Символика больных синдромом дауна википедия
Ýòî óæå äåñÿòûé, íàâåðíîå, ïîñò íà ýòó òåìó.
Äà, áåçóñëîâíî óêðàèíöû äè÷àéøå ïîçîðÿò ýòî ñî÷åòàíèå öâåòîâ è áåçóñëîâíî ëþäÿì ñ ñèíäðîìîì äîëæíî áûòü îáèäíî çà òî, ÷òî èõ, äîáðûõ è îòêðûòûõ ëþäåé, ìîãóò ñðàâíèòü ñ òåìè, êòî âûñòóïàåò ïîä ôëàãàìè ýòèõ öâåòîâ. Äàâàéòå íå áóäåì èõ îáèæàòü è ïðîâîäèòü ýòè íåñïðàâåäëèâûå ïàðàëëåëè.
Íå ýêñïåðèìåíòèðóé áîëüøå ñî ñêðåùèâàíèåì æèâîòíûõ)
À âîò åùå çàáàâíîå ñõîäñòâî. Êñòàòè ãóëÿåò ïî ñåòè óæå ìíîãî ëåò.
Áëÿòü ãåðá Óêðàèíû ïðîèçîøåë îò çíàêà ðóññêèõ êíÿçåé âî âðåìåíà Êèåâñêîé Ðóñè.
 êèåâñêèõ ëåòîïèñÿõ êíÿçÿ óïîðíî èìåíîâàëè íà òþðêñêèé ëàä êàãàíîì. Ó ìíîãèõ òþðêñêèõ ðîäîâ, âêëþ÷àÿ ×èíãèñõàíà, ðîäîâîé òàìãîé ñëóæèë òðåçóáåö ñ íàïðàâëåííûì ââåðõ îñòðè¸ì. Íå ñëó÷àéíî ïîõîæèé íà õîõëîãåðá çíàê óñòàíîâëåí íà ñòåëå â ìåñòå ðîæäåíèÿ ×èíãèñõàíà. (ñ)
Äî íîÿáðÿ 2013 ãîäà òàê è áûëî.
Ðóñíå âîîáùå íà âñå ïîõóé, ïîíèìàåøü?
Âñå âîêðóã ôàøèñòû, à ñàìè õóåñîñÿò ãåðá äðóãîé ñòðàíû.
Ðàç ïðîâîäÿò òàêèå ïàðàëëåëè, çíà÷èò òîëüêî ÏÌÕ è ïóòèí â ãîëîâå.
Ñèíäðîì Äàóíà, à íå «äàóíîâ», ïî ôàìèëèè ÷åëîâåêà, ñèíäðîì ýòîò îïèñàâøåãî. Äæîí Ëýíãäîí Õýéäîí Äàóí.
Äàæå òî, ÷òî ÷åëîâåê íà êàðòèíêå áåç ãîëîâû?
íå çíàþ ïî÷åìó òåáÿ ìèíóñóþò, íî ýòî âèí
Êîììåíòàðèé óäàëåí. Ïðè÷èíà: äàííûé àêêàóíò áûë óäàë¸í
Ýýýõõ! À ó íàñ â Ñèáèðè ëåñ âàëèòü íåêîìó….
ðàç óæå 20 çà ñåãîäíÿ áûëî
êîíå÷íî æå ïðîñòûå ëþäè ñàìè ñåáå âûáðàëè ôëàã â æåëòî-ñèíåì öâåòå. èìåííî òàê è áûëî
À ìíå Ìèíüîíû âñïîìíèëèñü..
íåò íå ïðîòèâ, ìû ïðîòèâ òåõ êòî ïîä íèõ êîñèò.
Ìåæäó ïðî÷èì, êîãäà ïðîèçîøëà òðàãåäèÿ â Þæíîé Êîðåå ( ïàðîì çàòîíóë, ïîãèáëî î÷åíü ìíîãî øêîëüíèêîâ), èñïîëüçîâàëñÿ ýòîò æå ñèìâîë , ïðàâäà îí áûë ïîëíîñòüþ æåëòûì. Òàê ÷òî íå íàäî èñêàòü ëèøíèé ïîâîä, ÷òîáû îáîñðàòü óêðàèíöåâ. Ïèøåò âàòíèê..
