Психічні розлади в жінок у період біологічних змін клімактеричний синдром

Мабуть, навряд чи знайдеться жінка, яка зможе сказати, що рада настанню клімактеричного періоду, або яка з нетерпінням його чекає. І це, звичайно, не дивно, адже якщо б він лише свідчив про зрілість і мудрість жінки … Але ні, адже – нерідко він приносить з собою безліч проблем: як соматичних, так і психічних, які визначаються, як клімактеричний синдром. Проте, засмучуватися завчасно не варто, а набагато корисніше буде докладніше розібратися в природі і проявах цього стану та дізнатися, як боротися з його негативними сторонами.

Варто почати з самого початку – що ж таке взагалі клімакс? Клімактеричний період (клімакс, менопауза, клімактерій) – це згасання репродуктивної функції жінки, пов’язане зі зниженням виділення гіпоталамусом і гіпофізом жіночих статевих гормонів в кров та зниженням виділення яєчниками гормонів естрогенів.

Здавалося б: яке відношення клімакс може мати до психіатрії? Але відповідь «ніякого» – це тільки на перший погляд. Насправді ж правильна відповідь – «саме пряме»! Патологічні явища в клімактерії цікавлять лікарів психіатрів в контексті того, що найчастіше прояви клімаксу не обмежується лише соматичними проблемами, а характеризується ще і психічними порушеннями, найчастіше у вигляді неврозоподібних станів.

До сих пір немає однозначної думки щодо того, чи є клімакс патологією чи ні. Важливо сказати, що в разі таких симптомів хвороби і розладів з боку різних систем організму можна говорити про так званий «патологічний» клімакс.

Патологічний клімакс – причини виникнення

На щастя, не завжди клімакс протікає у жінки патологічно (у вигляді так званого «клімактеричного синдрому»). Але якщо це так і мають місце психічні порушення, то необхідно визначити ймовірні причини подібного стану.

Суттєвими причинами психоемоційних проблем в період клімаксу можуть стати:

психологічні травми;
регулярні стреси;
будь-які несприятливі соціальні фактори;
занижена самоповага і самооцінка;
незадоволеність життям;
погана якість інтимних відносин (наявність або відсутність статевого партнера, проблеми в інтимному житті);
наявність психічного розладу.

На виникнення психоемоційних порушень при клімаксі можуть істотно вплинути такі психотравмуючі фактори як зміна в зовнішньому вигляді (поява зморщок, сивого волосся, повнота і зміна пропорцій фігури).

Прояви клімаксу

Клімактеричний синдром проявляється у вигляді тріади компонентів: нейровегетативних, обмінно-ендокринних і психічних порушень (неврозоподібного регістра).

Проявів порушень в психічній сфері у представниць прекрасної половини людства в період менопаузи безліч, але найчастіше вони зводяться до таких:

порушення в емоційній сфері;
зниження функцій пам’яті та уваги;
підвищена стомлюваність;
дратівливість, запальність, агресивність;
тривожно-фобічна симптоматика;
депресивні прояви;
підвищена емоційна лабільність.

Деякі риси характеру жінки починають проявлятися помітніше, коли до початку клімаксу вони були не так сильно виражені. Яскраво проявляються недовірливість, сензитивність, коливання настрою. Зміни настрою бувають частими і різкими, в поведінці з’являються демонстративні риси, емоційні реакції набувають неадекватного характеру.

Існують такі форми поведінки жінки при виникненні клімактеричного синдрому:

індиферентне;
адаптація;
активне подолання симптомів;
невротичне.

У деяких пацієнток виявляються неврозоподібні розлади, які проявляються підвищеною сентиментальністю, агресивністю, відчуттям страху, тривоги, посиленням чутливості до різних стимулів. Нерідко спостерігається депресивна симптоматика, і це обумовлено зниженням вироблення естрогену, що веде до порушення утворення і нейромедіації серотоніну. Саме порушення цього нейрогормону (серотоніну) лежить в основі виникнення підвищеної тривожності, страхів, панічних атак, а також больового симптомокомплексу. Спостерігаються різноманітні види соматичних проявів, які іноді маскують депресивне походження картини хвороби.

