Чим може закінчитись синдром тривалого стискання

Сонячний удар

Сонячний удар виникає після інтенсивного опромінювання голови, переважно у дітей і осіб похилого віку, а також у людей, ослаблених і не досить пристосованих до сонячного опромінювання. При сонячному ударі в результаті дії сонячного проміння виникають порушення діяльності мозку. В тяжких випадках можуть розвинутися набряк та крововилив у мозок і серозний менінгіт.

Основні клінічні прояви Захворювання характеризується раптовою втратою свідомості, прискоренням пульсу, задишкою і зниженням артеріального тиску; іноді виникають маячення і судороги, збудження. Втрата свідомості здебільшого буває короткочасною, а в тяжких випадках (при розвитку крововиливу або набряку мозку) у ослаблених хворих може бути тривалою.

Сонячний удар звичайно починається з загальної слабості, розбитості, головного болю й запаморочення, нудоти, блювання, шуму у вухах [26, с. 100].

Перша допомога. Потерпілого слід негайно захистити від сонячного опромінювання, перенести в затінок або в прохолодне приміщення, покласти холод на голову, дати випити холодної води. У тяжчих випадках, при порушеннях дихання і серцево-судинної діяльності, дають кисень, вводять серцеві засоби і застосовують інші лікувальні препарати, як при тепловому ударі [40, с. 212].

Синдром тривалого стискання (СТС)− дуже тяжке ушкодження, яке виникає за умови тривалого стискання м’яких тканин, м’язів, судин, нервів і супроводжується розвитком шоку та всмоктуванням в кров токсичних речовин, які утворюються в результаті розпаду м’яких тканин.

СТС виникає тоді, коли м’які тканини тривалий час стискаються брилами зруйнованих будинків, ґрунтом під час обвалів шахт, землетрусів тощо [19, с. 445].

Сьогодні у патогенезі СТС важливого значення надають трьом чинникам: 1) нейрорефлекторному та нейрогуморальному, які зумовлені дією на організм механічної травми; 2) токсичному, зумовленому всмоктуванням із пошкоджених тканин токсичних речовин; 3) плазмовтраті у зв’язку з набряком пошкоджених тканин.

Експериментально доведено, що під впливом больового подразнення у ЦНС тварин порушується співвідношення процесів збудження і гальмування. Під час стиснення м’язова тканина втрачає міоглобін, фосфор, калій, креатинін. Все це разом із продуктами розпаду білка надходить у загальне коло кровообігу, зумовлюючи інтоксикацію організму.

Токсемія призводить до порушення функції нирок і виникнення гострої ниркової недостатності. Порушується функція печінки.

У відповідь на травму змінюється активність вегетативної і ендокринної регуляції, що спричинює спазм судин, порушення гемодинаміки [17, с. 437].

Клінічна картина змішаної форми СТС характеризується ознаками поверхневої ішемії тканин і наявністю помірного набряку пошкодженого сегмента. Ці зміни з’являються у перші 6 − і 2 год після декомпресії. Пізніше на шкірі з’являються пухирі.

За тяжкістю клінічних проявів вирізняють чотири форми СТС:

1) дуже тяжка − розвивається у разі стиснення обох нижніх кінцівок протягом 6 год і більше. Смерть настає у першу або на другу добу після травми;

2) тяжка − стискається одна (або обидві) нижня кінцівка протягом 6 − 7 год;

3) середньої тяжкості − буває у разі стиснення м’яких тканин протягом менше ніж 6 год. Перебігає без видимих розладів гемодинаміки, з помірним порушенням функції нирок;

4) легка − стискаються окремі сегменти м’яких тканин тривалістю менше ніж на 4 год. Розлади функцій серцево-судинної системи і нирок виражені незначна [10, с. 217].

Перша допомога. При синдромі тривалого стискання після звільнення кінцівки її туго бинтують еластичним бинтом, обкладають пузирями з льодом чи холодною водою. Ушкоджену кінцівку іммобілізують за допомогою шин. Щоб запобігти потраплянню у кров продуктів розпаду, накладають джгут. Для боротьби з шоком потерпілого необхідно зігріти, загорнувши в теплі речі, напоїти гарячим чаєм і якнайшвидше доставити в лікувальний заклад.

Лікування хворих із СТС повинно бути спрямоване на відновлення координації процесів збудження і гальмування, корекцію гемодинамічних розладів, відновлення загального гомеостазу шляхом проведення ранньої інтенсивної і адекватної інфузійної терапії, зменшення плазмовтрати і токсемії, нормалізацію функцій нирок [27, с. 200-201].

Контрольні питання:

1. Що називається першою допомогою?

2. Дайте визначення понять „травма”, „травматизм”.

3. Непритомність; причини виникнення, симптоми, перша допомога.

4. Поясніть, що означає термін „колапс”.

5. Шок; причини, що викликають появу шоку, симптоми, перша медична допомога.

6. Що називається „реанімацією”?

7. Назвіть стадії термінального стану.

8. Перерахуйте ознаки біологічної смерті.

9. Перерахуйте заходи первинної реанімації при травмах.

10. Які способи штучної вентиляції легень ви знаєте?

11. Як проводять непрямий масаж серця?

12. Ознаки зупинки серцевої діяльності і дихання.

13. Методика проведення штучної вентиляції легень способами „із рота в рот”, „із рота вніс”.

14. Методика непрямого масажу серця.

15. Дайте визначення поняття „рани” і розкажіть, які рани ви знаєте?

