Гіпертермічний та судомний синдром у дітей

Судомний синдром у педіатрії (протокол надання допомоги)

Діагностичні критерії:

1.При гіпертермії, яка ускладнюється судомами, наявність температури до нападу судом, при централізації кровообігу — виключити інфекційний токсикоз, нейроiнфекцiї.

2.При нормальній температурі тіла з’ясувати причину виникнення судом — виключити отруєння, травми ЦНС, рахіт, спазмофілію, діабет, епілепсію, істерію.

3.Оцінити колір шкіряних покровів — ціаноз, багряні-синюшні, бліді.

4.Порушення подиху — апноe, патологічні типи подиху, задишка.

5.Порушення серцевої діяльності — тахi- або брадикардія, розлади гемодiнамiки.

6.Менiнгеальнi симптоми — ригідність м’язів потилиці, позитивні симптоми Кернiга, Брудзiнського.

7.Вегетативні порушення – розповсюджений дермографізм, анізокорія та інші.

Медична допомога:

1.За показниками — реанімаційні заходи.

2.При збереженій свідомості — iнсуфляцiя кисню через носовий катетер; при порушенні свідомості (ступор, сопор, кома I ст) — iнсуфляцiя кисню через носовий катетер або ларiнгеальну маску; при комі II-Ш ст. з порушенням подиху — після попередньої премедикацiї 0.1% атропіну сульфату 0.1 мл/рік життя (не більш 0.5 мл) внутрівенно, iнтубацiя трахеї і переведення на ШВЛ.

3.Протисудомна терапія: бензодiазепiни (седуксен, реланiум, дiазепам, сiбазон) 0.3-0.5 мг/кг внутрівенно, при неефективності 1% гексенал або тiопентал натрію в дозі 3-5 мг/кг внутрівенно.

4.Дегiдратацiйна терапія: лазiкс 2-3 мг/кг внутрiм’зово або внутрівенно.

5.Госпіталізація до неврологічного відділення, при порушенні вітальних функцій — у ВIТ.

ГІПЕРТЕРМІЧНИЙ СИНДРОМ

ПРИЧИНИ

Найпоширенішою причиною гіпертермії у всіх вікових групах є гострі інфекційні захворювання різної локалізації (вірусні, бактеріальні, грибкові, паразитарні).

Гіпертермія у дітей першого року життя:

 Перегрівання;

 Транзиторна гіпертермія;

 Стоматит;

 Омфаліт;

 Перезбудження;

 Травми;

 Зневоднення;

 Недостатнє розведення сухих сумішей;

 Перегодовування білковою їжею на фоні недостатнього прийому рідини;

 Недостатнє надходження солей натрію;

 Реакція на профілактичні щеплення;

 Прорізування зубів;

 Гіпервітаміноз Д;

 Дисбактеріоз.

Гіпертермія у дітей старше одного року:

 Гіпертермія алергічного походження;

 Нецукровий діабет;

 Системні захворювання сполучної тканини.

Медикаментозна гіпертермія:

 Антибіотики (пеніцилін, ампіцилін, цефалоспорини, левоміцетин, ванкоміцин, лінкоміцин);

 Сульфаніламіди, нітрофурани;

 Інтерферон;

 Ізоніазид;

 Аспірин, ібупрофен;

 Левамізол;

 Метилдопа;

 Циметидин;

 Фенобарбітал;

 Фенітоїн.

При медикаментозній гіпертермії слід у першу чергу припинити вживання препарату, який став її причиною.

ЛІКУВАННЯ ГІПЕРТЕРМІЧНОГО СИНДРОМУ

Розрізняють два варіанти гіпертермії:

1.«Рожева»:

 шкірні покриви рожеві, вологі, гарячі на дотик;

 кінцівки теплі;

 тахікардія, тахіпное відповідають підвищенню температури;

 поведінка дитини звичайна.