Ëèøü áû ê ÷åìó ïðèåáàòüñÿ, ëèøü áû íàéòè ÷åì óíèçèòü.
ß âîò ïîðàæàþñü. Ïîÿâëÿþòñÿ ïîñòû òèïà «Âîò, ìû, ðóññêèå, òàêèå áëàãîðîäíûå, âåäåì ñåáÿ õîðîøî, íèêîãî íå îñêîðáëÿåì, íå óïîäîáëÿåìñÿ ýòèì ìàéäàíóòûì ñêàêóíàì!»
È â òî æå âðåìÿ â ãîðÿ÷åå âûõîäÿò ïîñòû â êîòîðûõ ïðåñïîêîéíî óíèæàåòñÿ äðóãàÿ íàöèÿ ïî ëþáîìó íàäóìàííîìó ïîâîäó.
áëÿòü äà òóò ëþáîé äåáèë ñ ãëàçàìè ïîéìåò ÷òî ýòî ôîòîøîï! Íàõóé ýòîò âáðîñ ñþäà áëÿòü? Òû ñîâñåì åáàíóëñÿ ÷òî òàêóþ õóéíþ ñêèäóåøü?
1) À êòî ñêàçàë, ÷òî ÿ è ýòî íå ñ÷èòàþ óáîæåñòâîì?
2) Îòëè÷íàÿ ëîãèêà. Óêðàèíöû ïîñòóïàþò íåàäåêâàòíî? ÎÒÂÅÒÈÌ ÈÌ ÒÅÌ ÆÅ, ÏÓÑÒÜ ÇÍÀÞÒ, ×ÒÎ ÌÛ ÒÓÒ ÒÎÆÅ ÍÅÀÄÅÊÂÀÒÛ
3) ×òî-òî ìíå êàæåòñÿ, ÷òî íîìåðà — íàãëûé ôîòîøîï.
Íî âåäü ýòî íå íàäóìàííûé ïîâîä è óêðàèíñêàÿ ñèìâîëèêà äåéñòâèòåëüíî îêàçàëàñü òî÷íî òàêîé æå êàê è ó óìñòâåííî íåïîëíîöåííûõ ëþäåé.
À åùå ýòî Óêðàèíñêèé òðèçóá íàïîìèíàåò.
ß íå ñïîðþ, ÷òî ýòî ïðàâäà. Íî ìíå íå íðàâèòñÿ òî, ÷òî ëþäè ïðîñòî èùóò ê ÷åìó áû òàêîìó ïðèöåïèòüñÿ è ÷òî áû òàêîãî íàéòè. Òèïà «×òî òàì ó Íåïàëà íà ôëàãå? Äà ýòî æ åëêà! Õàõàõà, ìû òàêèõ òûñÿ÷è êàæäûé Íîâûé ãîä ñðóáàåì, õàõàõà, Ðîññèÿ ñèëà Íåïàë ìîãèëà!». Ýòî äåòñêèé ñàä, åé áîãó.
Источник
В мире так устроена жизнь, что иногда дети рождаются с серьезными отклонениями в здоровье. Часто такие патологии можно исправить с помощью медицинских манипуляций, препаратов и реабилитации. Но иногда заболевание возникает на генетическом уровне, и кардинально исправить ситуацию невозможно.
Символ синдрома Дауна все чаще появляется в семьях из разных стран. Эта болезнь кардинально меняет жизнь многих родителей, которые так долго ждали появления своего наследника. Но этот диагноз все меньше воспринимается людьми как болезнь и, по статистике, отказываются все меньше родителей от детей, рожденных с синдромом.
Рождение маленького чуда
Ожидание появления ребенка в семье всегда несет много надежд, радости на счастливое будущее семьи. Но иногда так случается, что малыш появляется с серьезной патологией. В этот момент у родителей рушатся все мечты и они оказываются в ступоре.
Некоторые принимают неправильное решение и отказываются от малыша, а другие готовы бороться за счастливую жизнь своего ребенка. Скорее всего, будущее такого особенного ребенка с патологиями в развитии напрямую зависит от силы духа и любви его родителей.
Что такое синдром Дауна
Последние несколько десятилетий совершен огромный прорыв в генетике как науке. Ученым удалось ответить на многие вопросы относительно развития редких заболеваний, которые не поддаются лечению.
