Синдром морганьї адамс невідкладна допомога
Синдром Морганьї — Адамса — Стокса (синдром МАС) – непритомність, який відбувається при різкому порушенні серцевого ритму, і який тягне за собою ішемію головного мозку та різке зниження об’єму серцевого викиду.
Синдром Морганьї виникає з-за ішемії головного мозку, яка відбувається при різкому зниженні серцевого викиду. Це відбувається при порушенні серцевого ритму або частоти серцевих скорочень.
Найчастіше напади Морганьї Адамса Стокса викликані передсердно-шлуночковою блокадою. Напад відбувається при виникненні блокади, за цим слідує розвиток синусового ритму або надшлуночкової аритмії.
Причини, що провокують хвороби та фактори
Напади синдрому відбуваються при таких процесах в організмі:
- атріовентрикулярна блокада;
- перехід неповної атріовентрикулярної блокади в повну;
- порушення серцевого ритму, яке супроводжується зменшенням скоротливої здатності міокарда (при фебриляции, тріпотіння шлуночків, пароксизмальної тахікардії, асистолії);
- тахіаритмія і тахікардія при частоті серцевих скорочень понад 200 ударів;
- брадиаритмия і брадикардія при частоті серцевих скорочень менше 30 ударів.
Ризик розвитку синдрому існує, якщо в анамнезі присутні такі стани:
- хвороба Шагаса;
- запальні процеси, локалізовані в серцевому м’язі, і які поширюються на провідну систему;
- дифузне розростання рубцевої тканини, і подальше ураження серця при хворобі Льова-Легенера, ревматоїдному артриті, хвороби Лібмана-Сакса, системної склеродермії;
- захворювання з загальними нейром’язовими змінами (генетичні захворювання, миотония);
- інтоксикація медичними препаратами (бета-адреноблокатори, антагоністи кальцію, серцеві глікозиди, Аміодарон, Лідокаїн);
- ішемія серцевого м’яза при кардиомиопатиях, миокардиоклерозе, інфаркті;
- підвищене відкладення заліза при гемохроматозі і гемосидерозе;
- системний амілоїдоз;
- функціональні порушення провідності в атриовентрикулярном сайті.
Особливості клінічної картини
Синдром спостерігається у 25-60% пацієнтів з повною атріовентрикулярною блокадою. Частота і кількість нападів варіюється в кожному клінічному випадку. Напади Морганьї Едемса Стокса можуть виникати з періодичністю раз на кілька років, а можуть відбуватися кілька разів протягом однієї доби.
Спровокувати напад можуть різкі руху, різкі зміни положення тіла, нервові перевантаження, переживання, емоційний стрес.
Приступу передують такі ознаки:
- запаморочення;
- раптово з’явилася стурбованість;
- слабкість;
- потемніння в очах;
- головні болі;
- шуми у вухах і голові;
- підвищена пітливість;
- нудота, блювання;
- блідість шкірних покривів;
- синюшність губ;
- порушення координації рухів.
Через деякий час (близько 1 хвилини) у хворого відбувається напад, і він втрачає свідомість. Непритомний стан виникає при частоті серцевих скорочень менше 30.
Непритомність, часто короткочасний, і триває не більше декількох секунд. За цей час включаються компенсаторні механізми, які дозволяють ліквідувати аритмію. Після виходу з цього стану у пацієнта спостерігається ретроградна амнезія, і він не пам’ятає про події.
Зупинка роботи серця більш чим на 1-2 хвилини призводить до клінічної смерті.
При нападі синдрому Морганьї Адамса Стокса характерними є такі симптоми:
- блідість шкірних покривів;
- набухання шийних вен;
- синюшність губ і кінчиків пальців;
- мимовільні дефекація і сечовипускання;
- холодний піт (липкий);
- слабкий тонус м’язів, судоми;
- неможливість визначити пульс;
- знижений артеріальний тиск;
- глухі і аритмичние тони серця;
- розширені зіниці;
- рідкісне і глибоке дихання.
Залежно від ступеня інтенсивності прояву симптомів розрізняють кілька форм нападу:
Перша невідкладна допомога
При нападі синдрому Морганьї-Адамса-Стокса хворому необхідна невідкладна медична допомога, від якої залежатиме тривалість самого нападу і життя пацієнта.