2. «Біла»:

 шкіра бліда, «мармурова», з ціанотичним відтінком нігтів та губ;

 кінцівки холодні;

 надмірна тахікардія, задишка;

 дитина млява, апатична;

 можливі судоми.

При «рожевій» гіпертермії рекомендовано:

1. Дитину розкрити, максимально роздягнути, забезпечити доступ свіжого повітря;

2. Тепле пиття у великій кількості – на 0,5-1л більше добової норми рідини;

3. Фізичні методи охолодження:

 прохододна волога пов’язка на чоло;

 обдування вентилятором;

 холод на ділянку великих судин (у ділянці променевозап’ястних і великогомілкових суглобів);

 обтирання спиртово – оцтовою сумішшю: змішують у рівних пропорціях горілку, 9% столовий оцет і воду, обтирання повторюють 2-3 рази.

При «білій» гіпертермії рекомендовано одночасно із жарознижуючими препаратами призначити судиннорозширюючі препарати:

 Розчин ксантинола нікотинату 15% — 0,2мл на рік життя, після двох років – 10 мг/кг;

 Розчин нікотинової кислоти 1% — 0,1-0,2 мл/рік життя (до 0,5 мг/кг на добу);

 Папаверин або но-шпа по 1 мг/кг внутрішньо;

 Розчин папаверину 2% дітям до 1 року 0,1-0,2 мл, старше 1 року – 0,1-0,2 мл/рік життя;

 Розчин но-шпи 0,1мл/рік життя;

 Розчин дібазолу 1% по 0,1 мл/рік життя.

 Паралельно рекомендуються теплі укутування, грілки до ніг, розтирання зігріваючими мазями, гарячий чай.

ЖАРОЗНИЖУЮЧІ ПРЕПАРАТИ ПРИЗНАЧАЮТЬ, враховуючи наявність факторів ризику:

 перші три місяці життя;

 фебрильні судоми в анамнезі;

 патологія ЦНС;

 хронічні захворювання серця і легень;

 спадкові метаболічні захворювання.

У дітей групи ризику жарознижуючу терапію призначають при «рожевій» гіпертермії якщо температура вища 38°С, при «білій» — якщо температура 37,2-38°С. Якщо фактори ризику відсутні – медикаментозна терапія призначається при температурі вище 38,5°С.

ЖАРОЗНИЖУЮЧІ ПРЕПАРАТИ:

 Парацетамол у разовій дозі 5-10 мг/кг з інтевалом мінімум 4 години (максимальна добова доза 60 мг);

 Ібупрофен у разовій дозі 5 мг/кг до 3 разів на добу (дітям старше 1 року), нурофен 5-10 мг/кг 2-3 рази на добу;

 Німесулід (найз, німулін): разова доза 1,5 мг/кг, добова доза 5 мг/кг (у 5 мл суспензії міститься 50 мг діючої речовини).

При неефективності – розчин анальгіну 50% по 0,1мл/рік життя, максимальна доза 0,2 мл/рік життя. Дітям першого року життя – по 0,01мл/кг.

Застосовується також літична суміш:

 аміназин 2,5% — 1мл;

 димедрол 1% — 1 мл;

 новокаїн 0,5% — 4 мл.

Разова доза суміші 0,1-0,2 мл/рік життя.

Після зниження температури до 37,5°С лікувальні гіпотермічні заходи припиняються.

Діти із стійкою гіпертермією (особливо «білий» тип) підлягають госпіталізації.

Источник

Гіпертермічний синдром являє собою патологічну лихоманку, справжні причини якої слід встановити як можна швидше. Розвивається зазвичай у дітей дошкільного віку, зрідка у дітей-підлітків. У дорослих зустрічається в поодиноких випадках. Проявляється зазвичай температурою понад 39,5 градусів і супроводжується неадекватною реакцією всього організму, чим відрізняється від звичайного підвищення температури.

Чим небезпечна патологічна лихоманка?

