Судомний синдром у дітей клініка
— Причини судомного синдрому в дітей
— Класифікація судомного синдрому
— Симптоми судомного синдрому в дитини
— Діагностика судомного синдрому
— Лікування судомного синдрому в дітей
— Профілактика судомного синдрому
Судомний синдром у дітей представляє собою неспецифічну реакцію організму дитини на зовнішні і внутрішні подразники, що характеризується раптовими нападами мимовільних м’язових скорочень. Цей синдром протікає з розвитком парціальних або генералізованих судом клонічного і тонічного характеру з втратою або без втрати свідомості. Для встановлення причин судомного синдрому в дитини необхідні консультації педіатра, невролога, травматолога, а також проведення ЕЕГ, НСГ, РЕГ, рентгенографії черепа, КТ головного мозку. Купірування судомного синдрому вимагає введення антиконвульсантів та проведення терапії основного захворювання.
Судомний синдром в дитини є частим ургентним станом дитячого віку, що протікає з розвитком судомних пароксизмів. Порушення зустрічається з частотою 17-20 випадків на 1000 дітей: при цьому 2/3 судомних нападів припадає на перші 3 роки життя. В дітей дошкільного віку судомний синдром зустрічається в 5 разів частіше, ніж у дітей різних вікових категорій в цілому. Висока поширеність цього захворювання в дитячому віці пояснюється незрілістю нервової системи дітей, схильністю до розвитку загальномозкових реакцій та різноманіттям викликаючи судоми причин. Судомний синдром в дитини не може розглядатися як основний діагноз, оскільки він супроводжує велику кількість захворювань в педіатрії, дитячій неврології, травматології, ендокринології.
Причини судомного синдрому в дітей
Судомний синдром в дітей є поліетиологічним клінічним синдромом. Неонатальні судоми, що розвиваються у новонароджених, зазвичай пов’язані з важким гіпоксичним ураженням ЦНС (гіпоксією плода, асфіксією новонароджених), внутрішньочерепною родовою травмою, постнатальною або внутрішньоутробною інфекцією (цитомегалія, токсоплазмоз, краснуха, герпес, вроджений сифіліс, лістеріоз), вродженими аномаліями розвитку мозку (голопрозенцефалія, гідроаненцефалія, ліссенцефалія, гідроцефалія), алкогольним синдромом плоду. Судоми можуть бути проявом синдрому абстиненції в дітей, народжених від матерів, які страждають алкогольною та наркотичною залежністю. Рідко у новонароджених виникають правцеві судоми, обумовлені інфікуванням пупкової ранки.
Серед метаболічних порушень, що є причиною судомного синдрому, слід виділити електролітний дисбаланс (гіпокальціємію, гіпомагніємію, гіпо- та гіпернатріємію), що зустрічається у недоношених дітей та дітей з внутрішньоутробною гіпотрофією, галактоземією, фенілкетонурією. Окремо в ряду токсико-метаболічних порушень слід відзначити гіпербілірубінемію, та пов’язану з нею ядерну жовтяницю новонароджених. Такий синдром може розвиватися в дітей з ендокринними порушеннями — гіпоглікемією при цукровому діабеті, гіпокальціємією при спазмофілії та гіпопаратиреозі.
В грудному та ранньому дитячому віці в генезі судомного синдрому провідну роль відіграють нейроінфекції (енцефаліти, менінгіти), інфекційні захворювання (ГРВІ, грип, пневмонія, отит, сепсис), ЧМТ, ускладнення після щеплення, епілепсія. Менш частими причинами судомного синдрому в дітей виступають пухлини мозку, абсцес мозку, вроджені вади серця, отруєння та інтоксикації, спадкові дегенеративні захворювання ЦНС, факоматози.
Певна роль у виникненні судомного синдрому належить генетичній схильності, а саме спадковим особливостям метаболізму та нейродинаміки, що визначають знижений судомний поріг. Провокувати судомні напади в дитини можуть інфекції, дегідратація, стресові ситуації, різке збудження, перегрів та ін.
