Причини порушення поведінки у дітей із синдромом рда
Термін «аутизм» (від
грець. autos — сам) було введено Е. Блейлером,який підкреслював незалежність аутичного типу мислення від реальної
дійсності, свободу від логічних законів, захопленість особистісними
переживаннями.
Уперше синдром раннього дитячого аутизму було описано у
1943 році американським клініцистом Л.
Каннером у праці «Аутистичні
порушення афективного контакту», написаній на основі узагальнення 11 випадків.
Г. Аспергер (1944) описував дітей
категорії «аутистична психопатія». В аутистичних психопатів, на думу вченого,
яскраво проявляються порушення поведінки, вони позбавлені дитячості,
оригінальні у своїх думках, самобутні у поведінці, у їхньому вигляді є щось
старече. Ігри з однолітками їх не приваблюють, гра має вигляд механічної. Г. Аспергер визначає перебування цих дітей у світі
мрій, бідну міміку, монотонну своєрідну мову, відсутність пошани до дорослих,
несприйняття ласки, відсутність необхідного зв’язку із реальністю.
Ранній дитячий аутизм (РДА) — складний
вид дизонтогенезу, пов’язаний із порушенням стосунків дитини зі світом. Основною особливістю РДА є порушення або затримка розвитку
вищих соціалізованих форм поведінки, які передбачають взаємодію з іншою
людиною, відсутність урахування її думок, почуттів, поведінкових реакцій. При
цьому діяльність, не пов’язана із соціальною взаємодією (гра, конструювання,
фантазування, розв’язання інтелектуальних задач), може відбуватися на високому
рівні. Ці діти потребують
спеціальної психолого-педагогічної, медичної допомоги.
Аутизм виявляється
приблизно в 10-15 випадках на 10000 новонароджених. Хлопчики страждають
від цього захворювання частіше, ніж дівчатка.
Зазвичай, він чітко проявляється у дітей до
трьох років. Часто спостерігається здатність дитини спілкуватися, розуміти
мовлення, гратися і взаємодіяти з іншими людьми. Аутичні діти дуже різняться за
інтелектом, мож- ливостями і поведінкою. Деякі з них не говорять, мов- лення
інших обмежене і часто містить фрази і моноло- ги, які повторюються. При
аутизмі легшої форми діти можуть говорити на деякі теми, але у них спостерігаються труднощі абстрактного мислення. В аутичних дітей може виникнути
нестандартна реакція на сенсорну інформацію, наприклад: голосний шум, світло,
певні продукти, тканини, речі.
Симптоми раннього дитячого аутизму
Основні «класичні» прояви раннього дитячого аутизму включають: уникнення дитиною контактів з людьми, неадекватні сенсорні реакції, стереотипии поведінки, порушення мовного розвитку і вербальної комунікації.
Порушення соціальної взаємодії у дитини, що страждає аутизмом, стають помітними вже ранньому дитинстві. Дитина-аутист рідко посміхається дорослим і відгукує ться на своє ім’я; в більш старшому віці — уникає зорового контакту, рідко наближається до сторонніх, в т. ч. іншим дітям, практично не виявляє емоцій.
Порівняно зі здоровими однолітками, у нього відсутня цікавість та інтерес до нового, потреба в організації спільної ігрової діяльності.Звичайні по силі і тривалості сенсорні подразники викликають у дитини з синдромом раннього дитячого аутизму неадекватні реакції. Так, навіть неголосні звуки і неяскравий сет можуть викликати підвищену полохливість і страх чи, навпаки, залишати дитину байдужим, як ніби він не бачить і не чує, що відбувається навколо. Іноді діти-аутисти вибірково відмовляються надягати одяг певного кольору або використовувати деякі кольори в продуктивній діяльності (малюванні, аплікації та ін.).
Тактильний контакт навіть у дитячому віці не викликає відповідної реакції або провокує опір. Діти швидко стомлюються від діяльності, пересичуються від спілкування, зате схильні до «застреванию» на неприємних враженнях.Відсутність здатності до гнучкого взаємодії з навколишнім середовищем при ранньому дитячому аутизмі обумовлює стереотипність поведінки: одноманітність рухів, однотипні дії з предметами, певний порядок і послідовність виконання дій, велику прихильність до обстановки, до місця, а не до людей. У дітей-аутистів зазначається загальна рухова ніяковість, нерозвиненість дрібної моторики, хоча в стереотипних, часто повторюваних рухах вони демонструють разючу точність і вивіреність. Формування навичок самообслуговування також відбувається з запізненням.