Насамперед проводиться механічна дефібриляція, також іменована прекардиальним ударом. Необхідно провести удар кулаком в грудну клітку, а саме в її нижню частину. Не можна робити удар в область серця. Після механічної дефібриляції серце рефлекторно починає скорочуватися.
При відсутності ефекту, проводять електричну дефібриляцію. Для цього на груди пацієнта накладають електроди і виробляють удар розрядом струму. Після цього повинен повернутися правильний ритм серцебиття.
При відсутності дихання проводять штучну вентиляцію легень. Для цього в рот пацієнта вдувають повітря за допомогою спеціального апарату, або за методикою «рот в рот».
Зупинка серця є показником для ін’єкції Адреналіну (внутрішньосерцевої) або Атропіну (підшкірно).
Реанімаційні заходи тривають до припинення нападу, або до настання смерті.
Якщо у пацієнта зберігається свідомість, то їй необхідно дати під язик препарат Ізадрін (аналогічний ефект Адреналіну, Ефедрину, Норадреналіну, однак не відбувається підвищення артеріального тиску).
Хворого необхідно доставити в реанімаційне відділення лікарні. Невідкладна допомога В стаціонарі супроводжується моніторингом ЕКГ на апараті. Хворому кілька разів на день підшкірно вводять препарати Атропіну сульфат і Ефедрин, дають під язик Ізадрін. При необхідності проводиться електростимуляція.
Постановка діагнозу
Втрати свідомості можливі при різних захворюваннях. Тому при проведенні діагностики, синдром Адамса-Стокса-Морганьї необхідно диференціювати з такими станами:
- синдром Меньєра;
- гіпоглікемічну стан;
- інсульт;
- істерія;
- ортостатична гіпотензія;
- напад транзисторної ішемічної атаки головного мозку;
- різкий аортальний стеноз;
- тромблоемболия легеневої артерії;
- тромбоз камер серця;
- епілепсія.
Для визначення синдрому застосовують такі діагностичні методи:
- електрокардіограма (ЕКГ) у динаміці;
- моніторинг кардіограми на апараті Холтера (дозволяє виявити тимчасові зміни, поєднання тріпотіння та фібриляції передсердь);
- тривалий моніторинг електроенцефалограми;
- контрастна коронографію судин;
- біопсія міокарда.
Лікування синдрому
Початок лікування передбачає невідкладну допомогу при приступі. Потім слід терапія, метою якої є профілактика рецидиву нападів синдрому Морганьї Адамса Стокса. Лікувальні заходи проводяться в кардіологічному відділенні.
Спочатку виявляються причини виникнення нападів, проводиться детальне обстеження серця, уточнюється діагноз і призначається комплекс терапевтичних заходів. Застосовуються такі методи терапії синдрому.
Медикаментозне лікування
Після надходження пацієнта в реанімаційне відділення проводиться лікування медикаментозними препаратами. Застосовуються крапельниці з введенням Ефедрину, Орципреналіну. Кожні 4 години хворому дають Ізадрін. Проводяться ін’єкції Ефедрину, Атропіну.
Запальні процеси знімаються за допомогою кортикостероїдів. Так як брадикардія супроводжується тканинним ацидозом і гіперкаліємією, то необхідний прийом сечогінних засобів, лужний розчин. Це сприяє виведенню з організму калію і нормалізації артеріального тиску.
Після припинення нападу призначають профілактичну терапію із застосуванням антиаритмічних препаратів, а також направляють лікувальні заходи на позбавлення від основної причини синдрому (ішемії, інтоксикації, запального процесу).
Хірургічне лікування
У разі якщо існує ризик раптової зупинки серця і повторення нападів, то необхідним заходом є імплантація кардіостимулятора. Можливе застосування двох видів кардіостимуляторів: при повній блокаді – апарат, що забезпечує постійну стимуляцію серця, при неповній блокаді – апарат, який спрацьовує при трапляються порушення.
Під час хірургічної операції електрод у відні вводять і закріплюють у правому шлуночку серця. Корпус стимулятора фіксують в прямому м’язі живота (у чоловіків), або в ретромаммарном просторі (у жінок).
Кардіостимулятор необхідно перевіряти на працездатність раз в 3-4 місяці.