Класифікація судомного синдрому
За походженням розрізняють епілептичний та неепілептичний (симптоматичний, вторинний) судомний синдром в дітей.
До числа симптоматичних відносяться фебрильні (інфекційні), гіпоксичні, метаболічні, структурні (при органічних ураженнях ЦНС) судоми. Слід зазначити, що в деяких випадках неепілептичні судоми можуть перейти в епілептичні (наприклад, при тривалому, більше 30 хвилин некупіруваному судорожному припадку, повторних судомах).
Залежно від клінічних проявів розрізняють парціальні (локалізовані, фокальні) судоми, що охоплюють окремі групи м’язів, та генералізовані судоми. З урахуванням характеру м’язових скорочень судоми можуть бути клонічними і тонічними. В першому випадку епізоди скорочення і розслаблення скелетних м’язів швидко змінюють один одного, а в другому має місце тривалий спазм без періодів розслаблення. У більшості випадків судомний синдром протікає з генералізованими тоніко-клонічними судомами.
Симптоми судомного синдрому в дитини
Типовим генералізованим тоніко-клонічним нападам властивий раптовий початок. Дитина раптово втрачає контакт із зовнішнім середовищем, її погляд стає блукаючим, рухи очних яблук плаваючими, потім погляд фіксується вгору і в сторону.
В тонічній фазі судомного нападу голова дитини закидається, тому щелепи змикаються, ноги випрямляються, руки згинаються в ліктьових суглобах, все тіло напружується. Відзначається короткочасне апное, брадикардія, блідість та ціанотичність шкіри. Клонічна фаза генералізованого судомного нападу характеризується відновленням дихання, окремими посмикуваннями мімічної і скелетної мускулатури, відновленням свідомості. Якщо судомні пароксизми слідують один за іншим без відновлення свідомості, такий стан розцінюють як судомний статус.
Найбільш частою клінічною формою судомного синдрому в дітей є фебрильні судоми. Вони типові для дітей у віці від 6 місяців до 3-5 років і розвиваються на тлі підйому температури тіла вище 38 градусів. Ознаки токсико-інфекційного ураження головного мозку та його оболонок при цьому відсутні. Тривалість фебрильних судом зазвичай складає 1-2 хвилини (іноді до 5 хвилин). Перебіг такого судомного синдрому в дитини сприятливий, без стійких неврологічних порушень.
Судомний синдром у дітей з внутрішньочерепною травмою протікає з вибухом джерельця, відрижками, блювотою, розладами дихання, ціанозом. Напади при цьому можуть носити характер ритмічних скорочень певних груп м’язів обличчя та кінцівок, або генералізований тонічний характер. При нейроінфекціях у структурі судомного синдрому зазвичай домінують тоніко-клонічні судоми, відзначається ригідність потиличних м’язів. Тетанія, обумовлена гіпокальціємією, характеризується судомами в м’язах-згиначах, лицьовій мускулатурі («сардонічна посмішка»), пілороспазмом з нудотою та блювотою, ларингоспазмом. При гіпоглікемії розвитку судом передує слабкість, пітливість, тремтіння в кінцівках, головний біль.
Для судомного синдрому при епілепсії в дитини випереджає напад «аура» (відчуття ознобу, жару, запаморочення, запахів, звуків). Власне епілептичний напад починається з крику дитини з наступною втратою свідомості та судомами. Після закінчення нападу настає сон, а після пробудження дитина загальмована і не пам’ятає, що сталося. В більшості випадків встановлення етіології судомного синдрому лише на підставі клінічних ознак є неможливим.
Діагностика судомного синдрому
В силу багатофакторності походження судомного синдрому в дітей, його діагностикою та лікуванням займаються дитячі фахівці різного профілю: неонатологи, педіатри, дитячі неврологи, травматологи, офтальмологи, дитячі ендокринологи, реаніматологи, токсикологи та ін.
