги, збудження. Втрата свідомості здебільшого буває короткочасною, а в тяжких випадках (при розвитку крововиливу або набряку мозку) у ослаблених хворих може бути тривалою.
Сонячний удар звичайно починається з загальної слабості, розбитості, головного болю й запаморочення, нудоти, блювання, шуму у вухах [26, с. 100].
Перша допомога. Потерпілого слід негайно захистити від сонячного опромінювання, перенести в затінок або в прохолодне приміщення, покласти холод на голову, дати випити холодної води. У тяжчих випадках, при порушеннях дихання і серцево-судинної діяльності, дають кисень, вводять серцеві засоби і застосовують інші лікувальні препарати, як при тепловому ударі [40, с. 212].
Синдром тривалого стискання (СТС)− дуже тяжке ушкодження, яке виникає за умови тривалого стискання м’яких тканин, м’язів, судин, нервів і супроводжується розвитком шоку та всмоктуванням в кров токсичних речовин, які утворюються в результаті розпаду м’яких тканин.
СТС виникає тоді, коли м’які тканини тривалий час стискаються брилами зруйнованих будинків, ґрунтом під час обвалів шахт, землетрусів тощо [19, с. 445].
Сьогодні у патогенезі СТС важливого значення надають трьом чинникам: 1) нейрорефлекторному та нейрогуморальному, які зумовлені дією на організм механічної травми; 2) токсичному, зумовленому всмоктуванням із пошкоджених тканин токсичних речовин; 3) плазмовтраті у зв’язку з набряком пошкоджених тканин.
Експериментально доведено, що під впливом больового подразнення у ЦНС тварин порушується співвідношення процесів збудження і гальмування. Під час стиснення м’язова тканина втрачає міоглобін, фосфор, калій, креатинін. Все це разом із продуктами розпаду білка надходить у загальне коло кровообігу, зумовлюючи інтоксикацію організму.
Токсемія призводить до порушення функції нирок і виникнення гострої ниркової недостатності. Порушується функція печінки.
У відповідь на травму змінюється активність вегетативної і ендокринної регуляції, що спричинює спазм судин, порушення гемодинаміки [17, с. 437].
Клінічна картина змішаної форми СТС характеризується ознаками поверхневої ішемії тканин і наявністю помірного набряку пошкодженого сегмента. Ці зміни з’являються у перші 6 − і 2 год після декомпресії. Пізніше на шкірі з’являються пухирі.
За тяжкістю клінічних проявів вирізняють чотири форми СТС:
1) дуже тяжка − розвивається у разі стиснення обох нижніх кінцівок протягом 6 год і більше. Смерть настає у першу або на другу добу після травми;
2) тяжка − стискається одна (або обидві) нижня кінцівка протягом 6 − 7 год;
3) середньої тяжкості − буває у разі стиснення м’яких тканин протягом менше ніж 6 год. Перебігає без видимих розладів гемодинаміки, з помірним порушенням функції нирок;
4) легка − стискаються окремі сегменти м’яких тканин тривалістю менше ніж на 4 год. Розлади функцій серцево-судинної системи і нирок виражені незначна [10, с. 217].
Перша допомога. При синдромі тривалого стискання після звільнення кінцівки її туго бинтують еластичним бинтом, обкладають пузирями з льодом чи холодною водою. Ушкоджену кінцівку іммобілізують за допомогою шин. Щоб запобігти потраплянню у кров продуктів розпаду, накладають джгут. Для боротьби з шоком потерпілого необхідно зігріти, загорнувши в теплі речі, напоїти гарячим чаєм і якнайшвидше доставити в лікувальний заклад.
Лікування хворих із СТС повинно бути спрямоване на відновлення координації процесів збудження і гальмування, корекцію гемодинамічних розладів, відновлення загального гомеостазу шляхом проведення ранньої інтенсивної і адекватної інфузійної терапії, зменшення плазмовтрати і токсемії, нормалізацію функцій нирок [27, с. 200-201].
Контрольні питання:
1. Що називається першою допомогою?
2. Дайте визначення понять „травма”, „травматизм”.
3. Непритомність; причини виникнення, симптоми, перша допомога.