Мовний розвиток при ранньому дитячому аутизмі відрізняється своєрідністю. Долінгвістіческая фаза мовного розвитку протікає з затримкою — пізно з’являється (іноді зовсім відсутній) гуление і лепет, звуконаслідування, ослаблена реакція на звернення дорослих. Самостійна мова у дитини з раннім дитячим аутизмом також з’являється пізніше звичайних нормативних термінів (дивись «Затримка мовного розвитку»). Характерні ехолалії, штампованість промови, виражені аграматизми, відсутність у мові особових займенників, інтонаційна бідність мови.
Своєрідність поведінки дитини з синдромом раннього дитячого аутизму визначається негативізмом (відмовою від навчання, спільну діяльність, активним опором, агресією, відходом «в себе» та ін.)
Фізичний розвиток у дітей-аутистів зазвичай не страждає, однак інтелект в половині випадків виявляється зниженим. Від 45 до 85% дітей з раннім дитячим аутизмом мають проблеми з травленням; у них часто зустрічаються кишкові кольки, диспепсический синдром.
Класифікація
дітей з РДА
О. Нікольська виділяє чотири різні за глибиною та якістю групи
аутистичної дезадаптації.
Для дітей першої групи характерними є прояви вираженого дискомфорту
та відсутність соціальної активності уже у ранньому віці. Навіть близьким
неможливо викликати у дитини посмішку, піймати її погляд. Головне для такої
дитини — не мати зі світом нічого спільного. Установлення та розвиток емоційних
зв’язків із нею допомагає підняти її вибіркову активність, виробити певні
стійкі форми поведінки та діяльності і здійснити перехід на зменшення відстані
у стосунках зі світом.
Діти другої групи є більш активними та менш уразливими під час
контактів із середовищем, і сам аутизм у них є більш «активним». Він
проявляється не як відчуженість, а як підвищена вибірковість у стосунках зі
світом. Батьки майже завжди відмічають затримку психічного розвитку,
насамперед, мовлення таких дітей. Відзначають підвищену вибірковість під час
вживання їжі, в одязі, фіксовані маршрути прогулянок, особливі ритуали в
різноманітних аспектах життєдіяльності, невиконання яких викликає бурхливі
афективні реакції. Цим дітям притаманні страхи. Можливі раптові прояви агресії,
самоагресії. Проте ці діти більше пристосовані до життя, ніж діти першої групи.
Дітям третьої групи притаманний дещо інший спосіб аутистичного
захисту від світу — це надзвичайна захопленість своїми власними стійкими
інтересами, які проявляються у стереотипній формі. Батьки, як правило,
скаржаться не на відставання у розвитку, а на підвищену конфліктність дітей,
відсутність урахування інтересів інших. Роками дитина може говорити на одні й
ті ж самі теми, малювати або розігрувати один і той же сюжет. Часто тематика її
інтересів та фантазій носить містичний, агресивний характер. Основна проблема
такої дитини полягає у тому, що створена нею програма поведінки не може бути
пристосованою до тих обставин, що гнучко змінюються.
У дітей четвертої групи аутизм проявляється у найбільш легкій формі.
Їм притаманна підвищена вразливість, гальмування у контактах (взаємодія
завершується під час відчуття дитиною найперших труднощів або протидії). У них
спостерігається дуже сильна залежність від емоційної підтримки дорослих, а тому
допомагати цим дітям потрібно, розвиваючи у них інші способи отримання
задоволення: важливо забезпечити дитині атмосферу безпеки та прийняття,
створити чіткий спокійний ритм занять, розвивати емоції.
Специфічні правила взаємодії з аутичними учнями:
1. Дайте дитині час для відповіді.
2. Сприймайте позитивно будь-яку спробу комунікації з боку дитини, навіть неадекватну. Не давайте неочікуваних завдань.
3. Під час фронтальної роботи звертайтесь в класі до аутичної дитини на ім’я, якщо потрібно, торкніться її. Тільки тоді учень буде виконувати фронтальне завдання.