Вирішальним моментом у правильній оцінці причин судомного синдрому в дитини є ретельний збір анамнезу: з’ясування спадкової обтяженості та перинатального анамнезу, що передують приступу захворювань, травм, профілактичних щеплень та ін. При цьому важливо уточнити характер судомного нападу, обставини його виникнення, тривалість, повторюваність, вихід з судом.
Важливе значення в діагностиці такого порушення мають інструментальні та лабораторні дослідження. Проведення ЕЕГ допомагає оцінити зміни біоелектричної активності та виявити судомну готовність мозку. Реоенцефалографія дозволяє судити про характер кровотоку та кровопостачання головного мозку. При рентгенографії черепа дитини може виявлятися передчасне закриття швів та джерелець, розходження черепних швів, наявність пальцевих втиснень, збільшення розмірів черепа, зміни контурів турецького сідла та інших ознаки, що додатково свідчать про причини судомного синдрому.
Уточнити етіологію судомного синдрому в ряді випадків допомагають нейросонографія, діафаноскопія, КТ головного мозку, ангіографія, офтальмоскопія, проведення люмбальної пункції. Також необхідно виконати біохімічне дослідження крові та сечі на вміст кальцію, натрію, фосфору, калію, глюкози, піридоксину, амінокислот.
Лікування судомного синдрому в дітей
При виникненні судомів дитину необхідно покласти на тверду поверхню, повернути голову набік, розстебнути комір, забезпечити притік свіжого повітря. Якщо судомний синдром в дитини розвинувся вперше і його причини неясні, необхідно викликати швидку допомогу.
Для вільного дихання слід видалити з порожнини рота слиз, залишки їжі або блювотних мас за допомогою електровідсмоктувача або механічним шляхом, налагодити інгаляції кисню. Якщо причина судом встановлені, то з метою їх купірування проводиться патогенетична терапія (введення розчину кальцію глюконату при гіпокальціємії, розчину магнію сульфату при гіпомагніємії, розчину глюкози при гіпоглікемії, та антипіретиків при фебрильних судомах).
Однак, оскільки в ургентній клінічній ситуації не завжди вдається здійснити діагностичний пошук, для купірування судомного пароксизму проводиться симптоматична терапія. В якості засобів першої допомоги використовують внутрішньом’язове або внутрішньовенне введення сульфату магнію, діазепаму, ГОМК, гексеналу. Деякі протисудомні препарати (діазепам, гексобарбітал та ін.) можуть вводитися дітям ректально. Крім протисудомних препаратів, для профілактики набряку головного мозку дітям призначається дегідратаційна терапія (манітол, фуросемід).
Діти з судомним синдромом невідомого генезу, та судомами, що виникли на тлі інфекційних і метаболічних захворювань, травм головного мозку, підлягають обов’язковій госпіталізації.
Профілактика судомного синдрому
Фебрильні судоми зазвичай припиняються з віком. Для попередження їх повторного виникнення не слід допускати вираженої гіпертермії при виникненні в дитини інфекційного захворювання. Ризик трансформації фебрильних судом в епілептичні становить від 2 до 10%.
В інших випадках профілактика судомного синдрому включає попередження перинатальної патології плоду, лікування основного захворювання, спостереження дитячими фахівцями. Якщо судомний синдром в дитини не зникає після припинення основної хвороби, можна припустити, що почався розвиток епілепсії.
Источник
У сьогоднішній статті ми поговоримо про такий частому, але досить неприємне явище, як судомний синдром. У більшості випадків його прояви виглядають як епілепсія, токсоплазмоз, енцефаліт, спазмофіл, менінгіт та інші хвороби. З наукової точки зору це явище відносять до розладів функцій центральної нервової системи, яке проявляється спільними симптомами клонічного, тонического або ж клонико-тонічного неконтрольованого скорочення м’яза. Крім того, досить часто супутнім проявом цього стану є тимчасова втрата свідомості (Від трьох хвилин і вище).
Судомний синдром: причини
Такий стан може виникати внаслідок наступних причин:
- Інтоксикація
- Інфекція.
- Різноманітні ушкодження.
- Хвороби центральної нервової системи.