Важкий клімакс підлягає лікуванню

Допомога при патологічних проявах клімаксу здійснюється лікарем з урахуванням наявної симптоматики і впоратися з ними на сьогоднішній день цілком реально. В першу чергу коригується баланс гормонів при відсутності протипоказань. І саме від цього буде залежати успіх застосовуваного лікування для боротьби з психічними проявами клімактеричного синдрому. Психоемоційний стан жінок можливо стабілізувати, але протягом певного періоду можуть спостерігатися вегето-судинні порушення. Дуже важливе значення має робота з психотерапевтом, психологом. Але, разом з тим, це зовсім не означає, що не потрібне медикаментозне лікування (транквілізатори, антидепресанти, стабілізатори настрою, низькопотенційовані нейролептики).

За допомогою психотерапевта або психолога жінка зможе навчитися спокійно сприймати і головне приймати (!) свій новий статус в суспільстві і сім’ї. Важливо перестати звертати увагу на стереотипи, які часто не відповідають правді, але міцно вкорінені в жіночій підсвідомості. За умови роботи з досвідченим і кваліфікованим психотерапевтом / психологом, жінка зможе спокійно прийняти новий період свого життя і більш того – насолоджуватися ним, бути щасливою, впевненою в своїй привабливості і відмінно себе почувати.

Клімакс, можливо, і приносить нові клопоти жінкам, але це – не вирок, і з неприємними проявами клімактерії цілком реально боротися! По-перше, жінка сама повинна бути готовою, що в певному віці з нею відбудуться подібні зміни і поставитися до них спокійно, а, по-друге, не соромитися звернутися за допомогою до кваліфікованих спеціалістів у разі виникнення патологічних проявів клімаксу – як соматичних, так і психічних.

Источник

Післяпологовий смутоквважається нормою. Через цей стан у перші 10 днів після пологів проходять до 80 % жінок. Під час вагітності кількість жіночих гормонів, прогестерону та естрогену в організмі значно збільшується. А впродовж перших 24 годин після народження дитини кількість цих гормонів в організмі стрімко падає до їхнього нормального рівня. Стрімка зміна у рівні гормонів може викликати депресію. Жінка може плакати без явного приводу, відчувати втому, роздратування, страждати від безсоння. Такі симптоми звичайно тривають 7-10 днів. Вони є скороминучими, не завдають шкоди матері та не впливають на її взаємодію з дитиною. Близькі люди повинні знати і розуміти, що відбувається з матір’ю, чого варто очікувати, і надати їй необхідну підтримку.

Післяпологова депресія.Приблизно 8–15% жінок переживають післяпологову депресію в перший рік після народження дитини. Симптоми післяпологової депресії включають:

· тривалі періоди поганого настрою,

· дратівливість,

· розлади сну й апетиту,

· стомлюваність, втрату інтересу до життя,

· нездатність справлятися з ритмом життя,

· відчуття провини й розпачу,

· зниження концентрації уваги, нерішучість,

· думки заподіяти шкоду собі або дитині.

Такий стан може тривати від декількох тижнів до року і більше. Жінки з такими симптомами вимагають допомоги й лікування. Однією із причин післяпологової депресії може бути рівень гормонів, які виробляє щитовидна залоза, що значно знижується після народження дитини. Простий аналіз крові допомагає визначити, чи викликана депресія у жінки цією причиною. У такому випадку призначаються ліки для коригування функції щитовидної залози.

Післяпологовий психозвключає в себе симптоми від галюцинацій і параної до суїциду та вбивства дитини.

Хоча цей стан зустрічається в 1-3 жінок на тисячу, він заслуговує на те, щоб про нього були проінформовані і родини, і ті, хто надає допомогу жінкам, оскільки симптоми мають тенденцію до стрімкого розвитку.

