Завдання для дітей з синдромом дауна
Діти із синдромом Дауна потребують постійного спілкування з дорослими, ровесниками. Добре, якщо таке спілкування проходить в ігровій формі. Можна починати гратися з мамою, педагогом, в цілом з дорослим, який буде навчати правильним рухам, вчити логічно мислити, в процесы гри виробляються навики виконання інструкції. Для розвитку дуже важлива соціалізація — після індивідуальних занять потрібно займатися у групі, причому не тільки з дітьми з подібною хворобою, але і з цілком здоровими дітьми. Навчання через наслідування іншим дітям, збільшення зусиль з допомогою елемента змагальності, творчість у всіх видах — такі заняття будуть давати швидкий та стійкий ефект, якщо, звичайно, займатися регулярно.
Правила
Для того, щоби заняття проходили не тільки весело, але й ефективно, слід притримуватися правил:
- Дитина повинна сидіти напроти, щоби вона могла повторити рухи, добре бачити і чути слова ведучого (мами або педагога), а також щоб його можна було контролювати і поправляти. З дитиною потрібно встановити довірливі відносини, щоб вона могла зосередитися на грі, а не на вивченні характеру і зовнішнього вигляду дорослого.
- Інструкція повинна бути максимально простою, короткою, завдання повинні бути чітко поставлені, вправи потрібно робити крок за кроком. Якомога більше показувати, але мовна взаємодія також повинна бути, причому спілкування повинно ускладнюватися від заняття до заняття, оскільки мова і мислення у дитини також повинні розвиватися.
- Якщо дитина не відповідає на питання, це зовсім не означає, що вона не знає. Просто потрібно трохи витримати паузу, щоб дитина могла зібратися з думками.
- Займатися потрібно в комплексі — дитина на слух може сприймати інформацію повільніше, але в навчанні допомагає зорове сприйняття, відчуття на дотик. Тому потрібно використовувати картинку, іграшки, предмети побуту. Потрібна різноманітність прийомів проведення уроку, але при цьому методика повинна бути якомога простішою, допомагає навчатися швидше. Наприклад, не потрібно проводити складне обговорення, достатньо побудувати діалог на основі питань та відповідей.
- Ігри повинні бути логічно побудовані, з чітким початком та кінцем. Якщо потрібне велике навантаження, його потрібно давати не за рахунок ускладнення гри, а за рахунок зміни простих ігор, які можуть іти одна за одною чи збільшення динаміки однієї гри, якщо вона досить довга. В ігровому процесі повинна бути рухливість, елементи гумору, у веселій обстановці дитина не просто себе краще почуває, вона може докласти більше зусиль, не втомлюючись.
- Важлива частота і регулярність занять. Потрібна допомога порадою чи практичною допомогою у постановці рук, правильному напрямку рухів. Завдання повинно мати логічний кінець, навіть якщо потрібна стороння допомога — так діти вчать доводити почате до кінця.
- Якщо дитина не справляється із грою, не потрібно надмірно наполягати на виконанні певної вправи, потрібно запропонувати щось більш просте чи більш цікаве, а складні ігрові завдання можна запропонувати повторно, коли малюк отримає необхідні навички і знання. Дитина повинна отримувати задоволення від гри, інакше це буде не гра, а рутина.
- За успішну участь в ігровому процесі, за конкретно виконане завдання потрібно хвалити. На помилки потрібно вказувати, але у формах, які не будуть сприяти невпевненості. Потрібно казати «ти обов’язково змошеш» навіть якщо не виходить щось зробити. Цьому принципу людина буде слідувати і у дорослому житті, пам’ятаючи, що докладені зусилля ніколи не будуть марними.
- Відмову від певного зання не слід сприймати як бажання займатися чимось іншим. Але працювати потрібно, відпочинок бажано зробити просто зміною виду заняття — з розумового переключатися на фізичне і навпаки. Діти із синдромом Дауна повинні займатися більше, як звичайні діти, щоб досягти такого самого рівня розвитку, така особливість виховного процесу.
Приклади
Якщо діти самі не дуже активно граються (що може бути у випадку із синдромом Дауна), дорослим потрібно брати ініціативу у власні руки. Їм потрібно показувати іграшки, пояснювати, що з ними робити, вчити рольовим іграм (водій, лікар, повар у залежності від типу гри). Такі ігри для дітей стають частино освітньої програми. Діти зможуть самостійно гратися до восьми років, до цього часу потрібно стати їх кращим другом і гратися разом з ними.
