Синдром емоційного вигорання у вчителів

Синдром емоційного вигорання у вчителів thumbnail

Синдром емоційного вигорання — це стан, коли людина відчуває себе виснаженою морально, розумово, і фізично. Все важче прокидатися вранці і починати трудову діяльність. Все складніше зосередитися на своїх обов’язках і виконувати їх своєчасно. Робочий день розтягується до пізньої ночі, руйнується звичний уклад життя, псуються стосунки з оточуючими.

Ті, хто зіткнувся з таким явищем, не відразу розуміють, що відбувається. Емоційне вигорання, в його «інкубаційному» періоді, схоже на хандру. Люди стають дратівливими, уразливими. Вони опускають руки при найменших невдачах і не знають, що з усім цим робити, яке лікування почати. Тому так важливо розглядати перші «дзвіночки» в емоційному тлі, вжити профілактичних заходів і не довести себе до нервового зриву.

Синдром емоційного вигорання

Патогенез

Феномену емоційного вигорання, як психічного розладу, приділялася увага ще в 1974 році. Американський психолог Герберт Фрейденберг першим наголосив на серйозності проблеми емоційного виснаження і його впливу на особистість людини. Тоді ж були описані основні причини, ознаки та стадії розвитку хвороби.

Найчастіше синдром емоційного вигорання пов’язують з проблемами на роботі, хоча такий психічний розлад може з’явитися і у звичайних домогосподарок або молодих мам, а також у творчих людей. Всі ці випадки об’єднують одні й ті ж ознаки: швидка втома і втрата інтересу до обов’язків.

Як показують статистичні дані, синдром найчастіше вражає тих, хто кожен день має справу з людським фактором:

— робота у службах порятунку і лікарнях;
— викладання у школах і вузах;
— робота з великим потоки клієнтів в обслуговуючих сервісах.

Щодня стикаючись з негативом, чужим настроєм або неадекватною поведінкою, людина постійно відчуває емоційний стрес, який з часом тільки посилюється.

Послідовник американського вченого Джордж Грінберг виділив п’ять етапів наростання психічної напруги, пов’язаної з професійною діяльністю, і позначив їх як «стадії емоційного вигорання»:

1. Людина задоволена своєю роботою. Але постійні стреси поступово зменшують енергію.

2. Спостерігаються перші ознаки синдрому: безсоння, зниження працездатності і часткова втрата інтересу до своєї справи.

3. На цьому етапі людині так важко зосередитися на роботі, що все виконується дуже повільно. Спроби «надолужити згаяне» перетворюються в постійну звичку працювати пізно ввечері або у вихідні.

4. Хронічна втома проектується на фізичне здоров’я: знижується імунітет, і простудні захворювання перетворюються в хронічні, проявляються «старі» болячки. Люди на цьому етапі зазнають постійного невдоволення собою і оточуючими, часто сваряться з товаришами по роботі.

5. Емоційна нестабільність, занепад сил, загострення хронічних захворювань — це ознаки п’ятої стадії синдрому емоційного вигорання.

Якщо нічого не робити і не починати лікування, стан людини буде тільки погіршуватися, переростаючи в глибоку депресію.

Синдром емоційного вигорання

Причини

Як вже говорилося, синдром емоційного вигорання може статися через постійний стрес на роботі. Але причини професійної кризи криються не тільки в частих контактах зі складним контингентом людей. Хронічна втома і накопичене невдоволення можуть мати й інше коріння:

— одноманітність повторюваних дій;
— напружений ритм;
— недостатнє заохочення праці (матеріальне і психологічне);
— регулярна незаслужена критика;
— неясна постановка задач;
— почуття недооціненності або непотрібності.

Синдром вигорання часто зустрічається у людей, що мають певні особливості характеру:

— максималізм, бажання робити все ідеально правильно;
— підвищена відповідальність і схильність жертвувати власними інтересами;
— мрійливість, яка іноді веде до неадекватної оцінки своїх можливостей і здібностей;

— схильність до ідеалізму.