Під час гіпертермії відбувається підвищена віддача зайвого тепла в зовнішнє середовище, активізується система потовиділення. Організм втрачає багато рідини, що йде на самоохолодження, тому необхідно її постійне поповнення. Налагоджена система метаболізму може давати збій, а циркуляція крові збивається зі свого циклу. Відбуваються порушення гемодинаміки, можуть з’явитися симптоми набряку мозку, а в особливо важких випадках — поліорганна недостатність. Остання вкрай небезпечна і часто закінчується летальним результатом. Тому при гіпертермічному синдромі у дітей потрібно надати оперативну допомогу. Це важливо для формування найбільш сприятливого прогнозу.

Гіпертермічний синдром по МКБ-10

Різкий підйом температури тіла на тривалий період без видимих на те причин позначається терміном «лихоманка невідомого походження». Ще використовується поняття «гіпертермічний синдром» (код МКБ-10 – R50). Тривати це може до 20 днів, а обстеження не приносять плодів.

Післяопераційна лихоманка

Одна з найгірших різновидів гіпертермії розвивається у малюків до трьох років саме в післяопераційному періоді, цей стан носить назву синдром Омбреданна. Вона може свідчити про початок септичного ураження в організмі, тому за станом цих малюків потрібно стежити особливо ретельно.

Причини синдрому у дітей

Гіпертермія — це не хвороба, а наслідок боротьби з нею. Підвищення температури означає, що організм бореться з бактеріальної або вірусної інфекцією, активно виробляючи захисні антитіла. При високій температурі тіла багато мікроби і віруси втрачають здатність до розмноження. Виходячи з цього не варто збивати температуру нижче за відмітку 38,5 C. Організм повинен сам протистояти хворобі, але за умови, що центральна нервова система не пошкоджена і в анамнезі відсутня наявність судомного синдрому. Але при підозрі на гіпертермічний синдром і температурі «під 40» потрібна невідкладна допомога. Якщо справжню причину синдрому вчасно не виявити, то в більшості випадків можливий смертельний результат. Патологічна лихоманка швидко прогресує, тому неймовірно небезпечна.

Гіпертермічний синдром разюче відрізняється від звичайної лихоманки, яка зазвичай виникає при попаданні в організм інфекції. Така лихоманка зачіпає важливі функції організму і при відсутності лікування не проходить безслідно. Реакція організму відбувається занадто різко і неадекватно. Подібний стан може виникнути з ряду причин, наприклад:

ГРВІ;
грип;
краснуха;
вітряна віспа;
сепсис;
кір;
гепатит;
ботулізм;
гострий цистит;
тиреотоксикоз;

І це далеко не всі можливі причини, діагностувати які може лише спеціаліст шляхом повного обстеження. Обов’язково потрібно здача аналізів крові і сечі, без них діагноз буде в корені невірний.

Крім інфекційних та генетичних захворювань, гіпертермічний синдром може бути викликаний неврологічними порушеннями, травматичними наслідками, рак мозку і просто генетичною схильністю. Тому в разі появи патологічної лихоманки самолікування неприпустимо.

Що відбувається з організмом при різкому стрибку температури?

Щоб компенсувати навантаження органів кровотворення під час патологічної лихоманки, дихання частішає, відбувається ацидоз крові. Порушується система тепловіддачі. Настає гіповолемія, зниження рівня калію і натрію в крові. Все це справляє вплив на центри терморегуляції, що знаходяться в гіпоталамусі, що ускладнює перебіг гарячки. Периферичні судини стискаються спазмом, порушуючи теплообмін, гіпертермія переходить у стадію «резистентної».

На тлі тривалого гіпертермічного синдрому у дітей порушується ліпідний бар’єр клітинних мембран, а це призводить до збоїв в проникності судин, що загрожує набряком мозку та іншими неприємними наслідками.

Види лихоманки, їх відмінності та надання допомоги

Гіпертермія буває червоної і білої. У першому випадку шкіра пурпурного кольору, гаряча на дотик. Температура кінцівок не відрізняється від основного. У цього типу лихоманки зазвичай сприятливий прогноз. Щоб надати допомогу, потрібно роздягнути дитину, обтерти мокрим рушником, відпоювати холодною рідиною і зробити прохолодні компреси. Дати жарознижуюче.