Чудо-мішочок
Гра для дітей із синдромом Дауна формує зв’язну мову, розвиває уяву, вчить розпізнавати предмети на дотик. Діти беруть предмет, який знаходиться у мішку і називають, що це. Починати краще з плоских фігурок, потім можна додавати об’ємні іграшки. В группі можна провести змагання, хто назве правильно більше фігурок за певну кількість спроб.
Розминка
Дує у лице (махаємо долонями)
Качається деревце (руки над головою качаються)
Вітерець затихає (присідаємо, опускаючи руки до підлоги)
Деревце виростає (піднімаємося і тягнемося вгору).
Башта
Робимо башту із кубиків. Можна змагатися, у кого башта буде вищою. А можна зіграти в гру — кожна дитина ставить по кубику, на якому кубику башта впаде. Кубики для гри потрібні великі, щоби башта вийшла якомога вищою.
Пальчикова гра
Гра за допомогою пальчиків «День-ніч»
Гра полягає у стисканні і розтисканні кулачків. На слова «Пальці вночі сплять, в будиночку храплять» — стискаємо пальчики у міцний кулак. На слова «Пальчики вдень проснулися, випрямилися, потягнулися» — кулаки відкриваються і пальчики максимально випрямляються.
Ідеї
Діти із синдромом Дауна можуть займатися різними заняттями, які можна проводити в ігровій формі:
- Ліплення з глини, пластиліну, тіста.
- Прості інструктори, в яких частини скріплюються з допомогою пазів. Можна робити різні фігурки з конструктора.
- Малювання.
- Співи.
- Рухливі ігри на повітрі з м’ячем.
- Веселі естафети.
- Розвивати пам’ять спершу по зображенням відомих побутових предметів, а потім — по зображенням відомих пам’яток країн світу (потрібно назвати країну) та міст (за пам’яткою потрібно назвати місто). В деяких дітей пам’ять хороша, і її можна розвивати.
- Настільні ігри на двох. Звичайно, монополія буде надто важкою, але фішки з кубиками (хто швидше дійде до фініша) цілком підійдуть. Краще грати двома кубиками, так можна навчитися сумувати числа від одного до шести.
На основі кожного заняття можна зробити невеликий конкурс, змагання з призами. Призи можуть бути найпростішими (можна дарувати по одній цукерці), але ігри потрібно організувати так, щоб у різних конкурсах вигравали різні діти, бо одні з них краще малюють, інші — краще співають, третій сильніше фізично. Таким чином вдало проведена серія конкурсів нікого не залишить без подарунків.
При індивідуальних заняттях багато обмежуватися усним заохоченням, за правильно зроблені завдання не потрібно стимулювати дитину матеріально, оскільки може з’явитися психологічна залежність — дитина після кожної своєї дії буде хотіти подарунок, при відсутності якого зникає бажання працювати. А це відхід від реального життя, потрібно пам’ятати, що ігри для дітей із синдромом Дауна (і для здорових дітей) — це передусім підготовка до дорослішання, незалежно від віку дитини.
Пам’ятайте, організм людини влаштований так, що якщо виникають у чому труднощі, їх можна усунути тренуваннями. Якщо виникаяють здавалось би непереборні труднощі, то вони насправді долають розвитком інших якостей, які можуть не просто проявитися, але і перерости в унікальний талант, який може стати основою майбутньої професії, самостійності, а значить — можливості повноцінно радіти життю.
Источник
ИГРЫ ДЛЯ ДЕТЕЙ С СИНДРОМОМ ДАУНА
Одна из примет нашего времени – удивительный прогресс в разработке и практическом применении новых методов обучения детей с отставанием умственного развития. Родители и педагоги стали лучше сознавать потребность таких ребят в любви, внимании, поощрении; они убедились в том, что эти дети могут, так же как и другие, с пользой для себя учиться в школе, активно отдыхать и участвовать в жизни общества.
Цель коррекционной работы с детьми с синдромом Дауна – их социальная адаптация, приспособление к жизни и возможная интеграция в общество.
Необходимо, используя все познавательные способности детей, и, учитывая специфику развития психических процессов, развивать у них жизненно необходимые навыки, чтобы, став взрослыми, они могли самостоятельно себя обслуживать, выполнять в быту простую работу, повысить качество их жизни и жизни их родителей.
