Програма профілактики синдрому професійного вигорання
Профілактика та подолання синдрому професійного вигорання
тренінг для педагогів
Мета:профілактика емоційного вигорання, навчання навичкам саморегуляції й розслаблення, формування позитивного емоційного стану, профілактика неврозів.
Завдання тренінгу:
інформування про феномен «професійного вигорання», його причини та наслідки;
визначення шляхів його профілактики та подолання;
опанування антистресовими техніками; розширення знань про емоційний інтелект;
діагностика синдрому вигорання.
Обладнання: кольорові олівці, маркери, папір формату А3, А4, ватмани, індивідуальні завдання для вправи «Вавілонська вежа» за кількістю учасників, бланки для тесту К. Маслача та С. Джексона, ножиці, клей, старі журнали та газети, ручки, відповідне музичне оформлення.
Кількість учасників: 15-20.
Час проведення: 2 години.
Хід тренінгу
Якщо ми не знаходимо спокою у собі,
безнадійно його шукати будь-де.
Ларошфуко
Знайомство ( 5-7 хв)
Перед початком подальшої роботи, я думаю, нам варто познайомитися. Як правило в тренінгових групах прийнято називати один одного по імені, тому забудьте на деякий час, що у вас є по батькові.
Давайте влаштуємося зручніше, представимося, передаючи м’яч і називаючи своє ім’я і слово, яке відображає ваш теперішній настрій або стан (Ольга — весела).
Нагадування правил роботи в групі
Вправа на згуртування «Вавілонська вежа» (15 хв)
Ресурси: кольорові олівці, маркери, папір форматуА3, заготовлені заздалегідь індивідуальні завдання.
Хід вправи: Учасники діляться на 2 команди. Кожному членові команди дається індивідуальне завдання. Індивідуальні завдання коротко прописані на окремих аркушах, кожен з яких є строго конфіденційним для одного учасника. Наприклад, «Вежа повинна мати 10 поверхів» — листок з таким написом вручається одному учасникові тренінгу, він не має права нікому його показувати, зобов’язаний зробити так, щоб намальована спільно вежа мала саме 10 поверхів! Друге завдання: «Уся вежа має сірий контур» — це завдання для наступного учасника. «Над вежею майорить синій стяг», «У вежі всього 6 вікон» і так далі. Учасникам заборонено розмовляти і взагалі як-небудь використовувати голос.
Необхідно спільно намалювати Вавілонську вежу. Представлення робіт.
Обговорення:
Чи важко було працювати?
Хто сміливо проявив ініціативу?
Чи вдалося виконати всі завдання та завершити витвір?
Актуальність проблеми (10 хв)
За даними дослідження американського Національного інституту проблем здоров’я і професійної безпеки в наш час більше 35 млн. людей у всьому світі страждають клінічною формою синдрому хронічної втоми. Термін «професійне вигорання» з’явився у психологічній літературі відносно недавно. Його ввів американський психіатр Х.Дж. Фрейденбергер у 1974 році для характеристики психічного стану здорових людей, які інтенсивно спілкуються з клієнтами, пацієнтами, постійно перебувають в емоційно завантаженій атмосфері при наданні професійної допомоги.
Існує так звана «група ризику» працівників, які найбільш схильні до вигорання – це ті, хто працює у сфері «людина-людина» і в силу своєї професії змушені інтенсивно спілкуватись з іншими людьми. Факторами, які впливають на вигорання, є індивідуальні особливості нервової системи і темпераменту. Швидше «вигорають» працівники зі слабкою нервовою системою і ті, хто має інтровертований характер, індивідуальні особливості яких не поєднуються з вимогами професій типу «людина-людина».
Найскладнішим є те, що вигорання розвивається поступово, і в цьому його підступність. Людина часто не усвідомлює симптомів. Вона не може побачити себе з боку і зрозуміти, що відбувається. Перші ознаки захворювання – виснаженість і нездатність сконцентруватися. Далі виникає ефект снігової лавини. Робота через “не можу” втомлює ще більше, з’являється страх, працездатність падає до “нуля”.
Тому профілактика емоційного вигорання починається з уміння розпізнавати і розуміти суть проблеми, захищати свою нервову систему засобами психологічної саморегуляції.
