Реабілітація дітей з синдромом дауна

Основной целью воспитания и обучения детей с синдромом Дауна является их семейно-социальная адаптация. Чем раньше родители начнут развивать своего больного ребенка, тем успешнее он будет добиваться успехов. Родители таких детей должны помнить, что ответственность за степень интеграции ребенка полностью лежит на их плечах, поэтому они не должны отказываться ни от какой помощи и использовать все имеющиеся методики.

Реабилитация детей с синдромом Дауна – это длинный путь, который нужно пройти очень мелкими шагами, поэтому придется запастись терпением и найти эффективные методики, позволяющие задействовать все существующие каналы восприятия:

· наглядность;

· осязание;

· слух;

· кинестетические ощущения.

Особенности методик диктуют определенные требования. Занятия должны обязательно вызывать интерес у ребенка, а результаты – постоянно поощряться. Поощряются групповые занятия для улучшения социальной приспособленности ребенка и его подготовки. Также приветствуется нахождение ребенка в детских коллективах (например, в детских садах), так как доказано, что находясь в коллективе, дети с синдромом Дауна быстрее и лучше приспосабливаются. Дети с синдромом Дауна могут проходить обучение в специализированных школах, но возможно также и посещение обычных школ, что так же способствует улучшению социальной подготовки ребенка.

Приветствуются занятия с психологами и логопедами в специальных реабилитационных центрах. При правильно организованном уходе и специальном обучении дети с синдромом Дауна осваивают те же навыки, что и здоровые дети, только несколько позже.

Еще одна проблема, с которой могут столкнуться родители ребенка с синдромом Дауна это необходимость поставить в известность близких родственников и друзей. Очень часто это ставит окружающих в неловкое положение и стать причиной натянутости в отношениях. Выходом из этой ситуации является откровенный разговор, который помогает преодолеть все страхи и неуверенность и осознавать, что детям с синдромом Дауна также необходимы родительская забота и любовь.

Правильно организованный уход за детьми с синдромом Дауна, ранняя поддержка и психологическая помощь позволяют вырастить вполне адекватного ребенка, а родителям дает возможность вести обычный образ жизни и наслаждаться общением с крохой.

Большинство детей с синдромом Дауна имеет отклонения в умственном развитии, которые варьируются от легких до умеренных. Раннее вмешательство в эту проблему идет только на пользу детям с синдромом Дауна. Многие из них учатся читать, писать и участвуют в нормальной деятельности.

Когда ребенок с синдромом Дауна здоров, он нуждается в развивающих, общеукрепляющих и обучающих программах, коррекционных занятиях со специалистами логопедами-дефектологами. Ранние и последовательные усилия по закреплению моторных навыков и общему развитию ребенка приводят к хорошим результатам: ребенок не только обслуживает себя самостоятельно, но и способен посещать специализированную или даже обычную школу.

Так же как метод психофизиологической и социальной коррекции является анималотерапия, которая включает практически все методы медицинской реабилитации.

Множество современных и уже опробованных методик дают прекрасные результаты. Анималотерапия отличается формированием особо доверительного контакта больного ребенка и специально подготовленного животного. Игровая форма обучения фиксирует интерес ребенка, снижает его утомляемость. В тесном контакте с животным развиваются моторные навыки, тренируются слабые мышцы, расширяется кругозор и улучшается психоэмоциональное состояние ребенка с синдромом Дауна.

1) Дельфинотерапия.

В ряду особо перспективных обучающих программ с участием животных, стоит дельфинотерапия. Специально обученные дельфины погружают ребенка в мир чуткого тактильного контакта и ультразвукового общего воздействия. Игры и занятия с «улыбчивыми» дельфинами развивают мышечный корсет ребенка, его моторные и речевые навыки. Ультразвук из сонара дельфина благотворно воздействует на центральную нервную систему, укрепляет иммунитет, улучшает функцию внутренних органов и эндокринных желез.

Занятия с дельфинами обучают больного ребенка самостоятельности и независимости от посторонней помощи. Ребенок запоминает позитивные модели поведения в незнакомой обстановке и в дальнейшем легче адаптируется в социуме.

2) Иппотерапия — от др.-греч. ἵππος «лошадь» метод реабилитации, посредством лечебной верховой езды.