4. Коли дитина запитує, будьте впевнені, що відповідаєте передусім на її наміри, а не на слова. Коли слова дитини не мають ніякого сенсу, подумайте, що вона мала на увазі.
5. Під час дитячої сварки вчитель має вербалізувати думки іншої дитини, оскільки аутисти не можуть поставити себе на місце іншого та розпізнати його думки, наміри, почуття.
6. Перш ніж висловлювати власні думки, пристосовуйтеся до думок дитини, вербалізуйте їх.
Корекційно-педагогічна допомога при аутизмі:
— Підвищувати рівень спеціальних знань педагогом про аутизм.
— Здійснення індивідуального підходу з урахуванням таких проявів аутизму,
як ранимість, втомлюваність, нерівномірність мовленнєвих і моторних навичок,
повільність реакцій, труднощі сприйняття фронтальної роботи, труднощів при
відповідях біля дошки.
— Учителю не слід поспішати з
висновками, потрібно зрозуміти причини порушень поведінки і невдач у навчанні.
— Пам’ятати: робота з аутичною дитиною — ледве не найскладніше, що є в
сучасній спеціальній педагогіці.
Метод АВА-терапії має ще одну назву — модифікація поведінки.
Ідея програми АВА полягає в тому, що будь-яка поведінка тягне за собою
наслідки, і коли це дитині подобається, він буде повторювати ці дії, якщо ж не
подобається — не буде. АВА-терапія для аутистів — це основа більшості програм,
які направлені на лікування даного відхилення у дітей. Цінність поведінкової
терапії підтверджена численними дослідженнями, які проводилися протягом 30
років.
Навчання
за даною методикою складається з декількох етапів:
Перший
етап: починаємо з простого
Одним з вправ
програми є «Мова-розуміння». Спеціаліст дає дитині певне завдання або стимул,
наприклад, просить підняти руку, тут же підказує (піднімає вгору руку дитини),
після винагороджує малюка за правильну відповідь. Зробивши кілька спільних
спроб, малюк намагається зробити дію без підказки. Спеціаліст знову повторює
дитині ту ж фразу і чекає від нього самостійного правильної відповіді. Якщо
малюк відповідає правильно, без підказок, то отримує винагороду (його хвалять,
дають щось смачне, відпускають грати тощо). Якщо вірної відповіді дитина не
дає, завдання повторюють знову, використовуючи підказку. Потім малюк знову
намагається все зробити самостійно. Вправа закінчують, коли дитина змогла без
підказки дати правильну відповідь.
Коли 90% самостійних
відповідей дитини на завдання фахівця є правильними, вводиться новий стимул,
наприклад, просять кивнути головою. Важливо, щоб завдання були максимально
різні між собою. Нове завдання відпрацьовують аналогічним чином.
Другий
етап: закріплюємо матеріал
Після того як дитина
добре освоїть друге завдання — «кивни головою», вправа ускладнюють. Вивчені дії
чергують в довільному порядку: «кивни головою» — «підніми руку», «підніми руку»
— «підніми руку» — «кивни головою» і так далі. Завдання вважаються освоєними,
коли в 90% випадків дитина дає правильну відповідь при чергуванні вчинених
вправ. За такою ж схемою вводять і відпрацьовують третій стимул і так далі.
Третій
етап: узагальнюємо і закріплюємо
На цьому етапі
отримані навички генерализуется. Коли дитина накопичив достатню кількість
освоєних важливих стимулів («візьми», «дай», «йди сюди» та ін.), Приділяють
увагу узагальненню. Вправи починають проводити в незвичних і неочікуваних
місцях (на вулиці, в магазині, у ванній). Після чергують людей, що дають дитині
завдання (спеціаліст, мама, тато, дідусь, бабуся).
Четвертий
етап
Це завершальний етап.
У якийсь момент дитина не просто освоює відпрацьовуються з ним стимули, але і
починає розуміти нові завдання самостійно, додаткова відпрацювання вже не
потрібно. Наприклад, йому дають завдання «закрий двері», показують 1-2 рази і цього
вже цілком достатньо. Якщо це виходить, значить, програма освоєна, і заняття
АВА-терапією більше не потрібні. Дитина починає далі освоювати інформацію з
навколишнього середовища, як роблять це і зазвичай розвиваються малюки, не
страждають на аутизм.