Раннє виявлення і своєчасне лікування післяпологового депресивного розладу часто стикається з існуючим уявленням про «природні капризи» або вади характеру жінки, яка, «замість того, щоб активно доглядати за дитиною», стурбована власним станом. Втрата ініціативи або страх бути обговорюваною навколишніми не дозволяє жінці самій звернутися по лікарську допомогу.

У той же час багато лікарів первинної ланки схильні вважати такий стан тимчасовою й природною реакцією на вагітність і пологи. У результаті депресія може наростати протягом декількох місяців, а лікування цього стану відкладається до моменту виникнення потреби в невідкладній госпіталізації у психіатричний стаціонар.

Існує безліч причин, чому жінки страждають від депресії. Гормональні зміни, життєвий стрес, втрата близьких людей можуть викликати хімічні зміни в мозку людини і спричинити виникнення депресії. Схильність до депресії може бути спадковою. Нижче наведено деякі фактори, що збільшують можливість виникнення цього розладу.

•Зловживання алкоголем і наркотиками.

•Історія жорстокого поводження в дитинстві.

•Хронічні інфекції.

•Неповноцінне харчування.

•Різке переривання годування грудьми.

•Емоційні потрясіння, пов’язані з проблемами в родині або на роботі, зміна місця проживання, смерть близьких людей.

•Відсутність підтримки з боку близьких та соціальної підтримки.

•Погані стосунки із власною матір’ю.

•Спадкові депресивні розлади.

•Тривога про дитину.

•Подружні та фінансові проблеми.

•Юний вік матері або вагітність першою дитиною після тридцяти років.

•Небажана, випадкова вагітність.

•Занадто рання або дуже пізня виписка з пологового відділення.

Інші важливі фактори, які можуть викликати післяпологову депресію, включають в себе:

•почуття втоми після пологів, зміна режиму сну, збільшення стресу й навантаження у зв’язку з народженням малюка;

•сумніви у своїй здатності бути хорошою матір’ю;

•стрес, пов’язаний з прагненням жінки залишатися бездоганною господаркою, що в її нинішньому стані не реально;

•виникнення почуття втрати – втрати індивідуальності, самооцінки, контролю над власним часом, втрати колишньої фігури й сексуальної привабливості;

•необхідність залишатися в приміщенні впродовж тривалого часу і дефіцит спілкування з коханою людиною та близькими людьми.

Депресія може трапитися з будь-якою жінкою як під час, так і після вагітності, варто звернути увагу на ці фактори ризику, для того, щоб вчасно запобігти або заздалегідь підготуватися до можливих проявів депресії.

Ось деякі прості поради для жінок, що дозволяють попередити розвиток депресії.

•Намагайтесь відпочивати якнайбільше. Спіть, коли спить ваша дитина.

•Не намагайтеся все встигнути. Робіть стільки, скільки можете, і не соромтеся просити допомоги у близьких. Це тимчасові труднощі, які пройдуть, коли дитина підросте.

•Постарайтесь проводити якийсь час із вашим чоловіком або коханою людиною наодинці, поділіться з ним тим, що ви відчуваєте.

•Не проводьте багато часу на самоті. Використовуйте будь-яку можливість хоча б ненадовго вийти з будинку, пройтися, зробити дрібні покупки.

•Спілкуйтесь з іншими мамами. Учіться та діліться досвідом.

•Не здійснюйте серйозних життєвих змін у період вагітності та відразу після нього. Ці зміни принесуть непотрібне навантаження і стрес, а вам будуть потрібні всі ваші сили. Якщо серйозних змін не можна уникнути, необхідно все добре спланувати і заздалегідь заручитися підтримкою та допомогою.

І для матері, і для дитини дуже важливо зберігати грудне вигодовування, оскільки окситоцин, який виділяється в материнському організмі при грудному вигодовуванні, має антидепресивні властивості. Мами, які припинили грудне вигодовування дитини у зв’язку з депресією, відзначають погіршення стану.