Использование метода иппотерапии в реабилитации детей с различными нарушениями в развитии, в данном случае детей с синдромом Дауна, уменьшает чувство тревоги, способствует достижению самостоятельности. Лошадь требует постоянного к себе внимания, и за счет этого возрастают способности ребенка адаптироваться к реальности.

Иппотерапия — является методом реабилитации, когда ребенок и не догадываться о том, что лечится, в результате чего снижается вероятность возникновения сопротивления. Кроме того, данный метод — безмедикаментозный, он не имеет побочных эффектов.

Однако важнейшим элементом иппотерапии, из-за которого ее эффективность в ряде случаев значительно выше других форм терапии — это сильная мотивация ребенка к занятиям, желание заниматься и общаться с лошадью.

Лошадь на занятиях иппотерапией является и посредником во взаимоотношениях иппотерапевта и всадника, и адресатом команды, и в свою очередь именно повиновение лошади показывает ребенку причинно-следственные связи (я командую — лошадь выполняет команду).

Дети с синдромом Дауна испытывают затруднения в понимании причинно-следственных отношений, их мышление конкретно, им крайне сложно перенести усвоенный опыт решения задачи в новые условия, они плохо понимают речь окружающих. Коррекционная верховая езда в какой-то мере компенсирует ситуацию, дает им возможность добиваться успехов, подружиться с доброй, отзывчивой на ласку лошадью, причем речевое общение для этой дружбы не нужно.

Что может обеспечить реабилитация детей с синдромом Дауна?

1. Развитие двигательной системы.

2. Навыки самообслуживания и поведения в быту.

3. Взаимодействие с окружающим миром.

4. Снижение барьеров инвалидности.

5. Развитие речи.

6. Сенсорные, эмоциональные и психологические особенности.

7. Навыки обучения и усвоения школьной программы.

8. Полноценное развитие личности.

Это самые основные и специфические методы реабилитации. Основные методы, такие как физиотерапия, может быть направлена на лечение и профилактику какого-либо заболевания которое требует лечения у пациентов с синдромом Дауна.

Показаниями для физиотерапии является:

· заболевания сердца и сосудов: стенокардия, гипертоническая болезнь, инфаркты, вегето-сосудистая дистония, облитерация сосудов ног, болезнь Рейно;

· болезни органов дыхания: бронхиальная астма, хронические бронхиты, пневмония, ОРВИ, грипп;

· ЛОР-заболевания: гайморит, хронический тонзиллит, ангина, ларингит;

· заболевания нервной системы: остеохондрозы, радикулиты, неврозы, последствия травм головы, детский церебральный паралич, инсульты, мигрени, головные боли;

· заболевания желудочно-кишечного тракта: язвенная болезнь желудка и 12-перстной кишки, гастриты, колиты;

· урологические заболевания и патологии почек: циститы, пиелонефрит;

· гинекологические заболевания: аднексит, эндометриоз, миомы, кисты, бесплодие, климакс, поликистоз;

· мужские половые болезни: простатит, аденома, импотенция, бесплодие;

· кожные заболевания: нейродермит, дерматит, экзема;

· заболевания опорно-двигательной системы: артрозы, артриты, межпозвоночные грыжи, сколиоз;

Читайте также:  Корм при урологический синдром у кошек

· стоматологические болезни: зубная боль, пародонтоз, воспалительные процессы;

· гормональные и эндокринные патологии: заболевания щитовидной железы, лишний вес, ожирение.

Это как примеры, для того что бы понимать, что именно мы будем восстанавливать.

К огромному счастью в наше время есть множество методов реабилитации, которые помогут вырастить ребенка с синдром Дауна, который при огромной работе может жить в обществе здоровых людей.

ИНВАЛИДНОСТЬ

Социальная поддержка детям с инвалидностью и их семьям:

1 Если родитель не работает, то он может получать компенсационные денежные выплаты по уходу за ребенком-инвалидом. Которая составляет 1200 руб.

2. 50% на оплату услуг ЖКХ.

3. Льготное обучение в дошкольных, школьных и определенных высших образовательных учреждениях.

4. Льготы на получение жилья (льготы на очередь).

5. Льготный проезд в общественном пассажирском транспорте.

6. Отдых и реабилитация в санатории на льготных основаниях, а также бесплатный проезд до санатория и обратно.