У другому випадку шкірні покриви набувають «мармуровість», кінцівки стають холодними. Це означає приєднання спазму кровоносних судин, що характерно при гіпертермічному синдромі у дітей. Невідкладну допомогу треба надати якомога швидше.

При білій гарячці алгоритм дій такий: відпаюванню гарячим чаєм (можна солодким), розтирання кінцівок (для нормалізації кровообігу), укутування теплою ковдрою. Потім необхідно дати дитині спазмолітик, а після переходу білої лихоманки в червону дати жарознижуюче.

Симптоми

Щоб розпізнати гіпертермічний синдром, відрізнити його від звичайної лихоманки, необхідно знати його симптоми:

різкий стрибок температури вище позначки 39,5 C;
блідість / почервоніння шкірних покривів:
млявість/збудження;
примхливість;
часте поверхневе дихання;
підвищена пітливість;
відсутність апетиту;
нудота (блювота);
можливо, діарея;
тахікардія;
зниження артеріального тиску.

Погана мікроциркуляція стає причиною набряку мозку, клінічно це проявляється судомами, галюцинаціями або маренням. У найбільш важких випадках у хворих відзначається мимовільна дефекація і сечовипускання. Гіпертермічний синдром у маленьких дітей часто ускладнюється набряком легенів. Також він може супроводжуватися болями в черевній порожнині, викликаними абдоминальными спазмами.

Діагностика синдрому

Термометрія та складання температурного листа допоможуть діагностувати гіпертермічний синдром і намітити алгоритм лікування. Вимірювати температуру потрібно:

Орально.
Ректально.
В пахвових западинах / в шкірних складках.

Дані записувати і звіряти один з одним. При гіпертермічному синдромі завмер в ректальної області обов’язково буде на 1 градус вище. Вимірювати температуру необхідно кожні 10-15 хвилин, відстежуючи її динаміку.

Особливості

Патологічну лихоманку характеризує приєднання неврологічних симптомів, що не є характерним при звичайній гіпертермії. При детальному огляді, маючи на руках необхідні результати аналізів, лікар обов’язково відзначить:

тахікардію;
прискорене дихання;
знижений артеріальний тиск;
лейкоцитоз;
ацидоз;
білок в сечі;
високий рівень ШОЕ;
диспротеінемія.

Для визначення інфекційної природи основного захворювання необхідно зробити рентген грудної області і здати спеціальні аналізи на виявлення вірусного або бактеріального збудника.

Гіпертермічний синдром: невідкладна допомога та алгоритм лікування

На жаль, прояв синдрому у дітей – явище нерідке, часто супроводжується безконтрольним прийомом жарознижуючих препаратів. Для грудних немовлят він дуже небезпечний, тому при температурі вище 39 градусів слід терміново викликати «швидку допомогу». Чим раніше дитина буде доставлений в стаціонар, тим вище ймовірність вберегти його від важких ускладнень.

Хворий повинен перебувати під невсипущим контролем медперсоналу, щоб невідкладна допомога при ускладненнях синдрому була надана швидко. До приїзду «швидкої» необхідно самостійно надати допомогу при гіпертермічному синдромі, тобто спробувати нормалізувати температуру. Різко її збивати не можна, так як серце може не витримати навантаження. Але ні в якому разі не використовуйте для цього спирт або оцет, вони небезпечні та отруйні, тим більше для незміцнілого дитячого організму!

У минулому столітті при лихоманці у дітей лікарі призначали аспірин (ацетилсаліцилову кислоту), який виявився досить небезпечний. Ближче до кінця 70-х років вчені встановили, що застосування препаратів на основі саліцилової кислоти часто супроводжується виникненням синдрому Рейє у дітей. Вивчення виявило високу смертність (до 80 %), а також величезний ризик розвитку невиліковних неврологічних порушень та когнітивних розладів у живих дітей. Тому препарати на основі саліцилової кислоти (саліцилати) були заборонені в педіатричній практиці. У наш час найбільш безпечними жарознижувальними є «Парацетамол» та «Ібупрофен».