4. Поясніть, що означає термін „колапс”.
5. Шок; причини, що викликають появу шоку, симптоми, перша медична допомога.
6. Що називається „реанімацією”?
7. Назвіть стадії термінального стану.
8. Перерахуйте ознаки біологічної смерті.
9. Перерахуйте заходи первинної реанімації при травмах.
10. Які способи штучної вентиляції легень ви знаєте?
11. Як проводять непрямий масаж серця?
12. Ознаки зупинки серцевої діяльності і дихання.
13. Методика проведення штучної вентиляції легень способами „із рота в рот”, „із рота вніс”.
14. Методика непрямого масажу серця.
15. Дайте визначення поняття „рани” і розкажіть, які рани ви знаєте?
16. Назвіть та охарактеризуйте симптоми рани.
17. У чому полягає перша допомога при пораненні?
18. Які ускладнення можуть виникнути при пораненні?
19. Що називається кровотечею? Які кровотечі ви знаєте?
20. Назвіть ознаки зовнішньої та внутрішньої кровотеч.
21. Розкажіть про способи тимчасової зупинки кровотечі.
22. Потренуйтесь у накладанні джгута, давлючої пов’язки.
23. Характерний прояв внутрішньої кровотечі: а) підвищення артеріального тиску, б) блідість шкіри, в) гіперемія шкіри, г) брадикардія.
24.Назвіть методи тимчасової зупинки кровотечі.
25. Назвіть ознаки неправильного накладання джгут.
26. Що таке десмургія?
27. Які ви знаєте типи пов’язок за призначенням?
28. Розкажіть про правила бинтування. Назвіть етапи бинтування.
29. Накладіть пов’язку на умовно травмовану кисть.
30. Накладіть пов’язку на волосяну частину голови − чепець.
31. Розкажіть про види опіків за походженням.
32. Як поділяють опіки за тяжкістю залежно від глибини ураження?
33. Перша допомога при опіках окропом, полум’ям.
34. Перша допомога при опіках кислотами, основами.
35. Відмороження; симптоми, перша допомога.
36. Ознаки ушкодження внутрішніх органів, перша допомога.
37. Причини, симптоми і перша допомога при переломах.
38. Розкажіть про невідкладну допомогу при синдромі тривалого здавлення.
39.Перша допомога при утопленні.
40. Перша допомога при задушенні.
41. Перша допомога при сонячному і тепловому ударах.
42. Отруєння, перша допомога.
43. Перша допомога при укусах ядовитих змій.
44. Перша допомога при укусах ядовитих комах.
45. Перша допомога при укусах собак.
46. Назвіть симптоми отруєння чадним газом.
47. Назвіть симптоми алкогольної коми.
48. Назвіть симптоми харчової токсикоінфекції.
49. Невідкладна допомога при отруєнні грибами.
50. Долікарська допомога при електротравмі.
Завдання для самостійної роботи:
Підготуйте реферати за темами: „ Транспортна іммобілізація при переломах”, „Невідкладна допомога при отруєннях”, „Методи зупинки кровотечі”.
НАЙПРОСТІШІ МЕТОДИ ФІЗІОТЕРАПІЇ ТА МЕДИЧНИХ МАНІПУЛЯЦІЙ
Гірчичники застосовують при гострих запальних процесах верхніх дихальних шляхів, гострому бронхіті, плевриті, пневмонії, гіпертензії, гіпертонічній хворобі. Крім цього, їх використовують як відволікаючий засіб для зменшення болю, а також як протизапальний засіб.
Протипоказання: підвищена чутливість до гірчиці, захворювання шкіри, температура тіла вища ніж 38 °С, легенева кровотеча, злоякісні новоутворення.
В основі механізму дії гірчиці лежить подразнення ефірними гірчичними маслами шкіри, яке супроводжується розширенням поверхневих кровоносних судин, припливом крові до відповідних ділянок шкіри. Внаслідок рефлекторної реакції виникає також гіперемія підлеглих тканин. Крім цього, гірчичники мають відволікаючу та знеболюючу дію.