Результати досліджень вітчизняних науковців в професіях системи «людина-людина» свідчать, що ознаки синдрому вигорання мають :
• 80% лікарів;
• 65 % педагогів;
• 85% соціальних працівників,
• 60% працівників органів внутрішніх справ.
Специфіка роботи людей даних професій відрізняється тим, що в них присутня велика кількість ситуацій з високою емоційною насиченістю і необхідністю міжособистісного спілкування. Це вимагає від фахівців значного внеску до встановлення довірливих відносин і уміння управляти емоційною напруженістю ділового спілкування.
Симптоми професійного вигорання:
робота витісняє все інше («береться» додому і на вихідні, посідає головні теми розмов);
колишня енергійність зміняється почуттям втоми, апатії, розчарування;
розлади сну, нав’язливі думки, які стосуються роботи, прокручування подумки моментів, в які можна було б інакше вчинити-сказати;
зниження уважності, збільшення кількості помилок, сповільнення темпів роботи, зниження продуктивності;
спалахи агресивності, цинічності, байдужості стосовно колег, клієнтів, часто – родини;
зниження настрою, почуття провини за реальні чи уявні помилки;
поява хворобливих проявів (починаючи від частих ОРЗ, закінчуючи появою гіпертонії і проблем і серцем);
небажання виконувати свої обов’язки
Синдром вигорання включає в себе три основні складові:
— емоційну виснаженість;
— деперсоналізацію;
— редукцію професійних досягнень.
Під емоційною виснаженістю розуміється відчуття спустошеності і втоми, викликане власною роботою.
Деперсоналізація (дегуманізація) — цинічне відношення до роботи та до її об’єктів. Зокрема, в соціальній сфері при деперсоналізації виникає байдуже, негуманне, цинічне відношення до людей, з якими працюють.
Редукція професійних досягнень — виникнення у працівників почуття некомпетентності в своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній.
Вправа «Баланс реальний і бажаний» (10 хв)
Пропонується намалювати два кола. У першому, орієнтуючись на внутрішні психологічні відчуття, секторами відмітити, в якому співвідношенні нині знаходяться робота (професійне життя), робота по господарству й особисте життя (подорожі, відпочинок, захоплення). У іншому крузі відобразити їх ідеальне співвідношення. Обговорення:
Чи є відмінності? У чому вони полягають? Чому так вийшло?
За рахунок чого можна зменшити різницю у схемах кіл?
Від кого або від чого це залежить?
Методика призначена для вимірювання ступеня «емоційного вигоряння» в професіях типу «людина-людина».
Інструкція. Вам пропонується ряд тверджень, за кожним висловіть свою думку. Для оцінки ступеня своєї згоди з твердженням використовуйте шкалу:
+2 — «так»;
+1 — «швидше так»;
0 — «не знаю»;
-1 — «швидше ні»;
-2 — «ні».
1. Іноді мені здається, що результати моєї роботи не варті тих зусиль, що я витрачаю.
2. Я впевнений, що моя робота потрібна людям.
3. Через утому чи напругу я приділяю своїм справам менше уваги, ніж потрібно.
4. Я вмію знаходити правильне рішення в конфліктних ситуаціях, що виникають при спілкуванні.
5. Я не відчуваю підтримки батьків своїх учнів.
6. Незважаючи на труднощі, інтерес до роботи зберігається, моя робота приносить мені багато радості.
7. Я відверто втомився від проблем, з якими доводиться мати справу на роботі.
8. Я часто радію, що моя робота приносить користь дітям.
9. Я помилився у виборі професії (займаю не своє місце).
10. Я звичайно виявляю цікавість до учнів і крім того, що стосується уроку.
11. У мене багато планів на майбутнє в моїй професії, і я вірю в їхнє здійснення.
12. Я постійно відчуваю підтримку в роботі від своїх колег.
13. Ранком я відчуваю втому та небажання йти на роботу.
14. Учням я приділяю багато уваги, але й одержую достатню віддачу від них.
15. Робота приносить мені усе менше задоволення.
16. Я б змінив місце роботи, якби була можливість.
17. Бувають дні, коли мій емоційний стан погано позначається на результатах роботи.
18. Я легко можу створити атмосферу доброзичливості та співробітництва в колективі.
19. Наша робота низько оцінюється суспільством, непрестижна.
20. Після роботи на якийсь час хочеться усамітнитися.
21. Моя робота погано на мене вплинула — притупила емоції, зробила нервовим.