Клімакс – віковий етап у житті жінки між репродуктивним періодом і стійким припиненням гормональної функції яєчників, протягом якого відбувається загальна вікова інволюція організму. Цей фізіологічний процес у більшості жінок спостерігається у віці 48-50 років.

У 25-30% жінок зустрічається патологічний клімакс. Він часто розвивається в жінок емоційно неврівноважених, які перенесли стресові ситуації, хронічні захворювання, що спричиняють функціональну неповноцінність системи гіпоталамус-гіпофіз-кора наднирникових залоз. Патологічний клімакс супроводжується клімактеричнимсиндромом. У разі цього синдрому знижені реактивність і можливості адаптації організму, внаслідок чого загострюються гінекологічні та екстрагенітальні захворювання, що перебігають латентно. Клінічна картина клімактеричного синдрому різноманітна. Найхарактерніші ознаки:

1) вегетативно-судинні порушення – припливи жару до голови, шиї, пітливість, серцебиття, головний біль, запаморочення, почуття затерплості у кінцівках, з’являються субфебрильна температура тіла, остуда, яка може супроводжуватись набряком обличчя, кінцівок, підвищенням АТ;

2) серцево-судинні розлади: гіпертензія, клімактерична кардіопатія (біль і неприємне відчуття у ділянці серця, серцебиття), які супроводжуються неспокоєм і почуттям страху. Гіпертензія порівняно невелика, АТ характеризується лабільністю з великими коливаннями протягом доби;

3) нервово-психічні розлади – нервовість, підвищена збудливість, дратівливість, плаксивість, безсоння, ослаблення пам’яті, поганий настрій, швидка втомлюваність, зорові і слухові галюцинації;

4) ендокринно-обмінні порушення – ожиріння або схуднення, біль у молочних залозах, суглобах і кінцівках, атеросклероз, гіперхолестеринемія, остеопороз, дисфункція щитоподібної, підшлункової, наднирникових залоз, гіпертрихоз.Назад

Читайте також:

I період – адаптаційний.
I. Грецький період (друга половина VII — середина
IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
Ni — загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
Антропологічна періодизація первісної історії
Багатофазний однопівперіодний випрямляч
Байки першого періоду творчості (1850-1870 pp.).
Більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти.
Боротьба за союзників як провідна тенденція дипломатії в період війни
Боротьба за союзників як провідна тенденція дипломатії в період війни.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Источник

Опис

Клімактеричний
синдром являє собою симптомокомплекс, що розвивається при віковому згасання репродуктивної
функції у жінок. Характеризується психо-емоційними, нейровегетативними та
обмінно-ендокринними розладами різної тривалості та інтенсивності.

клімакс і клімактеричний синдром

Патологічний стан розвивається через вікового коливання естрогенів, але
не повної їх відсутності. Крім того, клімактеричний синдром — це результат
послідовних вікових змін у тих чи інших центрах гіпоталамуса.

Симптоми

Всі
клінічні прояви даного захворювання можна умовно розділити на
обмінно-ендокринні, психоемоційні та нейровегетативні.

Перші
симптоми клімактеричного синдрому виявляються відразу при припиненні
менструацій або в перший рік після початку менопаузи. Часто патології можуть
передувати різні стресові ситуації. Клімактеричний синдром іноді
може мати сезонне (весна-осінь) або хвилеподібний перебіг.

Найбільш
типовими симптомами клімактеричного синдрому є приливи жару до верхньої
частини тулуба, обличчю та голові, які мають тривалість від кількох секунд
і до однієї — двох хвилин. У більшості випадків припливи жару супроводжує
підвищена пітливість. Такі явища можуть спровокувати будь-які подразники,
наприклад, зміна метеоумов або емоційний стрес. Припливи жару при
даної патології виникають у результаті порушення процесів терморегуляції і
проявляються підвищенням місцевої температури тіла, прискореним серцебиттям,
розширенням периферичних судин.

