Синдром артеріальної гіпертензії у дітей
Содержание
- Артериальная гипертензия у детей
- Причины артериальной гипертензии у детей
- Классификация и симптомы артериальной гипертензии у детей
- Диагностика артериальной гипертензии у детей
- Лечение, прогноз и профилактика артериальной гипертензии у детей
Артериальная гипертензия у детей – стойкое повышение артериального давления выше 95 перцентиля по центильной таблице для определенного возраста, пола и роста. Проявляется головными болями, головокружением, снижением остроты зрения, синкопальными состояниями. Сопровождается симптомами заболевания, ставшего причиной повышения давления: патологий сердца и почек, эндокринных нарушений, ожирения и т. д. Диагностика начинается с фиксации факта неоднократного повышения артериального давления. Далее проводится комплекс лабораторных и инструментальных исследований. Показана этиотропная терапия, рациональная диета, профилактика стрессов. Применяются гипотензивные препараты.
Артериальная гипертензия у детей
Артериальная гипертензия у детей встречается намного реже, чем у взрослых, и при этом остается одним из наиболее распространенных хронических заболеваний в педиатрии. По данным различных исследований, встречаемость этой патологии среди детей и подростков составляет от 1 до 18%. Актуальность заболевания связана с особенностями терапии в детском возрасте. Возможно использование далеко не всех групп препаратов. Кроме того, часто выявляются патологии, приводящие к развитию злокачественной артериальной гипертензии у детей. В настоящее время растет число детей с избыточным весом и отягощенной наследственностью по хроническим заболеваниям, вследствие чего артериальная гипертензия диагностируется в более раннем возрасте.
Причины артериальной гипертензии у детей
В развитии заболевания предполагается участие трех патофизиологических механизмов: увеличения объема циркулирующей крови, увеличения сердечного выброса и повышения общего периферического сопротивления. Первый механизм встречается при повышенной активности симпатической нервной системы. Второй механизм характерен для состояний после инфузионной терапии, наблюдается на фоне почечной недостаточности и избытка минералкортикоидов. Третье патогенетическое звено в развитии артериальной гипертензии у детей обнаруживается при повышенной чувствительности тканей к катехоламинам либо при увеличении их концентрации в крови (например, при феохромоцитоме), а также встречается при опухолях почек.
Артериальная гипертензия у детей чаще развивается при наличии предрасполагающих факторов. К ним относится отягощенная наследственность по гипертензии, сахарному диабету, ожирению, а также по любым перечисленным выше состояниям, участвующим в патогенезе повышения артериального давления. Кроме того, заболевание часто диагностируется у детей с высоким уровнем тревожности и после острой или хронической стрессовой ситуации. Многие заболевания нервной системы и почек могут провоцировать артериальную гипертензию у детей, например, энцефалиты и менингиты, черепно-мозговые травмы, острый гломерулонефрит и т. д.
Нарушение электролитного и гормонального обмена любой этиологии также увеличивает риск развития артериальной гипертензии у детей. Повышение давления нередко отмечается при наследственных синдромах, пороках развития сердца, сосудов и органов дыхательной системы. Некоторые нозологии считаются особенно опасными в связи с тем, что провоцируемое ими повышение артериального давления часто является резистентным к терапии. В частности, это относится к паренхиматозным заболеваниям почек, эндокринным нарушениям, вызванным катехоламинами, минералокортикоидами и глюкокортикоидами. Ожирение также относится к факторам, отягощающим течение артериальной гипертензии у детей.
Классификация и симптомы артериальной гипертензии у детей
Единой классификации степеней повышения артериального давления у детей не существует. Чаще всего отечественные педиатры опираются на классификацию Е.Надеждиной, в соответствии с которой выделяют три стадии артериальной гипертензии у детей. Стадия I является обратимой и делится на две фазы: IA – повышение давления в момент эмоционального напряжения, IБ – периодическое повышение давления, купирующееся самостоятельно. Первая стадия считается предгипертоническим состоянием. Стадия IIА сопровождается постоянным, но неустойчивым повышением давления, на стадии IIБ отмечается стойкое повышение давления. Стадия III у детей диагностируется редко, характеризуется присоединением органных повреждений (сосудов головного мозга, глаз, конечностей и др.).
На начальных стадиях артериальная гипертензия у детей проявляется повышенной утомляемостью, головными болями, головокружением. Дети младшего возраста не в состоянии предъявлять жалобы, поэтому важно обращать внимание на одышку, особенно при кормлении, недостаточную прибавку в весе, отставание в развитии. По мере прогрессирования заболевания возможно ухудшение зрения, особенно в периоды повышенного давления, потери сознания по типу синкопе. Также в большинстве случаев присутствуют симптомы заболевания, послужившего причиной развития артериальной гипертензии у детей. Если речь идет о наследственных патологиях, часто имеются типичные фенотипические признаки.