Структура психического недоразвития детей с синдромом Дауна своеобразна: речь появляется поздно и на протяжении всей жизни остаётся недоразвитой, понимание речи недостаточное, словарный запас бедный, часто встречается звукопроизношения в виде дизартрии или дислании.
Игры на развитие речи детей
«Волшебный мешочек» — развивать и активизировать речь детей. В мешочек положить игрушки животных. Попросить ребенка вытащить из мешочка животного. «Ой! А кого ты вытыщил? Кошечку. А как она говорит? Мяу. Повтори».
«Угадай, кто кричит» — развивать слуховое внимание, активизировать речь детей.
Зрительное восприятие является основой осознания мира и, следовательно, способности реагировать на него. Дети с синдромом Дауна фиксируют своё внимание на единичных особенностях зрительного образа, предпочитают простые стимулы и избегают сложных изобразительных конфигураций. Такое предпочтение сохраняется на протяжении всей жизни. Ошибки в воспроизведении зрительно воспринятых форм связаны у них с особенностями внимания, а не с точностью восприятия.
Дети-дауны не умеют вглядываться, не умеют самостоятельно рассматривать. Так, например, разглядывая картинки с изображением нелепых ситуаций, им требуется постоянное побуждение. Иначе, увидев какую-то одну нелепость, они не переходят к поиску остальных. В учебной деятельности это приводит к тому, что дети без стимулирующих вопросов педагога не могут выполнить доступное их пониманию задание. Однако, в результате многочисленных экспериментов было выяснено, что лучше оперируют материалами, воспринимаемыми зрительно, чем на слух.
Для детей с болезнью Дауна характерны трудности восприятия пространства и времени, что мешает им ориентироваться в окружающем мире. Часто даже дети восьми-девяти лет не различают правую и левую стороны, не могут найти в помещении школы свой класс, столовую, туалет. Они ошибаются при определении времени на часах, дней недели, времен года и т.п., значительно позже своих сверстников с нормальным интеллектом начинают различать цвета.
Трудности в освоении речи у детей с синдромом Дауна связаны с частыми инфекционными заболеваниями среднего уха, снижением остроты слуха, пониженным мышечным тонусом, маленькой полостью рта, задержкой в интеллектуальном развитии. Кроме того, у детей с синдромом Дауна маленькие и узкие ушные каналы. Всё это отрицательно влияет на слуховое восприятие и умение слушать, то есть слышать последовательные согласованные звуки окружающей среды, концентрировать на них внимание и узнавать их.
При развитии речи существенное значение имеют тактильные ощущения как внутри ротовой полости, так и внутри рта. Они нередко испытывают трудности в распознании свои ощущений: плохо представляют себе, где находится язык и куда его следует поместить для того, чтобы произнести тот или иной звук.
Игра «Опиши, яблоко»- развивать вкусовые ощущения; развивать речь детей.
«Перышко» — для развития дыхания. Дуем на перышко.
«Травка для коровки» — стимулировать звукопроизношение «му»; закреплять цвет; воспитывать интерес к рисованию.
Дети с синдромом Дауна не умеют и не могут интегрировать свои ощущения – одновременно концентрировать внимание, слушать, смотреть и реагировать и, следовательно, не имеют возможности в отдельно взятый момент времени обработать сигналы более чем от одного раздражителя. У некоторых детей с синдромом Дауна овладение речью настолько замедленно, что возможность их обучения посредством общения с другими людьми крайне затруднена. Из-за трудностей выражения своих мыслей и желаний эти дети часто переживают и чувствуют себя несчастными. Умение говорить развивается, как правило, позже умения воспринимать речь. Детям с синдромом Дауна свойственны трудности в освоении грамматического строя речи, а также семантики, то есть значений слов. Они долго не дифференцируют звуки окружающей речи, плохо усваивают новые слова и словосочетания.
Для достижения максимально возможных успехов в развитии познавательных способностей, обучении и социальной адаптации детей с болезнью Дауна, необходимо ежедневно делать с ними различные упражнения по развитию слуха и зрения. Однако надо понимать, что главным недостатком этих детей является нарушение обобщенности восприятия. Им требуется значительно больше времени, чтобы воспринять предлагаемый им материал (картину, текст и т.п.). Замедленность восприятия усугубляется еще и тем, что из-за умственного недоразвития они с трудом выделяют главное, не понимают внутренней связи между частями картинки, персонажами истории и прочее. Они часто путают графически сходные буквы, цифры, предметы, звуки, слова и т.п.
