Особливості сечового синдрому при пієлонефриті

Сечовий синдром – це комплекс різних порушень сечовиділення і змін у складі та структурі сечі: наявність бактерій і солей, мікрогематурія, лейкоцитурія, циліндрурія і протеїнурія. Також характеристиками сечового синдрому можуть бути дизурія, порушення кількості сечі і частоти сечовипускання. У випадках, коли він є єдиною ознакою ниркових захворювань, він називається ізольований сечовий синдром.

Відхилення в складі сечі

Сечовий синдром у дітей та дорослих є ознакою ниркових хвороб і захворювань сечовивідних каналів. Він може сигналізувати про наявність різних патологій.

Гематурія

Гематурія – присутність в аналізі сечі деякої кількості крові: від мікроскопічного до помітного неозброєним оком. Колір сечі набуває червонуватого або коричневий відтінок.

Гематурія вказує на пухлину сечовивідних шляхів, наявність в них каміння або інфекції. Вона може супроводжувати захворювання ниркових сосочків (при нефропатії, спричиненої серповидноклітинній анемією). Також вона типова для спадкових нефриту і ниркової дисплазії. Оцінка характеру гематурії проходить по тому, які симптоми її супроводжують. Велике значення в діагностиці має те, чи супроводжується сечовипускання болями. Болі вказують на ниркову кольку, сечокам’яну хворобу, туберкульоз нирок, некрози і тромбози судин нирок. Якщо сечовипускання є безболісним, то, швидше за все, хворий страждає від нефропатії, вродженої або придбаної.

Гематурія у дітей наймолодшого віку є підсумком патологій, сепсису, внутрішньоутробних інфекцій, пухлин нирок, тромбозів, а також ураження нирок токсинами на тлі прийому ліків. У немовлят прояви гематурії – вкрай несприятливі симптоми для життя і здоров’я. У дітей старшого віку вона сигналізує про нефриті і сечокам’яної хвороби.

Вона діагностується за спеціальним тесту і мікроскопічному дослідженню ранкового аналізу сечі. Визначення крові в сечі робиться з кількох аналізів. У разі коли виявляються подібні симптоми, дитині в більшості випадків необхідна госпіталізація і лікування в урологічному відділенні дитячої лікарні.

Цилиндрурія

Циліндри – мікроелементи, що складаються з білка. Він приймає циліндричну форму при певних умовах, таким чином вказуючи на різні процеси, що відбуваються і зміни, наприклад, на підвищену кислотність сечі. Циліндри підрозділяються на гіалінові, зернисті, воскоподібні і помилкові:

• гіалінові – виникають при майже всіх захворюваннях, що дають протеїнурію;
• воскоподібні – сигналізують про серйозні ураженнях нирок і запаленнях;
• зернисті – вказують на ураження трубочок нирок, гломерулонефрити;
• помилкові – не вказують на ураження нирок, але свідчать про будь-яких ураженнях сечовивідних шляхів.

Лейкоцитурія

Лейкоцити – особливі тільця, клітини крові, які захищають організм від чужорідних мікроорганізмів і запалень. У малих кількостях вони містяться в будь-який сечі, причому у дітей їх рівень підвищений. Варто відзначити, що дівчатка в нормі мають більш високу кількість лейкоцитів в аналізі, ніж хлопчики. Також вони можуть виявитися в сечі в результаті запальних процесів зовнішніх статевих органів.

Лейкоцитурія – один із симптомів мікробного або вірусного запалення нирок і мочепроводящіх каналів. Число лейкоцитів в аналізі сечі збільшується при пієлонефриті гострої і хронічної різновидах. Іншими захворюваннями, на які може вказувати лейкоцитурія, є цистити і уретрити. Ці захворювання будуть також мати і інші симптоми: хворобливість сечовипускання, відхилення в обсягах сечовипускання. Лейкоцитурия може супроводжуватися мікрогематурією і протеїнурією в разі виникнення нефриту неінфекційної природи.

Запальні реакції в клубочках нирок також показуються лейкоцитурией. При сприятливому перебігу гломерулонефриту через кілька днів лейкоцити в сечі перестають виявлятися. Інакше, такі симптоми можуть сигналізувати про негативний розвиток захворювання.

Бактерії

Сеча здорової людини стерильна. Іноді в аналізі виявляються не викликаючі захворювань мікроорганізми, що потрапляють з зовнішніх статевих органів. Під час інфекцій, які зачіпають весь організм, в сечу, в тому числі, потрапляють бактерії. Вони не здатні виживати довгий час в такому агресивному середовищі, і вони швидко виводяться. Таке явище називають транзиторна бактеріурія.