7. Бесплатное обеспечение лекарственными средствами по рецепту врача.

Кроме этого, в отдельных регионах власти могут устанавливать дополнительные льготы.

Особого внимания заслуживает тот факт, что один из родителей ребенка-инвалида может досрочно оформить пенсию, если он ухаживал за ребенком с инвалидностью до 8 лет и имеет страховой стаж: отцы — 20 лет (досрочный пенсионный возраст 55 лет, матери — 15 (досрочный пенсионный возраст 50 лет).

Этапы оформления инвалидности:

Существуют некоторые особенности оформления инвалидности детям с синдромом Дауна.

К примеру, инвалидность детям с синдромом Дауна дают только с года и временную – на 1 год. Из этого следует, что родителям приходится ежегодно проходить процедуру переосвидетельствования инвалидности своего ребёнка. По истечение 3-4 лет можно претендовать на получение категории «ребенок-инвалид».

1. Посещение участкового педиатра, обход медицинских специалистов (окулист, невролог, хирург и другие), сдача анализов и обследование (ЭКГ, ЭЭГ). Получить от лечащего врача эпикриз и специальную форму, которые необходимо подписать у главврача.

2. Записаться и затем пройти медико-социальную экспертизу (МСЭ). По итогам комиссии выдаётся справка о присвоенной инвалидности, специальный открепительный талон (его необходимо предъявить в местной поликлинике). Вторая (отрезная) часть справки об инвалидности предоставляется в территориальный орган Пенсионного фонда. Кроме того, ребенку определяется индивидуальная программа реабилитации (ИПР), о чем сказано в предыдущей главе.

Также в ИПР вписываются технические средства реабилитации.Среди технических средств реабилитации — лекарственные средства, ортопедическая обувь, корсеты, головодержатели, памперсы и другое.

3. Предоставить в ПФ следующие документы, необходимые для оформления пенсии:

· паспорта родителей;

· заявление;

· свидетельство о рождении ребенка;

· справка о составе семьи и месте регистрации;

· свидетельство о браке;

· трудовая книжка родителя;документ об образовании, если человек не работает – справку из Центра занятости населения;

· финансовый лицевой счет в банке;

· сберкнижку;

· справку МСЭ.

4. Эти же документы нужно предоставить в Управление социальной защиты для оформления льгот и пособий.

Пенсия назначается ребенку-инвалиду в сумме 12500 руб. 78 коп (в сумму входит ЕДВ – 2123, 92 руб.). По данным на 1 апреля 2014 г.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

Целенаправленная система социально-педагогических мероприятий, включение ребенка с синдромом Дауна в коррекционно-образовательный процесс с раннего возраста, повышает уровень развития, способствует социальной активности ребенка.

Современные исследования (см. приложение 3) показали наличие глубокой связи между психологической обстановкой в семье, уровнем взаимодействия между родителями и ребенком, эффективностью программ ранней помощи, дошкольной и школьной помощи.

На сегодняшний день известны случаи психолого-педагогической реабилитации отдельных детей с синдромом Дауна, когда в результате огромных усилий психологов и дефектологов они становились полноценными людьми, обучались в обычных школах и даже могли получить высшее образование. Это говорит о том, что работа с такими детьми — дело небезнадежное, но требующее специальных знаний и больших душевных, физических затрат.

Итак, не смотря на генетическую обусловленность заболевания и отсутствие эффективного лечения детей с синдромом Дауна, существует возможность их социальной адаптации.

Дети-дауны имеют не только слабые, но и сильные стороны, и, соответственно, нуждаются не столько в упрощенной, сколько в индивидуальной программе обучения. Малышам с синдромом Дауна сложнее обобщать, доказывать, рассуждать, осваивать новые навыки и концентрироваться, зато они, как правило, обладают хорошими способностями к визуальному обучению (например, им несложно выучить и использовать написанный текст).

При обучении и воспитании ребенка с синдромом Дауна педагогам и родителям необходимо опираться на его более сильные способности, что даст возможность преодолевать его более слабые качества.

Таким образом, находясь среди типично развитых сверстников, особый ребенок получает примеры нормального, соответствующего возрасту поведения. Посещая школу и детский сад по месту жительства, эти дети имеют возможность развивать взаимоотношения с детьми, живущими по соседству. Посещение обычной школы является ключевым шагом к интеграции в жизнь местного общества и общества в целом.