Гірчичники являють собою листки прямокутної форми розміром 8×12,5 см з щільного паперу, які з одного боку покриті тонким шаром сухої гірчиці. На кожному десятому гірчичнику зазначено термін придатності. Зберігають гірчичники в сухому темному місці. При неправильному зберіганні гірчиця втрачає свої властивості.
Накладати гірчичники можна практично на всі ділянки тіла: при нежиті та головному болю − на потилицю, при гострому трахеїті − на верхню частину грудини, при бронхітах і пневмоніях − між і під лопатками, при болі в серці − на ділянку серця, при гострих запальних процесах верхніх дихальних шляхів − на литкові м’язи (рис. 12.1) [18, c. 77].
Рис. 12.1. Місця накладання гірчичників.
Для постановки гірчичників необхідно підготувати: придатні гірчичники, лоток з водою температури 40 − 45 °С (при вищій температурі ефірно-гірчична олія руйнується), рушник, чисту серветку. Хворий займає зручне для нього положення. Гірчичники почергово змочують у теплій воді (40 − 45 °С) і накладають гірчичною масою на відповідні ділянки шкіри на 10 − 15 хв. Хворого накривають рушником, а зверху − ковдрою. При правильно поставленому гірчичнику через деякий час з’являються пекучість та почервоніння шкіри. Маленьким дітям і хворим з підвищеною чутливістю шкіри між гірчичником і шкірою можна покласти зволожену марлю або цигарковий папір. Не можна накладати гірчичник на газету, оскільки при цьому гірчична олія безпосередньо не діє на шкіру. Після зняття гірчичників шкіру обмивають серветкою, змоченою теплою водою, щоб зняти залишки гірчичної маси, витирають насухо, а хворого укутують теплою ковдрою [30, с. 147-148].
При гострих респіраторних запальних процесах призначають гірчичні ванни для ніг. Для їх приготування беруть 50 г сухої гірчиці на відро теплої води (температура 50 °С). Тривалість ванни − 20 − 30 хв. Після процедури ноги споліскують теплою водою, витирають насухо, хворого укладають у ліжко. Суху гірчицю можна також насипати в шкарпетки. Внаслідок дії гірчиці на вологу шкіру виникає м’яке подразнення тканин.
Источник
Синдром тривалого стиснення – специфічний варіант травми, пов’язаний з масивним тривалим стисненням м’яких тканин, нервів і магістральних судин.
Класифікація:
- 1. За видом компресії: частиною свого тіла (позиційне), предметами, фунтом.
- 2. За локалізацією: голова, грудна клітка, живіт, таз, кінцівки.
- 3. За ступенем тяжкості: легка, середня, важка
- 4. За клінічним перебігом: період компресії і посткомпресійний період (ранній (1-3 доби), проміжний (4-18 діб), пізній).
- 5. Ускладнення: гостра ішемія кінцівки, гнійно-септичні ускладнення
Патогенез. Провідні патогенетичні фактори – токсемія, внутрішньосудинне згортання крові (спричинені попаданням в кровоносне русло продуктів розпаду клітин), плазмовтрата (набряк пошкодженої кінцівки), больове подразнення (порушує координацію процесів збудження і гальмування в ЦНС).
Результат тривалого стиснення кінцівок – ішемія кінцівки або її сегменту в поєднанні з венозним застоєм та травмою нервів. У тканинах накопичуються кислі продукти (молочна кислота) і продукти розпаду тканин (в т.ч. калій). Відбувається механічне руйнування тканин з утворенням великої кількості токсичних продуктів метаболізму і розпаду тканин (міоглобін, гістамін, молочна кислота, продукти розпаду білків, аденілових кислота, креатиніну, фосфору та ін.). За 1-3 доби після звільнення кінцівки ці речовини накопичуються у крові і розвивається травматичний токсикоз, метаболічний ацидоз. Міоглобін осідає в ниркових канальцях, блокує їх, порушуючи фільтрацію і реабсорбцію сечі. Розвивається гостра ниркова недостатність (олігурія, анурія і уремія). На ґрунті токсикозу розвивається гостра печінкова і серцево-судинна недостатність. Негативно впливає на стан хворого гіперкаліємія. Параллельно відбувається згущення крові в результаті, лгіазмовтрати, тому що розвивається масивний набряк пошкоджених тканин. У важких випадках плазмовтрата сягає 1/3 ОЦК. В цей час (ранній посткомпресійний період) основна роль відіграють зміни мікроциркуляціі.