Після постановки правильного діагнозу необхідно оперативне лікування захворювання, що спровокував гіпертермічний синдром у дитини. Як правило, проводиться терапія противірусними або антибактеріальними препаратами.

Як ліквідувати наслідки патологічної лихоманки:

для нормалізації температури застосовуються ліки з групи нестероїдних препаратів (антипіретики), але вони не завжди ефективні;
потрібно випоювання дитини спеціальними сольовими розчинами для регідратації, які обов’язково повинні бути в аптечці; при необхідності зробити такий можна самостійно, змішавши в склянці теплої води столову ложку солі і цукру; при наявності блювоти сольовий розчин вводиться внутрішньовенно в палаті інтенсивної терапії;
стероїдні препарати разом з аскорбіновою кислотою допоможуть відновити порушену мікроциркуляцію та підвищать проникність капілярів;
периферичні спазмолітики відновлять правильну циркуляцію крові;
при наявності судомного синдрому призначаються антикольвунсанты, впливають на нервові рецептори головного мозку.

Профілактика і прогноз

При гіпертермічному симптомі у дітей невідкладна допомога грає першорядну роль в сприятливості прогнозів. В іншому випадку можуть статися незворотні неврологічні порушення. Будь-яка хвороба може викликати гіпертермічний синдром, небезпечний для життя. Знизиться поріг судомної активності в головному мозку, провокуючи епілепсію. Крім того, тривала гіпертермія може стати причиною хронічної ниркової недостатності, збоїв в роботі надниркових залоз, міокардиту і т. д.

Профілактикою появи гіпертермічного синдрому у дітей є своєчасне і правильне лікування захворювань, а також особливу увагу лікарів до дітей з неврологічними порушеннями в анамнезі.

Источник

ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ:

« НЕВІДКЛАДНІ СТАНИ : СУДОМНИЙ, ГІПЕРТЕРМІЧНИЙ СИНДРОМИ »

План :

Судомний синдром.
Гіпертермічний синдром.

СУДОМНИЙ СИНДРОМ

Судоми — мимовільне скорочення скелетних або гладких м’язів різної інтенсивності, тривалості й поширеності, що мають характер нападів.

За характером скорочення м’язів розрізняють судоми клонічні й тонічні.

Клонічні судоми – це короткочасні скорочення і розслаблення окремих груп м’язів, що швидко змінюють одне одного.

Тонічні судоми — тривалі ( до 3 хвилин і більше) скорочення м’язів .

Причини розвитку судомного синдрому:

Механічні ушкодження мозку.
Гіпоксичний стан.
Токсична дія лікарських засобів.
Епілепсія.
Інфекції ЦНС ( менінгіт, енцефаліт),
Порушення водно – електролітного обміну,
Порушення метаболізму глюкози,
Гіпокальціємічний синдром ( у дітей раннього віку).
Гіпертермічний синдром ( у дітей раннього віку).

Головним патогенетичним чинником судомного синдрому є порушення вентиляції легень унаслідок розладу ритмічного скорочення і розслаблення дихальних м’язів , що забезпечує адекватну легеневу вентиляцію. Це створює реальну загрозу зростання гіпоксії та ішемічного ушкодження головного мозку, що, в свою чергу, може посилити судоми. Цьому сприяє також розвиток синдрому малого викиду внаслідок зменшення венозного припливу крові до серця. Підвищення внутрішньочерепного тиску сприяє регургітації і можливому розвитку аспіраційної пневмонії. Тяжкий напад судом може призвести до асфіксії.

Якщо напади судом повторюються один за одним, а в проміжку між ними свідомість не відновлюється, то такий стан називається судомним статусом.