Отеки свидетельствуют о нарушениях со стороны сердечно-сосудистой системы или почек. При расстройствах гормонального обмена может наблюдаться вирилизация, признаки гипогонадизма. Для синдрома Кушинга характерно лунообразное лицо, полосы растяжения (стрии). Повышенная потливость и визуальное увеличение щитовидной железы позволяют заподозрить тиреотоксикоз. Отставание в физическом развитии может говорить в пользу врожденных пороков сердца и сосудов. Намного реже артериальная гипертензия у детей проявляется только повышением давления и не сопровождается другой симптоматикой.
Диагностика артериальной гипертензии у детей
Заподозрить заболевание можно при измерении артериального давления с помощью манжеты. Давление считается повышенным, когда находится выше 95 перцентиля по шкале для определенного возраста и пола. Однократно фиксированная гипертензия является показанием к двум повторным измерениям с интервалом 2 минуты. Также проводятся измерения на другой руке и ногах в положении стоя и лежа. Эта мера позволяет избежать гипердиагностики, поскольку у детей часто встречается так называемый «синдром белого халата». Физикальное обследование дает возможность обнаружить избыточный вес и признаки различных заболеваний.
Огромную роль в диагностике артериальной гипертензии у детей играет тщательный сбор анамнеза. Могут выявляться случаи артериальной гипертензии у других членов семьи, а также наличие хронических заболеваний у ребенка (особенно болезней сердца, почек и эндокринных нарушений). Анамнестические данные могут подтвердить прием гормональных препаратов, реже – наркотических средств, также способствующих повышению давления. Для точной фиксации гипертензии показан суточный мониторинг артериального давления. Это позволяет исключить фактор повышенной ситуационной тревожности и определить частоту повышения давления.
Следующий блок диагностики артериальной гипертензии у детей – комплексное лабораторное обследование. Состояние почек оценивается по общему анализу мочи, УЗИ и допплерографическому исследованию. Также определяется уровень электролитов в моче и крови. Исследуется гормональный профиль: гормоны щитовидной железы, почек, надпочечников, половые гормоны. Исследование сердечно-сосудистой системы предусматривает проведение ЭКГ, ЭхоКГ и рентгенографии. КТ и МРТ детям назначаются при подозрении на опухолевые образования. Тест на толерантность к глюкозе исключает риск развития сахарного диабета и инсулинорезистентности. Обязательным является обследование глазного дна, сосудов конечностей.
Лечение, прогноз и профилактика артериальной гипертензии у детей
Лечение осуществляется после исключения всех возможных причин повышения давления. У детей, в отличие от взрослых, редко диагностируется гипертоническая болезнь, поскольку почти всегда удается обнаружить причину гипертензии. Поэтому важным моментом является проведение этиотропной терапии. При опухолях, кистах и других подобных образованиях показано хирургическое удаление. Операция часто требуется при стенозе почечных артерий. В целом терапия артериальной гипертензии у детей начинается с немедикаментозных методов, включающих рациональную диету (либо направленную на снижение веса), отказ от вредных привычек, физическую активность и психологическое консультирование при необходимости.
Медикаментозная терапия артериальной гипертензии у детей имеет определенные возрастные особенности. С целью снижения артериального давления разрешены диуретики, β-адреноблокаторы, ингибиторы АПФ, блокаторы кальциевых канальцев и антагонисты рецепторов ангиотензина II. Чаще всего лечение артериальной гипертензии у детей начинается с назначения тиазидных и тиазидоподобных диуретиков. Это также позволяет в некоторой степени компенсировать недостаточную функцию почек. Ингибиторы АПФ используются в лечении детей младшего возраста, поскольку обладают высокой эффективностью в сочетании с безопасностью. β-адреноблокаторы более актуальны при повышенном сердечном выбросе, но применяются с осторожностью ввиду побочных эффектов (тошнота, рвота, бронхоспазм и др.).
Отдельный блок терапии артериальной гипертензии у детей – лечение гипертонического криза. Гипертонический криз представляет собой стойкое и значительное повышение артериального давления. Препараты плановой терапии не используются, поскольку обладают накопительным эффектом, кроме того, их действие, как правило, отсрочено по времени. Артериальное давление нормализуется при помощи α-адреноблокаторов и периферических вазодилататоров. Препараты этих групп быстро снижают давление. Используются только врачами в условиях медицинских учреждений, поскольку при введении необходим мониторинг состояния ребенка.
