Методика дослідження синдрому вигорання дж гринберг

Понятие информационного стресса. Группы причин формирования информационного стресса (по А. Бодрову) (3 группы) Наиболее распространенные стрессогенные факторы информационного характера (5 шт).

Информационный стресс–это защитная реакция организма человека на слишком большой поток информации, который он получает ежедневно.

Бодров выделил три группы причин формирования инф. Стресса:

1) Непосредственные, которые служат объективно неблагоприятным фактором инф.взаимодействия человека и техники источником экстремальной рабочей нагрузки и «пусковым моментом», начальным этапом развития стресса.

2) Главные, отражающие индивидуальные особенности субъекта деятельности, которые определяют возможности возникновения состояния стресса у конкретного индивида, механизмы его регуляции и способы преодоления.

3) Сопутствующие, которые способствуют возникновению и проявлению непосредственных и главных причин стресса, а также предрасполагают субъекта деятельности к развитию у него этого состояния.

Основные тенденции развития профессиональных деструкций по А.К. Марковой (9 шт)

А. К. Маркова выделяет основные тенденции развития профессиональных деструкции.

Отставание, замедление профессионального развития сравнительно с возрастными и социальными нормами.

Несформированность профессиональной деятельности (работник как бы «застревает» в своем развитии).

Дезинтеграция профессионального развития, распад профессионального сознания и как следствие — нереалистические цели, ложные смыслы труда, профессиональные конфликты.

Низкая профессиональная мобильность, неумение приспособиться к новым условиям труда и дезадаптация.

Понятие синдрома эмоционального выгорания. Группы риска приобретения синдрома эмоционального выгорания

Определение выгорания.

Обобщение определений позволяет охарактеризовать синдром выгорания как общее физическое и эмоциональное истощение, возникающее на фоне стресса, вызванного перегруженностью в профессиональном взаимодействии с людьми и необходимостью принимать участие в решении их проблем.

Группы риска. Выгоранию подвержены люди, профессиональная деятельность которых относится к сфере «Человек – Человек». В первую очередь, это педагоги, медицинские и социальные работники, психологи, работники сферы обслуживания, юристы и руководители разных уровней.

Независимо от рода деятельности к выгоранию склонны люди, перегруженные ответственностью и повседневными обязанностями: это те, кто работает слишком много в течение слишком продолжительного периода времени со слишком большой интенсивностью.

Физиологические, эмоциональные и социальные симптомы эмоционального выгорания

К физиологическим аспектам выгорания необходимо отнести:

· бессонница или нарушение режима дня, полное отсутствие сна до раннего утра или резкое засыпание, неспособность заснуть повторно среди ночи, тяжелое пробуждение;

· нарушение дыхания и одышка при любой нагрузке;

· пониженная реакция на изменения окружающей среды, полное отсутствие радости и любопытства или чувства страха при возникновении опасности;

· постоянная физическая усталость, когда ощущение бессилия не проходит даже утром после нормального полноценного сна;

· постоянное желание выспаться, сонливость, заторможенность;

· постоянные головные боли без причины;

· резкое изменение показателей веса (снижение, увеличения);

· снижение зрения, обоняния, осязания, слуха, потеря тактильных ощущений;

· хронические нарушения органов пищеварения и обменных процессов (запор, диарея);

· хроническое чувство слабости, понижение энергетических запасов, снижение иммунитета, биохимических показателей в крови и гормонального фона;

· чувство физического и психологического истощения.

К эмоциональным аспектам выгорания принято относить:

· безосновательные нервные срывы, замкнутость, вспышки агрессии и гнева, отстранение от окружающих;

· отрицательный настрой на будущее и профессиональный рост;

· повышение раздражительности, агрессии и бурное реагирование на происходящие события;

· постоянное чрезмерное переживание и ощущение беспричинного беспокойства, стыда, вины, обиды, стеснительности и подозрительности;

· резкое понижение самооценки и недовольство собой;

· стрессы, депрессия, пассивность, скука, апатия, снижение эмоциональных реакций, ощущение подавленности;

· хроническое и необъяснимое ощущение страха и предчувствие отрицательного итога и неудачи;

· чрезмерное ощущение тревоги и неправильности положения и ситуаций.

К социальным и поведенческим реакциям выгорания можно отнести:

· злоупотребление алкоголем и сигаретами, переедание или полное отсутствие аппетита, концентрация, увеличение и появление вредных пристрастий и привычек;

· изменение режима дня и сна;

· неадекватная критика окружающих, отчужденность от близких;

· невозможность выполнения главных задач из-за зацикленности на мелких проблемах, трата полезного времени и энергии на не первоочередные дела;

· отсрочка планов на следующий день и невыполнение их в результате;

· чувство непосильности привычной работы и катастрофической нехватки энергетических ресурсов;

· чувство собственной бесполезности, понижение заинтересованности и стимула, безразличие и равнодушие к результату;

· повышенная раздражительность, необоснованная злоба и агрессия, обиды, истерики.