Судоми – екстрений загрозливий стан, що вимагає швидкого розпізнавання й енергійного негайного лікування. При відсутності чи несвоєчасній терапії у дитини можуть виникнути стійкі неврологічні наслідки. В окремих випадках судоми можуть закінчитися летально, очевидно тільки найбільш важкий прояв судомного синдрому, що зберігається не менше 30 хвилин.
У 2-5% здорових дітей при лихоманці понад 38,3 оС на фоні ГРВІ, інфекцій, середнього отиту виникають фебрильні, генералізовані судоми. У 2/3 випадків вони короткочасні і тривають не більше 15 хвилин. До їх виникнення призводять неврологічні ушкодження (перинатальна енцефалопатія і гідроцефалія). Водночас фебрильні судоми рідко призводять до неврологічних розладів у подальшому (0,4%). Чим молодша дитина і більш тривалий перший напад фебрильних судом, тим більш імовірне їхнє повторення при наступних підвищеннях температури тіла. Даних про зниження інтелекту в цих пацієнтів немає.

Таблиця 1. Етіологія судом у різному віці

Таблиця 2. Найпоширеніші форми судомного нападу у різному віці

Клиническая картина

Клінічні прояви судомного нападу
Генералізований судомний напад найчастіше починається з утрати свідомості. Спочатку має місце тонічне скорочення м’язів, потім дифузна м’язова ригідність; якщо вона захоплює дихальну мускулатуру, то в дитини розвиваються гіпоксія і ціаноз. Тонічна фаза триває менше 1 хвилини. Потім виникає клонічна фаза з наростаючою частотою судом, нерегулярним диханням і наростанням ціанозу. Ця фаза триває декілька хвилин і змінюється глибоким сном. Якщо пацієнт у цей період не опритомнює і напади повторюються, то стан кваліфікують як епілептичний статус.

Лечение
Лікування судомного синдрому
При виборі комплексу лікувально-тактичних заходів при судомах надзвичайно важливо з’ясувати, чи була гіпоксія (ціаноз) до розвитку судом (причинний фактор), чи виникла на їхньому фоні (наслідок). У першому випадку прогноз різко погіршується, тому терапія повинна бути більш агресивною.
При лікуванні судомного нападу перші заходи необхідно спрямувати на підтримку вільної прохідності дихальних шляхів, профілактику і лікування гіпоксії, потім на вибір протисудомної фармакологічної терапії.
Етап А
• укласти дитину на бік;
• забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів і доступ свіжого повітря;
• увести 0,5% розчин седуксену (реланіум) в дозі 0,05 мл/кг (0,3 мг/кг) в/м;
• увести жарознижуючі препарати, якщо судоми зумовлені гіпертермією (див. розділ «Гіпертермічний синдром»);
• негайно госпіталізувати в лікувальну установу.
Етап Б
1. Очистити і підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів.
2. Забезпечити подачу 100% кисню.
3. При тривалому судомному нападі чи епілептичному статусі забезпечити венозний доступ.
4. При поновленні судом в/в ввести седуксен (реланіум) 0,5% розчин у дозі
0,3-0,5 мг/кг (0,05-0,1 мл/кг) в/м чи оксибутират натрію 20% розчин у дозі
0,25-0,5 мл/кг (50-100 мг/кг) в/м чи в/в повільно на 10% розчині глюкози.
5. Зібрати анамнез і уточнити генез судом.
6. Визначити рівень глюкози, сечовини, електролітів, кальцію в сироватці крові. Провести токсикологічний скринінг.
7. При виявленні:
– гіпокальціємії – увести внутрішньовенно 10% розчин кальцію глюконату 0,5 мл/кг (50 мг/кг) в/в повільно на 5% розчині глюкози;
– гіпоглікемії – корекція рівня цукру крові шляхом уведення розчину 20% глюкози – 2-4 мл/кг внутрішньовенно чи розрахункової дози інсуліну у разі гіперглікемії (див. розділ «Алгоритм лікування кетоацидотичної коми»);
– вираженого інтоксикаційного синдрому, нейроінфекції – жарознижуючі, преднізолон 2-3 мг/кг внутрішньовенно.
При неефективності перерахованої терапії і продовженні судомного нападу показана термінова госпіталізація у відділення інтенсивної терапії.
Етап В
1. Очистити і підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів.
2. При розладах дихання, ціанозі шкірних покривів і слизових оболонок – інтубація трахеї і проведення оксигенотерапії 100% киснем.
3. При необхідності і наявності показань почати ШВЛ із використанням м’язових релаксантів.
4. Вимірювати системний АТ і забезпечити його підтримку на нормальному рівні.
5. Провести катетеризацію вени.
6. Визначити рівень глюкози, сечовини, електролітів, кальцію в сироватці крові. При виявленні:
• гіпокальціємії – в/в розчину кальцію глюконату в дозі 50 мг/кг;
• гіпоглікемії – уведення 20% розчину глюкози – 2-4 мл/кг,
• гіперглікемії – в/в розрахункової дози інсуліну;
• вираженого інтоксикаційного синдрому, нейроінфекції – жарознижуючі, преднізолон у дозі 2-3 мг/кг внутрішньовенно.