Поэтому ребенку с болезнью Дауна для развития необходимо очень много стимулов – чтобы что-то делать, в чем-то упражняться, учиться. Им постоянно нужна помощь и поддержка родителей и близких.
Сенсорное воспитание является одним из направлений работы по социальной адаптации детей с синдромом Дауна.
Сенсорное воспитание – начальная ступень обучающего процесса и направлено на воспитание полноценного восприятия у ребёнка с аномалиями развития, это основа познания окружающего мира. В основе сенсорного восприятия лежит развитие чувственного ощущения. Восприятие оказывает воздействие на анализаторы чувств ребёнка. Накопление чувственных ощущений об окружающем мире способствует деятельности органов чувств ребёнка. Ребёнок начинает ощущать, позитивно воспринимать окружающую действительность через свою практическую деятельность,
Сенсорное восприятие развивает у ребёнка ориентировочную деятельность в окружающем мире, т. к. ребёнок знакомится с признаками, а именно эта деятельность нарушается у детей с синдромом Дауна.
Сенсорное воспитание является одним из направлений работы по социальной адаптации детей с синдромом Дауна.
Сенсорное воспитание — начальная ступень обучающего процесса и направлено на воспитание полноценного восприятия у ребёнка с аномалиями развития, это основа познания окружающего мира. В основе сенсорного восприятия лежит развитие чувственного ощущения. Восприятие оказывает воздействие на анализаторы чувств ребёнка. Накопление чувственных ощущений об окружающем мире способствует деятельности органов чувств ребёнка. Ребёнок начинает ощущать, позитивно воспринимать окружающую действительность через свою практическую деятельность,
Сенсорное восприятие развивает у ребёнка ориентировочную деятельность в окружающем мире, т. к. ребёнок знакомится с признаками, а именно эта деятельность нарушается у детей с синдромом Дауна.
Для того, чтобы ребёнок мог усвоить передаваемую информацию, необходимо развивать мыслительные процессы, включающие сравнение, анализ, синтез, обобщение, классификацию.
В рамках сенсорного воспитания осуществляется первый этап адаптации ребёнка с синдромом Дауна в социум.
Коррекционная работа в рамках сенсорного воспитания ведётся по нескольким направлениям — формирование различных эталонных систем. А в рамках формирования конкретной эталонной системы работа ведётся в несколько этапов.
Коррекционное обучение детей с синдромом Дауна может привести к значительным сдвигам в развитии ребёнка, что должно повлиять на качество его жизни и его дальнейшую судьбу.
Игры на сенсорное развитие.
«Рыбак» — развивать глазомер, сгибательные и разгибательные движения кистей рук. В двух мисках с водой лежат по 3 кубика и 3 шарика вперемешку – выбрать кубики в одну миску, а шары в другую – сачком.
Подвижные и психологические игры, игры-эстафеты, позитивно влияют на физическое и психическое состояние детей с синдромом Дауна.
Подвижные игры.
«Попади в цель»- развивать ловкость, развитие моторики, запястья. Постараться попасть мячом в цель.
«Прокати шарик в воротца»
«Накидывание на кольцеброс» — развивать ловкость, развитие моторики, запястья. Постараться попасть мячом в цель.
Игры на развитие моторики
«Скатай ленту» — развитие общей моторики. На туалетную бумагу приклеить атласную ленту, разной длины и ширины – учить ребенка заматывать и разматывать ленту, развивая запястья.
«Поймай рыбку» — развивать ловкость, развитие моторики, запястья; развивать хватательные движения. В таз с водой накидать игрушек, которые вылавливать сначала руками, а затем сачком.
«Перелей водичку» — развивать ловкость, развитие моторики, запястья. Сначала переливать воду из стакана в стакан, а затем в бутылочку с помощью воронки.
«Прокати шарик» — развитие крупной моторики и запястья. Можно взять кусочек теста. Сначала мама катает по ладошке ребенка шарик, а потом учим самого ребенка катать шарик круговыми движениями. Шарик может быть сначала большим, а затем поменьше.
«Слепи колобка» — из теста делать колобочки разного диаметра.