Але, головним чином наявність бактерій в сечі сигналізує про присутність інфекції сечовивідних шляхів. Кращим способом діагностики захворювань видільної системи є посів сечі. Єдиним недоліком цієї процедури є складність правильного збору аналізу. Покладено збирати сечу на аналіз в ранкові години, бажано, як тільки дитина прокинулася, але після гігієнічних процедур, в медичний стерильний контейнер для аналізів. У лабораторії аналіз повинен виявитися не пізніше ніж через годину після збору. Якщо такої можливості немає, то його необхідно прибрати в холодильник, попередньо щільно закривши. Для більш точного результату бажано взяти кілька проб на аналіз.

Посів допомагає визначити збудника захворювання. Найчастіше при посіві визначаються бактерії кишечника і шкірних покривів – кишкова паличка, протей, ентеробактерій, псевдомонас або клебсієлла. З меншою частотою виявляються ентерококи, стафілококи, стрептококи.

Солі

Деякі різновиди солей в малих кількостях спостерігаються в аналізах навіть у цілком здорових людей. Іноді вони осідають. На тип осаду впливатимуть найрізноманітніші умови: харчування, кислотність сечі, режим пиття і навіть пору року. Як правило, осідають оксалати, урати і фосфати кальцію або амонію. Якщо оксалати і урати періодично зустрічаються в аналізах сечі, нічого страшного в цьому немає, однак постійні випадання солей можуть служити ознакою дисметаболической нефропатії – відхилення функцій нирок, при якому порушується фільтрація речовин. Вона, в свою чергу, здатна викликати сечокам’яну хворобу. Солі можуть бути наслідком вживання деяких ліків або продуктів.

Однак, якщо в аналізі сечі виявляються фосфати – це є вірною ознакою інфекції. При їх виявленні, зазвичай виявляється також і бактеріурія.

Зміна особливостей сечовипускання

Січовий синдром, крім зміни складу сечі, також характеризується зміною обсягів і регулярності сечовипускання. Кількість сечі, що виділяється протягом доби здоровою дитиною, коливається від впливу багатьох чинників: кількості випитої води, температури (як тіла, так і навколишнього середовища), навантажень і інших. Ритми сечовипускання також можуть варіюватися, однак переважає сечовипускання в денний час в співвідношенні приблизно 3 до 1 до нічного. При незначних і нетривалих збої сечовипускання лікування не потрібно, необхідно лише змінити щоденне харчування і вживання рідини.

Однак деякі симптоми можуть служити ознаками захворювань і на них потрібно звертати особливу увагу:

• Ніктурія – домінування сечовиділення в темний час доби над денним. Зазвичай є результатом пієлонефриту, нефротичного синдрому, хвороб збірних трубочок.
• Олігурія – скорочення кількості сечі. Може вказувати на ниркову недостатність гострого або хронічного характеру, також проявляється при різних, вроджених або придбаних, ниркових патологіях.
• Поліурія – збільшення виділяється обсягу сечі. Може викликатися переохолодженням, циститом, нефротичний розладами.
• Дизурія – стан, при якому сильно скорочуються періоди між сечовипусканням, а саме воно заподіює сильний біль. Вказує на гострі інфекції сечовивідних проток або статевих органів.

Відхилення за кольором і ступеня прозорості

Сечовий синдром може проявлятися через зміни відтінку сечі, її консистенції, кислотності і ступеня прозорості. Сеча в нормі має колір в діапазоні від світло-жовтого до бурштинового.

У новонароджених дітей і немовлят вона може мати червонуватий відтінок, що обумовлено великою кількістю уратів в ній. У грудних дітей сеча, навпаки, блідо-жовта. Колір сечі можуть змінювати деякі ліки, продукти харчування.

Однак, незалежно від кольору, у здорових дітей сеча є прозорою. Її помутніння – сигнал показати дитину лікарю, щоб той призначив необхідне лікування. Патологічними ознаками будуть також бути зміни кислотності сечі і її щільності.

Синдром сором’язливого сечового міхура

Цікавим проявом сечового синдрому може також бути синдром сором’язливого сечового міхура. Це стан, при якому людина не може полегшитися в незвичній обстановці, а особливо – в присутності сторонніх. Синдром сором’язливого сечового міхура не є захворюванням, його, скоріше, можна віднести до психічних розладів. Він серйозно ускладнює життя, не дозволяючи хворому надовго відлучатися з дому.

Деякі дослідники вважають, що синдром сором’язливого сечового міхура викликається прийомом певних видів лікарських засобів. Також він може бути ознакою захворювань нервової системи. Лікування синдрому проходить в першу чергу у вигляді психологічної корекції. Медикаментами лікування не проводиться, так як їх прийом необхідний протягом досить тривалого терміну, що може викликати залежність.

Лікування при сечовому синдромі

Сечовий синдром є лише дороговказом на те, що організму потрібне лікування. Воно повинно бути направлено на усунення захворювань, які викликають сечовий синдром. Якщо терапія цих хвороб неможлива, то проводять комплекс процедур, спрямованих на полегшення стану хворого, в такому випадку усуваються симптоми. Симптоматичне лікування показано при наявності хронічних захворювань, що викликають сечовий синдром.