Для надання невідкладної допомоги під час судомного нападу необхідно:

Повернути хворого на бік і опустити голову, щоб запобігти аспірації;
Підтримувати прохідність верхніх дихальних шляхів уведенням повітроводу;
Щоб запобігти травмуванню хворого, потрібно прибрати всі гострі предмети, обгорнути кути тумбочок і ліжка білизною і не утримувати хворого з великою силою;
Забезпечити надійний венозний доступ катетеризацією периферичної вени катетером типу « Venflon»;
Розпочати внутрішньовенне введення діазепаму, сибазону чи реланіуму (0,25 – 0,4 мг/кг);
Підготувати апаратуру для проведення ШВЛ і за призначенням лікаря розпочати внутрішньовенне введення тіопентал – натрію ( 5 – 7 мг/кг). Під час уведення тіопентал – натрію потрібно постійно контролювати прохідність дихальних шляхів, глибину і частоту дихання, рівень АТ ( можливе пригнічення дихання і геодинаміки). У разі розвитку артеріальної гіпотензії введення тіопнтал – натрію слід негайно припинити .

При фебрильних судомах , вони найчастіше короткочасні і швидко минають, призначають фізичні методи охолодження дитини; антипіретики: 50% розчин анальгіну, папаверин з дібазолом. Якщо після проведеної терапії судоми припинились, температура тіла знизилась, кінцівки стали теплими, дітей раннього віку госпіталізують до стаціонару відповідно характеру основного захворювання.

При гіпокальціємічних судомах ефективним є 10% розчин кальцію глюконату (1,0 мл/кг) внутрішньовенно повільно, після попереднього розведення його розчином глюкози в 2 рази. Можна вводити розчин кальцію глюконату в 2 рази більшій дозі, тому що цей розчин містить на 50% менше іонів кальцію. Введення паратгормону також ліквідує напад, але через 2 – 3 години. Після нападу рекомендується терапія препаратами вітаміну Д і кальцієм.

