Ведення хворого з суглобовим синдромом

Тема: Ведення хворого з суглобовим синдромом

Кількість годин: 6

І. Актуальність теми:знання захворювань з ураженням суглобів має істотне значення для лікарів будь якої спеціальності: артрити займають одне з провідних місць серед захворювань, які призводять до ранньої інвалідізації пацієнтів та передчасної смертності. Тому своєчасна діагностика та адекватне лікування являються актуальною проблемою не тільки в медичному, а й в соціальному аспекті.

ІІ. Загальна мета заняття:освоїти діагностику та диференціальну діагностику захворювань, що супроводжуються суглобовим синдромом.

Конкретні завдання:

Матиуявлення про захворювання з суглобовим синдром (α-I):

Знати(α-II):

§ що означає суглобовий синдром

§ етіологію та патогенез захворювань з суглобовим синдромом;

§ клінічні прояви захворювань з ураженням суглобів: ревматичний артрит, ревматоїдний артрит, поліостеоартроз, реактивний артрит, анкілозуючий спондилоартрит, псоріатичний артрит, подагра;

§ методи діагностики суглобового синдрому;

§ методи лікування захворювань з суглобовим синдромом;

Вміти(α-IІI):

§ діагностувати суглобовий синдром;

§ діагностувати ревматоїдний артрит;

§ діагностувати реактивний артрит;

§ діагностувати ревматичний артрит;

§ діагностувати анкілозуючий спондилоартрит;

§ діагностувати псоріатичний артрит;

§ діагностувати поліостеоартроз;

§ діагностувати подагру

§ діагностувати захворювання з ураженням суглобів.

§ Призначити диференційоване лікування хворим з ураженням суглобів.

Розвивати творчі здібності в процесі лабораторного, експериментального, клінічного, теоретичного дослідження проблемних питань захворювань зі суглобовим синдромом (α -IV).

ІІІ. Цілі розвитку особистості (виховні цілі):

Вміти здійснювати деонтологічний підхід до хворих та їх родичів. На матеріалах теми розвинути почуття відповідальності за своєчасність і правильність професійних дій при наданні медичної допомоги.

ІV. Початковий рівень знань (міжкафедральне інтегрування)

1. Склад та функції суглобів

2. Ппатологічні зміни в суглобах при суглобовому синдромі різної етіології
3. Фізикальне дослідження хворого на суглобовий синдром
4. Лабораторні та інструментальні методи дослідження в діагностиці уражень суглобів

Кафедра нормальної анатомії, гістології та нормальної фізіології
Кафедра гістології та фізіології
Кафедра патологічної анатомії та патологічної фізіології

Кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб

Кафедра рентгенології, пропедевтики внутрішніх хвороб

V. Зміст заняття.

Анкілозивний спондилоартрит –хронічне системне запальне захворювання хребта та суглобів.

Діагностика

1.Біль у крижах—3 місяці, у спокої постійна.

2.Біль і скутість у грудній клітці.

3.Обмеження рухливості поперекового відділу хребта.

4.Обмеження екскурсії грудної клітки.

5.Ірит гострий або в анамнезі.

6.Двосторонній сакроілеїт при рентгенологічному дослідженні.

При наявності 2-бічного сакроілеїта й одного з клінічних критеріїв чи наявності 4 з 5 критеріїв.

1.Біль у крижах протягом 3 місяців, що зменшується при фізичних вправах; у спокої-постійна.

2.Обмеження рухливості поперекового відділу хребта в сагітальній та фронтальній площинах.

3.Зменшення екскурсії грудної клітки відносно норми, що відповідає вікові та статі.

4.Рентгенологічні дані:

двосторонній сакроілеїт II-IV стадії або односторонній сакроілеїт III-IV стадії.

Достовірний АС — при наявності однобічного сакроілеїта III-IV стадії чи двобічного сакроілеїта II-IV стадії й одного з клінічних критеріїв.

Лікування

1.НПЗП.

2.Сульфаніламідні препарати.

3.Глюкокортикостероїди системно та локально.

4.Лікування м’язового спазму.

5. Системна ензимотерапія.

6.Лікувальна фізкультура, фізіотерапевтичні процедури.

7. Хірургічне лікування:

· синовектомія — при неефективності консервативного лікування та збільшенні товщини синовіальної оболонки при УЗД понад 4 мм;

· ендопротезування суглобів, вертебротомія — при наявності деформації опорно-рухового апарату (ІІІ клініко-рентгенологічна стадія).