22. Мої вимоги до якості виконуваної роботи вищі, ніж результат, якого реально досягаю в силу обставин.
23. Ситуація на роботі мені здається дуже важкою, напруженою.
24. Зазвичай я кваплю час: швидше б робочий день скінчився.
25. Під час роботи я відчуваю приємне пожвавлення.
26. Моє бажання навчити школярів не знаходить у них підтримки.
27. Мені здається, що я занадто багато працюю.
28. Останнім часом я став більш «холодним» до тих, з ким працюю.
29. Останнім часом мене переслідують невдачі.
30. Якби в мене була інша робота, я був би більш щасливий.
31. Я часто працюю через силу.
32. Завдяки своїй роботі я вже зробив у житті багато вартісного.
33. Працюючи з учнями, наче ставлю «екран», що захищає мене від негативних емоцій.
34. Після роботи я почуваю себе, як «вичавлений лимон».
35. Мені здається, що колеги все частіше перекладають на мене свої проблеми та обов’язки.
Бланк для відповідей:
1 8 15 22 29
2 9 16 23 30
3 10 17 24 31
4 11 18 25 32
5 12 19 26 33
6 13 20 27 34
7 14 21 28 35
Нижче наводиться «ключ» до методики – перелічуються симптоми і відповідні номери тверджень (ознак).
Знак (-) перед номером означає, що відповідь «так» (+) чи «ні» (-) треба замінити на протилежну. Далі підраховується алгебраїчна сума балів у рядках. Чим вищий підсумковий бал у рядку, тим вища виразність даного симптому «емоційного вигорання».
1. Незадоволеність собою: l, -8, 15, 22, 29. Незадоволеність власною професією і собою як фахівцем.
2. Загнаність у клітку: -2, 9,16, 23, 30. Відчуття безвихідної ситуації, бажання змінити роботу чи сферу діяльності взагалі.
3. Редукція професійних обов’язків: 3, -10, 17,24,31. Згортання професійної діяльності, прагнення якомога менше часу витрачати на виконання професійних обов’язків.
4. Редукція особистих досягнень: -4,-11, -18, -25, -32. Виникнення почуття некомпетентності в своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній.
5. Відсутність соціальної підтримки: 5, -12, 19,26,33.
6. Емоційна спустошеність: -6,13,20,27,34. Емоційна закритість, відстороненість, байдужість, створення захисного бар’єру у професійних комунікаціях.
7. Особистісна відчуженість (деперсоналізація): 7,-14, 21, 28, 35. Порушення професійних стосунків, розвиток цинічного ставлення до колег та до професійної діяльності взагалі.
Вправа «Броунівський рух»(5 хв)
Мета: зниження м’язової напруги та внутрішньої зажиму.
Учасникам пропонується під музику активно переміщатися по кімнаті. Як тільки музика вимикається і ведучий називає яку-небудь цифру, учасники, повинні, взявшись за руки, об’єднається в групи відповідно до названого числа. Надалі ведучий пропонує об’єднатися в групи не за кількістю, а за якою-небудь ознакою (наприклад, за кольором очей, елементом одягу, домашньою твариною і т.д.). Завдання виконується веселіше, якщо учасникам до того ж забороняється розмовляти.
Робота в групах. Колаж «Шляхи подолання стресу» ( 20 хв)
Матеріали: ватман, прості олівці, фломастери, глянцеві журнали, клей, ножиці, відповідна музика.
Учасники об’єднуються у 2 групи. Завдання: за допомогою техніки колажу розробити схему «Шляхи подолання стресу». На презентацію роботи кожній групі дається по 3 хв.
Висновок. Умовно всі методи гармонізації психофізичного стану людини можна об’єднати в 3 групи:
1. Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло).
2. Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану (вплив на емоційний стан).
3. Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану (вплив на думки, зміна світогляду).
Ознайомлення з антистресовими техніками (10 хв)
«Посмішка»
Знайдіть протягом дня час і посидите декілька хвилин із закритими очима, прагнучи ні про що не думати. При цьому на вашому обличчі обов’язково має бути посмішка. Якщо вам вдасться утримати її 10-15 хвилин, ви відразу відчуєте, що заспокоїлися, а ваш настрій покращав.