У зону ризику легко потрапляють люди, які зловживають алкоголем, сигаретами та енергетичними напоями. Штучними «стимуляторами» вони намагаються підвищити працездатність, коли трапляються тимчасові неприємності або застої в роботі. Але шкідливі звички лише погіршують становище. Наприклад, відбувається звикання до енергетиків. Людина починає приймати їх ще більше, але ефект виходить зворотний. Організм виснажується і починає чинити опір.

Синдром емоційного вигорання може статися у домогосподарки. Причини розладу схожі на ті, що відчувають люди на одноманітній роботі. Особливо це гостро проявляється, якщо жінці здається, що її працю ніхто не цінує.

Те ж саме іноді відчувають люди, змушені доглядати за важкохворими родичами. Вони розуміють, що це — їхній обов’язок. Але всередині накопичується образа на несправедливий світ і почуття безвихідності.

Схожі відчуття з’являються у людини, яка не може кинути остогидлу роботу, відчуваючи відповідальність перед сім’єю і необхідність її забезпечувати.

Ще одна група людей, схильна до емоційного вигорання, — це письменники, художники, стилісти та інші представники творчих професій. Причини їхньої кризи потрібно шукати в зневірі у власні сили. Особливо коли їхній талант не знаходить визнання в суспільстві чи отримує негативні рецензії від критиків.

Насправді, синдрому емоційного вигорання може піддатися будь-яка людина, яка не отримує схвалення і підтримку, але продовжує перевантажувати себе роботою.

Синдром емоційного вигорання

Симптоми

Емоційне вигорання звалюється не відразу, воно має досить довгий латентний період. Спочатку людина відчуває, що її інтерес до обов’язків знижується. Хочеться виконати її якомога швидше, але виходить навпаки — дуже повільно. Це відбувається через втрату вміння концентрувати увагу на тому, що вже нецікаво. З’являється дратівливість і відчуття втоми.

Симптоми емоційного вигорання умовно можна поділити на три групи:

1. Фізичні прояви:

— хронічна втома;

— слабкість і млявість у м’язах;
— часті мігрені;
— зниження імунітету;
— підвищене потовиділення;
— безсоння;
— запаморочення і потемніння в очах;
— «Ниючі» суглоби і поперек.

Синдром часто супроводжується порушенням апетиту або надмірною ненажерливістю, що, відповідно, призводить до помітної зміни ваги.

2. Соціально-поведінкові ознаки:

— прагнення до ізоляції, зведення спілкування з іншими людьми до мінімуму;
— ухилення від обов’язків і відповідальності;
— бажання звинуватити оточуючих у власних бідах;
— прояв злості і заздрості;
— скарги на життя і на те, що доводиться працювати «цілодобово»;
— звичка висловлювати похмурі прогнози: від поганої погоди на найближчий місяць до світового колапсу.

У спробі втекти від «агресивної» дійсності або «підбадьоритися» людина може почати вживати наркотичні речовини та алкоголь. Або ж зловживає висококалорійною їжею у непомірних кількостях.

3. Психоемоційні ознаки:

— байдужість до подій, що відбуваються навколо;
— зневіра в своїх силах;
— крах особистих ідеалів;
— втрата професійної мотивації;
— запальність і невдоволення близькими людьми;
— постійний поганий настрій.

Синдром психічного вигорання, своєю клінічною картиною, схожий на депресію. Людина переживає глибокі страждання від удаваного відчуття самотності і приреченості. У такому стані важко щось робити, на чомусь зосередиться. Проте, подолати емоційне вигорання значно легше, ніж депресивний синдром.

Читайте также:  Видеоролики о детях с синдромом дауна

Синдром емоційного вигорання

Лікування

Синдром емоційного вигорання — недуга, на яку, на жаль, не завжди звертають уваги. Люди часто не вважають за потрібне починати лікування. Вони думають, що їм просто досить трохи «напружитися» і доробити нарешті ту роботу, яка застопорилася, всупереч перевтомі і душевному занепаду. І в цьому полягає їхня головна помилка.