16. Назвіть та охарактеризуйте симптоми рани.

17. У чому полягає перша допомога при пораненні?

18. Які ускладнення можуть виникнути при пораненні?

19. Що називається кровотечею? Які кровотечі ви знаєте?

20. Назвіть ознаки зовнішньої та внутрішньої кровотеч.

21. Розкажіть про способи тимчасової зупинки кровотечі.

22. Потренуйтесь у накладанні джгута, давлючої пов’язки.

23. Характерний прояв внутрішньої кровотечі: а) підвищення артеріального тиску, б) блідість шкіри, в) гіперемія шкіри, г) брадикардія.

24.Назвіть методи тимчасової зупинки кровотечі.

25. Назвіть ознаки неправильного накладання джгут.

26. Що таке десмургія?

27. Які ви знаєте типи пов’язок за призначенням?

28. Розкажіть про правила бинтування. Назвіть етапи бинтування.

29. Накладіть пов’язку на умовно травмовану кисть.

30. Накладіть пов’язку на волосяну частину голови − чепець.

31. Розкажіть про види опіків за походженням.

32. Як поділяють опіки за тяжкістю залежно від глибини ураження?

33. Перша допомога при опіках окропом, полум’ям.

34. Перша допомога при опіках кислотами, основами.

35. Відмороження; симптоми, перша допомога.

36. Ознаки ушкодження внутрішніх органів, перша допомога.

37. Причини, симптоми і перша допомога при переломах.

38. Розкажіть про невідкладну допомогу при синдромі тривалого здавлення.

39.Перша допомога при утопленні.

40. Перша допомога при задушенні.

41. Перша допомога при сонячному і тепловому ударах.

42. Отруєння, перша допомога.

43. Перша допомога при укусах ядовитих змій.

44. Перша допомога при укусах ядовитих комах.

45. Перша допомога при укусах собак.

46. Назвіть симптоми отруєння чадним газом.

47. Назвіть симптоми алкогольної коми.

48. Назвіть симптоми харчової токсикоінфекції.

49. Невідкладна допомога при отруєнні грибами.

50. Долікарська допомога при електротравмі.

Завдання для самостійної роботи:

Підготуйте реферати за темами: „ Транспортна іммобілізація при переломах”, „Невідкладна допомога при отруєннях”, „Методи зупинки кровотечі”.

НАЙПРОСТІШІ МЕТОДИ ФІЗІОТЕРАПІЇ ТА МЕДИЧНИХ МАНІПУЛЯЦІЙ

Гірчичники застосовують при гострих запальних процесах верхніх дихальних шляхів, гострому бронхіті, плевриті, пневмонії, гіпертензії, гіпертонічній хворобі. Крім цього, їх використовують як відволікаючий засіб для зменшення болю, а також як протизапальний засіб.

Протипоказання: підвищена чутливість до гірчиці, захворювання шкіри, температура тіла вища ніж 38 °С, легенева кровотеча, злоякісні новоутворення.

В основі механізму дії гірчиці лежить подразнення ефірними гірчичними маслами шкіри, яке супроводжується розширенням поверхневих кровоносних судин, припливом крові до відповідних ділянок шкіри. Внаслідок рефлекторної реакції виникає також гіперемія підлеглих тканин. Крім цього, гірчичники мають відволікаючу та знеболюючу дію.

Гірчичники являють собою листки прямокутної форми розміром 8×12,5 см з щільного паперу, які з одного боку покриті тонким шаром сухої гірчиці. На кожному десятому гірчичнику зазначено термін придатності. Зберігають гірчичники в сухому темному місці. При неправильному зберіганні гірчиця втрачає свої властивості.

Накладати гірчичники можна практично на всі ділянки тіла: при нежиті та головному болю − на потилицю, при гострому трахеїті − на верхню частину грудини, при бронхітах і пневмоніях − між і під лопатками, при болі в серці − на ділянку серця, при гострих запальних процесах верхніх дихальних шляхів − на литкові м’язи (рис. 12.1) [18, c. 77].

Рис. 12.1. Місця накладання гірчичників.

Для постановки гірчичників необхідно підготувати: придатні гірчичники, лоток з водою температури 40 − 45 °С (при вищій температурі ефірно-гірчична олія руйнується), рушник, чисту серветку. Хворий займає зручне для нього положення. Гірчичники почергово змочують у теплій воді (40 − 45 °С) і накладають гірчичною масою на відповідні ділянки шкіри на 10 − 15 хв. Хворого накривають рушником, а зверху − ковдрою. При правильно поставленому гірчичнику через деякий час з’являються пекучість та почервоніння шкіри. Маленьким дітям і хворим з підвищеною чутливістю шкіри між гірчичником і шкірою можна покласти зволожену марлю або цигарковий папір. Не можна накладати гірчичник на газету, оскільки при цьому гірчична олія безпосередньо не діє на шкіру. Після зняття гірчичників шкіру обмивають серветкою, змоченою теплою водою, щоб зняти залишки гірчичної маси, витирають насухо, а хворого укутують теплою ковдрою [30, с. 147-148].

При гострих респіраторних запальних процесах призначають гірчичні ванни для ніг. Для їх приготування беруть 50 г сухої гірчиці на відро теплої води (температура 50 °С). Тривалість ванни − 20 − 30 хв. Після процедури ноги споліскують теплою водою, витирають насухо, хворого укладають у ліжко. Суху гірчицю можна також насипати в шкарпетки. Внаслідок дії гірчиці на вологу шкіру виникає м’яке подразнення тканин.