8.Санаторно-курортне лікування за показами.

Остеоартроз – хронічне прогресуюче незапальне захворювання суглобів невідомої етіології, яке характеризується дегенерацією хряща та структурними змінами субхондральної кістки, а також явним або прихованим помірно вираженим синовітом.

Діагностика*

ОА кистей

1.Біль, ригідність або почуття скутості у кистях, найчастіше вдень протягом минулого місяця

2.Щільне потовщення двох або більше суглобів (див. нижче*).

3.Менше 3-х припухлих п’ястнофалангових суглобів, або

а)тверде потовщення двох чи більше дистальних міжфалангових суглобів,

або

б)неправильне положення одного або декількох суглобів (див. нижче*).

* II і III дистальні міжфалангові суглоби; II і III проксимальні міжфалангові суглоби; зап’ястно-п’ястковий суглоб на обох кистях.

Чутливість становить 93 %, специфічність — 97 %.

Коксартроз

Клінічні симптоми

1.Біль у кульшовому суглобі.

2. Внутрішня ротація менше 15 градусів

3. ШОЕ менше 45 мм/год (при відсутності ШОЕ замість згинання кульшового суглобу менше 115 градусів) або

4. а)внутрішня ротація менше 15 градусів;

б)біль при внутрішній ротації;

в)ранкова скутість менше 60 хвилин;

г)вік більше 50 років.

Чутливість становить 86 %, специфічність — 75%.

Лікування

1.Протизапальна й знеболююча терапія.

а) Анальгетики:

· ненаркотичні;

· наркотичні (лише у випадках неефективності або непереносності інших препаратів, нетривало);

б) НПЗП;

в)Препарати системної ензимотерапії;

г) Пролонговані форми глюкокортикостероїдів внутрішньосуглобово (при неефективності інших протизапальних препаратів не більше 4 ін’єкцій на рік).

2.Хондропротектори (препарати повільної дії):

а) пероральні;

б) парентеральні.

3.Місцеве застосування мазевих і гелевих форм НПЗП.

4.Препарати, що поліпшують мікро циркуляцію.

5.Ортопедичне лікування:

а) І—ІІ рентгенологічна стадія за Келлгреном і Лоуренсом:

· коригуючі остеотомії при дисплазії або біомеханічні відхилення;

б) ІІІ—IV рентгенологічна стадія за Келлгреном і Лоуренсом:

· тотальне ендо протезування;

· артродез ураженого суглоба у функціонально вигідному положенні.

6.Лікувальна фізкультура.

7.Фізіотерапевтичні процедури.

8.Санаторно-курортне лікування.

Подагра –гетерогенне за походженням захворювання, яке характеризується відкладенням у різних тканинах кристалів уратів у формі моноурата

Діагностика

Діагноз подагричного артриту може бути встановлений:

1.При хімічному або мікроскопічному виявленні кристалів сечової кислоти в синовіальній рідині або відкладенні уратів у тканинах.

2.При наявності двох або більше таких критеріїв:

· чіткий анамнез і/або спостереження хоча б двох атак болючого припухання суглобів кінцівок (атаки, щонайменше, на ранніх стадіях, має починатися раптово з сильного болю; протягом 1-2 тижнів повинна наставати повна клінічна ремісія);

· чіткий анамнез і/або спостереження подагри-однієї атаки (див. вище) з ураженням великого пальця ноги;

· клінічно доведені тофуси;

· чіткий анамнез і/або спостереження швидкої реакції на колхіцин, тобто зменшення об’єктивних ознак запалення протягом 48 годин після початку терапії.

Лікування

1.Дієта: обмеження м’ясних та рибних продуктів, бобових, міцної кави та чаю, припинення вживання алкогольних напоїв, збільшення обсягу рідини, що випивається (до 2-3 л на день).

2.Лікування лікарськими засобами, що зменшують гіперурикімію:

а) засоби, що зменшують синтез сечової кислоти;

б) урикозурічні препарати залежно від рівня сечової кислоти в крові;

в) препарати, що підвищують розчинність сечової кислоти в сечі.

3. Препарати протизапальної терапії: НПЗП, базові препарати, внутрішньосуглобові ГКС, якщо базовий препарат/НПЗП неефективний (погано переноситься).