При судомах на тлі нейроінфекції, інфекційного токсикозу, гострих отруєнь основну увагу треба спрямувати на усунення гіпоксії, лікування дихальної і серцево – судинної недостатності. В таких випадках застосовують препарати, що викликають найменше пригнічення дихання. Найбільш ефективним є в подібних випадках седуксен ( внутрішньом’язово або внутрішньовенно). Як короткочасна допомога також може бути застосований сульфат магнію внутрішньом’язово. Відразу після припинення судом необхідно перевірити прохідність дихальних шляхів, очистити їх, забезпечити ефективну оксигенотерапію. Під час повторного судомного нападу для подальшої терапії препаратами вибору є неінгаляційні анестетики. Частіше всього використовують оксибутират натрію (ГОМК) внутрішньом’язово або внутрішньовенно; барбітурати короткої дії (гексенал – ректально 10% розчин – 0,5 мл/кг; внутрішньом’язово 5% розчин – 0,5 мл/кг; внутрішньовенно 1% розчин повільно не більше 15 мг/кг). Для запобігання ваготонічної дії барбітуратів попередньо вводять атропін – 0,05 мл на 1 рік життя. Тільки внутрішньовенне введення барбітуратів забезпечує миттєву проти судомну дію. В інших випадках від моменту ін’єкції до отримання позитивного результату повинно пройти від 5 до 25 хвилин. В зв’язку з цим з повторним призначенням проти судомних засобів не слід поспішати, тому що є небезпека їх кумуляції і наступного пригнічення дихання дитини.

При тяжкій дихальний недостатності або при вираженій артеріальній гіпотензії на тлі гіпоксії проти судомні препарати можуть викликати зупинку дихання. В такому випадку єдиним засобом боротьби з судомами є переведення дитини на штучне дихання на тлі застосування м’язових релаксантів.

ХАРАКТЕРИСТИКА СУДОМ У ДІТЕЙ

Причина	Анамнез	Катаральні зміни в носоглотці	Лихо манка	Судинні розлади	Вогнищеві симптоми	Менін геальні симп томи	Вихід з нападу	Реакція на проти судом. засоби
Епілепсія	Судоми, пологова травма	—	—	+	— +	— +	В сон	Позитивна
Спазмофілія	Рахіт, після опромінення на сонці	—	—	+	Підвищення м’язов. Тонусу, симптом Труссо, Хвостека	—	Свідомість збері гається	Позитивна на препарати кальцію
ГРВІ, ускладнена токсикозом	Часті простудні захворювання	+++	+++ Не піддається дії жаро знижу ючих	Мармуровість шкіри, артер. гіпертензія, тахі кардія.	—	— +	Кома	Позитивна при додаванні судинно розширю ючих, кисню, глюкокорти коїдів
Фебрильні судоми	Ранній вік дитини, судоми при лихоманці	— +	+++, можуть бути в момент кризи	Підшкірні судини розширені, гіперемія шкіри	—	—	Свідомість збері гається	Застосо вують рідко, антипіретики
Серозні вірусні менінгіти	Головний біль, нудота, поступовий розвиток коми	— +	+ Пік нападу не пов’язан з t тіла	— +	-+	++	Кома	Позитивна на повторні введення
Гнійні менінгіти	Поступовий розвиток , блювання, млявість	— +	++	Ранні прояви ІТШ	— +	++	Кома	Позитивна на повторні введення
Порушення мозкового кровообігу	Раптовий початок	—	+ Після нападу	—	+	++	Кома	Позитивна на повторні введення
Гіпоксичні судоми	Механічна асфіксіяпневмонія, травма, кома	— +	+ Після нападу	+ Артеріальна гіпо тензія, бради аритмія	—	—	Кома	Позитивна, якщо розвивається набряк мозку — нестійка

Респіраторно – афективні судоми спостерігаються у дітей з підвищеною збудливістю нервової системи у віці від 7 – 8 місяців до 2 років. Виникнення таких судом провокується переляком, болем, радістю, насильницьким годуванням. Під час крику виникає затримка дихання на вдосі ( інспіраторна затримка дихання), розвивається ціаноз, голова закидується назад, зіниці розширюються, на декілька секунд втрачається свідомість. Внаслідок гіпоксії, що розвивається, може виникнути генералізований судомний напад. Свідомість повертається разом з глибоким вдихом, часто дитина засинає. Приблизно у 50% дітей з респіраторно – афективними судомами спостерігаються емоціональні і поведінкові порушення. Ці судоми можна попередити переключенням уваги під час крику. При збереженій свідомості дитину слід побризкати холодною водою, дати вдихнути розчин аміаку. При відсутності свідомості – застосувати штучну вентиляцію легень.

Источник