Під час посмішки м’язи обличчя створюють імпульси, що благотворно впливають на нервову систему. Навіть якщо ви здатні тільки на вимучену посмішку, вам від неї все одно стане легше. Посміхаючись, ми видозмінюємо тонус м’язів усього обличчя, а це у свою чергу змінює хід думок і емоцій, направляючи їх в потрібне русло.
«Ниточка на маківці»
Виконується під час ходьби. Уявіть, що до вашої маківки прикріплена ниточка, яка вас тягне доверху. Поки ви в дорозі, відкиньте всі думки, окрім одної – про цю ниточку. В результаті покращується постава, нормалізується дихання, минає напруженість і очікування неприємностей.
Дихальні вправи
Найпростіша вправа, яку можна використати будь-де і будь-коли – «тричі по три»: на 1,2,3 робимо вдих; 1,2,3 – затримка дихання; 1,2,3 – видих.
Рефлексія «Вода і вогонь»(7 хв)
Передаючи вазу з водою та запаленою свічкою, учасникам пропонують продовжити речення: «Я сьогодні на занятті…», » Я бажаю всім присутнім…»
Висновок. У кожної людини є потреба в новизні. Якщо вона не задовольняється, дорослі хворіють, а діти схиляються до асоціальної поведінки. Але часто ми цю потребу відкидаємо, живучи за принципом «дім – робота, робота – дім». Як результат маємо почуття незадоволеності, розчарування, апатії. Щоб цього уникнути, потрібно постійно щось змінювати у своєму житті, насичуючи мозок новими враженнями.
Образа, злість , невдоволення, критика себе та інших – все це найшкідливіші для нашого організму емоції. Наш мозок викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою. При цьому йому зовсім байдуже, реальні вони чи вигадані. Тому і на надуману проблему організм відреагує, як на справжню. Отже, важливо навчитись контролювати свої думки і емоції. Відомий дослідник стресу Сельє зазначав, що має значення не те, що з вами відбувається, а те, як ви це сприймаєте.
Адекватне відношення до роботи і відведення їй належного місця у житті – найкраща профілактика професійного вигорання.
Дивились двоє в одне вікно: один угледів саме багно.
А інший – листя, дощем умите, блакитне небо і перші квіти,
Побачив другий – весна давно!…
Дивились двоє в одне вікно .
Використана література:
https://literacy.com.ua/praktychna-psyhologija/212-prosvitnyctvo-i-profilaktyka/764-emotsiine-vyhorannia-pedahohiv.html.
wiki.ciit.zp.ua/…/Профілактикапрофесійного вигорання.
festival.1september.ru/articles/515654/
Синдром професійного вигорання. – газета «Психолог» № 45 грудень 2011р.
Резапкина Г.В., Резапкина З.В. Психологический портрет учителя: Психология в школе.-1999.-№2.- С.24-30.
Источник
БУДЬМО ЗДОРОВІ! ПРОФІЛАКТИКА ЕМОЦІЙНОГО ТА ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ПЕДАГОГА
Щоб мати більше, ви повинні представляти собою більше.
Вольфганг Гете
С
ьогодні з’являється такий термін як «професійне вигорання», що є наслідком некерованого стресу, викликаного міжособистісним спілкуванням в професійній діяльності. Найбільшим показником професійного вигорання є емоційне виснаження – виникає при перевантаженні, відчутті гніву та депресіях.
Професійне вигорання – це синдром фізичного й емоційного виснаження, який свідчить про втрату професіоналом позитивних почуттів, що включає розвиток негативної самооцінки, негативного ставлення до роботи. Слід зазначити, що професійне вигорання дуже часто розвивається в тих, кого ми називаємо «трудоголіками». Понаднормова робота вдома й на вихідних, термінові виклики – усе це сигнали реальної загрози початку синдрому вигорання.
Серед зовнішніх чинників ризику емоційного виснаження і зниження професійної активності найбільш значущі:
1. Хронічно напружена психоемоційна діяльність.
2. Дестабілізуюча організація діяльності.
3. Підвищена відповідальність за функції, що виконуються педагогом.
4. Несприятлива психологічна атмосфера професійної діяльності визначається двома основними обставинами — конфліктністю по вертикалі, у системі «керівник — підлеглий», і по горизонталі, у системі «колега — колега».
5. Психологічно важкий контингент
Синдром вигорання включає в себе три основні складові:
Емоційне виснаження ( розуміється відчуття спустошеності і втоми, що викликане власною роботою).