У разі, коли діагностується синдром психічного вигорання, перше, що необхідно зробити, — це сповільнитися. Не те щоб витрачати на виконання роботи ще більше часу, але робити між окремими завданнями великі перерви. А під час відпочинку займатися тим, до чого прихильна душа.

Ця порада психологів дуже допомагає домогосподаркам в період боротьби з синдромом. Якщо домашня робота набридл до скреготу зубів, її виконання стимулюють приємні перерви, якими жінка нагороджує себе сама: зварила суп — значить, заслужила подивитися одну серію улюбленого серіалу, погладила речі — можна полежати з любовним романом в руках. Подібне заохочення — це стимул робити свою роботу значно швидше. А фіксування кожного факту виконання корисної справи дає внутрішнє задоволення і підвищує інтерес до життя.

Однак не у всіх є можливість робити часті перерви. Особливо, на офісній роботі. Співробітникам, які страждають від феномена емоційного вигорання, краще попросити позачергову відпустку. Або взяти лікарняний на пару тижнів. За цей період людина встигне і трохи відновити сили, і проаналізувати ситуацію.

Аналіз причин, що призвели до психічного розладу, — це ще одна ефективна стратегія боротьби з синдромом вигорання. Бажано викласти факти іншій людині (другові, родичу або психотерапевту), яка допоможе поглянути на ситуацію з боку.

Або можна виписати причини вигорання на аркуші паперу, залишаючи навпроти кожного пункту місце для написання рішення проблеми. Наприклад, якщо важко виконувати робочі завдання через їхню неясність, попросити керівника уточнити і конкретизувати ті результати, які він бажає бачити. 

Не влаштовує низькооплачувана робота — попросити надбавку у начальника або зайнятися пошуком альтернатив (вивчити ринок вакансій, розіслати резюме, попитати знайомих про вільні місця і т. д.).

Такий докладний опис і складання плану вирішення проблем допомагає розставити пріоритети, заручитися підтримкою близької людини, а заодно послужить запобіганням нових зривів.

Синдром емоційного вигорання

Профілактика

Синдром емоційного вигорання настає на тлі фізичного і психічного виснаження людини. Тому запобігти таке захворювання допоможуть профілактичні заходи, спрямовані на зміцнення здоров’я.

1. Фізична профілактика емоційного вигорання:

— дієтичне харчування, з мінімальною кількістю жирів, але що включає вітаміни, рослинну клітковину і мінерали;
— заняття фізкультурою або, як мінімум, прогулянки на свіжому повітрі;
— повноцінний сон не менше восьми годин;
— дотримання режиму дня.

2. Психологічна профілактика синдрому емоційного вигорання:

— обов’язковий вихідний раз в тиждень, протягом якого робити тільки те, що хочеться;
— «Очищення» голови від тривожних думок або проблем шляхом аналізу (на папері або в бесіді з уважним слухачем);
— розставляння пріоритетів (в першу чергу виконувати дійсно важливі справи, а решта — по мірі успішності);
— медитації і аутотренінги;
— ароматерапія.

Щоб не допустити появи синдрому або посилення вже існуючого феномена емоційного вигорання, психологи рекомендують навчитися миритися з втратами. Почати боротьбу з синдромом легше, коли дивишся своїм страхам «в очі». Наприклад, втрачений сенс життя або життєва енергія. Потрібно визнати це і сказати собі, що ви починаєте все спочатку: ви знайдете новий стимул і нові джерела сили.

Ще одне важливе вміння, на думку фахівців, — це здатність відмовлятися від непотрібних речей, гонитва за якими і призводить до синдрому емоційного вигорання. Коли людина знає, чого вона хоче особисто, а не дотримується загальноприйнятої думки, вона стає невразливою для емоційного вигорання.

Джерело: https://prosindrom.com/psychopathological/sindrom-emotsionalnogo-vygoraniya.html

Теги: здоров’я, робота

Источник

Синдром емоційного вигорання у педагогів

Інтерактивна профілактична програма

Мета: відновити уявлення про синдром “емоційного вигорання”, його негативний вплив на особистість педагога, формувати вміння проводити само діагностику СЕВ і застосовувати природну регуляцію та саморегуляцію психоемоційного стану.