Профілактика нападів і рецидивів
Застосування профілактичних заходів можливо при нападах, які викликані пароксизмами тахіаритмії або тахікардії. У такому разі хворим призначають різні протиаритмічні засоби.
Також слід виключити фактори, які призводять до виникнення нападу — різкі рухи, раптові зміни положення тіла, переживання, нервові перевантаження, емоційний стрес, інтоксикації.
При повної передсердно-шлуночкової блокади основний профілактичний метод – встановлення кардіостимулятора.
Чим це загрожує?
Тяжкість наслідків безпосередньо залежить від частоти припадків і їх тривалості. Часті і тривалі гіпоксії мозку спричиняють негативний прогноз захворювання.
Гіпоксія довжиною більше 4 хвилин приносить незворотні ураження головного мозку. Відсутність реанімаційних заходів (непрямого масажу серця, штучного дихання) може призвести до припинення серцевої діяльності, зникнення біоелектричної активності та смерті.
При проведенні хірургічної операції прогноз позитивний. Імплантація кардіостимулятора дозволяє повернути якість життя, працездатність і здоров’я пацієнта.
Источник
Однією з раптових серцевих патологій в світі кардіології є синдром Морганьї — Адамса — Стокса. Для пацієнта такий стан досить небезпечно при його регулярності. В один з чергових випадків все може закінчитися летальним результатом. Як виявляє себе патологія, як допомогти пацієнтові і на яких принципах будується лікування синдрому, розбираємо у статті нижче.
Зміст
- Що таке синдром Морганьї — Адамса — Стокса?
- Симптоми синдрому
- Причини патологічного стану
- Діагностика
- Коли і яка потрібна невідкладна перша допомога?
- Лікування
- Медикаментозне лікування
- Хірургічне лікування
- Профілактика
Що таке синдром Морганьї — Адамса — Стокса?
Синдромом Морганьї — Адамса — Стокса називають різке впадіння пацієнта в непритомний стан, спровоковане раптовим порушенням ритму серця. У свою чергу збій у серцебитті виникає як наслідок таких патологій:
- Синоатріальна Блокада або атріовентрикулярна.
- Тахікардія пароксизмального типу.
- Шлуночкова фібриляція.
- Слабкість/тупість синусно-передсердного вузла та ін.
При подібному явищі у людини спостерігається раптове зниження обсягу серцевих вкидань і подальша ішемія головного мозку. Протягом усього нападу формується кисневе голодування клітин мозку. Це вкрай негативно позначається на певних його відділах. Можуть страждати відділи, що відповідають за чутливість, інтелект, пам’ять і ін
Це цікаво: найменування синдрому отримано завдяки трьом його відкривачам — Джованні Баттисту Морганьї, Вільяму Стоксу і Роберту Адамсу.
Симптоми синдрому
Момент настання приступу у пацієнта не може залишитися непоміченим для оточуючих. Як правило, перед самою втратою свідомості проявляється слабкість і різка блідість. Пацієнт відчуває шум у вухах і бачить перед очима чорні точки. Після цього він відразу втрачає свідомість.
Тривати напад непритомності може від 10 секунд до 4 і більше хвилин. Чим довше хворий перебуває без свідомості, тим більш вираженими будуть ознаки патологічного стану. Виражаються вони в наступному:
Важливо: напади синдрому Морганьї — Адамса — Стокса можуть повторюватися кілька разів за добу. Тому навіть якщо пацієнта вдалося привести до тями власними силами, варто доставити його у відділення кардіології для подальшого спостереження і, можливо, лікування.
Причини патологічного стану
Причинами розвитку синдрому Морганьї — Адамса — Стокса можуть бути всі кардіологічні патології, що порушують частоту скорочень серця. До них відносять:
- ішемічну хворобу серця;
- кардіоміопатії всіх видів;
- запалення міокарда;
- недостатність одного чи декількох серцевих клапанів;
- серцеві вади, вроджені і набуті;
- тріпотіння/мерехтіння шлуночків і передсердь;
- стенокардію і тахікардію;
- алкоголізм 1-3 ступеня;
- аутоімунні процеси в організмі пацієнта;
- атеросклероз.