Источник
Содержание
Введение…………………………………………………………………3
Причины возникновения РДА………………………………………….4
Проявления РДА…………………………………………………………7
Типы РДА……………………………………………………………..…12
Заключение………………………………………………………………14
Использованные источники…………………………………………….15
Введение
Актуальность данной работы заключается в том, что за последние десять лет количество детей с аутизмом выросло в несколько раз. Считается, что тенденция к росту сохранится и в будущем. Еще в 2000 году считалось, что распространенность аутизма составляет от 5 до 26 случаев на 10 000 детского населения. В 2012 году Центр по контролю за заболеваемостью в американских штатах рапортовал в среднем об 1 случае аутизма на каждые 88 детей.
РДА – не заболевание, а нарушение развития, а значит медикаментозное лечение не поможет. Единственным способом борьбы с детским аутизмом является психотерапия и специальные коррекционные программы обучения, где педагоги владеют всеми основами донесения знаний на фоне имеющихся условий, которые создает расстройство. Поэтому педагогам важно владеть не только методиками обучения данной категории детей, но и знать причины и проявления РДА.
Целью моей работы является изучить причины, проявления и типы РДА.
Причины РДА
Этиология РДА, на сегодняшний день, изучена достаточно слабо, нет информации о конкретных причинных факторах, стимулирующих риск появления расстройства [1, с.98].
Существует несколько теорий возникновения раннего аутизма у детей, но ни одна из них не получила научного подтверждения. В последнее время ученые говорят о совокупности причин при возникновении раннего детского аутизма:
- Генетическая предрасположенность. Ранний детский аутизм передается по наследству, существуют семьи с двумя детьми, больными аутизмом. Чаще всего дети с аутизмом рождаются у женщин после 35 лет, и внутриутробно находятся в ягодичном предлежании;
- Перинатальные факторы. Воздействие на беременную женщину вредных факторов внешней среды: плохая экология, профессиональные вредности, бытовая химия, лекарственные препараты, соли тяжелых металлов;
- Нарушение гормонального фона организма. У детей с аутизмом находят повышенное содержание тестостерона в крови и слабую Х — хромосому;
- Вакцинация. Индивидуальная чувствительность некоторых детей к вакцинам может спровоцировать развитие этого расстройства;
- Вирусная теория. Женщина, которая во время беременности переболела корью или краснухой имеет высокий риск родить ребенка с аутизмом;
- Особенности развития головного мозга. У детей с ранним детским аутизмом хорошо развито правое полушарие, а левое полушарие и миндаливидное тело недоразвито;
- Недостаточное количество белка. Белок Cdk5 является ферментом в головном мозге человека и участвует в синаптической передачи информации между нейронами;
- Нарушение в 11 паре хромосом. Ген неурексин-1 называют «геном аутизма», он участвует в синтезе нейромедиатора головного мозга — глутамата [3, с.102].
Еще одной гипотезой, характеризующей возможный риск возникновения аутизма, является теория о психологическом климате внутри семьи. Существует такое понятие, как «эмоциональная холодность родителей», когда мать и отец не демонстрируют достаточно эмоциональных проявлений в адрес своего ребенка, относясь к нему, как к чему-то ординарному, требующему только внимания в области физиологических потребностей. Высокий процент детей-аутистов наблюдается в неблагополучных семьях, где на первый план выступает финансовая нестабильность, хронический алкоголизм или наркомания. Кроме того, аутизм часто проявляется у детей в семьях, где профессиональная деятельность родителей требует больших интеллектуальных затрат и времени [4, с.84].
Проявления РДА
Ранний детский аутизм (РДА, синдром Каннера) — психопатологический синдром, основу которого составляют стойкие нарушения социального взаимодействия, общения и поведения. Частота раннего детского аутизма в популяции за явным преобладанием данного расстройства среди мальчиков (4:1). Ранний детский аутизм начинает проявлять себя в первые 3 года жизни ребенка, обычно диагностируется у детей в возрасте 2-5 лет. Примерно в 0,2% случаев ранний детский аутизм сочетается с умственной отсталостью, IQ детей с РДА более чем в двух третях случаев ниже 70. Согласно МКБ-10 среди нарушений психологического развития выделяют детский (типичный) аутизм и атипичный аутизм. Симптоматика детского аутизма проявляется в возрасте до трех лет, тогда как признаки психических нарушений при атипичном аутизме наблюдаются после трех лет [2, с.105].