Вступ.

Ведучий. Доброго дня всім присутнім у цій аудиторії! Сьогодні ми будемо учасниками інтерактивної програми “Синдром емоційного вигорання у педагогів та шляхи його профілактики”.

Ця тема, я впевнена,

хвилює все людство, особливо педагогів і тих, хто з ними працює. На нашому зібранні ви отримаєте матеріал, який зможете застосовувати у роботі зі своїми педагогічними працівниками, а також особисто для себе.

Ми виконуватимемо вправи на саморегуляцію та розслаблення, будемо самостійно здійснювати діагностику та профілактику емоційного вигорання.

Але насамперед потрібно пригадати, що ж таке “синдром емоційного вигорання”.

Мозковий штурм “СЕВ – це…” (робота у групах)

Мета: активізація знань про синдром емоційного вигорання.

Учасники об’єднуються у 3 – 4 групи за кольорами

смужок, які лежать перед ними. Кожна група пропонує визначення СЕВ (1хв).

Ведучий. Отже, СЕВ – це синдром, що розвивається внаслідок безперервного впливу на людину стресових ситуацій і призводить до душевної, фізичної, інтелектуальної перевтоми та виснаження.

Уперше поняття СЕВ (синдром “емоційного вигорання”) увів американський психолог Дж. Фрейденберг 1974 року. Чому саме педагоги страждають на емоційне вигорання? Бо основним джерелом вигорання є спілкування з людьми, і школа – найбільший осередок конфліктних випадків.

Саме педагогічна діяльність насичена різними напруженими ситуаціями. До них належать:

Взаємодія вчителя з учнем; Ситуації, що виникають при взаємодії з колегами та адміністрацією (перевантаження дорученнями, надмірний контроль тощо); Ситуації спілкування вчителя з батьками.

Важко навчити учнів ділитися з товаришами, заступатися за слабших,

Просити вибачення за свої погані вчинки й не повторювати їх, виправляти помилки і не бути руйнівником, якщо найближчі дитині люди – Мама і тато – сповідують теорію “переступити через інших”. І декотрі з батьків готові розірвати вчителя на шматки за те, що дитина може запитати вдома: “А чи правильно ви живете, мамо і тату?”.

Звичайно, життя розсудить дорослих, відкриває істині буття. А поки що педагогові потрібно чимало мужності й сил, аби щоденно усміхненим заходити до класу, обіймати поглядом усіх своїх милих, унікальних “чомучок”, дарувати їм любов і мудрість.

Читайте также:  Есть вероятность рождения повторно ребенка с синдромом дауна

Мало хто з учителів витримує таке напруження. Професійне вигорання є наслідком некерованого стресу, викликаного спілкуванням у професійній діяльності.

В окремих випадках напруження сягає критичного рівня, і вчитель втрачає самовладання, що неприпустимо у педагогічному процесі.

Це явище проявляється в пасивно-захисній (сльози) або в агресивній формі (крик, нервове ходіння по класу, різкий стукіт по столу тощо). Ще гіршим є зовнішнє стримування емоцій, тоді як усередині відбувається сильний емоційний процес, який не сприяє заспокоєнню, а навпаки – підвищує емоційне напруження й негативно позначається на здоров’ї.

Отже, емоційному вигоранню передують негативні емоції професійного та особистого життя.

Вправа “Баланс реальний і бажаний”

Мета: з’ясувати, чи є відмінності між реальним і бажаним співвідношенням важливих сфер діяльності особистості (професія, особисте життя, хатня робота), наскільки ці відмінності суттєві. Подивитися на власні стосунки з професією ніби збоку, визначити своє ставлення до ситуації, що склалася, пробачити актуальні проблеми та “перекоси” в розподілі психічної енергії.

Ведучий. Орієнтуючись на внутрішні відчуття, у першому колі секторами відмітьте, як зараз співвідносяться у вашому житті фах (професійне життя), хатня робота, особисте життя (подорожі, відпочинок, захоплення). У другому колі зобразіть бажане співвідношення відповідних сфер життя.