Прогноз определяется причинами развития артериальной гипертензии у детей и стадией заболевания. Ранняя диагностика и адекватная терапия позволяют при нормализации давления отказаться от гипотензивных средств и в дальнейшем проводить только немедикаментозную терапию. В то же время, существуют нозологии, создающие условия для артериальной гипертензии у детей, резистентной к лечению. В данном случае повышение давления часто прогрессирует и приводит к органным нарушениям в виде ангиопатии сетчатки, снижения интеллектуальных способностей, перемежающейся хромоты, сердечной недостаточности и т. д. Профилактика заключается в своевременной диагностике и устранении предрасполагающих факторов.
Источник
Артеріальна гіпертензія у дітей – стійке підвищення артеріального тиску вище 95 перцентиля по центильного таблиці для певного віку, статі та зростання. Виявляється головним болем, запамороченням, зниженням гостроти зору, синкопальними станами. Супроводжується симптомами захворювання, що стало причиною підвищення тиску: патологій серця і нирок, ендокринних порушень, ожиріння і т. Д. Діагностика починається з фіксації факту неодноразового підвищення артеріального тиску. Далі проводиться комплекс лабораторних та інструментальних досліджень. Показана етіотропна терапія, раціональна дієта, профілактика стресів. Застосовуються гіпотензивні препарати.
Причини артеріальної гіпертензії у дітей
У розвитку захворювання передбачається участь трьох патофізіологічних механізмів: збільшення об’єму циркулюючої крові, збільшення серцевого викиду і підвищення загального периферичного опору.
- Перший механізм зустрічається при підвищеній активності симпатичної нервової системи.
- Другий механізм характерний для станів після інфузійної терапії, спостерігається на тлі ниркової недостатності і надлишку минералкортикоидов.
- Третє патогенетичне ланка в розвитку артеріальної гіпертензії у дітей виявляється при підвищеній чутливості тканин до катехоламінів або при збільшенні їх концентрації в крові (наприклад, при феохромоцитомі), а також зустрічається при пухлинах нирок.
Артеріальна гіпертензія у дітей частіше розвивається при наявності певних чинників. До них відноситься обтяжена спадковість по гіпертензії, цукрового діабету, ожиріння, а також з будь-яких перерахованих вище станів, які беруть участь в патогенезі підвищення артеріального тиску. Крім того, захворювання часто діагностується у дітей з високим рівнем тривожності і після гострої або хронічної стресової ситуації. Багато захворювань нервової системи і нирок можуть провокувати артеріальну гіпертензію у дітей, наприклад, енцефаліти і менінгіти, черепно-мозкові травми, гострий гломерулонефрит і т. Д.
Артеріальний тиск у дітей
Порушення електролітного і гормонального обміну будь-якої етіології також збільшує ризик розвитку артеріальної гіпертензії у дітей. Підвищення тиску нерідко відзначається при спадкових синдромах, пороках розвитку серця, судин і органів дихальної системи. Деякі нозології вважаються особливо небезпечними в зв’язку з тим, що провоковане ними підвищення артеріального тиску часто є резистентним до терапії. Зокрема, це відноситься до паренхіматозним захворювань нирок, ендокринних порушень, викликаним катехоламинами, мінералокортикоїдами і глюкокортикоїдами. Ожиріння також відноситься до факторів, що обтяжує перебіг артеріальної гіпертензії у дітей.
Класифікація
Єдиної класифікації ступенів підвищення артеріального тиску у дітей не існує. Найчастіше вітчизняні педіатри спираються на класифікацію Е.Надеждіной, відповідно до якої виділяють три стадії артеріальної гіпертензії у дітей. Стадія I є оборотною і ділиться на дві фази: IA – підвищення тиску в момент емоційного напруження, IБ – періодичне підвищення тиску, купірує самостійно.
Перша стадія вважається предгіпертоніческая станом. Стадія II А супроводжується постійним, але нестійким підвищенням тиску, на стадії ІІБ відзначається стійке підвищення тиску. Стадія III у дітей діагностується рідко, характеризується приєднанням органних ушкоджень (судин головного мозку, очей, кінцівок та ін.).
Симптоми у дітей
На початкових стадіях артеріальна гіпертензія у дітей проявляється підвищеною стомлюваністю, головним болем, запамороченням. Діти молодшого віку не в змозі пред’являти скарги, тому важливо звертати увагу на задишку, особливо при годуванні, недостатній приріст ваги, відставання в розвитку. У міру прогресування захворювання можливе погіршення зору, особливо в періоди підвищеного тиску, втрати свідомості за типом синкопе. Також в більшості випадків присутні симптоми захворювання, що послужило причиною розвитку артеріальної гіпертензії у дітей. Якщо мова йде про спадкові патології, часто є типові фенотипічні ознаки.