4. Системна ензимотерапія.

5.Фізіотерапевтичні процедури.

6.Санаторно-курортне лікування.

Псоріатичний артрит – хронічне прогресуюче системне захворювання суглобів, асоційоване з псоріазом з переважною локалізацією процесу в тканинах опорно-рухового апарату, яке призводить до розвитку ерозивного артриту, остеолізу, спонділоартриту.

Діагностика

Діагностичні критерії:

· артрит 3 або більше суглобів;

· негативний ревматоїдний фактор;

· наявність при огляді або в анамнезі псоріатичних змін шкіри або нігтів.

Діагностично важливі ознаки хвороби:

· біль і припухання дистальних суглобів пальців рук і/або ніг;

· біль і припухання всіх 3-х суглобів одного пальця руки або одного пальця ноги — «осьове ураження» (дактиліт);

· асиметричний моно- олігоартрит;

· біль у п’ятці;

· нічний (вранішній «глибокий») біль у крижах;

· псоріаз у пацієнта або у близьких родичів;

· негативний ревматоїдний фактор;

· збільшена ШОЕ;

· виявлені на рентгенограмі суглобів, поруч розташовані ерозивно-деструктивні зміни та периостальні нашарування («протуберанці»), а також періостит, акроостеоліз, анкілози.

Лікування

1. НПЗП, довгостроково.

2. Глюкокортикостероїди системно або внутрішньосуглобово (моно/олігоартрит, персистування запалення в одному великому суглобі).

3.Базові препарати (при поліартикулярній, ревматоїдоподібній та мутилюючій формах): препарати золота, сульфаніламідні препарати, антиметаболіти.

4.Системна ензимотерапія.

5. Еферентні методи: плазмаферез.

Реактивний артрит – гострий негнійний артрит, який розвивається після певних видів інфекції (урогенітальних, кишечних) та тісно пов’язаний з антигеном гістосумісності HLA-В27.

Класифікація реактивних артритів:

1. Артрити урогенітального походження.

2. Артрити, пов’язані з кишечними інфекціями, а саме:

Chlamydia trachamatis,

Yersinia enterocolitica,

Salmonella enteritidis,

Campylobacter jejuni,

Schigella flexneri.

3. Артрити, які викликані іншими інфекціями (віруси, бактерії, спірохети).

4. Септичні артрити.

Діагностика

1. Типове ураження суглобів (периферичне, асиметричне, олігоартикулярне, нижні кінцівки, особливо колінні та гомілковоступеневі суглоби).

2. Типовий анамнез (діарея, уретрит) і/або клінічні прояви інфекції вхідних воріт.

3. Пряме виявлення збудника у вхідних воротах (наприклад, зіскрібок з уретри на хламідії).

4. Виявлення специфічно аглютинуючих антитіл з достовірним підвищенням титрів (наприклад, щодо ентеропатичних збудників).

5. Наявність НLА-В27 антигену.

6. Виявлення субстрату збудника за допомогою ланцюгової реакції полімерази або специфічних моноклональних антитіл.

Достовірний реактивний артрит встановлюється при наявності критеріїв 1 плюс 3 або 4, або 6. Ймовірний реактивний артрит є при наявності критеріїв 1 плюс 2 і/або плюс 5. Можливий реактивний артрит передбачається при наявності критерію 1.

КЛІНІЧНІ КРИТЕРІЇ

· Асиметричний артрит нижніх кінцівок.

· Урогенітальне запалення (уретрит, простатит, цистіт, баланіт) або ентероколітичні прояви.

· Запалення очей (увеїт, кон’юктивіт).

· Ентезопатії, тендиніти, тендовагініти, м’язовий біль, біль у п’ятках.

· Ураження шкіри та слизових оболонок.

· Вісцеральні прояви – нефрит, кардит (зустрічаються рідко).

· Рецидиви клінічних проявів – часто.

· Тісна асоціація з антигеном HLA-B27.

Лікування

1.Етіотропна терапія (при хламідійному артриті протягом 10-30 діб):

а) тетрацикліни;

б) макроліти;

в) фторхінолони.

НПЗП.

Діагностика

1.Ранкова скутість протягом 1 години*.

2.Артрит 3 і більше суглобових зон*.