Що менше відмінностей між двома колами, то впевненіше можна стверджувати, що з розподілом психічної енергії у вас усе в нормі. Якщо відмінності між зображеними секторами першого і другого кола суттєві, є більше підстав вважати, що у вас може розвинутися емоційне вигорання, що психічна енергія у вашому житті розподіляється не так, як би ви цього хотіли.

Мозковий штурм (робота у групах)

Мета: активізувати знання про симптоми та складові СЕВ.

Учасники об’єднуються у 2 – 4 групи за кольорами прямокутних стікерів. Перші дві групи пропонують перелік симптомів емоційного вигорання, інші дві – складові СЕВ (3 – 5 хв).

Симптоми СЕВ:

Поведінкові (небажання йти на роботу, бачити учнів, часті запізнення, формальне виконання обов’язків); Афективні (втрата почуття гумору, підвищена дратівливість, байдужість, пригнічений настрій); Когнітивні (думки про зміну професії, слабка концентрація уваги, сумніви в корисності роботи); Фізіологічні (порушення сну, зміна апетиту, схильність до інфекційних захворювань, головні болі, проблеми з травленням).

Складові синдрому вигорання:

Емоційне виснаження (відчуття спустошеності й незадоволення, викликане власною професійною діяльністю) виникає при перевантаженні, гніві та депресіях, на уроках коли учні не слухаються; Деперсоналізація (байдуже, негуманне, цинічне ставлення до людей, із якими працюєш); Редукція фахових досягнень (виникнення відчуття некомпетентності у своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній).

Пригадавши симптоми та складові, можна говорити про стадії СЕВ, які на основі цих симптомів виникають.

СтадіїСЕВ

І стадія. Усі ознаки та симптоми проявляються в легкій формі – через

Турботу про себе, наприклад, шляхом організації частих перерв у роботі. Починається забування якихось робочих моментів (наприклад, невнесення потрібного запису в документацію). Зазвичай на ці першочергові симптоми мало хто звертає увагу.

Залежно від характеру діяльності, сили нервово-психічних навантажень і особистісних характеристик спеціаліста перша стадія може формуватися протягом 3 – 5 років.

ІІ стадія. Зниження інтересу до роботи, потреби у спілкуванні (зокрема і з близькими): “не хочеться бачити” тих, із ким спеціаліст працює, “у четвер відчуття, що вже п’ятниця”, тиждень триває нескінченно, прогресування апатії до кінця тижня, поява стійких соматичних симптомів (немає сил, енергії, особливо наприкінці тижня, головні болі увечері, часті застуди, підвищена дратівливість). Симптоми проявляються регулярніше, затяжні й важко піддаються корекції. Людина може почуватися виснаженою після доброго сну і навіть по вихідних.

Час формування – 5 15 років.

ІІІ стадія. Ознаки і симптоми є хронічними. Можуть розвиватися фізичні та психологічні проблеми (виразки шлунку, депресія).

Людина починає сумніватись у цінності своєї роботи, професії та самого життя. Характерна втрата інтересу до роботи і життя взагалі, емоційна байдужість, отупіння, відчуття постійної відсутності сил. Спостерігаються порушення пам’яті та уваги, сну особистісні зміни. Посилюється прагнення до усамітнення.

Стадія може формуватися 10 – 20 років.

Знаючи складові емоційного вигорання, його стадії та симптоми, можна зробити само діагностику емоційного вигорання. Для цього скористаємося аркушами самодіагностики.

Loading…

Источник

Синдром емоційного вигорання вчителів Річ не в шляху, який ми обираємо, - обрати шлях змушує те, що всередині нас О.Генрі Нема лихішої долі, ніж уч...

Слайд № 1

Синдром емоційного вигорання вчителів Річ не в шляху, який ми обираємо, — обрати шлях змушує те, що всередині нас О.Генрі Нема лихішої долі, ніж учительська, Нема виснажливішої роботи, ніж учительська, Де нерви паляться, мов хмиз сухий, Де серце рветься в клекоті і чаді, Але нема щасливішої долі, Коли Людина з твоїх рук, Учителю, Іде у світ: на краплю світ людніє. Іван Драч Підготувала практичний психолог НВК «Павлиська ЗОШ І-ІІІ ст. – ліцей ім. В.О. Сухомлинського» Рижак О.В.