Синдром Дауна — это хромосомная аномалия. В каждой клетке человека содержится 23 пары хромосом. Во время оплодотворения яйцеклетки сперматозоидом к ребенку переходит половина их от матери, а половина от отца.
Иногда во время этого процесса в генотип ребенку добавляется еще одна лишняя хромосома — она не отделяется от пары. На этот сбой во время зарождения эмбриона повлиять никак нельзя. В результате у малыша в клетках образуется 47 хромосом.
Учеными доказано, что такой сбой происходит в 21-й паре хромосом и такая аномалия практически всегда происходит при разделении материнских пар.
У кого рождаются солнечные детки чаще
Генетики провели множество исследований и выяснили, что образ жизни родителей и их достаток никак не влияют на образование такой аномалии. Всем известно, что дети с синдромом Дауна рождались у знаменитых и богатых людей. Эта случайная генетическая «поломка» в процессе оплодотворения, и случиться она может у абсолютно любой пары.
Ученые установили лишь одну взаимосвязь — чаще дети с синдромом появляются у матерей, которые рожают в возрасте после 35-40 лет. Но в последние годы очень часто у молодых пар появляются на свет «солнечные» дети, и до конца определить причину такой аномалии не удается.
Как определить аномалию
Определить наличие синдрома Дауна у плода можно с первых недель беременности. Современные технологии позволяют это сделать по обычному анализу крови, который берется из вены будущей мамы.
Если результат вызывает сомнения, то возможно проведение амниоцентоза — исследование околоплодных вод. Этот анализ по информативности более точный, но несет риск выкидыша и других осложнений.
Симптомы
Дети, рожденные с синдромом Дауна, имеют ряд характерных внешних особенностей:
- уплощенное лицо и переносица;
- плоский затылок;
- короткая шея и складка на ней;
- монголоидный разрез глаз;
- полуоткрытый рот с часто высунутым большим языком;
- короткие конечности;
- аркообразное небо;
- бороздчатый язык.
Позже явно начинает проявляться умственная отсталость. У детей с синдромом она выражена в разной степени. Часто наблюдается недоразвитие речи. Малыши, которые имеют эту хромосомную аномалию, в возрасте до 5 лет тяжело переносят детские инфекционные заболевания.
Также доказано, что у таких ребят процент возможного появления лейкоза в несколько раз выше, чем у других ребят.
Международный символ Дауна
По всему миру в странах функционируют всевозможные организации, которые защищают людей с этим синдромом. Многие из них объединяются и несут в массы информацию о том, что эта аномалия не делает из ее носителей инвалидов. Люди с синдромом живут полноценной жизнью и имеют часто таланты в той или иной сфере.
Официально принятым символом даунов стала желто-голубая лента. Такое соотношение цветов неслучайно. Детей с синдромом часто называют солнечными, поэтому присутствие желтого цвета вполне объяснимо.
Часто на международные конференции и встречи представители организаций надевают символы больных синдромом Дауна для того, чтобы привлечь общественность к проблемам этих людей. В европейских странах и США уже много лет этот порок не считается противопоказанием к учебе ребят в обычных школах и детских садах.
К сожалению, у нас такое отношение к детям с хромосомной аномалией только зарождается. Сейчас все чаще таких малышей стали принимать в общие классы и группы в садах.
Зачем нужны организации по защите прав больных синдромом Дауна
В современном обществе все чаще стали озвучиваться мысли, что люди с инвалидностью должны жить полноценной жизнью в обществе. Им нужно создавать все условия для того, чтобы они максимально комфортно чувствовали себя среди других людей.
Члены организаций организуют акции, которые помогают обществу ближе познакомиться с больными с синдромом и понять, что они в своем роде уникальны. Часто общение с такими людьми способно научить окружающих быть добрее и толерантнее.
Символ Даунов несет в себе доброту и любовь к окружающим. Именно так относятся к миру люди с такой аномалией хромосом. Они во всем находят положительные стороны и радуются любой мелочи — это может быть пролетевшая мимо божья коровка или первый распустившейся цветок.