Далі наростає набряк звільнених від стиснення ділянок, на пошкодженій шкірі виникають пухирці, крововиливи, згущення крові змінюється гемодилюцією, наростає анемія, різко знижується діурез (до анурії).
У звільнених тканинах розвивається набряк, (компартмент- синдром), що знову призводить до стиснення та ішемії тканин навіть після декомпресії.
Клініка. Місцеві зміни обумовлені ішемією, лімфостазом, ішемічним невритом і некроз тканин.
Період компресії. У більшості постраждалих зберігається свідомість, але можлива загальмованість, сплутаність або втрата свідомості. Рідко буває збудження. Скарги на біль і відчуття розпирання у стиснутих ділянках тіла, спрагу, утруднення дихання. При значній травмі, особливо з ушкодженням черевної та грудної порожнини, переломами довгих трубчастих кісток, пошкодженнями магістральних судин та нервів, розвивається травматичний шок.
Посткомпресійний період.
Ранній період – перші 2-3 доби після звільнення (локальні зміни і ендотоксикоз). У перші години після декомпресії загальний стан хворого задовільний. Хворий відзначає біль в ушкодженій кінцівці, слабкість, нудоту. Кінцівка бліда, місцями покрита синюшними плямами, порушена чутливість шкіри. За 3-6 год. після декомпресії може розвинутись травматичний шок. Занепокоєння, страх, ейфорія змінюються апатією, сонливістю. Розвивається тахікардія, артеріальна гіпотензія. Збільшується набряк кінцівки. За рахунок виходу в тканини рідкої частини крові розвивається згущення крові.
Проміжний період (період гострої ниркової недостатності) триває від 3-4 до 8-12 днів. В цей період крім гострої ниркової недостатності велику небезпеку для життя представляє прогресуюча гіпергідратація, гіпопротеїнемія, анемії. В цей же час продовжують наростати дегенеративно-некротичні зміни у місці стиснення, які ускладнюються розвитком місцевої інфекції. Внаслідок порушення сечовиділення і метаболічних розладів продовжує наростати набряк кінцівок, з’являються набряки на інших ділянках тіла.
Пізній (відбудовний) період починається з 3-4 тижня: поступове відновлення функції уражених органів (див. табл. 3.13 і 3.14).
Таблиця 3.13
Основні ознаки посткомпресійного періоду при синдромі тривалого стиснення
Ознаки | Ранній період | Проміжний період | Пізній період |
Загальний стан | важкий | задовільний, поступово стає тяжким; | задовільний |
Свідомість | збережена, можлива загальмованість | збережена (у важких випадках втрачена) іноді збудження | збережена |
Пульс | понад 100/хв, ледь відчутний | 60-80/хв., задовільного наповнення. | 60-80/хв. |
Систолічний тиск | 60-80 мм рт. ст. | нормальний, часто підвищений (до 140-160 мм рт. Ст.) | нормальний, злегка підвищений |
Температура | нормальна, або знижена до 35°С | підвищена до 38-39°С | Нормальна |
Нудота, блювання | часто | при наростанні уремії | Немає |
Діурез, зміни в сечі | олігурія, сеча кисла, висока питома вага, альбумінурія, міогло- бінурія, мікрогематурія, циліндрурія | олігоанурія, сеча кисла, низька питома вага, альбумінурія, міоглобінурія, циліндрурія (гіалінові, зернисті), пігментні | іноді сліди білка, мікрогематурія, поодинокі циліндри |
Гемоглобін | гіпергемоглобінемія | норма або незначне зниження | норма або зниження |
Еритроцити | 5-7×10% | норма, часто нижче норми | норма, згодом вторинна анемія |
Лейкоцити | нейтрофільний лейкоцитоз | теж | формула не змінена |
Біохімічний аналіз крові | збільшення сечовини, креатиніну, фосфору; зменшення: хлоридів, лужності | різке наростання вмісту креатиніну, сечовини, фосфору; подальше падіння лужності | норма |
Таблиця 3.14
Зміни в пошкодженій кінцівці (симптоми ішемії, пімфостазу і невриту)
Ознаки | Ранній період | Проміжний період | Пізній період |
Шкіра | багряно-синюшна, холодна | багряно-синюшна, тепла | блідо-рожева, тепла |
Набряк | значний | поступово зменшується | Відсутній |
Наявність пухирів | наповнені геморагічним або серозним вмістом | в зоні найбільшої компресії | відсутні |
Пульсація артерій | відсутня | не завжди визначається. | нормальна |
Рухи | різко обмежені, або неможливі | поступове відновлення | |
В залежності від тривалості компресії, локалізації та реакції організму виділяють три ступені тяжкості:
- 1) легкий ступінь-стиснення4-6 год, невелика глибина і площа ураження. Переважають місцеві зміни. Розлади гемодинаміки помірні. Сеча червоно-бура, але швидко набуває звичайного забарвлення. При більш виражених пошкодженнях м’язів міоглобінурія тримається декілька днів. Олігоурія зберігається 2-4 дні. До 4-6-го дня на тлі цілеспрямованої інтенсивної терапії зникає біль і набряк, відновлюється чутливість у пошкоджених тканинах, нормалізується температура тіла, діурез. Лабораторні показники приходять до норми на 5-7-й день.