- Мала кількість макроелементів в крові.
Крім того, цей стан може бути ускладненням інших захворювань, таких як грип або менінгіт. Особливу увагу варто звернути на той факт, що діти, на відміну від дорослих, набагато частіше схильні до цього явища (як мінімум раз на 5). Відбувається це внаслідок того, що у них ще не до кінця сформувалася структура мозку, і процеси гальмування не такі сильні, як у дорослих. І саме тому при перших же ознаках такого стану потрібно терміново звертатися до фахівця, так як вони свідчать про певні порушення в роботі центральної нервової системи.
Крім того, судомний синдром у дорослих може з’явитися і після сильного перевтоми, переохолодження. Також досить часто цей стан діагностувалося і в гипоксическом стані або в алкогольному сп’янінні. Особливо варто відзначити, що до виникнення судом можуть привести і різноманітні екстремальні ситуації.
Симптоматика
Виходячи з лікарської практики, можна зробити висновок, що судомний синдром у дітей виникає зовсім раптово. З’являється рухове збудження і блукаючий погляд. Крім того, спостерігається закидання голови і змикання щелепи. Характерною ознакою цього стану вважається згинання верхньої кінцівки в променезап’ястковому і ліктьовому суглобах, супроводжується випрямленням нижньої кінцівки. Також починає розвиватися брадикардія, не виключається тимчасова зупинка дихання. Досить часто під час цього стану спостерігалися зміни шкірних покривів.
Класифікація
За типом скорочень м’язів судоми можуть бути клонічного, тонического, тоніко-клонічні, атонического і міоклонічного характеру.
За поширенням вони можуть бути фокальними (існує джерело епілептичної активності), генералізованими (з’являється дифузна епілептична активність). Останні, в свою чергу, бувають первинно-генералізованими, що обумовлюються двостороннім залученням головного мозку, і вторинно-генералізованими, які характеризуються локальним залученням кори з подальшим двостороннім розповсюдженням.
Локалізувати судоми можуть в особових м’язах, м’язах кінцівки, діафрагми і в інших м’язах людського організму.
Крім того, розрізняють судоми прості і складні. Головна відмінність другого від першого полягає в тому, що порушення свідомості у них повністю відсутні.
Клініка
Як показує практика, прояви цього явища вражають своїм різноманіттям і можуть мати різний часовий інтервал, форму і частоту виникнення. Сам характер протікання судом безпосередньо залежить від патологічних процесів, які можуть бути як їх причиною, так і носити роль провокуючого фактора. Крім того, судомний синдром характеризується короткочасними спазмами, розслабленням м’язів, які швидко слідують один за одним, що надалі служить причиною стереотипного руху, що має відмінну один від одного амплітуду. З’являється це через надмірне подразнення кори головного мозку.
Залежно від скорочень м’язів, судоми бувають клоническими і тонічними.
- До клонічним відносять стрімкі м’язові скорочення, які безперервно змінюють один одного. Виділяють ритмічні і неритмічні.
- До тонічним ж судорогам відносять скорочення м’язів, що носять більш тривалий характер. Як правило, час їх перебігу дуже тривалий. Розрізняють первинні, ті, що з’являються відразу ж після закінчення клонічних судом, і локалізовані або загальні.
Також потрібно пам’ятати про те, що судомний синдром, симптоми якого можуть виглядати як конвульсії, вимагає негайного надання медичної допомоги.
Розпізнавання судомного синдрому у дітей
Як показують численні дослідження, судоми у дітей в грудному та ранньому віці носять тоніко-клонічні характер. Виявляються вони в більшій мірі при токсичній формі ГКІ, ГРВІ, нейроінфекціях.
Судомний синдром, який розвинувся після підвищення температури, є фебрильні. У цьому випадку можна з упевненістю сказати, що в сім’ї відсутні хворі зі схильністю до нападів судом. Цей вид, як правило, може проявлятися у дітей від 6 міс. до 5 років. Характеризується він низькою частотою (максимум до 2 разів за весь час лихоманки) і короткочасністю. Крім того, під час судом температура тіла може сягати 38, але при цьому всі клінічні симптоми, які свідчать про поразку головного мозку, повністю відсутні. При проведенні ЕЕГ в період відсутності судом дані про судомної активності будуть повністю відсутнім.