Синдром «емоційного вигорання» – це явище, що спостерігається у спеціалістів, професійна діяльність яких пов’язана з постійною взаємодією з людьми ...

Слайд № 2

Синдром «емоційного вигорання» – це явище, що спостерігається у спеціалістів, професійна діяльність яких пов’язана з постійною взаємодією з людьми і зобов’язує відповідати визначеним професійним вимогам. Сьогодні під професійним вигоранням розуміють захисну поведінку, спрямовану на уникнення або зменшення витрат на емоції. У людини зменшується сила волі, загострюються індивідуальні особливості й деякі риси характеру.

До основних факторів, які зумовлюють вигорання педагогів, відносяться: - дисбаланс між інтелектуально-енергетичними затратами та морально- матеріал...

Слайд № 3

До основних факторів, які зумовлюють вигорання педагогів, відносяться: — дисбаланс між інтелектуально-енергетичними затратами та морально- матеріальною винагородою; — напруженість і конфлікти в професійному оточенні; — недостатні умови для самовираження; — одноманітність діяльності; — відсутність позитивного оцінювання; — „непомітність” результатів роботи;

- невирішені особисті проблеми; - фемінізованість професії педагога - невмотивованість учнів; - поведінка «важких» школярів; - високий рівень відпо...

Слайд № 4

— невирішені особисті проблеми; — фемінізованість професії педагога — невмотивованість учнів; — поведінка «важких» школярів; — високий рівень відповідальності за учнів.

«Працю вчителя, — як підкреслював В.О. Сухомлинський, — ні з чим не можна порівняти, ні зіставити. Ткач уже через годину бачить плоди своєї роботи....

Слайд № 5

«Працю вчителя, — як підкреслював В.О. Сухомлинський, — ні з чим не можна порівняти, ні зіставити. Ткач уже через годину бачить плоди своєї роботи. Сталевар через кілька годин радіє з вогненного потоку металу. Хлібороб, сіяч через кілька місяців милуються колосками і жменею зерна, вирощеного в полі… А вчителеві треба працювати роки, щоб побачити предмет свого творіння, буває, минають десятиріччя і ледве-ледве починає позначатися те, що ти замислив. Нікого так часто не відвідує почуття незадоволення, як учителя, ні в якому ділі помилки і невдачі не ведуть до таких наслідків, як у вчительському. Учитель зобов’язаний — перед суспільством, перед батьками — працювати тільки правильно, тільки добре…».

Читайте также:  Все понятно у вас синдром хлебушка

Синдром емоційного вигорання розвивається поступово, за наростанням симптомів, постійно прогресуючи. СЕВ проявляється в перевтомі, емоційному висна...

Слайд № 6

Синдром емоційного вигорання розвивається поступово, за наростанням симптомів, постійно прогресуючи. СЕВ проявляється в перевтомі, емоційному виснажені, психосоматичних проблемах (коливання артеріального тиску, головний біль, захворювання травної та серцево-судинної системи, неврологічних розладах); безсонні, почутті байдужості; негативному ставленні до колег та власної діяльності; агресивних тенденціях (гнів і роздратованість); негативному ставленні до себе (негативне самосприйняття себе як професіонала); тривожних станах; песимістичних настроях; почутті провини.

Симптоми умовно можна розділити на п’ять груп: 1. фізичні симптоми (втома, фізичне стомлення, виснаження; зміна ваги; недостатній сон, безсоння; по...

Слайд № 7

Симптоми умовно можна розділити на п’ять груп: 1. фізичні симптоми (втома, фізичне стомлення, виснаження; зміна ваги; недостатній сон, безсоння; поганий загальний стан здоров’я, в т.ч. за відчуттями; ускладнене дихання, задишка; нудота, запаморочення, надмірна пітливість, тремтіння; підвищення артеріального тиску; виразки і запальні захворювання шкіри; хвороби серцево-судинної системи)

2. емоційні симптоми (недолік емоцій; песимізм, цинізм і черствість в роботі і особистому житті; байдужість, втома; відчуття безпорадності і безнад...