Основне
місце в клінічній картині хвороби мають нейровегетативні прояви. Це
«судинне намисто» — червоні плями на грудях і шиї, нападоподібний головний
біль, підвищення або зниження артеріального тиску, часте серцебиття.

Серед
скарг, які пред’являють пацієнтки з клімактеричним синдромом, мають місце
серцево-судинні симптоми, у зв’язку з цим часто необхідно виключити
стенокардію або інфаркт міокарда. Виникнення болів в області серця в даному
інакше обумовлено підвищенням чувствтельности до подразників з-за порушень
обмінних процесів у міокарді. Майже в третій частині всіх пацієнток
клімактерична кардіопатія може поєднуватися з початковими проявами
ішемічної хвороби серця.

Так
як після менопаузи змінюється імунологічна реактивність організму, в цей
період виникають прояви непереносимості деяких харчових продуктів, кропив’янки,
вазомоторного риніту, набряків на обличчі, астматичних нападів, які не
піддаються традиційному лікуванню.

Обмінно-ендокринні
порушення розвиваються внаслідок загальних змін обмінних процесів і підвищеної
реакції деяких тканин і органів на вікове зниження естрогенів. Виникають
урогенітальні симптоми: запальні
процеси стінок піхви, цисталгії. Через кілька років після того,
коли настає менопауза, виникають атрофічні зміни сечостатевої
системи. При цьому можливі кровотечі, свербіж, мимовільне і хворобливе
сечовипускання, часті вагінальні інфекції. В результаті втрати тонусу
підтримують м’язів і зв’язок може опускатися і випадати піхву або матку.

Естрогенозавісімих
крім сечостатевої системи є також молочні залози, нігті, волосся і шкіра.
Всі вони атрофуються в результаті зниження вмісту колагену, яке
розвивається під час менопаузи. Із-за дефіциту естрогенів знижується
еластичність шкіри, зменшується її товщина, в капілярах сповільнюється циркуляція
крові. У деяких пацієнток можливі ларингіти, «сухі» кон’юнктивіти, сухість
у роті. Іноді можуть рости волосся на обличчі і знижуватися тембр голосу. Маса тіла
в клімактеричному періоді може як зменшуватися, так і збільшуватися.

В
внаслідок дефіциту естрогенів може виникати остеопороз. Іноді можливі
нічні болі в кінцівках, які супроводжують відчуття холоду, шкірні парестезії,
а також ураження хребта за типом артрозу з розвитком дегенерації.

Згортальна
активність крові під час клімаксу збільшується. В результаті цього на тлі
різних провокуючих факторів (інфекції, оперативні втручання, травми і
тощо) є високий ризик виникнення тромбоемболічних ускладнень.

Психо-емоциональные
розлади при клімактеричному синдромі проявляються у вигляді
дратівливості, емоційної нестійкості, зниження уваги і пам’яті,
погіршення працездатності. У цей період розрізняють такі варіанти форми
поведінки, як невротичне поведінка, активне подолання і пристосування.
У деяких жінок може виникати плаксивість, чутливість нюхових і
звукових подразників, напади дратівливості, відчуття тривоги і страху,
депресія.

Діагностика

Діагностувати
клімактеричний синдром можна на підставі скарг, які висуває жінка,
і даних об’єктивного обстеження: визначення рівня статевих гормонів,
гормонів надниркових та щитовидної залози, ЕКГ, реоенцефалографії,
електроенцефалографії.

У більшості випадків потрібна консультація ендокринолога,
терапевта, психотерапевта і невропатолога.

Профілактика

Для
профілактики клімактеричного синдрому жінкам важливо дотримуватися правильного
режими: поєднувати розумову і фізичну працю, займатися спортом, раціонально
харчуватися. Обов’язково повинен бути повноцінний сон. Двічі на рік бажано
приймати вітамінно-мінеральні комплекси, для профілактики остеопорозу
приймати препарати кальцію.