Максимальний час протікання фебрильних судом може становити 15 хв., Але в більшості випадків воно складає максимум 2 хвилини. Основою для появи таких судом служать патологічні реакції центральної нервової системи на інфекційне або токсичний вплив. Сам судомний синдром у дітей проявляється під час лихоманки. Його характерними симптомами вважається зміна шкірних покривів (від побледнения до ціанозу) і зміни в дихальному ритмі (спостерігаються хрипи).
Атонические і ефективно-респіраторні судоми
У підлітків, що хворіють неврастенію або неврозом, можуть спостерігатися ефективно-респіраторні судоми, протікання яких обумовлюється аноксією, внаслідок короткочасного раптово проявляється апноза. Такі судоми діагностуються у осіб, вік яких варіюється від 1 до 3 років і характеризуються конверсійними (істеричними) нападами. Найчастіше вони проявляються в сім’ях з гіперопікою. У більшості випадку судоми супроводжуються втратами свідомості, але, як правило, короткочасними. Крім того, підвищення температури тіла жодного разу не було зафіксовано.
Дуже важливо розуміти, що судомний синдром, що супроводжується синкопальним станом, не небезпечний для життя і як такого лікування не передбачає. Найчастіше ці судоми виникають в процесі порушення метаболізму (обміну солей).
Також розрізняють ще й атонічні судоми, які виникають під час падіння або втрати тонусу м’язів. Проявлятися він може у дітей у віці 1-8 років. Характеризується він атиповими абсансами, міатоніческімі падіннями і тонічними і аксіальними нападами. Виникають вони досить з високою періодичністю. Також досить часто з’являється епілептичний статус, який резистентний до лікування, що ще раз підтверджує той факт, що допомога при судомному синдромі повинна бути своєчасною.
Діагностика
Як правило, діагностика судомного симптому не викликає особливих складнощів. Наприклад, для визначення вираженого міоспазм в період між нападами потрібно виконати ряд дій, спрямованих на виявлення високої збудливості стовбурів нерва. Для цього застосовують постукування лікарським молотком по стовбуру лицевого нерва перед вушної раковиною, в районі крил носа або куточка рота. Крім цього, досить часто в якості подразника починає застосовуватися слабкий гальванічний струм (менше 0,7 мА). Також важливе значення має анамнез життя хворого і визначення супутніх хронічних захворювань. Також слід врахувати, що після очного огляду лікарем можуть бути призначені додаткові дослідження, спрямовані на уточнення причини, що викликала цей стан. До таких діагностичних заходів відносять: взяття спинномозкової пункції, електроенцефалографію, ехоенцефалографія, обстеження очного дна, а також різноманітні обстеження головного мозку і центральної нервової системи.
Судомний синдром: перша допомога для людини
При перших ознаках судом першочерговим є проведення наступних лікувальних заходів:
- Вкладання хворого на рівну і м’яку поверхню.
- Забезпечення припливу свіжого повітря.
- Убирание довколишніх предметів, що можуть завдати йому шкоди.
- Розстібання одягу, що стискує.
- Закладення в ротову порожнину (між корінними зубами) ложки, попередньо обернувши її в вату, бинтом або ж, якщо вони відсутні, то серветкою.
Як показує практика, купірування судомного синдрому полягає в прийомі препаратів, що викликають найменшу пригнічення дихальних шляхів. Як приклад можна навести активно діюча речовина «Мідазолам» або таблетки «Діазепам». Також досить непогано себе зарекомендувало введення препарату «гексобарбітал» («Гексенел») або тіпентала натрію. Якщо ж позитивні зрушення відсутні, то можна скористатися закисно-кисневим наркозом з добавкою в нього кошти «Фторотан» («Галотан»).