Часто такие организации заботятся об открытии реабилитационных центров для детей с синдромом. Там ребят учат самостоятельно себя обслуживать и общаться с другими людьми. Также логопеды и дефектологи развивают речь и мелкую моторику детям.
Оправдана ли спекуляция на символе больных Дауна
Недавно в прессе появилось обсуждение фотографии, на которой Папа Римский общается с детьми, у которых прикреплена желто-голубая лента к одежде. Некторые украинские журналисты не разобрались в теме и обозначили символ даунов как национальный флаг своей страны.
По этому поводу появилось много статей, в которых обсуждалась эта тема. В интернете активно стали появляться комментарии по этому поводу, иногда довольно обидные по отношению к людям с этим заболеванием.
По мнению многих специалистов-политологов, такая ошибка украинских журналистов. конечно же, указывает на их непрофессионализм, но спекулировать на физических и умственных недостатках людей с синдромом не стоит.
Современное общество должно быть толерантным и относиться ко всем с уважением. Нельзя самоутверждаться за счет заболеваний других людей. По этому поводу международная организация по защите прав инвалидов высказала свое мнение и попросила СМИ не увеличивать свои рейтинги таким образом.
Знаменитости с синдромом
Этот диагноз не помешал многим людям реализовать себя и построить успешную карьеру. Например, Карен Гаффни в свои 34 года руководит организацией, которая помогает детям с синдромом адаптироваться в обществе. А также, несмотря на парализованную ногу, смогла переплыть Ла-Манш, чем привлекла внимание окружающих к проблемам людей с особыми потребностями.
Пабло Пинеда получил несколько высших образований и занимается преподавательской деятельностью. Он снялся в главной роли фильма «Я тоже» и получил за нее несколько международных наград.
Тим Харрис руководит большим рестораном. В заведении подаются разнообразные блюда на любой вкус. А изюминкой заведения считаются дружеские объятия с хозяином ресторана.
Мария Нефедова живет и работает в Москве. Она считается единственным человеком в России с синдромом, который официально трудоустроен. Женщина в одном из фондов проводит занятия с детьми, а в свободное время участвует в театральных постановках.
Шотландка Паула Саж, несмотря на свой диагноз, успела достичь хороших результатов в спорте, модельном бизнесе, на актерском поприще и даже выучилась на адвоката. Она живет полноценной и интересной жизнью и доказывает всем людям с какими-либо особенностями, что инвалидность — это не приговор, и каждый человек способен найти свое «место под солнцем». Она с гордостью носит символ болезни Дауна.
21 марта каждого года во всем мире отмечается день человека с синдромом Дауна. Эта дата неслучайно выбрана. Дело в том, что аномалия развития связана с 21-й хромосомой, которая появляется у ребенка в трех копиях.
В этот день многие жители разных городов прикрепляют к одежде символы Даунов (фото приведены в статье), тем самым показывая солидарность с ними. Они дают понять, что в мире все равны и заслуживают счастья.
Источник
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Синдро́м Да́уна (трисомія за 21 хромосомою) — генетична аномалія, яку спричинює присутність додаткової хромосоми у 21 парі.
Синдром Дауна є хромосомною аномалією, якій притаманна додаткова хромосома 21 — цілковита (трисомія 21) або часткова (внаслідок транслокації).
Такі діти мають 47 хромосом у каріотипі замість звичних 46. Їм притаманна характерна зовнішність, підвищена можливість появи певного спектра захворювань (наприклад вроджених вад серцево-судинної системи, набутих вад сенсорної системи, тощо), певна розумова відсталість, яка спричинює повільніший розумовий розвиток на фоні здорових особин та гіршу соціальну адаптацію.
Через неможливість повної санації проблем цієї аномалії медицина ставить на меті не постійне лікування, а забезпечення нормального соціального статусу для людей, що мають синдром Дауна.
Ознаки[ред. | ред. код]
Особи з синдромом Дауна можуть мати деякі або всі з таких ознак: косі розрізи очей, з епікантусними складками (внутрішній кут ока), гіпотонію м’язів, пласке перенісся, випнутий язик як наслідок малого розміру ротової порожнини, коротку шию, білі плями на рогівці (так звані плями Брашфілда), надмірну гнучкість суглобів, включно з атланто-аксіальним, вроджені вади серця, надмірний проміжок між першим і другим пальцем стопи, поодиноку згинальну складку мізинця і підвищену кількість дематогліфів з ліктьової сторони долоні. Більшість людей із синдром Дауна мають розумове відставання (IQ: 35-70), особи з мозаїчним синдромом Дауна мають дещо вищі розумові здатності — на 30-40 пунктів вище.