Набряк м’яких тканин і випіт, виявлені в трьох і більше суглобових зонах: праві і ліві проксимальні міжфалангові, п’ястно-фалангові, променевозап’ястні, ліктьові, колінні, гомілковостопні, плюснефалангові суглоби.

3.Артрит суглобів кисті.

Припухлість променевозап’ястних, п’ястно-фалангових і проксимальних міжфалангових суглобів.

4.Симетричний артрит.

Одночасне залучення в патологічний процес тих самих суглобових зон по обидва боки тіла (білатеральне ураження проксимальних міжфалангових, п’ястно-фалангових або плюснефалангових суглобів припустимо без абсолютної симетрії).

5.Ревматоїдні вузлики.

Підшкірні вузлики на виступаючих ділянках кісток, разгинальних поверхнях або біля суглобів, виявлені лікарем.

6.Ревматоїдний фактор у сироватці крові.

Виявлення аномальної кількості ревматоїдного фактора в сироватці крові будь-яким методом, при якому позитивний результат у контрольній групі здорових людей < 5%.

7.Рентгенологічні зміни.

Типові для РА зміни на рентгенограмі кисті і зап’ястя в передньо-задній проекції: ерозії, чіткий остеопороз кісток ураженого суглоба і безпосередньо прилягаючих до нього кісток (зміни характерні для остеоартроза не враховуються).

*Критерії 1—4 повинні спостерігатися не менше 6 тижнів.

При наявності 4 або більше з 7 вище перерахованих критеріїв можна поставити діагноз РА.

Чутливість становить 91,2%, специфічність — 89,3%. Примітка * відповідає рекомендаціям Американської Колегії Ревматологів (ACR) 1987 року.

Лікування

1. НПЗП.

2. Базова терапія.

а) препарати золота;

б) антиметаболіти;

в)салазо-сульфаніламідні препарати;

г) циклоспорини;

д) амінохінолонові препарати.

3. Біологічні агенти.

4. Глюкокортикостероїди:

· при неадекватному контролі активності НПЗП;

· в якості „міст-терапії” на період очікування ефекту базових препаратів;

· постійний прийом при неефективності базової терапії;

· пульс-терапія (у тому числі комбінована) у випадку тяжкого перебігу РА, наявності виражених системних проявів.

5. Препарати системної ензимотерапії.

6. Еферентні методи: плазмаферез, лімфоцитоферез, імуносорбція.

7. Локальна терапія: внутрішньо-суглобове введення пролонгованих ГКС при персистуючому моно/олігоартриті, аплікація мазевих, гелевих форм на основі НПЗП, фізіотерапевтичні методи.

Синдром Рейтера – запальне захворювання, при якому спостерігається хронологічний зв’язок розвитку уретрита, артрита та кон’юктивіта з урогенітальною або кишковою інфекцією.

Діагностика

Серонегативна асиметрична артропатія (переважно нижніх кінцівок)

плюс один або кілька наступних критеріїв:

· уретрит/цервіцит;

· дизентерія;

· запальні зміни очей;

· ураження шкіри/слизових оболонок: баланіт, виразка ротової порожнини і кератодермія.

Необхідно виключити:

· анкілозуючий спондиліт;

· псоріатичну артропатію;

· інші ревматичні захворювання.

Лікування

1.Лікування хламідійного уретриту (застосування антибіотиків і фторхінолонів довгостроково, 2-3 місяця і більше): макроліди, тетрацикліни, фторхінолони.

2.НПЗП.

3.Глюкокортикостероїди:

а)внутрішньосуглобово;

б)системно ГКС при неефективності інших препаратів, при важкому перебігу захворювання (кардит, ірит, лихоманка, зхуднення, лабораторні показники високої активності процесу).

4.Базові препарати.

5. Системна ензимотерапія.

6.Лікувальна фізкультура, фізіотерапевтичні процедури.

7.Санаторно-курортне лікування за показниками.

VI. План та організаційна структура заняття

№	Основні етапи і зміст заняття	Рівні навчання	Методи контролю засвоєння, матеріали методичного забезпечення	Час
	І. Підготовчий етап:
1.	Організаційний момент.			5 хв.
2.	Постановка навчальних цільна і мотивація.			5хв.
3.	Контроль вихідного рівня знань, умінь.	ІІ	Усний індивідуальний опит, письмові теоретичні відповіді, тести, задачі	35 хв.
	II Основний етап: див. теоретичні питання.	ІІІ	Тести, задачі	190 хв.
	III. Заключний етап:
1.	Контроль кінцевого рівня знань, умінь.	ІІІ	Тести, задачі	35 хв
2.	Підведення підсумків: розбір помилок, оцінка роботи кожного студента.
3.	Завдання до наступного заняття.