Благоприятное сочетание компенсаторных возможностей организма с правильно подобранными программами на каждом этапе обучения, эффективными формами её организации могут в значительной мере, а иногда и полностью нейтрализовать действие первичного дефекта на ход психофизического развития ребенка.

Будущее детей с синдромом Дауна сейчас обещает больше, чем когда-либо и многие родители уже справились с теми проблемами, которые стоят перед ними.

В результате анкетного опроса родителей (по данным ДОУ Родник см. приложение3), было выяснено, что большинство детей относительно самостоятельны в пределах их возраста, относительно хорошо рисуют, лепят из пластилина, вырезают ножницами из бумаги. Большинство родителей считают, что их дети достаточно ответственны, усвоили правила поведения в общественных местах и полностью готовы к школе.

Все дети с удовольствием посещают детский сад. Родители всех 15-ти детей ответили, что считают их достаточно способными. Все родители проявляют заинтересованность в развитии своих детей и отмечают большую помощь педагогов и психологов в ДОУ в воспитании и обучении их детей. Таким образом, успешность социально-психологической адаптации детей с синдромом Дауна в семье зависят от благоприятных социальных условий и детско-родительских отношений.

К конечном итоге, мы выполнили поставленные задачи:

1. Проанализировали и изучили множество источников по теме данной курсовой

2. Раскрыли понятие о синдроме Дауна, указали виды и особенности данной патологии.

3. Рассмотрели методы реабилитации для детей с с. Дауна

4. Изучили особенности социально-психологической реабилитации

5. Изучили возможность инвалидизации и помощь государства

7. Рассмотрели роль фельдшера при реабилитации пациентов с синдромом Дауна.

Читайте также:  Фетоалкогольный синдром что это такое

Таким образом, на мой взгляд, цель курсовой работы достигнута, основные задачи раскрыты.

Источник

Чумак О.А.,

студентка 5 курсу ФБМІ

Національного технічного університету

України «КПІ»,

м. Київ

Комплексний підхід до реабілітації дітей із синдромом Дауна

Постановка проблеми та актуальність теми дослідження. Останнім часом у нашій країні відзначається значне збільшення числа дітей-інвалідів. В Україні за останні 20 років рівень інвалідності з дитинства збільшився приблизно в 3,6 рази.

Основними причинами збільшення числа таких дітей є внутрішні (генетичні аномалії, спадкові хвороби, вроджені вади, причинами яких можуть бути погіршення умов життя, які негативно починають діяти вже в період розвитку плоду; погіршення умов праці жінок, погіршення екологічної обстановки, несприятливі умови життєдіяльності, важкі пологи). Але, незважаючи на причини інвалідності, для дітей це означає обмеження життєдіяльності. Воно сприяє розвитку соціальної дезадаптації, що зумовлена порушенням розвитку, проблемами в самообслуговуванні, спілкуванні, навчанні, оволодінням у майбутньому професійними навичками. Проблемою організації роботи з дітьми з особливими потребами займаються дослідники різних галузей: медики, реабілітологи, педагоги, психологи, фізіологи, фахівці з соціальної роботи, соціологи. Так, проблемами медико – психолого – педагогічної діагностики і корекції опорно – рухового апарату займаються О. Мостюкова, І. Іваницька, Є. Ільїн; вивчають симптоми та синдроми ДЦП Г. Безова, Т. Шамарен; особливості психічного розвитку – М. Іпполітова, І. Левченко, Л. Шипіцина; проблеми соціальної і педагогічної інтеграції дітей з обмеженими можливостями здоров’я цікавлять О. Чепурних, М. Малофеєва, Л. Шепіцину, А. Панову; внутрішньосімейні відносини – К. Акош, М. Акош, Р. Абрамович – Лестман, І. Мамайчук, Г. Данилову; соціалізація цих дітей турбує Л. Акатова, О. Безпалько, Л. Тюптю тощо.