Історичні відомості[ред. | ред. код]
Англійський лікар Джон Ленгдон Даун у 1862 році першим описав та схарактеризував синдром, який згодом був названий його ім’ям, як форму психічного розладу. Широко відомим поняття стало після опублікування ним доповіді на цю тему у 1866 році. Через наявність епікантусних складок Даун використовував термін монголоїди (синдром же називали «монголізми»). Подання про синдром Дауна було дуже прив’язане до расизму аж до 1970-х років.
Мете Ріволла з Університету Бордо виявила в некрополі біля церкви в Шалон-сюр-Сон останки дитини з характерними для синдрому Дауна аномаліями, що жила на межі V і VI століть нашої ери. Цей скелет є найдавнішим із відомих науці зі слідами синдрому Дауна. Вона зазначила, що характер поховання жодним чином не відрізнявся від інших, а значить людей з синдромом, швидше за все, не піддавали соціальній стигматизації. Джон Старбака з Університету Індіани вивчаючи статуетку тольтеків, припустив, що вона зображує людину з синдромом Дауна.[1]
У ХХ столітті синдром Дауна став достатньо поширеним. Хворих спостерігали лікарі, але лише малу частину клінічних ознак можна було якось скомпенсувати. Більшість хворих вмирали немовлятами або дітьми. З виникненням євгенічного руху в 33 з 48 американських штатів і в ряді інших країн почали програми з примусової стерилізації осіб з синдромом Дауна та порівнянними ступенями інвалідності. Це також входило в програму умертвіння Т-4 у нацистській Німеччині. Судові проблеми, наукові досягнення та протести з боку суспільства призвели до скасувань таких програм протягом десятиліття після закінчення Другої Світової Війни.
До середини XX століття причини синдрому Дауна залишалися невідомими, проте був відомий взаємозв’язок між імовірністю народження дитини з синдромом Дауна та віком матері, також було відомо те, що до синдрому були схильні всі раси. Існувала теорія про те, що синдром зумовлювали поєднання генетичних та спадкових факторів. Інші теорії дотримувалися думки, що його спричинювали травми під час пологів.
З відкриттям у 1950-х роках технологій, що дозволяють вивчати каріотип, стало можливо визначити аномалії хромосом, їхню кількість і форму. У 1959 році Жером Лежен виявив, що синдром Дауна виникає через трисомію 21-ї хромосоми.
У 1961 році вісімнадцять генетиків написали редактору «The Lancet», що Монгольський ідіотизм «вводить конотації в оману» і що це «незграбний термін», який слід змінити. «The Lancet» підтримав назву «синдром Дауна». Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) у 1965 році офіційно прибрала назву «монголізм» після звернення монгольських делегатів. Однак навіть 40 років по тому назва «монголізм» з’являється в провідних медичних посібниках, наприклад, у «Повсюдних та систематичних патологіях» 4-го видання (2004 рік) під редакцією професора сера Джеймса Андервуда. Захисники прав хворих та батьки хворих вітали ліквідацію монголоїдного ярлика, повішеного на їхніх дітей. Перша група в США, Монголоїдна Рада Розвитку, змінила свою назву на «Національна асоціація синдрому Дауна» в 1972 році.
У 1975 році Національний інститут охорони здоров’я США провів конференцію зі стандартизації номенклатури. Вони рекомендували ліквідацію присвійної форми:
Потрібно припинити використання присвійної форми щодо епоніма, оскільки першовідкривач не страждав від цього розладу.
Попри це, назву «синдром Дауна» і досі використовують у всіх країнах.
Статистика[ред. | ред. код]
За статистикою ВООЗ, у світі з синдромом Дауна народжується кожне 700-е немовля. Це співвідношення однакове в різних країнах, кліматичних зонах і соціальних прошарках. Генетичний збій відбувається незалежно від способу життя батьків, їхнього здоров’я, звичок і освіти.