- 2) середній ступінь – стиснення понад 6 год, більш великі пошкодження. Помірна ендогенна інтоксикація. Порушення функції нирок проявляються патологічними змінами крові і сечі. Міоглобінурія і олігурія зберігаються 3-5 діб. У крові – помірне збільшення вмісту залишкового азоту, сечовини та креатиніну. Виражений лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво. Несвоєчасна або недостатня інтенсивна терапія може спричинити швидкий прогрес гострої ниркової недостатності і важкі інфекційні ускладнення. Лабораторні показники приходять до норми на 3-4- й тиждень.
- 3) тяжкий ступінь-стиснення понад 6 год, великі ушкодження. Інтоксикація швидко наростає і спричиняє важкі ускладнення. Найгрізне – гостра ниркова недостатність. Невчасна чи недостатня інтенсивна терапія спричиняє гемодинамічні розлади. Стан хворого прогресивно погіршується. Рано виникає поліорганна недостатність, яка зберігається впродовж усіх періодів. Якщо в результаті лікування стан хворого стабілізується, то настає короткий світлий проміжок, після чого стан знову погіршується.
Лікування. Догоспітальна допомога – звільнення від стискаючого предмету (попередньо накладають джгут, щоб блокувати потрапляння токсичних продуктів розпаду тканин у кровотік). Після звільнення джгут знімають, накладають асептичну пов’язку, кінцівку бинтують еластичним бинтом, іммобілізують, обкладають льодом, снігом (зменшує всмоктування токсичних речовин), розпочинають протишокові заходи.
Лікування в стаціонарі поєднує декілька методів, кожен з яких у певний період провідним:
- • інфузійна терапія (не менше 2 л на добу – розчини амінокислот (інфезол), 5% розчин глюкози з аскорбіновою кислотою і вітамінами групи В, розчин гідрокарбонату натрію (корекція ацидозу), дезінтоксикаційні препарати. Склад і обсяг інфузій корегують залежно від добового діурезу, кислото-лужного стану, тяжкості інтоксикації, проведеної операції;
- • екстракорпоральна детоксикація (плазмаферез);
- • ГБО (поліпшує мікроциркуляцію, зменшує ступень гіпоксії);
- • гемодіаліз (в період гострої ниркової недостатності);
- • стимуляція діурезу (лазикс до 80 мг на добу, еуфілін);
- • покращення мікроциркуляції (дезагреганти – пентоксифілін, ресорбілакт);
- • профілактика тромбоутворення і ДВЗ-синдрому (наприклад, гепарин по 2500 ОД п/ш 4 рази на добу);
- • профілактика гнійних ускладнень (антибіотики);
- • оперативні втручання – хірургічна обробка ран, фасціотомія (при наростанні набряку кінцівки, для відновлення кровообігу, відмежування некрозів, зниження всмоктування токсичних продуктів), некрекгомія, ампутація кінцівок (при масивному пошкодженні кінцівки).
Источник