На сучасному етапі організація реабілітації дітей з обмеженими можливостями займає одне з пріоритетних місць в Україні та розглядається як проблема національного значення. Дослідження свідчать, що ті проблеми, з якими починають зустрічатися юнаки та дівчата у віці 15 – 18 років, спричинені не самою хворобою, дефектом чи станом, а гострою емоційною реакцією на психотравмуючу ситуацію, зумовлену певним ставленням до інвалідності, оцінкою, яку дає інвалід характеру цього ставлення, життєвою позицією відносно до ситуації в цілому. Перебуваючи здебільшого у замкненому просторі, вони переживають великий дефіцит соціальних контактів, або, опинившись у змішаному колективі, стикаються із труднощами міжособистісних відносин. У їхній мові домінують слова: самотність, нездатність, неспроможність, марність життя. Багато таких дітей, втрачають впевненість у собі, в можливостях самореалізації, зокрема в особистісній сфері, створенні власної сім’ї і вихованні дітей.

Медична модель визначає методику роботи з дітьми-інвалідами, яка має патерналістський характер та припускає лікування, трудотерапію, створення служб, що допомагають людині виживати, зауважимо − не жити, а саме виживати.

Виклад основного матеріалу дослідження. Зупинимось на такій патології, як синдром Дауна. За медичним визначенням — це найпоширеніша із хвороб, при якій спостерігаються затримки психічного розвитку. Викликають її хромосомні аберації: з невідомих причин кількість хромосом у клітинах людського організму збільшується на одну – до 47. Ця додаткова хромосома призводить до змін у розвиткові тіла й мозку. В більшості випадків відповідний діагноз ставлять на основі результатів хромосомного тесту, що його проводять невдовзі після народження дитини.

Є понад п’ятдесят клінічних симптомів синдрому Дауна, однак усі вони рідко спостерігаються в однієї людини. Найтиповішими ознаками хвороби Дауна є: низький тонус м’язів (слабкі, кволі м’язи); скошені очі зі складками шкіри у внутрішніх куточках, так звані епікантальні очні щілини; гіпергнучкість, або здатність до надмірного розгинання суглобів; короткі, товсті руки з однією складкою на одній або на обох долонях; товсті ноги з короткими пальцями;плоский ніс; маленькі, притиснуті до голови вуха; коротка шия і маленька голова; маленький рот; короткі крики високої тональності у ранньому дитинстві.

Люди із синдромом Дауна звичайно менші за своїх ровесників, а їхній фізичний та інтелектуальний, пізнавальний розвиток повільніші. Окрім зазначених особливостей зовнішності, для дітей із синдромом Дауна характерними є певні проблеми зі здоров’ям. Унаслідок низької стійкості до інфекцій вони більше схильні до респіраторних захворювань. У них досить часто спостерігаються косоокість, коротко- або далекозорість, помірне погіршання слуху і порушення мовних навичок. Приблизно третина дітей із синдромом Дауна народжується з вадами серця, більшість із яких у наш час можна виправити хірургічним шляхом. Деякі діти народжуються з дефектами шлунково-кишкового тракту, що їх також можна вилікувати оперативним методом. У деяких осіб із синдромом Дауна може спостерігатися так звана атлантоосьова нестабільність (неправильне положення шийних хребців). Як наслідок, вони схильні до травм хребта при сильному згинанні або розгинанні шиї. Доцільно, щоб усі діти з хворобою Дауна проходили медичне обстеження з метою встановити наявність цієї проблеми. Коли її вчасно діагностувати, звільнення від спортивних занять і уникнення навантаження на шию дають змогу запобігти важким травмам. У дітей із синдромом Дауна з часом може спостерігатися тенденція до збільшення ваги тіла. Крім негативних соціальних наслідків, це може загрожувати також здоров’ю і довголіттю цих людей. Запобігти згаданій проблемі можна за допомогою відповідної дієти і фізичних вправ.