«Вылечи куклу» — в прозрачный стакан с водой кинуть комком гуашь – учить размешивать (сделать кукле лекарство).
Игры с песком.
«Сыщик» — закапывать и откапывать мелкие игрушки из песка, но только руками. Можно просеивать песочек через сито, чтобы найти игрушку, которая «спряталась».
«Художник» — на влажном песке палочкой или пальчиками рисовать узоры. Можно выложить дорожку из камушков.
«Юный конструктор» — прикреплять прищепки на коробку из-под обуви или конфет – это будет ёжик. А если прикрепить на круглый поднос – это будет солнышко.
Источник
На наші запитання про те, що робити батькам з особливою дитиною і куди звертатися, читай далі.
Згідно до статистики, минулого року в Україні народилося 372 дитини з синдромом Дауна. Що робити батькам, у яких з’явилася на світ така особливий дитина і де шукати підтримки, читай в нашому інтерв’ю з Маргаритою Карповою, директором з програм Центру Раннього Розвитку ВБО «Даун Синдром» , логопеда, спеціального психолога.
- Маргарито, скажіть, будь ласка, що робити батькам у першу чергу, одразу після того, як їм в пологовому будинку повідомили новину про особливості їхньої дитини?
Якщо ви вже стали батьками дитини з СД, і з яких-небудь причин не отримали консультацію педіатра і психолога (або отримали неякісну послугу), в першу чергу, необхідно заповнити цю прогалину! Наш Центр Раннього Розвитку (ЦРР) при ВБО «Даун Синдром» дає можливість не тільки отримати консультації у фахівців, але і надає інформаційну підтримку кожній сім’ї, що звернеться, у вигляді буклетів і книг, в яких зібрана інформація, яка висвітлює медичний і психологічний аспект народження і розвитку малюка з СД. Також після консультації в ЦРР є можливість отримати буклети з розвитку рухової активності, пізнавальної діяльності та мовленнєвого розвитку. Важливим є факт відвідин такої сім’ї психолога. Такі консультації допомагають впоратися з труднощами, які часто відчуває сім’я, яка виховує дитину з особливими освітніми потребами. До таких труднощів можуть належати:
- сам факт народження малюка з патологією в розвитку;
- повідомлення про цей факт рідним, близьким, друзям;
- ставлення в суспільстві до таких родин;
- інформаційна підтримка;
- етапи раннього розвитку.
На жаль, в Україні на даний момент є тільки один спеціалізований Центр раннього Розвитку для діток із синдромом Дауна, і порекомендувати будь-які інші установи просто неможливо. Якщо немає можливості відвідати консультацію безпосередньо в ЦРР, потрібно шукати фахівців, які вже мали в своїй практиці роботу з дітьми з СД, і обов’язково уточнювати, що вони знають про їхні можливості розвитку, сильні та слабкі сторони.
- У яких фахівців потрібно обов’язково отримати консультацію, починаючи з перших місяців життя сонячної дитини?
У перші місяці життя малюка необхідно уточнити інформацію про стан його здоров’я: обов’язково перевірити роботу всіх внутрішніх органів, здати аналізи на визначення якості роботи щитовидної залози, перевірити слух, зір, отримати консультацію невролога.
Далі слід зайнятися руховим розвитком дитини. Для цього обов’язково потрібно звернутися за допомогою до масажиста і кінезіотерапевта. Ці фахівці допоможуть привести гіпотонусні м’язи крихітки в порядок і освоїти ним перші самостійні рухи. Ці фахівці просто необхідні дитині аж до того моменту, поки вона не буде самостійно впевнено ходити і виконувати деякі фізичні вправи.
Також з найперших днів малюкові з Синдромом Дауна може знадобитися допомога логопеда. Часто дітки не можуть самостійно ковтати або смоктати, і процес годування ускладнюється або стає неможливим. Також бувають різні проблеми з диханням. Усі ці проблеми допоможе виправити логопед.
Коли всі перераховані вище сфери налагоджені, можна переходити і до розвитку пізнавальної діяльності дитини. Тут на допомогу приходять педагоги раннього розвитку і корекційні педагоги. Ну, а при появі перших поведінкових питань батькам варто звернутися до дитячого психолога.
Найголовніше, аби всі фахівці, які працюватимуть з вашим малюком, знали, як ефективно побудувати свою роботу, підтримати і не нашкодити!
- Яким чином благодійна організація «Даун Синдром» допомагає сім’ям з такими дітьми?