Модель эмоционального выгорания Дж. Гринберга. (5 стадий)

Дж. Гринберг предлагает рассматривать эмоциональное выгорание как пятиступенчатый прогрессирующий процесс.

Первая стадия эмоционального выгорания («медовый месяц»). Работник обычно доволен работой и заданиями, относится к ним с энтузиазмом. Однако по мере продолжения рабочих стрессов профессиональная деятельность начинает приносить все меньше удовольствия и работник становится менее энергичным.

Вторая стадия («недостаток топлива»). Появляются усталость, апатия, могут возникнуть проблемы со сном. При отсутствии дополнительной мотивации и стимулирования у работника теряется интерес к своему труду или исчезают привлекательность работы в данной организации и продуктивность его деятельности. Возможны нарушения трудовой дисциплины и отстраненность (дистанцирование) от профессиональных обязанностей. В случае высокой мотивации работник может продолжать гореть, подпитываясь внутренними ресурсами, но в ущерб своему здоровью.

Третья стадия (хронические симптомы). Чрезмерная работа без отдыха, особенно «трудоголиков», приводит к таким физическим явлениям, как измождение и подверженность заболеваниям, а также к психологическим переживаниям — хронической раздражительности, обостренной злобе или чувству подавленности, «загнанности в угол». Постоянное переживание нехватки времени (синдром менеджера).

Четвертая стадия (кризис). Как правило, развиваются хронические заболевания, в результате чего человек частично или полностью теряет работоспособность. Усиливаются переживания неудовлетворенности собственной эффективностью и качеством жизни.

Пятая стадия эмоционального выгорания («пробивание стены»). Физические и психологические проблемы переходят в острую форму и могут спровоцировать развитие опасных заболеваний, угрожающих жизни человека. У работника появляется столько проблем, что его карьера находится под угрозой.

(Практикум по психологии менеджемента и профессиональной деятєльности / Под ред. Г.С. Никифорова, М.А. Дмитриевой, В.М. Снеткова. — СПб.; Речь, 2001. — С. 276-282.)

Інструкція.Вам пропонується 22 твердження про почуття та пережинання, пов’язані з роботою. Будь ласка, прочитайте уважно кожне твердження і вирішіть, чи почуваєте Ви себе таким чином відносно Вашої роботи. Якщо у Вас не було такого почуття, у бланку для відповідей позначте позицію 0 — «ніколи». Якщо у Вас було таке почуття, вкажіть, як часто Ви його відчували. Для цього навпроти питання поставте бал, що відповідає частоті виникнення того чи іншого почуття.

Варіант І (для менеджерів)

1. Я відчуваю себе емоційно виснаженим.

2. Наприкінці робочого дня я відчуваю себе, як вичавлений лимон.

3. Я відчуваю себе втомленим, коли прокидаюсь вранці і мушу йти на роботу.

4. Я добре розумію, що відчувають мої підлеглі та колеги, та використовую це в інтересах справи.

5. Я відчуваю, що спілкуюся з деякими підлеглими, як з предметами (без теплоти та приязні до них).

6. Я відчуваю себе енергійним та емоційно піднесеним.

7. Я вмію знаходити правильне рішення в конфліктних ситуаціях.

8. Я відчуваю пригніченість і апатію.

9. Я можу позитивно впливати на продуктивність роботи моїх підлеглих та колег.

10. Останнім часом я став більш черствим (нечутливим) у ставленні до тих, з ким працюю.

11. Як правило, ті, з ким мені доводиться працювати, — нецікаві люди, що скоріше втомлюють, ніж радують мене.

12. У меіїе багате планів на майбутнє і я вірю в їх здійснення.

13. У мене все більше життєвих розчарувань.

14. Я відчуваю байдужість і втрату інтересу до багатьох речей, які радували мене раніше.

15. Іноді мені дійсно байдуже те, що відбувається з деякими з моїх підлеглих і колег.

16. Мені хочеться усамітнитися і відпочити від усього й усіх.

17. Я можу легко створити атмосферу доброзичливості та співпраці в колективі.

18. Ялегко спілкуюся з людьми незалежно відїх статусу і характеру.

19. Я багато встигаю зробити.

20. Я відчуваю себе иа межі можливостей.

21. Я багато чого ще зможу досягти всвоєму житті.

22. Іноді підлеглі та колеги перекладають на мене тягар своїх проблем і обов’язків.

Варіант II (для вчителів та викладачів)

1. Я відчуваю себе емоційно виснаженим.

2. Наприкінці робочого дня я відчуваю себе, як вичавлений лимон.

3. Я відчуваю себе втомленим, коли прокидаюсь вранці і мушу йти па роботу.

4. Я добре розумію, що відчувають мої учні та колеги,та використовую цс вінтересах справи.

5. Я спілкуюся з моїми учнями цілком формально, без зайвих емоцій, і намагаюся звести спілкування з ними до мінімуму.