Пріоритетними напрямами лікування та подальшої реабілітації таких дітей є цілеспрямована робота з батьками. Після того, як дитині поставили діагноз хвороби Дауна, батькам слід порадити щонайшвидше залучити маля до початкових освітніх програм. У цьому випадку вони можуть отримати необхідну інформацію про методи розвитку в дитини мовних, когнітивних і соціальних умінь, а також про специфічні вправи для розвитку моторики великих і малих рухів. Результати наукових досліджень свідчать, що відповідна стимуляція в ранньому віці значно покращує шанси на повне розкриття потенціалу дитини. Як і серед звичайного людського загалу, здібності, поведінка і рівень розвитку осіб із синдромом Дауна суттєво різняться. Розумове відставання може бути незначним або глибоким, порушення головних функцій можуть бути невеликими або помірними тощо. Неможливо точно передбачити, яких успіхів досягнуть такі діти в майбутньому, тому батьки і педагоги повинні намагатися не накладати ніяких обмежень на їхній розвиток. Доцільно лише під час навчання робити наголос на конкретних діях і поняттях, а не на абстрактних ідеях. Крім того, завдання слід ділити на кілька етапів і підтримувати постійний зворотній зв’язок з учнями. Нині в суспільстві покращується ставлення до інвалідів, а також створюються нові можливості для їхнього самостійного життя і роботи (спеціальні житлові центри, квартири під наглядом, служби підтримки тощо). Все це відкриває перед дітьми із синдромом Дауна нові широкі можливості.

Узагальнення досліджень, що ведуться у різних напрямах, та досвіду роботи з дітьми-інвалідами у всіх країнах світу дає підставу виділити два рівні соціалізації дітей-інвалідів з хворобою Дауна. Перший рівень – фізична реабілітація, педагогічна та психологічна корекція, які здійснюються на індивідуальній основі. На цьому рівні вирішуються особливі проблеми та задовольняються особливі потреби дитини. Так, реабілітація дитини, яка хвора на дану хворобу, залежить від важкості захворювання. Деякі діти потребують спеціальних вправ та ігор, інші – тренажерних та ортопедичних апаратів. Кожна дитина ретельно обстежується з метою визначення найбільш ефективних методів медичної, фізичної, психологічної та соціально-педагогічної допомоги. Чим раніше виявляються специфічні потреби дитини, тим більш дієвим буде процес реабілітації.

Читайте также:  Что такое синдром эдвардса у плода

Конкретним прикладом може слугувати спеціалізований заклад медико-фізичної та соціально-педагогічної реабілітації в Києві «Школа Життя», на базі якого проводиться дане дослідження. З досвіду зазначимо, роботу таких психіатрів закладу, як Л.Булахової, С.Зінченко, В.Кузнєцова та дільничих лікарів, які не тільки діагностують, а й надають конкретну практичну допомогу батькам у розв’язанні питань. Із розумінням до проблем вихованців спеціалізованої Школи Життя (серед котрих є діти з діагнозом «Дауна» та «аутизм») ставляться і члени Республіканської психолого-медико-педагогічної комісії, партнером є також Київський міський центр СССДМ. Всі вони працюють в комплексі, за спеціальними індивідуальними програмами відповідно до кожного вихованця закладу, незважаючи на те, що в офіційній медицині категорія таких пацієнтів відноситься до таких, які викликають ворожість через свою не типовість, тому їх значно легше оголосити безнадійними й безперспективними, ніж допомогти їм.

Декотрі вчені вважають (хоча це лише гіпотеза й гіпотеза досить суперечлива), що будь-яка позитивна якість у найвищому ступені переходить у негативну, а будь-яка негативна в такому ж ступені може перейти в позитивну: так геніальний розум може перейти в безумство, а безумство може супроводжуватися геніальністю. Ч.Ломброзо, наприклад, був упевнений у тому, що геніальність – лишень одна з форм божевілля. Каліфорнійські психологи повідомляють про 10 % перевищування психічних захворювань в обстеженій ними групі творчих особистостей порівняно з контрольною вибіркою.

Група американських учених провела дослідження найвидатніших особистостей в історії людства й дійшла такого висновку: з 78 осіб лише 11 були звичайними (нормальними) людьми, решта страждала на хворобу Дауна, аутизм, психопатії та гострі психічні захворювання. Теорія «патологічності генія» перекладає всю відповідальність за таке явище на випадок, завдяки якому той чи той обранець отримує «порушений у потрібний бік» організм. Відомо, що геніальний Ейнштейн у віці чотирьох років ще не вмів говорити, а в школі виявляв погані здібності з математики та фізики. Моцарт був дуже схожий на аутиста.

Робота з такими дітьми, починаючи з раннього віку в умовах будинку дитини спрямована на те, щоб збагатити емоціональні й особистісні контакти з дорослими й однолітками, задовольнити потреби в доброзичливій увазі з боку дорослого й співробітництво з ним, у дослідженні предметного світу, а також, щоб стимулювати психомоторний розвиток. Корекційна робота з малюками, що виховуються в сімї, здійснюється при активній участі батьків.