Слайд № 8

2. емоційні симптоми (недолік емоцій; песимізм, цинізм і черствість в роботі і особистому житті; байдужість, втома; відчуття безпорадності і безнадійності; агресивність, дратівливість; тривога, посилення ірраціонального занепокоєння, нездатність зосередитися; депресія, відчуття провини; істерики, душевні страждання; втрата ідеалів, надій або професійних перспектив; збільшення деперсоналізації своєї або інших – люди стають безликими, як манекени; переважає почуття самотності)

3. поведінкові симптоми (робочий час більше 45 годин на тиждень; під час роботи з'являється втома і бажання відпочити; байдужість до їжі; мале фізи...

Слайд № 9

3. поведінкові симптоми (робочий час більше 45 годин на тиждень; під час роботи з’являється втома і бажання відпочити; байдужість до їжі; мале фізичне навантаження; виправдання вживання тютюну, алкоголю, ліків; нещасні випадки – падіння, травми, аварії і ін.; імпульсивна емоційна поведінка)

4. інтелектуальний стан (падіння інтересу до нових теорій та ідей в роботі, до альтернативних підходів в рішенні проблем; нудьга, туга, апатія, пад...

Слайд № 10

4. інтелектуальний стан (падіння інтересу до нових теорій та ідей в роботі, до альтернативних підходів в рішенні проблем; нудьга, туга, апатія, падіння смаку та інтересу до життя; більша перевага стандартним шаблонам, рутині, ніж творчому підходу; цинізм або байдужість до нововведень; мала участь або відмова від участі в розвиваючих експериментах – тренінгах, освіті; формальне виконання роботи)

5. соціальні симптоми (низька соціальна активність; падіння інтересу до дозвілля, захоплень; соціальні контакти обмежуються роботою; мінімальні сто...

Слайд № 11

5. соціальні симптоми (низька соціальна активність; падіння інтересу до дозвілля, захоплень; соціальні контакти обмежуються роботою; мінімальні стосунки на роботі і вдома; відчуття ізоляції, нерозуміння інших і іншими; відчуття недостатності підтримки з боку сім’ї, друзів, колег).

В.Бойко виділяє три компоненти (етапи) СЕВ, кожний з яких поділяється на чотири групи симптомів: Перший компонент (етап) – «напруження» – характери...

Слайд № 12

В.Бойко виділяє три компоненти (етапи) СЕВ, кожний з яких поділяється на чотири групи симптомів: Перший компонент (етап) – «напруження» – характеризується відчуттям емоційного виснаження, втоми, викликаної власною професійною діяльністю. Це знаходить вияв у таких симптомах: — переживання психотравмуючих обставин – людина сприймає повсякденні умови роботи та професійні міжособистісні стосунки, як такі, що завдають психологічної травми. Високий рівень: 42, 7, 16 середній: 40, 34, 3, 19, 20, 30, 28, 24 — незадоволеність собою – незадоволеність власною професійною діяльністю та собою як професіоналом. Високий рівень: 21 середній: 3, 42, 18

- «загнаність у кут» – відчуття безвихідності ситуації, бажання змінити роботу чи професійну діяльність взагалі. Середній рівень: 21, 16 - тривога ...

Слайд № 13

— «загнаність у кут» – відчуття безвихідності ситуації, бажання змінити роботу чи професійну діяльність взагалі. Середній рівень: 21, 16 — тривога і депресія – розвиток тривожності у професійній діяльності, підвищення нервовості, депресивні настрої. Високий рівень: 40, 21, 19, 20 середній: 3, 2, 25, 12, 1, 22, 28, 8, 16

Другий компонент – «резистенція» – характеризується надмірним емоційним виснаженням, провокуючому виникнення та розвиток захисних реакцій, що робля...