Тема: Ведення хворого з суглобовим синдромом

Кількість годин: 6

Конкретні завдання:

Матиуявлення про захворювання з суглобовим синдром (α-I):

Знати(α-II):

§ що означає суглобовий синдром

§ етіологію та патогенез захворювань з суглобовим синдромом;

§ методи діагностики суглобового синдрому;

§ методи лікування захворювань з суглобовим синдромом;

Вміти(α-IІI):

§ діагностувати суглобовий синдром;

§ діагностувати ревматоїдний артрит;

§ діагностувати реактивний артрит;

§ діагностувати ревматичний артрит;

§ діагностувати анкілозуючий спондилоартрит;

§ діагностувати псоріатичний артрит;

§ діагностувати поліостеоартроз;

§ діагностувати подагру

§ діагностувати захворювання з ураженням суглобів.

§ Призначити диференційоване лікування хворим з ураженням суглобів.

ІІІ. Цілі розвитку особистості (виховні цілі):

Источник

суставный синдром

Визначення поняття

Суглобовий синдром — практично універсальний прояв ревматичних захворювань; його диференціальний діагноз лежить в основі визначення нозологічної форми, а значить, є обгрунтуванням вибору терапевтичного підходу.

У розгорнутих стадіях захворювання, коли в наявності органічні зміни органів і тканин, діагностична проблема значно спрощується. Серйозний аналіз потрібний в дебюті, часто представленому винятково артралгіями.

Повернутись до змісту

Механізми виникнення і розвитку захворювання (патогенез)

Обстеження хворих, які скаржаться на артралгії, має метою з’ясувати, які саме структури кістково-м’язової системи є джерелом болю або дисфункції.

Суглоби складаються з:

*поверхонь суглобового хряща;

*кістки;

*зв’язок;

*синовіальної оболонки.

Суглобовий хрящ, яким представлена суглобова щілина, є прозорим для рентгенівських променів і ступінь деструкції його можна оцінити рентгенологічно шляхом вимірювання відстані між двома кістковими поверхнями. Хрящ відрізняється від кістки більш еластичним складом, має менший коефіцієнт тертя і, що найважливіше, не має відновлювальних здібностей кістки. Отже, потрібно розглядати пошкодження хряща як незворотний процес. Дефект або втрата хряща може відбуватися двома шляхами: (1) механічна абразія, як це буває при остеоартрозі; (2) ерозування як наслідок запального синовіта при ревматоїдному артриті або інших ревматичних захворюваннях.

Синовія поширюється між кістково-хрящевими кордонами з обох сторін, у нормі вона не покриває суглобовий хрящ. Поверхня її представлена одним або двома шарами синовіоцитів, здатних до морфологічної адаптації, що відбиває функцію, виконувану кліткою в даний момент, — синтетичну або фагоцитарну. Гістологічна картина початкової стадії запального синовіту схожа при більшості захворювань.

Повернутись до змісту

Причини захворювання. Клінічна картина захворювання (симптоми та синдроми)

Диференціально-діагностичні характеристики суглобового синдрому при остеоартрозі і системних васкулітах.

Суглобовий синдром при остеоартрозі.

Суб’єктивні симптоми

*симптоматика тільки при навантаженні

*протизапальні засоби малоефективні

*поступово прогресуюче погіршення

*немає ознак гострого запалення

*немає системних проявів

*немає ранкової скутості

Об’єктивні симптоми

*переважне ураження суглобів, що зазнають навантаження вагою

*хрускіт і гіпертрофія кісток

*рентгенологічні ознаки локального дефекту хряща гіперостозів

Лікування

*хірургічне

Суглобовий синдром при синовіїті.