6. Я відчуваю себе енергійним та емоційно піднесеним.

7. Я вмію знаходити правильне рішення в конфліктних ситуаціях.

8. Я відчуваю пригніченість і апатію.

9. Я можу позитивно впливати на продуктивність роботи моїх учнів таколег.

10. Останнім часом я став більш черствим (нечутливим) у ставленні до тих, з ким працюю.

11. Як правило, оточуючі мене люди багато вимагають від мене та маніпулюють мною. Вони скоріше втомлюють, ніж радують мене.

12. У мене багато планів на майбутнє і я вірю в їх здійснення.

13. У мене іісє більше життєвих розчарувань.

14. Я відчуваю байдужість і втрату інтересу до багатьох речей, які радували мене раніше.

15. Іноді мені дійсно байдуже те, що відбувається з деякими з моїх учнів і колег.

16. Мені хочеться усамітнитися і відпочити від усього й усіх.

17. Я можу легко створити атмосферу доброзичливості і співпраці при спілкуванні з моїми учнями та колегами.

18. Я легко спілкуюсь з людьми незалежно відїх статусу і характеру.

19. Я багато встигаю зробити.

20. Я відчуваю себе на межі можливостей.

21. Я багато чого ще зможу досягти в своєму житті.

22. Іноді учні та колеги перекладають на мене тягар своїх проблем і обов’язків.

Бланк для відповідей

Обробка та інтерпретація результатів

Відповідно до «ключа» підраховуються суми балів за трьома субшкалами.

«Ключ»

Рівень «професійного вигорання» визначається за таблицею рівнів «вигорання».

Таблиця рівнів «вигорання»

Інтерпретація даних.Згідно змоделлю американських дослідників К. Маслач і С. Джексон, «вигорання» тлумачиться як синдром емоційного виснаження, деперсоналізації і редукції особистих досягнень.

Емоційне виснаження розглядається як основна складова «професійного вигорання» та характеризується заниженим емоційним фоном, байдужістю або емоційним перенасиченням.

Деперсоналізація проявляється у деформації стосунків з іншими людьми. В одних випадках це може бути зростання залежності від інших людей, у інших — зростання негативізму, цинічності установок і почуттів стосовно реципієнтів: пацієнтів, клієнтів, підлеглих тощо.

Редукція особистих досягнень полягає або в тенденції до негативного оцінювання себе, своїх професійних досягнень та успіхів, негативізмі щодо службової гідності і можливостей, або у нівелюванні особистої гідності, обмеженні своїх можливостей, обов’язків щодо інших.

Методика 4. Методика «Оцінка власного потенціалу «вигорання»

(Гибсои Дж.Л., Иванцевич Д.М., Доннелли Д.Х.-мл. Организации: поведение, структура, процессы. — 8-е изд. — М.: ИНФРА-М, 2000. — С. 274-275.)

Інструкція.Дайте відповідь на кожне запитання, закреслюючи одне число із шкали, яка подається нижче. Відповівши на всі запитання, підрахуйте бали. Пам’ятайте, що немає правильних або неправильних відповідей.

Обробка та інтерпретація результатів

Підрахуйте середні бали за наступними позиціями, що характеризують кожен компонент «вигорання».

Деперсоналізація (ми. 1-4)___________________

Особиста задоволеність (пп. 5-11) ___________________

Емоційне виснаження (пп. 12—18). ___________________

Підрахуйте середні бали кожного зкомпонентів та визначте рівень «вигорання» за наведеною нижче таблицею.

Рівні «вигорання»

Методика 5. Методика «Дослідження синдрому «вигорання»

(Гринберг Дж. Управление стрессом. — 7-е изд. — СПб.: Питер, 2002. — С. 352.)

Інструкція.Навпроти кожного висловлювання поставте, будь ласка, 1 бал, якщо Ви згодні зтвердженням, або 0 — якщо не згодні.

Текст опитувальника

1. Чи знижується ефективність Вашої роботи?

2. Чи втратили Ви частину ініціативи на роботі?

3. Чи втратили Ви інтерес до роботи?

4. Чи посилився Ваш стрес на роботі?

5. Чи відчуваєте Ви втому або зниження темпу роботи?

6. Вас турбує головний біль?

7. Вас турбують болі в животі?

8. Ви втратили вагу?

9. У Вас проблеми зісном?

10. Ваше дихання стало уривчастим?

11. У Вас часто змінюється настрій?

12. Вас легко розгнівати?

13. Ви легко піддаєтесь фрустрації?

14. Ви стали більш підозрілим, ніж зазвичай?

15. Ви відчуваєте себе більш безпорадним, ніжзавжди?

16. Ви вживаєте забагато ліків, що впливають па настрій (транквілізатори, алкоголь тощо)?

17. Ви стали менш гнучким?

18. Ви стали більш критично ставитися до особистої компетентності і до компетентності інших?

19. Ви працюєте більше, а відчуваєте, що зробили менше?

20. Ви частково втратили почуття гумору?