Вживати засоби, які підвищують захисні
сили організму (загартовуючі процедури, адаптогени та інші). Своєчасно
діагностувати та лікувати захворювання як статевих, так і нестатевих органів.

Лікування

При
клімактеричному синдромі проводиться медикаментозне, гормональне і
немедикаментозне лікування. Медикаментозне лікування необхідно для того, щоб
нормалізувати роботу нервової системи. Гормональна терапія полягає в
використання естрогенів.

Призначаючи гормональні препарати, обов’язково необхідно
враховувати анамнез хворої: дане лікування не можна проводити при
тромбоемболічних розладах, маткових кровотечах, онкологічних
хворобах, печінкової і ниркової недостатності та деякої іншої патології.
Немедикаментозна терапія включає в себе нормалізацію харчування, використання
масажу, фізкультури, гімнастики. Непогано зарекомендувала себе
голкорефлексотерапія та бальнеотерапія.

Показанням
для лікування є важка і среднетяжелой форми хвороби. Терапія
клімактеричного синдрому обов’язково має проводитися поетапно.

Перший
етап включає в себе немедикаментозну терапію: ранкову гімнастику, загальний масаж, лікувальну
фізкультуру, раціональне харчування, фізіотерапевтичні засоби
(електроанальгезія, комір по Щербаку з новокаїном, гальванізація головного
мозку) і санаторно-курортне лікування.
Другий
етап — використання негормональних медикаментозних
коштів. Це прийом вітамінів С, Е, А, які покращують стан мозку і
ефективні при виникненні перших симптомів. Нейролептичні засоби
фенотіазинового ряду — тріфтазін, етаперазін, метеразін — впливають на
підкіркові структури. Використовують також транквілізатори — еленіум, діазепам. В
тому випадку, якщо клімактеричний синдром супроводжує гіпертонічна хвороба,
ефективний резерпін, який забезпечує нейролептичний ефект і знижує
тиск.
Третій
етап — замісна гормонотерапія. Призначають естрогени в дозах, які
відповідають рівню ендогенного естрадіолу у фазі ранньої проліферації у жінок
молодого віку. Естрогени поєднують з прогестагенами, завдяки чому можна
виключити розвиток гіперплазії в ендометрії. Якщо була видалена матка, показана
монотерапія естрогенами. Тривалість гормонотерапії та гормонопрофилактики — приблизно 5-7 років.

В
тому випадку, якщо клімактеричний синдром настав до 45 років, можна говорити про
ранньому клімаксі. При відсутності протипоказань до використання
естроген-гестагенних препаратів проводиться замісна гормонотерапія. Коли
у жінки настає менопауза після 50 років, багато жінок просто не бажають
пролонгувати менструації. На сьогоднішній день є такі препарати, як
клином і климанорм. Вони можуть викликати менструальноподобную реакцію в результаті
того, що пролонгується функція яєчників. Переваги таких препаратів у тому,
що в них містяться гестагенний і естрогенний компоненти. На тлі
використання таких препаратів у жінок знижується ризик розвитку гіперплазії.

Якщо
у жінки виникають припливи під час менопаузи, не потрібно пролонгувати
менструальну функцію. Припливи швидко знімають естрогени, але їх прийом може
сприяти розвитку гіперплазії, тому естрогени поєднують з гестагенами.

Насегодняшний
день є препарати, які містять естроген — фракцію естріолу (тибанол,
овестин). Вони рекомендовані в клімактеричному періоді тоді, коли після
останньої менструації пройшло 1.5 року і більше. В іншому випадку вони здатні
спровокувати менструальноподобную реакцію. Дані препарати здатні зняти
прояви клімактеричного синдрому, попереджає розвиток остеопорозу,
серцево-судинної патології, поліпшити працездатність.

Источник