Гіпертензивний синдром суглобовий синдром у практиці сімейної медицини
Ендотеліальна дисфункція як ініціювальний фактор метаболічного синдрому. Зв’язок інсулінорезистентності, ожиріння, порушення ліпідного обміну та артеріальної гіпертензії. Порушення синтезу оксиду азоту. Терапевтична концепція лікування L-аргініном.
Ефективність застосування піоглітазону в комплексній терапії у хворих на ішемічну хворобу серця в сполученні з метаболічним синдромом. Покращення ліпідного профілю та зменшення рівню системного запалення. Включення препарату до лікування хворих.
статья, добавлен 14.08.2016
Визначення стану обміну кальцію шляхом вивчення його кишкової абсорбції, ниркової екскреції та механізмів регуляції кальцемії. Оцінка стану кісткової тканини та її зв’язку з суглобовим синдромом. Значення корекції порушення ендотеліального синтезу NO.
автореферат, добавлен 14.09.2015
Дослідження проатерогенного впливу на розвиток артеріальної гіпертензії, порушення гормонального обміну, гемостазу, когнітивні розлади. Залежність синдрому обструктивного апное уві сні з гіпертонічною хворобою та її поєднанням із цукровим діабетом 2 типу.
статья, добавлен 25.08.2016
Вплив розробленого раціону харчування і Середземноморської дієти на антропометричні показники у пацієнтів з метаболічним синдромом. Аналіз показників ліпідного, вуглеводного та пуринового обмінів. Оцінка загального серцево-судинного ризику в пацієнтів.
автореферат, добавлен 02.12.2017
Огляд функціонального стану судинного ендотелію у хворих на хронічне запальне захворювання кишечнику. Аналіз зв’язку ендотеліальної дисфункції з оксидативниим стресом і метаболічними порушеннями. Розробка методів лікування запальних захворювань кишечнику.
автореферат, добавлен 14.07.2015
Історія розвитку використання В-адреноблокаторів у медицині. Дослідження їх місця в європейських та американських рекомендаціях лікування артеріальної гіпертензії. Особливості лікування артеріальної гіпертензії у людей похилого віку. Побічні дії терапії.
статья, добавлен 21.06.2016
Характер ліпідного обміну у хворих з синдромом ентеральної недостатності при поширеному перитоніті. Порівняльний аналіз показників ліпідограми та С-реактивного протеїну. Розвиток ліпідного дистрес-синдрому у хворих з надмірним всмоктуванням ендотоксину.
статья, добавлен 27.06.2016
Особливості клінічного перебігу, внутрішньосерцевої гемодинаміки та процесів післяінфарктного ремоделювання. Специфіка порушень ліпідного, вуглеводного, пуринового обмінів, гормонального спектру, маркерів системного запалення, ендотеліальної дисфункції.
автореферат, добавлен 30.07.2015
Вплив тривалості менопаузи на зростання ожиріння, порушення ліпідного та вуглеводного обміну, підвищення базального рівня С-реактивного білка як фактору розвитку судинних захворювань. Метаболічні порушення: цукровий діабет 2 типу, гіпертензивні розлади.
статья, добавлен 20.02.2016
Вивчення впливу природного попередника оксиду азоту — L-аргініну на функціональний стан ендотелію судин, а також на обмін у хворих на гіпертонічну хворобу з супутньою інсулінорезистентністю. Аналіз ліпідного обміну у пацієнтів з гіпертонічною хворобою.
статья, добавлен 12.07.2018
Источник
Визначення
Гострий коронарний синдром (ГКС) – це гостре порушення коронарного кровообігу. Він об’єднує такі клінічні стани, як нестабільна стенокардія та інфаркт міокарда.
Єдиним патофізіологічним механізмом цих станів є розрив атеросклеротичної бляшки або її ерозія. У місці розриву атеросклеротичної бляшки розвивається тромбоз. Одним із факторів дестабілізації атеросклеротичної бляшки є запалення, яке може призвести до дестабілізації, розриву бляшки і тромбоутворення. Отже, найчастішою причиною ГКС буває тромбоз коронарних судин унаслідок дестабілізації атеросклеротичної бляшки; має значення також коронароспазм.
Гострий коронарний синдром – це попередній діагноз, що встановлюється під час першого контакту з хворим. Він був уведений у клінічну практику через потребу негайно вибирати лікувальну тактику, наприклад, тромболітичну терапію або первинну коронарну ангіопластику до встановлення остаточного діагнозу.
Діагностика
Гострий коронарний синдром може проявлятися у вигляді затяжного (більше 5 хв) ангінозного нападу болю в стані спокою або вперше виниклої стенокардії, чи прогресуючої стенокардії не менше III ФК. На фізикальному обстеженні якихось патологічних відхилень часто не виявляють. У таких випадках провідна мета обстеження – відкидання некардіальних причин болю в грудній клітці, можливості неішемічних серцевих розладів (перикардит, захворювання клапанів серця).
Найважливіший діагностичний метод – це реєстрація ЕКГ у спокої та біомаркерів інфаркту міокарда (підвищення рівня в крові білків серцевого м’яза). Установлюючи діагноз ГКС, слід оцінити ризик його прогресування в гострий інфаркт міокарда і ризик смерті. Ключовим елементом оцінки ризику є клінічне обстеження, оцінка ЕКГ і біохімічних параметрів. Ризик прогресування ГКС підвищується в осіб літнього віку, чоловічої статі, за наявності в минулому таких проявів ІХС, як тяжка або тривала стенокардія чи попередній інфаркт міокарда, дисфункції лівого шлуночка або застійна серцева недостатність, при цукровому діабеті та підвищенні артеріального тиску.
Клініка та лікування
За клінічними й ЕКГ-ознаками ГКС поділяють на гострий коронарний синдром із підйомом ST і гострий коронарний синдром без підйому ST. Перша форма ГКС зі стійкою елевацією сегмента ST у більшості випадків передує гострому інфаркту міокарда з патологічним зубцем Q на ЕКГ. Мета лікування такої форми ГКС – швидке і стійке відновлення просвіту судин (тромболізис, первинна ангіопластика). В основі другої форми ГКС без підйому ST лежить формування пристінкового, переважно тромбоцитарного тромба. Причому може виникнути субендокардіальна (нетрансмуральна) ішемія серцевого м’яза. Надалі у хворих із ГКС без стійкого підйому ST можуть виникнути або нестабільна стенокардія, або гострий інфаркт міокарда без зубця Q. Ці дві форми ІХС (нестабільна стенокардія і гострий інфаркт міокарда без зубця Q) розрізняються між собою відсутністю або наявністю маркерів некрозу міокарда (підвищення рівня тропонінів 1, Т, МВ-КФК, КФК). Доведено, що у хворих із ГКС без стійкого підйому ST застосування тромболітичної терапії малоефективне. Лікування таких хворих має бути спрямоване на усунення ішемії міокарда і запобігання процесу подальшого тромбоутворення. Необхідне подальше спостереження за ЕКГ і визначення маркерів некрозу міокарда.
Стоматологічні аспекти гострого коронарного синдрому
Показана тільки ургентна стоматологічна допомога пацієнтам із гострим коронарним синдромом із дозволу кардіолога, оскільки можливий розвиток інфаркту міокарда. Цих пацієнтів лікують стаціонарно внутрішньовенними нітратами, але безпосередньо перед маніпуляціями слід уживати нітрогліцерин сублінгвально. Анальгезію контролюють пульсоксиметрією і кардіомоніторингом.
Источник