Центр Раннього Розвитку надає безкоштовну інформаційну підтримку у вигляді буклетів і методичок кожній сім’ї, що звернулася. Так само, всі консультації для сімей, які виховують дитину з СД від 0 до 2 років, є безкоштовними і включають в себе психологічну підтримку, консультації педагога з раннього розвитку, кінезіотерапевта і логопеда. Сім’ї отримують консультативно-інформаційну підтримку на групових та індивідуальних консультаціях. Для діток старше 2-х років проводяться групові та індивідуальні заняття, для найстарших є підготовка до школи.
- Окрім Всеукраїнської благодійної організації «Даун Синдром», чи існують інші подібні організації в Україні ?
Організацій, які ґрунтовно займаються розробкою, апробацією і адаптацією нових методик для розвитку дітей з ЦД в Україні більше немає. Є батьківські організації, як правило, метою яких є об’єднання сімей з такими дітками, або з іншими нозологіями, і надання їм посильної емоційної підтримки.
Організація ВБО «Даун Синдром» займається всіма питаннями, з якими можуть зіткнутися батьки такого малюка, починаючи від медичної підтримки, і закінчуючи юридичними питаннями, в цьому і полягає унікальність організації. На сьогоднішній день, дуже важко не знати про наш благодійному фонді, так як він є єдиним в Україні і має досить високий рівень популярності. Проте, майже у всіх обласних містах або регіонах є батьківські організації, які можуть бути корисними ініціативним батькам. Такі організації, як правило, мають досвід роботи з нашим фондом, і можуть надати інформацію по садках і школах свого регіону, які готові співпрацювати з дитиною з синдромом Дауна.
- Ще декілька років тому в Україні почали активно підіймати питання про інклюзивне навчання таких діток. Наприклад, у 2010 році дитячих садків, готових прийняти в групи дітей з синдромом Дауна було лише декілька. Що змінилося сьогодні? Чи є позитивні зрушення в суспільстві?
Відповідаючи на це питання, потрібно акцентувати свою увагу не тільки на ставленні до діток з СД або з іншими особливими освітніми потребами, а й на готовність освітньої системи приймати і підлаштовуватися під таких дітей, створювати необхідні умови для їх виховання і навчання. На жаль, на даному етапі наша освітня система далеко недосконала. Вона змінюється, вона намагається підлаштовуватися, але для деяких цілей цього все ж поки недостатньо. Уже зараз щорічно відкривається, і буде відкриватися ще більше, інклюзивних груп в дитячому садку, інклюзивних класів і цілих ланок в школах. Але система не встигає задовольняти всі прогалини, і часто виявляється, що набрати і запустити клас вийшло, а ось що робити далі — невідомо: немає ні програми, ні умов, ні асистентів педагога і дитини. І в такій ситуації, часто виходить, у прямому значенні, «не вчення, а мука».
Відстежуючи такі моменти, ми все частіше приходимо до висновку, що поки шкільна система інклюзивної освіти не матиме якийсь упорядкований вигляд, не варто проводити експерименти на власній дитині. Щодо школи, ми поки що рекомендуємо відвідувати спеціальні установи, в яких працюють спеціально навчені корекційні педагоги, де є програма, прописана під певні нозології, де є профільне навчання, що дозволяє діткам ще зі школи обрати таку діяльність до душі і займатися її розвитком як майбутньої професії. Інклюзивні класи і ланки поки такої можливості, на жаль, дати не можуть.
Що ж стосується дитячого садку, то тут ситуація набагато краща. Вся справа в тому, що дитячий садок ми рекомендуємо відвідувати виключно для соціалізації дитини. А для цього, якнайкраще підходить звичайний масовий дитячий садок! І навіть не треба вигадувати інклюзивних груп. У дитячому садку для дитини головне — отримати спілкування в колективі саме однолітків, що розвиваються якнайтиповіше, і брати з них приклад в усьому, наслідувати хорошому. Що ж стосується розвитку пізнавальної діяльності і мови — таку допомогу краще отримувати у вузькоспеціалізованих педагогів, які мають досвід роботи з дітьми з СД, так як фахівці, що працюють навіть в інклюзивних групах, таких знань не мають.
Карпова Маргарита, директор з програм Центру Раннього Розвитку ВБО «Даун Синдром», логопед, спеціальний психолог.
Источник