Типичный аутизм:
1.Аутистические расстройства,
2. Инфантильный аутизм,
3. Инфантильный психоз,
4. Синдром аутизма Каннера.
Атипичный аутизм:
1. Атипичные детские психозы,
2. УМО с аутистическими чертами,
3. Синдром Ретта.
Проявления крайне разнообразны. Они включают следующие нарушения:
1. Нарушение общения
Основным признаком заболевания считается аутизм — невозможность устанавливать отношения с окружающими людьми, болезненная боязнь контакта с ними, отгороженность от внешнего мира. Это проявляется с самого рождения отсутствием адекватной эмоциональной реакции на мать, тревогой при общении со всем новым, игнорированием общения со сверстниками, стремлением к территориальному уединению, одинаковым отношением к одушевленным и неодушевленным предметам, гиперчувствительностью к физическому воздействию, прикосновению и т. д [5, с.114].
2. Нарушения речи.
• эхолалии, то есть непроизвольное повторение звуков, слогов, слов чужой речи, слов и мелодий песен;
• вычурное, часто скандированное произношение слогов, слов;
• своеобразная интонация;
• характерные фонетические расстройства;
• нарушения голоса с преобладанием особой высокой тональности в конце фразы или слова;
• длительное называние себя во втором или в третьем лице;
• отсутствие в активном словаре слов, обозначающих близких для ребенка людей, например «мама», «папа» и пр.
- мутизм.
3. Аффективные нарушения.
В целом эмоции характеризуются трудностью возникновения, отмечается слабая эмоциональная откликаемость при общении со взрослым. В ряде случаев наблюдаются немотивированные колебания настроения. Ребенка часто беспокоит страх при появлении животных, бытовых шумов (звуки пылесоса, полотера, электробритвы, фена, шума в водопроводных трубах и т. д.), тихих звуков (шелеста бумаги, жужжания насекомых и т. д.). Тревога при изменении яркости света, цвета и формы предметов, прикосновения, влаги. Страхи высоты, лестницы, огня. Отсутствие страха темноты. Основное качество эмоциональных реакций выражается в их несоответствии определенным ситуациям, событиям. Наиболее характерно преобладание тревожного напряжения или выраженной тревоги (капризность, постоянное беспокойство) при попытках изменить сложившийся порядок жизни, игры, расположение предметов в комнате, времени и места прогулки, предложить новый вид пищи, поменять одежду [3, с.109].
4. Особенности познавательной деятельности.
5. Нарушение двигательных навыков: а) атетозоподобные движения пальцев рук — стереотипные движения в виде перебирания, складывания, сгибания и разгибания пальцев; б) стереотипные движения в форме потряхиваний, взмахиваний, вращении кистями рук, подпрыгивание в виде отталкивания кончиками пальцев, бег на цыпочках, кружение, раскачивание головой и туловищем. Двигательные стереотипии полностью исчезают после 6-8 лет, реже наблюдаются до 12 лет.
6. Особенности игровой деятельности.
В основном наблюдаются кратковременные или более длительные стереотипные действия с такими предметами обихода, как веревочки, ключи, гайки, бутылки и т. д. Реже встречается интерес к игрушкам, но и при этом преобладают такие стереотипии, как верчение игрушками перед глазами, перекладывание с места на место, постукивание об пол или касание игрушками лица, обнюхивание, облизывание. В игре отсутствуют игровые сюжеты.
7. Особенности восприятия
Зрительное восприятие: непереносимость взгляда в глаза, преобладание периферического зрения, взгляд мимо или «сквозь людей», «бегающий взгляд», поиск необычных зрительных впечатлений (перелистывание страниц), явление «псевдослепоты», длительная сосредоточенность взгляда на «беспредметном» объекте — световом пятне, блестящей поверхности, узоре обоев, ковра, мелькании теней [5, с.124].
Слуховое восприятие: не привыкает к характерным звукам домашней обстановки (звонку, пылесосу), длительно прислушивается к звуку разрывания бумаги, шуршания целлофановых пакетов, раскачивания створок двери. Отсутствует реакция на словесные обращения, отклик ребенка на свое имя, избирательность ответных реакций на речь.