Існують і певні патологічні стани, які формують фактори ризику для пацієнтів. У групу ризику входять пацієнти з такими патологіями в анамнезі:
- гемохроматоз;
- амілоїдоз;
- хвороби Льова і Шагаса;
- ішемія міокарда;
- ураження серцевих коронарних судин;
- червоний вовчак або артрит, які самостійно провокують дифузні хвороби сполучної тканини.
Діагностика
В першу чергу, якщо пацієнта вдалося повернути до тями, необхідно провести диференціальну діагностику. Тобто відрізнити синдром МАС від інших патологій, які також можуть повертати людину в тривалі або короткочасні непритомні стани. Непритомність трапляються і при інших хворобах і станах:
- епілептичні припадки,
- істерика,
- інсульт,
- вазовагальний непритомність,
- порок серця і ін
Головною відмінністю всіх цих несвідомих станів від непритомності при МАС є наявність хоча самого тонкого, але пульсу, та визначається ПЕКЛО. При синдромі Морганьї — Адамса — Стокса, пульс не прослуховується, ПЕКЛО не визначається. Також для всіх перерахованих вище станів не характерна синюшність верхньої частини тіла пацієнта (ціаноз).
Важливо: при синдромі Морганьї — Адамса — Стокса ЕКГ може показати зміни в роботі серця. Тому після диференціальної діагностики обов’язково проведення електрокардіограми пацієнту.
Коли і яка потрібна невідкладна перша допомога?
При синдромі Морганьї — Адамса — Стокса невідкладна допомога необхідна пацієнту у будь-якому випадку, особливо якщо він не прийшов у свідомість самостійно протягом перших 10-15 секунд від початку приступу. Тут зволікати не варто, інакше можливий летальний результат. В першу чергу необхідно викликати швидку допомогу. У цей період слід контролювати пульс пацієнта. Якщо він пропав, потрібно надавати першу допомогу. Полягає вона в наступному:
- Виконання прекардиального удару для відновлення електричних імпульсів у серці. Роблять такий удар в зону нижньої третини грудної клітки. Бити треба ребром долоні з силою приблизно 3-5 кг. Після скоєного удару потрібно перевірити пульс. Якщо він не з’явився, повторюють ще 1-2 рази прекардіальний удар.
Важливо: якщо людина ніколи не робив такої маніпуляції раніше, є ризик зламати хворому ребра при збільшеній силі удару. Саме тому прекардіальний удар не роблять дітям.
- Закритий масаж серця. Виконують тільки в тому випадку, якщо пульс не прощупується на сонній артерії. В іншому випадку є ризик нашкодити пацієнту ще сильніше.
- Штучне дихання. Виконують паралельно з непрямим масажем серця.
Медики виконують або апаратну електростимуляцію серця з допомогою дефібрилятора, або медикаментозну. В цьому випадку хворому вводять безпосередньо в серце або в трахею розчин адреналіну. Після того, як пацієнта повертають до тями, йому колють під шкіру розчин атропіну сульфату і кладуть під язик «Ізадрін». Тільки після цього пацієнта транспортують в стаціонар з постійним контролем ЧСС.
Лікування
Лікування патологічного синдрому проводять різними способами, в залежності від причин, що його спровокували. Тактика може бути як медикаментозна, так і хірургічна. Розглянемо випадки застосування лікарської терапії та оперативного втручання.
Медикаментозне лікування
Для запобігання повторного розвитку синдрому МАС кардіологи призначають антиаритмічні препарати. В іншому лікування патологічного стану вимагає оперативного втручання, оскільки напади можуть повторюватися, якщо серцева патологія, що провокує їх, досить серйозна.
Важливо: народні методи лікування при синдромі МАС не працюють.
Хірургічне лікування
Оперативне втручання показано пацієнта з синдромом МАС в більшості випадків. Так, якщо у людини виявляють тахиаритмическую форму патологічного синдрому, потрібно усунення фібриляції і мерехтіння шлуночків серця. Тут показано застосування електроімпульсної терапії. При цьому важливо пам’ятати, що якщо тахікардія у пацієнтів є наслідком наявності додаткових шляхів токопроведения в серцевому м’язі, то їх вшивають (перетинають).
Якщо у пацієнта при обстеженні за допомогою кардіограми виявлена шлуночкова форма синдрому МАС, то йому в ході оперативного втручання ставлять кардіостимулятор. Такий пристрій буде контролювати та відновлювати роботу серця в моменти нападів.