Набряки свідчать про порушення з боку серцево-судинної системи або нирок. При розладах гормонального обміну може спостерігатися вирилизация, ознаки гіпогонадизму. Для синдрому Кушинга характерно місяцеподібне обличчя, смуги розтягнення (стрії). Підвищена пітливість і візуальне збільшення щитовидної залози дозволяють запідозрити тиреотоксикоз. Відставання в фізичному розвитку може говорити на користь вроджених вад серця і судин. Набагато рідше артеріальна гіпертензія у дітей проявляється тільки підвищенням тиску і не супроводжується іншою симптоматикою.
Діагностика
Запідозрити захворювання можна при вимірюванні артеріального тиску за допомогою манжети. Тиск вважається підвищеним, коли знаходиться вище 95 перцентиля за шкалою для певного віку і статі. Лише один раз фіксована гіпертензія є показанням до двох повторних вимірах з інтервалом 2 хвилини. Також проводяться вимірювання на іншій руці і ногах в положенні стоячи і лежачи.
Діагностика при артеріальній гіпертензії у дитини
Цей захід дозволяє уникнути гіпердіагностики, оскільки у дітей часто зустрічається так званий «синдром білого халата». Фізикальне обстеження дає можливість виявити надлишкову вагу і ознаки різних захворювань.
- Величезну роль в діагностиці артеріальної гіпертензії у дітей відіграє ретельний збір анамнезу.
- Можуть виявлятися випадки артеріальної гіпертензії у інших членів сім’ї, а також наявність хронічних захворювань у дитини (особливо хвороб серця, нирок та ендокринних порушень).
- Алергія можуть підтвердити прийом гормональних препаратів, рідше – наркотичних засобів, також сприяють підвищенню тиску.
- Для точної фіксації гіпертензії показаний добовий моніторинг артеріального тиску.
- Це дозволяє виключити фактор підвищеної ситуаційної тривожності і визначити частоту підвищення тиску.
Наступний блок діагностики артеріальної гіпертензії у дітей – комплексне лабораторне обстеження. Стан нирок оцінюється за загальним аналізом сечі, УЗД і Допплерографічеськоє дослідження. Також визначається рівень електролітів в сечі і крові. Досліджується гормональний профіль: гормони щитовидної залози, нирок, наднирників, статеві гормони. Дослідження серцево-судинної системи передбачає проведення ЕКГ, ЕхоКГ та рентгенографії. КТ і МРТ дітям призначаються при підозрі на пухлинні утворення. Тест на толерантність до глюкози виключає ризик розвитку цукрового діабету та інсулінорезистентності. Обов’язковою є обстеження очного дна, судин кінцівок.
Лікування артеріальної гіпертензії у дітей
Лікування здійснюється після виключення всіх можливих причин підвищення тиску. У дітей, на відміну від дорослих, рідко діагностується гіпертонічна хвороба, оскільки майже завжди вдається виявити причину гіпертензії. Тому важливим моментом є проведення етіотропної терапії. При пухлинах, кістах і інших подібних утвореннях показано хірургічне видалення. Операція часто потрібно при стенозі ниркових артерій. В цілому терапія артеріальної гіпертензії у дітей починається з немедикаментозних методів, що включають раціональну дієту (або спрямовану на зниження ваги), відмова від шкідливих звичок, фізичну активність і психологічне консультування при необхідності.
Медикаментозна терапія артеріальної гіпертензії у дітей має певні вікові особливості. З метою зниження артеріального тиску дозволені діуретики, β-адреноблокатори, інгібітори АПФ, блокатори кальцієвих канальців і антагоністи рецепторів ангіотензину II. Найчастіше лікування артеріальної гіпертензії у дітей починається з призначення тіазидних і тіазидоподібних діуретиків.
Це також дозволяє в деякій мірі компенсувати недостатню функцію нирок. Інгібітори АПФ використовуються в лікуванні дітей молодшого віку, оскільки володіють високою ефективністю в поєднанні з безпекою. β-адреноблокатори більш актуальні при підвищеному серцевому викиді, але застосовуються з обережністю з огляду на побічних ефектів (нудота, блювота, бронхоспазм і ін.).
Окремий блок терапії артеріальної гіпертензії у дітей – лікування гіпертонічної кризи. Гіпертонічний криз є стійке і значне підвищення артеріального тиску. Препарати планової терапії не використовуються, оскільки мають накопичувальним ефектом, крім того, їх дія, як правило, відстрочено в часі. Артеріальний тиск нормалізується за допомогою α-блокаторів та периферичних вазодилататорів. Препарати цих груп швидко знижують тиск. Використовуються тільки лікарями в умовах медичних установ, оскільки при введенні необхідний моніторинг стану дитини.
Читати по темі: Артеріальна гіпертензія
Источник