Тактильная, вкусовая, обонятельная и проприоцептивная чувствительность: гиперсенситивность к тактильным раздражителям, ребенок противится пеленанию, купанию, причесыванию, стрижке ногтей и волос. Его стесняет одежда, обувь, он стремится раздеться донага. Характерны необычные вкусовые предпочтения в виде тяги к несъедобному. Отмечается гиперсенситивность к запахам и вкусам [1, с.101].
8. Пищевое поведение и сон. Отмечаются нарушение ритма «сон-бодрствование», засыпание лишь в определенных условиях (на улице, на балконе, при укачивании), поверхностность, прерывистость сна днем, «спокойная бессонница», избирательность в еде (чрезмерная чувствительность к твердой пище, употребление только протертой, предпочтение одного вида пищи и отвержение новых, трудность введения прикорма), жесткое следование усвоенному пищевому режиму и болезненная реакция на его изменение.
9. Нарушение влечений. Может наблюдаться жестокость к родителям, другим детям, животным. Агрессивные действия возникают как способ привлечь внимание окружающих, вступить в игру, а также как проявление радости. Аутоагрессивные действия носят спонтанный характер или возникают при неудачах. Инстинкт самосохранения может значительно снижаться.
Учитывая разницу проявлений заболевания у больных, каждый случай этого заболевания является уникальным. Несмотря на это, определенные обобщающие черты все-таки существуют, за счет чего и можно предполагать актуальность аутизма. В зависимости от возраста признаки этого заболевания проявляются по-своему, потому имеет смысл остановиться на каждой возрастной категории в отдельности [2, с.127].
СИМПТОМЫ РАННЕГО ДЕТСКОГО АУТИЗМА (ПРИЗНАКИ ЗАБОЛЕВАНИЯ У ДЕТЕЙ ДО 2 ЛЕТ). В большинстве случаев проявления заболевания отмечаются у детей в течение уже первого года их жизни. Могут наблюдаться характерные отличия поведения больного ребенка от поведения ровесников. Отмечаются и следующие симптомы:
Ребенок с аутизмом не смотрит на лицо родителей, в их глаза;
Отсутствует привязанность к матери. Так, ребенок не плачет, как другие дети, когда она куда-то уходит, он ей не улыбается и не тянется на ручки;
Ребенок крайне редко улыбается;
Отмечается задержка в развитии речи. Так, к 12 месяцам ребенок не гулит, не использует простейших слов к возрасту 16 месяцев, к возрасту 24 месяцев не воспроизводит простых фраз;
Отмечается агрессивность ребенка в отношении других детей, он не стремится к общению с ними и к общим играм;
Ребенок отдает предпочтение в игре лишь одной игрушке (либо отдельной ее части), интерес к остальным игрушкам отсутствует;
Возможно неадекватное реагирование ребенка на раздражители, для других незначительные (свет, приглушенные звуки и пр.), помимо этого он может испытывать страх из-за них.
Между тем важно заметить, что такие симптомы вовсе не являются исключительными показателями актуальности аутизма, хотя и требуют определенного беспокойства. А потому избегание ребенком общества, его молчаливость, погруженность в себя – все эти проявления необходимо обсудить с педиатром [3, с.129].
ДЕТСКИЙ АУТИЗМ: СИМПТОМЫ ЗАБОЛЕВАНИЯ В ВОЗРАСТЕ ОТ 2 ДО 11 ЛЕТ. Дети с аутизмом в этом возрасте все также испытывают актуальную для предыдущего периода симптоматику. Ребенок на собственное имя не отзывается, в глаза не смотрит, любит находиться в одиночества, отсутствует интерес к другим детям. Помимо этого отмечаются и другие характерные симптомы заболевания:
Ребенок знает лишь несколько слов, может вообще не разговаривать.
Возможно постоянное повторение ребенком одного и того же слова, беседу он не поддерживает.
Возможно, опять же, повторение однотипных действий (своеобразных ритуалов), при смене привычной для себя обстановки у него возникает сильное беспокойство.
В основном своем большинстве дети с аутизмом с большими усилиями приобретают навыки, для них новые, в школьном возрасте у них отсутствует способность к чтению или к письму.