Важливо: після встановлення кардіостимулятора потрібно постійно контролювати його працездатність. Перевірку проводять кожні три місяці.
Профілактика
Для того щоб запобігти синдром МАС, всі пацієнти, які мають серцеві патології, повинні перебувати на диспансерному обліку у кардіолога і здійснювати постійний контроль над роботою серця. В цьому допомагає стандартна електрокардіограма та УЗД серця. При цьому варто знати, що ні електрокардіографія, ні інші методи апаратного дослідження не становлять загрози для життя пацієнта, а є лише сучасними методами діагностики.
Також з метою профілактики синдрому МАС всім пацієнтам, що мають серцеві патології, варто уникати:
- різкої зміни положення тіла з горизонтального на вертикальне;
- стресів у вигляді тривоги, страху, очікування тощо
Бажано додатково вживати продукти, багаті калієм. Це родзинки, курага, банани.
Прогноз для пацієнта з діагнозом «синдром МАС» тим неблагоприятнее, чим частіше і триваліше тривають напади непритомності. Один з них цілком може закінчитися летально. Однак завжди варто пам’ятати, що сучасна кардіохірургія творить чудеса. Тому, своєчасно довірившись руках досвідченого хірурга, можна продовжити своє життя не на один десяток років.
Источник
23 февраля 2019519,9 тыс.
Синдром Морганьи-Адамса-Стокса по МКБ-10 имеет код I45.9 (нарушение проводимости неуточненное) и характеризуется внезапностью нарушения сердечного ритма. Причем ситуация может сопровождаться полной остановкой сердца, что приводит к нарушению обеспечения клеток организма кровью (следовательно, кислородом). Гипоксия особенно опасна для клеток мозга.
Для патологии характерны внезапные обмороки с возможной потерей сознания. Скоротечность развития приступа синдрома Морганьи в случае непринятия экстренных мер может привести к клинической смерти. По этой причине очень важно понимать принципы оказания неотложной помощи.
Что такое синдром Морганьи-Адамса-Стокса
В разговорной речи часто говорят просто – синдром Морганьи. Это осложнение атриовентрикулярной блокады II или III степеней, особенно дистальной формы полной АВ – блокады, которая сопровождается сильными нарушениями гемодинамики, вызванными критическим снижением сердечного выброса и острой гипоксией органов, в частности, головного мозга.
Одним из первых органов поражается головной мозг вследствие недостатка кислорода (по причине уменьшения выброса крови с которой кислород доставляется клеткам), так как из всех органов человека именно головной мозг практически не имеет собственных запасов кислорода. Потому любые колебания уровня кислорода негативно сказываются на состоянии головного мозга, который в первую очередь на такие реакции отвечает развитием судорожных синдромов, угнетением и развитием патологического дыхания.
Для синдрома характерны внезапность и волнообразное течение с возникновением приступов, сопровождающихся потерей сознания, угнетением дыхания, развитием судорожного синдрома, острого распространенного ишемического поражения головного мозга с временной асистолией, непроизвольными мочеиспусканием и дефекацией.
Справочно. Потеря сознания при указанном патологическом состоянии развивается на фоне отсутствия систолы желудочков продолжительностью от 10 до 20 секунд, что часто приводит к необратимой остановке сердца и летальному исходу.
Синдром МАС не является самостоятельным заболеванием, а есть следствие болезней сердечно-сосудистой системы.
Причины развития
Слаженную деятельность всех отделов сердца обеспечивает состоятельность проводящей сердечной системы, импульсы которой в норме идут от предсердий к желудочкам.
При наличии какого-либо препятствия на пути следования импульса возникают нарушения ритма.
Такими препятствиями могут быть:
- Наличие рубцов.
- Дополнительные пучки проведения.
- Нарушение сократимости.
Основными причинами для развития синдрома Морганьи-Адамса-Стокса являются:
- Атриовентрикулярная блокада II, III степеней, полная АВ – блокада – в таких случаях для достижения импульса из предсердий в желудочки существуют препятствия или полная блокада импульсного проведения.
- Преобразование неполной блокады в полную.
- Фибрилляция желудочков, пароксизмальная тахикардия, асистолия, когда наблюдается резкое падение сократительной способности миокарда и полная остановка сердца.