Суб’єктивні симптоми

*симптоматика є і в спокої

*допомагає протизапальна терапія

*перебіг у вигляді атак

*загострення у вигляді спалахів

*системність

*ранкова скутість

Об’єктивні симптоми

*переважне ураження ліктів, кистей, п’ястно-фалангових суглобів

*набряк м’яких тканин

*рентгенологічні ознаки можуть бути відсутніми; характерні дифузна втрата хряща і відсутність нових кісткових розростань

Лікування

*медикаментозне

Остеоартроз вражає майже виключно суглоби, що зазнають вагове навантаження (кульшовий, колінний, перший плеснофаланговий). Синовіти зазвичай розвиваються в розвантажених вагою суглобах верхніх кінцівок.

При багатьох системних захворюваннях діагноз стає очевидним тільки через кілька місяців, коли формується класичний симптомокомплекс. На ранніх стадіях завжди виникають значні діагностичні труднощі. Однак існують певні характерні варіанти дебютів.

Характерні варіанти дебютів системних захворювань:

*гострий моноартрит — найчастіше зустрічається при септичних ураженнях і синовитах, при мікрокристалічних артритах;

*мігруючий артрит — відображає ситуацію, коли спочатку в ураженому суглобі запалення повністю вщухає і процес поновлюється в наступних; цей варіант зустрічається досить рідко і характерний для ревматизму і гонококового артриту;

*інтермітуючий артрит — спалахи артриту після тривалого періоду ремісії зустрічаються при подагрі, спондиліті, псориатичному артриті і артритах, пов’язаних з кишковою інфекцією;

*поширюваний артрит (найбільш неспецифічний) — при запаленні в спочатку ураженому суглобі в процес втягуються все нові суглоби.

При встановленні діагнозу дуже важливо враховувати дані сімейного анамнезу, наприклад, відомості про наявність у родині вузликів Гебердена, подагри, спондиліту, системного червоного вовчака, гемохроматозу. Поліартроз, як правило, має сімейний характер і обумовлений генетичною неповноцінністю хряща і зв’язкового апарату.

Аналіз залучення в процес конкретного суглоба може бути дуже важливий, оскільки деякі суглоби ніколи не пошкоджуються при певних захворюваннях і, навпаки, для багатьох нозологій є типові локалізації.

Скронево-нижнечелюстной суглоб, наприклад, часто втягується в процес при ревматоїдному артриті, але ніколи не вражається при подагрі. Шийний відділ хребта часто буває вражений при ревматоїдному артриті, спондилоартриті і остеоартрозах, але ніколи при гонококовому артриті, подагрі. Суглоби гортані вражаються у третині всіх випадків ревматоїдного артриту і вкрай рідко при інших типах запальних уражень суглобів. Характерні симптоми запалення суглобів гортані — болі у горлі, локалізовані в області гортані і супроводжувані зміною голосу. Обидві ознаки можуть бути виражені тільки протягом кількох годин вранці.

Суглобові виключення. Деякі суглоби ніколи не вражаються в дебюті ревматоїдного артриту. Це так звані суглобові виключення — дистальні міжфалангові, п’ястнофаланговий суглоб пальця, проксимальний міжфаланговий п’ятого пальця кисті.

Вивчення області олекранона часто буває дуже плідним при оцінці ревматичних захворювань, оскільки тут найчастіше локалізуються ревматоїдні вузлики, подагричні тофі або псоріатичні бляшки. Ревматоїдні вузлики часто також розташовуються в області клубових кісток, на вухах, уздовж хребта і при фізикальному обстеженні можуть не відрізнятися від тофі. Однак ревматоїдні вузли можуть визначатися вже на ранніх етапах захворювання, досить характерні для первісного спалаху і мають звичай зменшуватися в розмірах з плином часу. Тофуси ж нерідко виникають раніше ніж через кілька років після того, як пацієнтові поставлений клінічно явний діагноз. Іноді для проведення специфічної діагностики потрібна біопсія вузлика або аспірація вмісту тофуса для ідентифікації кристалів. Подагра чітко діагностується при виявленні кристалів сечової кислоти в синовіальній рідині, аспірованій з запаленого суглоба. Рівень сечової кислоти в сироватці може вказати лише на схильність до подагри.

При проведенні рентгенологічного дослідження слід пам’ятати:

(1) остеопороз неспецифічний і часто є наслідком нерухомості, пов’язаної з болем;

(2) звуження суглобової щілини свідчить про втрату хряща;

(3) нові кісткові розростання вказують на остеосклероз, є ознакою остеофітів і відсутності синовіта;

(4) набряк м’яких тканин найкраще діагностується при фізикальному обстеженні.