У некоторых детей развивается интерес к определенному типу деятельности, к примеру, к математике, к музыке, рисованию и т.д.
АУТИЗМ: СИМПТОМЫ ЗАБОЛЕВАНИЯ ПОСЛЕ 11-ЛЕТНЕГО ВОЗРАСТА. К возрасту 11-12 лет дети с аутизмом, как правило, осваивают элементарно необходимые в общении с окружающими навыки, однако и в этом случае одиночество для них является наиболее предпочтительным, потребность в общении отсутствует. В период полового развития ребенку сложнее, чем другим подросткам. Возможна агрессивность, возникающая в отношении окружения, нередки депрессии, тревожные расстройства, эпилептические припадки [5, с.131].
Типы РДА
Выделяют 4 группы развития РДА, каждой из которых характерен свой способ отгораживания от внешнего мира:
- Полная отрешённость от происходящего вокруг, при попытках взаимодействия с ребёнком характерно проявление крайнего дискомфорта. Отсутствие социальной активности, даже близким трудно добиться от ребёнка какой-либо ответной реакции: улыбки, взгляда. Дети данной группы стараются не иметь никаких точек соприкосновения с окружающим миром, они могут игнорировать мокрые пелёнки и даже жизненно важные, витальные потребности — голод. Очень тяжело переносят взгляд глаза в глаза и избегают различных телесных контактов.
- Активное отвержение окружающей среды. Характеризуется не как отрешённость, а как тщательная избирательность в контактах с внешним миром. Ребёнок общается с ограниченным кругом людей, зачастую это родители, близкие люди. Проявляет повышенную избирательность в еде, одежде. Любое нарушение привычного ритма жизни ведёт к сильной аффективной реакции. Детям данной группы более чем другим свойственно испытывать чувство страха, на который они реагируют агрессивно, бывает что агрессия принимает формы аутоагрессии. Наблюдается большое количество речевых и двигательных стереотипий. Несмотря на всю тяжесть различных проявлений эти дети гораздо более адаптированы для жизни, чем дети относящиеся к 1-й группе.
- Захваченность аутистическими интересами. Дети этой группы стараются укрыться от окружающего мира в своих интересах, при этом их занятия проявляются в стереотипичной форме и не носят познавательного характера. Увлечения носят цикличный характер, ребёнок может годами разговаривать на одну и ту же тему, рисовать или воспроизводить один и тот же сюжет в играх. Интересы зачастую носят мрачный, устрашающий, агрессивный характер.
- Чрезвычайная трудность во взаимодействии с окружающей средой. Наиболее легкий вариант проявления аутизма. Основной чертой является повышенная ранимость, уязвимость таких детей. Избегание отношений, если ребёнок чувствует какую-либо преграду. Чувствительность к чужой оценке [3, с.90].
Заключение
Изучив психолого – педагогическую литературу можно сделать следующие выводы:
- Количество детей с РДА с каждым десятилетием увеличивается.
- Ранний детский аутизм – не заболевание, а нарушение развития.
- Причины появления этого нарушения до сих пор до конца не изучены.
- Проявления РДА крайне разнообразны, но общим является нарушение в развитии эмоционально-личностной сферы ребенка и неумении устанавливать контакты с окружающим миром.
- РДА имеет разные типы нарушения.
Использованные источники:
- Азбукина Е.Ю., Михайлова Е.Н. Основы специальной педагогики и психологии: Учебник –– Томск: Издательство Томского государственного педагогического университета, 2006. – 335с.
- Лебединская К. С., Никольская О. С. Диагностика раннего детского аутизма. — М., 1991.
- Микиртумов Б.Е., Кощавцев А.Г., Гречаный С.В. Клиническая психиатрия раннего детского возраста. —— СПб: Питер, 2001. 256 с.
- Основы специальной психологии: Учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений/Л. В. Кузнецова, Л. И. Переслени, Л. И. Солнцева и др.; Под ред. Л. В. Кузнецовой. — М.: Издательский центр «Академия», 2002. — 480 с.
- Трофимова Н.М., Дуванова С.П., Трофимова Н.Б., Пушкина Т.Ф. Основы специальной педагогики и психологии и. — СПб.: Питер, 2005. — 304 с.
Источник