- Брадикардия менее 30 ударов в минуту.
- Тахикардия более 200 сокращений в минуту.
- Замедление ритма сердца по причине отравления и/или непереносимости сердечных гликозидов, β-адреноблокаторов, блокаторов кальциевых каналов, антиаритмических лекарственных средств.
- Интоксикации ядовитыми субстанциями.
Помимо причин, приводящих к такой патологии, как синдром МАС, существуют также факторы риска.
Факторы риска
Группу риска для развития синдрома Морганьи-Адамса-Стокса составляют лица, которые в анамнезе или в наличии имеют следующие заболевания:
- Ишемическая болезнь сердца с или без развития инфаркта миокарда.
- Кардиосклеротическая трансформация миокарда.
- Кардиомиопатии.
- Врожденные и приобретенные пороки развития сердца.
- Амилоидоз, чаще системный.
- Гемохроматоз, гемосидероз.
- Функциональные изменения проводимости в предсердно-желудочковом узле.
- Системная склеродермия.
- Системная красная волчанка.
- Ревматоидный артрит.
- Болезнь Лева – склероз и обызвествление сердца неизвестной этиологии с поражением митрального и аортального клапанов, верхнего и среднего отделов межжелудочковой перегородки.
- Болезнь Ленегра – также процесс неизвестной этиологии, изолированный, при котором склерозируется только проводящая система сердца.
- Болезнь Либмана-Сакса – воспаление эндокарда неинфекционного генеза с вовлечением в патологический процесс митрального и/или трикуспидального клапанов. Развивается при системной красной волчанке.
- Миотония.
- Синдром Кернса-Сейра – сложный генетический процесс, относящийся к митохондриальным заболеваниям. Основным проявлением считается триада симптомов – внутрисердечная блокада, ретинопатия и офтальмоплегия.
- Болезнь Шагаса – паразитарное заболевание, вызываемое трипаносомами. Состояние опасно развитием миокардита, кардиомегалии, сердечной недостаточностью.
- Стресс, длительное нервное напряжение.
Внимание. Независимо от того, какие причины или факторы риска привели к развитию синдрома Морганьи-Адамса-Стокса, такое опасное состояние нарушения проводимости подлежит тщательной классификации.
Классификация
Известно, что для возникновения синдрома МАС не всегда нужна атриовентрикулярная блокада. Именно поэтому, а также по преобладающей симптоматике указанное состояние подразделяется на 3 разновидности нарушений:
- Тахиаритмическая – при этом частота сердечных сокращений у пациента составляет от 200 в минуту, что сопровождается снижением гемодинамики в аорте, гипоксией органов и развитием ишемии. Возникает в результате трепетания/фибрилляции желудочков, несостоятельности синусового узла, синоаурикулярной блокады.
- Брадиаритмическая – в таком состоянии частота сокращений сердца отличается падением до 20 – 30 в минуту. Такое состояние развивается при полной атриовентрикулярной, синоатриальной блокаде, слабости синусового узла и/или полной остановки его функций.
- Смешанная – сопровождается сменой эпизодов асистолии и тахикардии.
Для сохранения жизни пациентов необходимо знать проявления синдрома МАС, чтобы своевременно обратиться за медицинской помощью.
Клинические проявления
Развитию такого угрожающего жизни состоянию подвержены до 65% больных, у которых диагностирована полная
атриовентрикулярная блокада. Частота возникновения приступов может варьировать – от одного раза в несколько лет до многочисленных атак в течение всего дня.
Развитию симптомов острого приступа могут предшествовать характерные признаки либо атака может начаться внезапно.
Важно знать, что предвестники приступа МАС могут проявляться за несколько дней или за несколько минут до развития:
- Головокружение.
- Головная боль.
- Ощущение изменения ритма и/или остановки сердца.
- Появление непонятного беспокойства.
- Общая слабость, разбитость.
- Появление шума в ушах, голове.
- Потемнение в глазах.
- Выраженная потливость, холодные влажные ладони, ноги.
- Тошнота с рвотой или без наличия таковой.
- Бледность, посинение носогубного треугольника.
- Дискоординация движений.
Помимо этого, достаточно часто провоцирующими факторами развития синдрома МАС выступают:
- Стресс, эмоциональное потрясение, сильные переживания.