Відомо, що ризик народження дитини з синдромом Дауна залежить від віку матері. Для жінок у віці до 25 років імовірність народження хворої дитини дорівнює 1/1400, до 30 — 1/1000, в 35 років ризик зростає до 1/350, в 42 роки — до 1/60, а в 49 років — до 1/12. Проте, оскільки молоді жінки в цілому народжують значно більше дітей, більшість (80 %) всіх дітей з синдромом Дауна насправді народили саме молоді жінки у віці до 30 років.
Дослідження, яке провели вчені Університету міста Майсор (Індія), дозволило виявити чотири чинники, що впливають на ймовірність синдрому Дауна у дитини. Це вік матері, вік батька, близько-споріднені шлюби, а також, як не дивно, вік бабусі по материнській лінії. Причому останній з чотирьох чинників виявився найзначущим. Чим старшою була бабуся, коли народжувала дочку, тим вища ймовірність народження онука або онуки з синдромом Дауна. Ця ймовірність зростає на 30 % з кожним роком, «втраченим» майбутньою бабусею.
Для дослідження, яке опубліковане он-лайн у Британському Медичному журналі (англ. British Medical Journal), фахівці аналізували дані національного реєстру, який містив інформацію про 26 тисяч виявлених випадків синдрому Дауна в Англії та Уельсі, який діагностували як в допологовій, так в післяпологовій стадіях розвитку дитини. Вчені виявили, що число дітей з таким діагнозом зросло на три чверті з 1989 року, але кількість народжених дітей зменшилася. Наочно це має такий вигляд: у 1989—1990 роках — 1075 діагностованих випадків, у 2007—2008 — 1843 діагностованих випадки, кількість народжених скоротилося на 1 %: з 752 до 743.
Щодня, в середньому три жінки в Англії роблять аборт через виявлення у їхніх ненароджених дітей синдрому Дауна. В середньому 9 з 10 жінок вирішують перервати вагітність після того, як дізнаються, що їхня дитина хвора. Дослідження показують, що близько 1100 дітей в Англії та Уельсі щорічно не народжуються через виявлений синдром Дауна. Ця цифра значно зросла за останні два десятиліття (у 1989 році вона становила 30 немовлят). Якби жінки не проходили процедуру специфічного для цього синдрому скринінгу, то кількість народжених дітей з синдромом Дауна збільшилася б удвічі та склала б зараз в Англії та Уельсі 1422 осіб.
50 відсотків немовлят мають вроджені аномалії серця, шлунку і кишківника. Раніше вони жили до 40 років, тому що ці захворювання не лікували. Зараз тривалість життя становить 60-65 років.
Такі діти — візуали, 80 відсотків інформації сприймають очима. Більшість пізно починають говорити, тому показують усе руками. Буває, що до 6 років не вимовляють жодного слова. А деякі вже у 2 роки вправно розмовляють.
Вони легко закохуються й ніколи не зраджують, часто створюють сім’ї. Діти в таких родинах не народжуються, майже всі чоловіки із синдромом Дауна безплідні. У жінок вагітність закінчується викиднем або передчасними пологами.
У США такі люди працюють офіціантами в кафе, ремонтують взуття. Їм вигідно доручати роботу, що потребує педантичного підходу — розкладати літературу в бібліотеці, розносити пошту. В Україні знайти роботу таким людям важко.
Адаптація дітей з синдромом[ред. | ред. код]
Спеціалізований центр раннього розвитку для дітей з синдромом Дауна відкрився в Києві 2 листопада 2010 року. У ньому діти від нуля до десяти років разом зі своїми батьками можуть записатись на консультацію до спеціаліста, індивідуальне або на групове заняття раз на тиждень, щоб підготуватися до школи.
Впровадження інклюзивного навчання дало успіх: вперше громадянин України із синдромом Дауна здобув вищу освіту, лучанин Богдан Кравчук закінчив навчання у Волинському університеті та отримав ступінь бакалавра.[2]
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Діти із синдромом Дауна пізно починають говорити
- Новий спеціалізований центр допоможе дітям з синдромом Дауна інтегруватися в суспільство[недоступне посилання з липень 2019]
- Синдром Дауна можна коректувати
- Нацiональне суспiльство хворих людей з синдромом Дауна (англ.)
Источник