У спеціальних садках і будинках-інтернатах дітям повинна надаватися комплексна допомога. Поряд з корекційно-педагогічними заходами, що проводяться олігофренопедагогами, вихователями групи, логопедом, психологом, музичним працівником, застосовуються лікувально-профілактичні засоби. У більшості спеціальних дитячих закладів є басейни, фітобари, спецобладнання. .

Основні завдання цих шкіл – максимально перебороти недоліки пізнавальної діяльності й емоціонально-вольової сфери розумово відсталих школярів, підготувати їх до участі у виробничій праці, соціально адаптувати в умовах сучасного суспільства. Специфічна форма організації навчальних занять – індивідуальні й групові логопедичні заняття, ЛФК і заняття з розвитку психомоторики й сенсорних процесів.

Велике місце в спеціальній школі займає виховна робота, мета якої – соціалізувати вихованців, а основні завдання – виробити позитивні якості, сформувати правильну оцінку про оточуючих і самих себе, моральне ставлення до оточуючих. Специфічне завдання виховної роботи в спеціальній школі – підвищити регулюючу роль інтелекту в поведінці учнів у різних ситуаціях і в різних видах діяльності. Звертаючи увагу на одну із досить важливих особливостей рухового розвитку дітей, можна забезпечити сильний вплив на їхній загальний розвиток, а також на соціальну реабілітацію в цілому. Це сприятиме формуванню мовлення, психіки, інтелекту, таких аналізаторних систем, як зорова, слухова, тактильна, а також на поведінку. Висновки. Ставлення суспільства до аномальної дитини є певним мірилом його цивілізованості. Донедавна питання дитячої аномалії, інвалідності у нас замовчувалося. Таких дітей намагалися ізолювати від суспільства в спеціальних закладах. Дитина-інвалід та її близьке оточення опинялися сам на сам зі своєю бідою. Теоретичний аналіз основ організації роботи з дітьми з хворобою Дауна, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності, довів, що реабілітаційна робота з цією категорією дітей повинна мати комплексний підхід для того, щоб допомогти вирішити проблеми їх інтеграції в суспільне життя. Організація такої роботи виступає інститутом допомоги, в рамках якого задіяні фахівці повинні допомагати у розв’язанні проблем дітей з інвалідністю, що відображають суспільне чи індивідуальне неблагополуччя, допомагати в реалізації прав дитини і отриманні гарантованої державою допомогу. І вся реабілітаційна робота з надання допомоги дітям має ґрунтуватися на навчанні цих дітей вести повноцінний спосіб життя з урахуванням усіх особливостей, а з боку держави ґрунтуватися на забезпечення рівних можливостей в усіх суспільно значущих сферах. На наш погляд, ці напрями повинні використовуватися у повсякденній практичній діяльності спеціалізованих шкіл, центрів медико-фізичної та соціальної реабілітації дітей-інвалідів з метою формування Я-концепції особистості, що сприяє інтеграції дитини з особливими вадами та потребами в суспільстві, з метою досягнення оптимального рівня їх життєдіяльності і потенційних здібностей особистості у результаті впливу напрямків соціального середовища.

Література

  1.  Борщевська Л.В. На допомогу батькам, що мають дітей з особливими потребами / Л.В.Борщевська, А.В.Зіброва, І.Б. Іванова – К., 1999.
  2.  Виховання дітей з особливими потребами в сім’ї / упоряд. І.Б. Іванова. – К. : УДЦССМ, 1998. – 84 с.
  3.  Шипицына Л.М. «Необучаемый» ребенок в семье и обществе. Социализация детей с нарушением интеллекта / Л.М. Шипицына. – 2-е изд., перераб. и дополн. – СПб. : Речь, 2005. – 477 с.
  4.  Щербакова К.В. Реабілітація дітей з функціональними обмеженнями засобами мистецтва : навчальний посібник / К.В. Щербакова, Ж.В. Петрочко. – К. : ДЦССМ – НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2002.
  5.  Ярская-Смирнова Е.Р. Социальная работа с инвалидами / Е.Р. Ярская-Смирнова, Э.К. Наберушкина. – СПб. : Питер, 2004. – 316 с.

Источник