Деперсоналізаціція передбачає цинічне, байдуже, негуманне ставлення до людей, з якими працюють.
Професійне вигорання – виникнення у працівників відчуття некомфортності у своїй професійній сфері.
Існують певні методи гармонізації психофізичного стану.
Ф
ізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло):
— достатньо тривалий і якісний сон (важливо провітрювати приміщення перед сном, дотримуватися режиму сну: засипати і прокидатись в один і той самий час);
— збалансоване, насичене вітамінами і мінералами харчування (особливо протистресовими вважаються мінерал магній і вітамін Е, який міститься у кукурудзі, моркві, ожині, горіхах, зернах соняшника, сої (до речі, плитка темного шоколаду швидко покращить ваш настрій);
— достатнє фізичне навантаження, заняття спортом, ранкова гімнастика — танці (танцювальні рухи під ритмічну музику сприяють звільненню від негативних емоцій, так само, як і будь-яка хатня робота)
— фітотерапія, гомеопатія (сприяє заспокоєнню чай з м’яти, настоянка з кореню валеріани;
—
масаж (допоможе як класичний масаж, так і масаж біологічно активних точок на руках і ногах людини; корисно просто походити босоніж по землі, або по насипаних у коробку камінчиках);
— терапія кольором (зелений та синій колір допомагають заспокоїтись, червоний та жовтий надають енергію і бадьорість);
— ароматерапія (запахи апельсину, бергамоту діють на нервову систему збуджуючи, з’являється відчуття приливу сил; запахи лаванди, анісу, шавлії діють заспокійливо, допомагають зняти нервове напруження);
— дихальні вправи (заспокійливе з подовженим видихом дихання зменшує надлишкове збудження і нервове напруження; мобілізуюче дихання зі збільшеним вдихом допомагає подолати в’ялість, сонливість);
— баня і водні процедури (контрастний душ перед сном допоможе зняти втому дня, а зранку додасть бадьорості; взагалі, вода чудово змиває будь-який негатив).
Спробуйте виконати вправу на глибоке мобілізуюче дихання, щоб зменшити своє напруження, подолати втому, заспокоїтися і звільнитися від негативних емоцій.
Вправа 1. Вивільнення дихання — один із способів, який допоможе викинути з голови проблеми та одночасно розслабитись. Забудьте про всі неприємності, просто дозвольте собі це. Ви зможете до них повернутися, коли побажаєте, але немає біди в тому, щоб дати собі передих. Протягом трьох хвилин дихаєте поволі, спокійно і глибоко, можете навіть закрити очі, якщо вам так більше подобається. Якщо хочете, порахуйте до п’яти, поки робите вдих, і до семи, коли видихаєте. Уявіть, що коли ви насолоджуєтеся цим глибоким, неквапливим диханням, всі ваші неприємності і неспокій випаровуються.
Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану (вплив на емоційний стан):
— гумор (сміх позитивно впливає на імунну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові; у відповідь на вашу усмішку організм продукуватиме бажані гормони радості; гумор чудово «перезаряджає» негатив);
— музика (найкраще сприяє гармонізації психоемоційного стану);
— спілкування з сім’єю, друзями;
—
заняття улюбленою справою, хобі (комп’ютер, книжки, фільми, в’язання, садівництво, рибальство, туризм);
— спілкування з природою (природа завжди дає людині відчуття приливу сил, відновлення енергії);
— спілкування з тваринами;
— медитації, візуалізації (існують цілеспрямовані, задані на певну тему візуалізації – уявно побувати у квітучому саду, відвідати улюблений куточок природи і т.д.).
Вправа 2. Повторення коротких, простих тверджень (афірмацій) дозволяє впоратись із емоційною напругою, знімає неспокій. Ось декілька прикладів:
· зараз я відчуваю себе краще;
· я можу повністю розслабитися, а потім швидко зібратися;
· я можу управляти своїми внутрішніми відчуттями;
· я справлюся з напругою у будь-який момент, коли побажаю;
· життя дуже коротке, щоб витрачати його на всякий неспокій;
· що б не трапилося, постараюся зробити все, від мене залежне, щоб уникнути стресу;
·
внутрішньо я відчуваю, що все буде в порядку.
Можете придумати свої твердження. Головне – повторювати їх декілька разів у день (вголос або записувати).