Важливо пам’ятати, що рентгенологічне дослідження демонструє стан кісток, а не хряща або синовіальної оболонки і, оскільки руйнування хряща вимагає часу, зазвичай рентгенологічна картина відстає від клінічної на кілька тижнів. Більш специфічна інформація з’являється через три-чотири роки, коли виникає ерозування (узурація) суглобового хряща грануляційною сполучною тканиною — паннусом.

Повернутись до змісту

Діагностика захворювання

Рентгенологічними ознаками хронічного персистирующего синовіїту є:

(1) втрата хряща;

(2) узурація кістки, що примикає до місць витончення хрящових платівок;

(3) відсутність ознак остеофітів. У міру прогресування захворювання зменшується васкуляризація синовії (порівняно з ранніми стадіями).

Характеристики дегенеративного захворювання суглобів:

(1) відсутність синовіту (цим пояснюється низька ефективність протизапальних препаратів при цьому захворюванні);

(2) дефект хряща локалізується в місцях механічних ушкоджень (нерідко спостерігається сусідство практично нормального хряща з ділянками, де хрящ абсолютно зношений);

(3) поява остеофітів по сусідству з ділянками хрящових дефектів.

Оскільки хрящ не має регенеративної здатності, одного разу виниклий симптомокомплекс (при дегенеративному ураженні суглоба/ів) має тенденцію до прогресування. Однак у випадках звичайних побутових навантажень хрящ зношується дуже поступово і погіршення наростає поволі, роками.

Симптоми ж синовіту зберігаються в спокої і лише виділяються при навантаженні.

Ранкова скутість, характерна для системних захворювань, продовжується зазвичай не менше двох годин. Цей симптом пов’язують з фізіологічним падінням рівня кортикостероїдів в крові в передранковий час і з акумуляцією цитокінів із запальної рідини під час сну. Ранкова скутість при остеоартрозах швидкоминуща, триває не більше 20 хвилин і не збігається з об’єктивними симптомами. Тривалість ранкової скутості при системних ревматичних захворюваннях знаходиться в прямій залежності від вираженості запальних реакцій (зазвичай не менше двох годин).

Синовіт являє собою прояв системних захворювань (за винятком подагри), у хворих виявляються ознаки генералізованого процесу. Остеопороз, навпаки, формується через місцеві механічні впливи і не супроводжується системністю.

Як тільки дегенеративне ураження суглоба починає проявлятися клінічно, типові його ознаки можна виявити і на рентгенограмі. В той же час початкові стадії синовіта рентгенонегативні. Узурацію кісток видно лише при процесі, що далеко зайшов.

При фізикальному обстеженні суглобів необхідно брати до уваги три параметри:

(1) болючість (чутливість);

(2) припухлість;

(3) рухливість.

Для синовітів характерна болючість (чутливість) на всьому протязі суглоба. Якщо біль локалізується лише у певній ділянці (точці) суглоба, слід думати про місцеві, локальні причини її виникнення, такі як бурсит, тендовагініт або перелом. Кісткова крепітація і утворення остеофітів є кардинальною особливістю дегенеративного захворювання суглобів. Тоді як випіт і потовщення синовії типові для синовіту. Важливо пам’ятати, що припухання м’яких тканин не виявляється при фізикальному обстеженні осьових суглобів і рідко виявляється у проксимальних суглобах, таких як плечовий або стегновий. На додаток до протоколу вивчення амплітуди руху можна відзначити, чи є значна різниця між пасивним і активним обсягом руху. Така різниця вказує на те, що ураження пов’язано з м’язовою слабкістю, розривом сухожилля або неврологічною патологією, але не з кістковою блокадою.

Крім рентгенологічного дослідження суглобів застосовується УЗД суглобів та МРТ обстеження. Із загальноклінічних аналізів необхідно провести загальний клінічний аналіз крові (ШОЕ, лейкоцитоз), біохімічне дослідження крові (гострофазові показники: С реактивний білок, гамма глобулін, гаптоглобін, стрептолизин; ревмопроби: ревматоїдний фактор, LE клітини і т.д.).

Повернутись до змісту

Лікування захворювання

Лікування захворювань, що проявляються суглобовим синдромом див. у відповідних статтях.

Повернутись до змісту

До яких лікарів звертатися

Ревматолог (артролог)

Ортопед травматолог

Терапевт

Повернутись до змісту

Источник