- Нервное истощение.
- Резкая перемена положения тела, как правило, из горизонтального в вертикальное.
Как правило, в течение нескольких минут после ощущений предвестников происходит потеря сознания – ведущий симптом синдрома Морганьи.
Уже у больного, который находится в бессознательном состоянии, фиксируется следующая симптоматика:
- Выраженная бледность, акроцианоз.
- Отсутствие сознания.
- Мидриаз – расширение зрачков.
- Поверхностное дыхание либо его отсутствие.
- Прогрессирующее падение артериального давления.
- Формирование нитевидного пульса вплоть до его полного отсутствия.
- Понижение мышечного тонуса.
- Развитие судорог различной степени выраженности.
- Непроизвольное мочеиспускание, дефекация.
- Набухание вен шеи.
- Приглушенность и аритмичность тонов сердца.
- «Пушечный» тон – возникает такое явление при одновременном сокращении желудочков и предсердий.
- Определение симптома Геринга – «жужжание» над мечевидным отростком грудины при развитии фибрилляции желудочков.
Если продолжительность асистолии составляет от 1 минуты, развивается клиническая смерть, основными признаками которой являются:
- Отсутствие сознания у пациента.
- Расширение зрачков и отсутствие глазных рефлексов.
- Патологическое дыхание Чейна-Стокса или Биота – редкие, неравномерные, клокочущие дыхательные движения.
- Отсутствие пульса, артериального давления, сердце не прослушивается.
- При отсутствии должной помощи – летальный исход.
По степени тяжести приступов Морганьи выделяют такие формы:
- Легкая – потеря сознания не развивается, основными жалобами являются головная боль, головокружение, шум в ушах, голове, нарушение чувствительности в конечностях.
- Средняя – присутствует потеря сознания и все признаки, кроме непроизвольного мочеиспускания, дефекации и судорог.
- Тяжелая – в наличии вся симптоматика.
Также существует клиническая классификация, согласно которой определяются некоторые варианты течения приступов:
- Если у больного нарушения ритма кратковременные, легкой степени, основной симптоматикой может быть преходящее головокружение, слабость, нечеткость зрения.
- Развитие короткого, на несколько секунд, обморока, который не сопровождается привычной кинической картиной.
- Отсутствие обморока даже при частоте сердечных сокращений свыше 250 в минуту. Такой вариант более присущ лицам молодого возраста с отсутствием поражения сосудов сердца и головного мозга.
- Наличие атеросклероза у пациента приводит к самому стремительному развитию потери сознания с высоким риском смертельного исхода.
По мере восстановления сознания чаще всего больные не помнят хроники событий, приведших к обмороку.
В различных источниках существует много информации о том, что во многих случаях обморок проходит сам благодаря самостоятельному восстановлению ритма. На самом деле в редких случаях это действительно так, но никогда нельзя надеяться на то, что ритм восстановится сам и больной очнется, как ни в чем не бывало.
Важно. Сидром МАС и опасен своей внезапностью. Более того, согласно данным ВОЗ, даже тот приступ, который не сопровождается потерей сознания, может привести к летальному исходу. В таких случаях крайне важна диагностика уже на самых начальных стадиях проявления симптомов.
Диагностика
Окончательный диагноз при синдроме Морганьи-Адамса-Стокса у пациентов ставится только на основании данных электрокардиограммы.
Основными ЭКГ- признаками, указывающими на наличие указанной патологии, считаются:
- Самостоятельный предсердный ритм более 150 сокращений в минуту, желудочковый – менее 40 в минуту.
- Интервалы Р – Р и R – R одинаковые, но R – R гораздо больше.
- Удлинение интервала PQ выше нормы во всех отведениях – вторая степень.
- Выпадение комплекса QRSТ – признак не поступающего импульса в желудочки – вторая степень блокады.
- Несоответствие комплексов QRSТ зубцам Р – третья степень.
- Отсутствие сформированных интервалов, зубцов и желудочкового комплекса свидетельствуют о развитии фибрилляции желудочков.
Для проведения полной диагностики применяются:
- Тщательная аускультация.
- Холтеровское мониторирование.
- Ультразвуковое исследование сердца.
- Коронарография.
- Биопсия сердечной мышцы.
- Электроэнцефалограмма.