Вправа 3. Якщо ви не знаєте, як підступитися до вирішення якоїсь проблеми, можна зробити наступне: запишіть всі свої думки, що стосуються даної проблеми. Це повинен бути список позитивних дій, тобто що треба зробити, щоб її вирішити, або чого не треба робити. Виберіть з них 2 — 3 найбільш ефективних, на вашу думку. Постарайтеся пристосуватися до ситуації, переконавши себе сприймати все так, як є. Почніть з найбільш термінової проблеми. Попросіть поради у кого-небудь, хто здатний оцінити ситуацію об’єктивно.
Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану (вплив на думки, зміна світогляду)
Образа, злість, невдоволення, критика себе та інших – все це найшкідливіші для нашого організму емоції. Наш мозок викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою. При цьому йому зовсім байдуже, реальні вони чи вигадані. Тому і на надуману проблему організм відреагує, як на справжню. Отже, важливо навчитись контролювати свої думки і емоції. Відомий дослідник стресу Ганс Сельє зазначав, що має значення не те, що з вами відбувається, а те, як ви це сприймаєте.
Вправа 4. Даний спосіб допомагає вгамувати сум’яття. Сум’яття – це безліч проблем плюс прагнення вирішити кожну з них саме в цю хвилину. Воно також призводить до напруги. Цей спосіб є ефективним як на роботі, так і при виконанні щоденних домашніх справ. Коли ви відчуваєте, що стаєте розсіяними, що вас щось бентежить, подивіться на годинник та постарайтесь повністю зосередитися на тому, що ви робитимете в подальші 10 хвилин. Не дозволяйте собі відволікатися або ухилятися від основної справи. Зосередьтесь на майбутній діяльності, незалежно від того, що це (заняття, домашнє прибирання, розмова). Після концентрації уваги на чомусь одному протягом 10 хвилин ви, швидше за все, відчуєте себе спокійно, а попрактикувавшись, зможете досягати результату за 2 — 3 хвилини.
В
права 5. За допомогою заспокійливих слів або фраз потік негативних думок можна перервати. Виберіть прості слова, наприклад, «мир», «відпочинок», «спокій», «заспокоїтися», «врівноважений», або фрази типу: «глибоке і ще глибше розслаблення». Закрийте очі і зосередьтесь. Повторюйте слово, фразу вголос або мовчки протягом 60 секунд. Хай думки проносяться у вашій голові, не давайте їм оволодіти вами. Дихайте поволі і глибоко.
Вправа 6. Коли ви відчуваєте, що перебільшуєте значення якоїсь проблеми, поставте собі наступні запитання:
· це насправді така велика справа?
· чи піддається в даний момент ризику що-небудь по-справжньому важливе для мене?
· чи дійсно це гірше, ніж те, що було раніше?
· чи здасться мені це таким же важливим за два тижні?
· чи коштує це того, щоб так переживати?
· що може трапитися і чи зможу я справитися з цим?
Відома притча про двох мандрівників, яких мучила спрага і, нарешті, діставшись до поселення, вони отримали по півсклянки води. Один з подорожніх сприйняв склянку напівповною, з вдячністю прийняв ці півсклянки води і був задоволений. Інший же сприйняв склянку напівпорожньою і лишився невдоволеним, що йому не налили повну склянку.
Дивились двоє в одне вікно: один угледів саме багно.
А інший – листя, дощем умите, блакитне небо і перші квіти,
Побачив другий – весна давно!
Дивились двоє в одне вікно.
Отже, важливо навчитись звертати увагу на позитивні моменти життя і вміти бути вдячними за них. Негативне запитання «За що?» бажано перетворювати на позитивне «Для чого?». Для чого у моєму житті з’явилась та чи інша неприємна ситуація? Які висновки я маю з неї зробити? Чого я маю в цій ситуації навчитись?
Якщо з таких позицій підходити до життєвих ситуацій, то вони перестають сприйматися як проблеми, і життя починає сприйматись як школа, де події і ситуації складаються таким чином, щоб ми могли навчитись саме тому, що нам потрібно.
Пам’ятайте, що подібне притягує подібне: чим ми цей світ наповнюємо через думки, емоції, вчинки, те до нас і повертається.
Спробуйте виконати вправи, які допоможуть стабілізувати Ваш психоемоційний стан та будьте здорові!
Підготувала практ.психолог, 
педагог соціальний Гомівка Г.В.
Источник