Слайд № 14

Другий компонент – «резистенція» – характеризується надмірним емоційним виснаженням, провокуючому виникнення та розвиток захисних реакцій, що роблять людину емоційно закритою, відстороненою, байдужою. На такому тлі будь-яке емоційне залучення до професійних справ та комунікацій викликає у людини відчуття надмірної перевтоми. Це знаходить вияв у таких симптомах, як: — редукція професійних обов’язків – згортання професійної діяльності, прагнення якомога менше часу витрачати на виконання професійних обов’язків. Високий рівень: 36 середній: 21, 34, 19, 33, 2, 20, 25, 24, 8, 16

- емоційно-моральна дезорієнтація – розвиток байдужості, особливо у професійних стосунках. Високий рівень: 38, 21, 26, 32, 18; середній: 42, 14, 12...

Слайд № 15

— емоційно-моральна дезорієнтація – розвиток байдужості, особливо у професійних стосунках. Високий рівень: 38, 21, 26, 32, 18; середній: 42, 14, 12, 22, 28, 7 — неадекватне вибіркове емоційне реагування – неконтрольований вплив настрою на професійні стосунки. Високий рівень: 40, 43, 20, 28 Середній: 38, 21, 34, 3, 25, 22, 44, 29, 16 — розширення сфери економії емоцій – емоційна замкненість, відчуження, бажання згорнути будь-які комунікації. Високий рівень: 21, 34, 3, 19, 42, 2, 22, 32 середній: 20, 9, 36, 10, 8

Третій компонент – «виснаження» - характеризується психофізичною перевтомою людини, спустошеністю, нівелюванням власних професійних досягнень, пору...

Слайд № 16

Третій компонент – «виснаження» — характеризується психофізичною перевтомою людини, спустошеністю, нівелюванням власних професійних досягнень, порушенням професійних комунікацій, розвитком цинічного ставлення до тих, з ким доводиться спілкуватися з робочих питань, розвитком психосоматичних порушень. Тут виявляються такі симптоми, як: — особистісне відчуження (деперсоналізація) – порушення професійних стосунків, розвиток цинічного ставлення до тих, з ким доводиться спілкуватися при виконанні професійних обов’язків. Середній рівень: 21, 34, 3, 42, 8, 16

- емоційний дефіцит – розвиток емоційної нечутливості на фоні перевиснаження, мінімізації емоційного внеску у роботу, автоматизм та спустошення люд...

Слайд № 17

— емоційний дефіцит – розвиток емоційної нечутливості на фоні перевиснаження, мінімізації емоційного внеску у роботу, автоматизм та спустошення людини при виконанні професійних обов’язків. Середній рівень: 38, 40, 3, 19, 14, 20, 25 — емоційне відчуження – створення захисного бар’єру у професійних комунікаціях. Середній рівень: 22 — психосоматичні та психовегетативні порушення – погіршення фізичного самопочуття, розвиток таких психосоматичних та психовегетативних порушень, як розлади сну, головні болі, проблеми з артеріальним тиском, шлункові розлади, загострення хронічних хвороб тощо. Високий рівень: 40, 3, 19, 42, 12, 24 середній: 21, 34, 20, 25, 1, 22, 28, 32, 7, 16

Також у вчителів виявлені наступні можливі наслідки розвитку синдрому емоційного вигорання: 1). Складності в професійній взаємодії: високий рівень:...

Слайд № 18

Також у вчителів виявлені наступні можливі наслідки розвитку синдрому емоційного вигорання: 1). Складності в професійній взаємодії: високий рівень: 16 середній: 40, 21, 34, 3, 19, 42, 2, 20, 25, 36, 28, 7, 8   2). Емоційні складності із самоприйняттям та самопроявом: середній рівень : 38, 40, 21, 3, 19, 42, 14, 20, 12, 28, 18, 7

3). Неадекватність сприйняття ситуації, активізація реакцій психологічного захисту: середній рівень: 21, 20, 22, 28, 29, 16   4). Порушення психоло...

Слайд № 19

3). Неадекватність сприйняття ситуації, активізація реакцій психологічного захисту: середній рівень: 21, 20, 22, 28, 29, 16   4). Порушення психологічної рівноваги і проблеми зі здоров’ям: високий