- Гисография.
Так как потеря сознания и обморок встречаются не только при синдроме МАС, для исключения другой патологии необходимо провести тщательную диагностику по другим заболеваниям.
Дифференциальная диагностика
Прежде всего требуется установить характер потери сознания у пациента, который присущ именно синдрому Морганьи-Адамса-Стокса. При таком состоянии основными диагностическими критериями являются:
- Сочетанный «пушечный» тон с венозной волной.
- Самостоятельные, более частые пульсовые волны на венах шеи.
- Отсутствие рефлекса Ашнера – не происходит урежения сердечного ритма при надавливании на глазные яблоки.
- Пульс не изменяется при задержке дыхания, вдохе.
Патологические состояния, при которых возможны внезапные потери сознания, которые необходимо исключить для постановки правильного диагноза:
- Тромбоэмболия легочной артерии.
- Транзиторная ишемическая атака.
- Инсульт.
- Эпилепсия.
- Истерия.
- Ортостатический коллапс.
- Стеноз устья аорты.
- Болезнь внутреннего уха.
- Гипогликемия.
- Тромбоз сердечных камер.
- Легочная гипертензия.
- Синкопальные состояния неврологического генеза.
- Вазовагальный обморок.
Внимание! При постановке диагноза больного и его родных врач должен проинструктировать не только о последующем лечении, а в первую очередь о том, что делать в случае развития приступа МАС дома, в общественном месте. Если вам или вашему родственнику поставили диагноз, но не провели инструктаж по неотложной помощи – добивайтесь его.
Первая неотложная помощь
В ситуации, когда человек подвержен таким приступам, еще до приезда кардиологической бригады скорой помощи, необходимо знать, что делать. Только своевременно оказанная доврачебная помощь повышает шансы на сохранение жизни.
Очень важно! Основными мероприятиями на восстановление жизненных функций до приезда реанимации являются:
- Прекардиальный удар – его выполнение требует скорости, точности и тщательности. Область его нанесения – участок на 2 – 3 см выше мечевидного отростка грудины. Удар производится ребром сжатой ладони. В случае нанесения прекардиального удара в первую минуту более чем в половине случаев удается запустить сердце еще до приезда скорой помощи. Крайне важно оценить наличие пульса на сонных артериях, так как при его сохранности прекардиальным ударом можно вызвать остановку сердца.
- Непрямой массаж сердца – выполняется в ту же область, как и прекардиальный удар.
- Искусственное дыхание.
Искусственное дыхание одним человеком выполняется в количестве 2 выдохов «рот в рот» на каждые 30 движений при проведении непрямого массажа сердца.
При проведении реанимационных мероприятий двумя людьми алгоритм действий следующий – на 1 выдох производится от 14 до 16 нажатий. Такой способ более эффективный.
По приезду скорой помощи продолжается оказание реанимации, при которой выполняются следующие манипуляции:
- Электрокардиостимуляция.
- В случае ее невозможности внутрисердечно или эндотрахеально вводится адреналин.
- Для восстановления проведения предсердно-желудочкового импульса вводится внутривенно или подкожно атропин.
- При возвращении сознания применяются препараты изадрина подъязычно.
- При недостаточном эффекте от проведенных мер, проводятся внутривенные инъекции эфедрина или орципреналина при мониторировании ЧСС.
К тому моменту больной уже должен находиться в условиях стационара, где будет оказана последующая помощь.
Лечение
После завершения транспортировки больного в отделение реанимации продолжается лечение, которое заключается в следующих
манипуляциях:
- Осуществление круглосуточного мониторирования сердечного ритма.
- Продолжение введения всех указанных выше лекарственных средств в зависимости от состояния больного.
- Добавление глюкокортикостероидов с целью предотвращения воспаления.
- По мере восстановления артериального давления включают инъекции диуретиков и щелочные растворы.
- Применение антиаритмических препаратов.
- Лечение основного заболевания.
- Электростимуляция в случае отсутствия достаточного эффекта от проводимых мер.
При постановке кардиостимулятора пациентам следует учитывать течение заболевания и частоту возникновения приступов МАС. В зависимости от этого, кардиостимуляция бывает двух типов:
- Постоянная – осуществляется при полной блокаде.
- Временная, «по требованию» – применяется при