Крім того, невідкладна допомога при судомному синдромі полягає у введенні протисудомних препаратів. Приміром, допускається внутрішньом’язове або внутрішньовенне введення 20% розчину окси-бутират натрію (50-70-100 мг / кг) або в співвідношенні 1 мл до 1 році життя. Також можна використовувати і 5% розчин глюкози, що дозволить значно відстрочити або ж повністю уникнути повторення судом. Якщо ж вони тривають досить тривалий час, то потрібно застосувати гормональну терапію, яка полягає в прийомі препарату «Преднізолон» 2-5 М7КГ або «Гидрокортизон» по 10 м7кг протягом доби. Максимальна кількість введень внутрішньовенно або внутрішньом’язово становить 2 або 3 рази. Якщо спостерігаються серйозні ускладнення, такі як збої в диханні, кровообігу або ж загроза життю дитині, то надання допомоги при судомному синдромі полягає в проведенні інтенсивної терапії з призначенням сильнодіючих протисудомних ліків. Крім того, для людей, у яких спостерігалися важкі прояви цього стану, показана обов’язкова госпіталізація.
Лікування
Як показують численні дослідження, які підтверджують поширену думку більшості невропатологів, призначення тривалої терапії по завершенні 1 нападу судом не зовсім вірно. Так як одноразові спалахи, що виникають на тлі лихоманок, змін у метаболізмі, інфекційних уражень або отруєння досить легко купіруються під час проведення лікувальних заходів, спрямованих на усунення причини основного захворювання. Найкраще в цьому плані себе зарекомендувала монотерапія.
Якщо ж у людей діагностований періодично повторюваний судомний синдром, лікування полягає в прийомі певних медичних препаратів. Приміром, для лікування фебрильних судом оптимальним варіантом буде прийом кошти «Діазепам». Використовувати його можна як внутрішньовенно (0,2-0,5) або ж ректально (добова доза становить 0,1-0,3). Прийом його потрібно продовжувати і після зникнення нападів. Для більш тривалого лікування, як правило, призначають медикамент «Фенобарбитал». Також перорально можна приймати препарат «Дифенин» (2-4 мг / кг), «Суксилеп» (10-35 мг / кг) або «антелепсін» (0,1-0,3 мг / кг протягом доби).
Також варто звернути увагу на те, що застосування антигістамінних препаратів та нейролептиків значно посилить ефект від застосування антиконвульсантів. Якщо ж під час судом спостерігається висока ймовірність зупинки серця, то можна використовувати анестетики і міорелаксанти. Але варто враховувати, що в цьому випадку людини слід негайно перевести на ШВЛ.
При яскраво виражених симптомах неонатальних судом рекомендовано використовувати препарати «Фенітон» і «Фенобарбитал». Мінімальна доза останнього повинна становити 5-15 мг / кг, далі слід приймати його по 5-10 мг / кг. Крім того, половина першої дози може бути введена внутрішньовенним чином, а друга — перорально. Але слід зазначити, що приймати цей препарат слід під наглядом лікарів, так як існує висока ймовірність зупинки серцевої діяльності.
Напади судом у новонароджених обумовлюються не тільки гіпокальцемія, а й гіпомагнезіємії, дефіцитом вітаміну В6, яке передбачає проведення оперативного лабораторного скринінгу, особливо це актуально в тому випадку, коли не залишається часу для проведення повноцінної діагностика. Саме тому невідкладна допомога при судомному синдромі так важлива.
Прогноз
Як правило, при своєчасно наданої першої допомоги і надалі правильно проведеної діагностики з призначенням схеми лікування прогноз цілком сприятливий. Єдине, що потрібно пам’ятати, так це те, що при періодичному прояві цього стану необхідно в терміновому порядку звернутися в спеціалізований медичний заклад. Особливо слід відзначити, що особам, чия професійна діяльність пов’язана з постійними розумовими навантаженнями, варто проходити періодичні перевірки у фахівців.
Статті за темою «Судомний синдром у дітей і дорослих. Перша допомога при судомному синдромі»
Источник