Больовий синдром при інфаркті міокарда
Содержание:
Инфаркт миокарда (ИМ) – самая серьезная клиническая форма ишемии сердца. Это острое, угрожающее жизни, состояние, обусловленное относительным либо абсолютным недостатком кровоснабжения определенной части миокарда вследствие тромбоза коронарной артерии, в результате чего формируется очаг некроза, т.е. область с отмершими клетками – кардиомиоцитами.
Инфаркт сердца – одна из ведущих причин смертности населения планеты. Его развитие напрямую зависит от возраста и пола человека. В связи с более поздним появлением атеросклероза у женщин инфаркты диагностируются у них в 3–5 раз реже, чем у мужчин. В группу риска попадают все представители мужского пола, начиная с 40-летнего возраста. У людей обоих полов, перешедших рубеж 55–65 лет, заболеваемость примерно одинакова. По статистике 30–35% всех случаев острого инфаркта сердечной мышцы заканчиваются летальным исходом. До 20% внезапных смертей вызваны этой патологией.
Причины инфаркта
Главные причины развития ИМ:
- Атеросклероз сосудов сердца, в частности коронарных артерий. В 97% случаев атеросклеротическое поражение стенок сосудов приводит к развитию ишемии миокарда с критическим сужением просвета артерий и длительным нарушением кровоснабжения миокарда.
- Тромбоз сосудов, к примеру, при коронарите различного генеза.Полное прекращение кровоснабжениямышцы происходит вследствиеобтурации (закупорки) артерий или мелких сосудов атеросклеротической бляшкой или тромбом.
- Эмболия венечных артерий, например, при септическом эндокардите, реже заканчивается образованием некротического очага, тем не менее являясь одной из причин формирования острой ишемии миокарда.
Нередко встречается сочетание вышеперечисленных факторов: тромб закупоривает спастически суженный просвет артерии, пораженной атеросклерозом или формируется в области атеросклеротической бляшки, выпяченной из-за произошедшего кровоизлияния в ее основание.
- Пороки сердца. Коронарные артерии могут отходит от аорты вследствие формирования органического поражения сердца.
- Хирургическая обтурация. Механическое вскрытие артерии или ее перевязка во время проведения ангиопластики.
Факторы риска инфаркта миокарда:
- Пол (у мужчин чаще).
- Возраст (после 40–65 лет).
- Стенокардия.
- Порок сердца.
- Ожирение.
- Сильный стресс или физическое перенапряжение при имеющейся ИБС и атеросклерозе.
- Сахарный диабет.
- Дислипопротеинемия, чаще гиперлипопротеинемия.
- Курение и прием алкоголя.
- Гиподинамия.
- Артериальная гипертония.
- Ревмокардит, эндокардит или другие воспалительные поражения сердца.
- Аномалии развития коронарных сосудов.
Механизм развития инфаркта миокарда
Течение болезни делится на 5 периодов:
- Прединфарктный (стенокардия).
- Острейший (острая ишемия сосудов сердца).
- Острый (некробиоз с формированием некротической области).
- Подострый (стадия организации).
- Постинфарктный (образование рубца в месте некроза).
Последовательность патогенетических изменений:
- Нарушение целостности атеросклеротического отложения.
- Тромбоз сосуда.
- Рефлекторный спазм поврежденного сосуда.
При атеросклерозе избыточный холестерин откладывается на стенках сосудов сердца, на которых образуются липидные бляшки. Они сужают просвет пораженного сосуда, замедляя кровоток по нему. Различные провоцирующие факторы, будь то гипертонический криз или эмоциональное перенапряжение, приводят к разрыву атеросклеротического отложения и повреждению сосудистой стенки. Нарушение целостности внутреннего слоя артерии активирует защитный механизм в виде свертывающей системы организма. К месту разрыва прилипают тромбоциты, из которых формируется тромб, закупоривающий просвет сосуда. Тромбоз сопровождается выработкой веществ, приводящих к спазмированию сосуда в области повреждения либо по всей его длине.
Клиническое значение имеет сужение артерии на 70% размера ее диаметра, при этом просвет спазмируется до такой степени, что кровоснабжение не может быть компенсировано. Это возникает вследствие атеросклеротических отложений на стенки сосудов и ангиоспазма. В результате нарушается гемодинамика области мышцы, получающей кровь через поврежденное сосудистое русло. При некробиозе страдают кардиомиоциты, недополучая кислород и питательные вещества. Нарушается метаболизм и функционирование сердечной мышцы, ее клетки начинают отмирать. Период некробиоза длится до 7 часов. При незамедлительно оказанной в этот промежуток времени медицинской помощи происходящие изменения в мышце могут быть обратимы.
При формировании некроза в пораженной области восстановить клетки и повернуть процесс вспять невозможно, повреждения приобретают необратимый характер. Страдает сократительная функция миокарда, т.к. некротизированная ткань не участвует в сокращении сердца. Чем обширнее область поражения, тем сильнее снижается сократимость миокарда.
Единичные кардиомиоциты или небольшие их группы гибнут спустя примерно 12 часов от начала острого заболевания. Через сутки микроскопически подтверждается массовое омертвление клеток сердца в зоне поражения. Замещение области некроза соединительной тканью начинается через 7–14 дней от начала инфаркта. Постинфарктный период продолжается 1,5–2 месяца, в течение которых окончательно формируется рубец.
Передняя стенка левого желудочка – наиболее частое место локализации некротической зоны, поэтому в большинстве случаев выявляется трансмуральный ИМ именно этой стенки. Реже поражается верхушечная область, задняя стенка или межжелудочковая перегородка. Инфаркты правого желудочка в кардиологической практике встречаются редко.
Классификация инфаркта миокарда
Относительно размера поражения ткани инфаркт миокарда бывает:
- Мелкоочаговый. Формируется один или несколько маленьких по размеру некротических участков. Диагностируется в 20% случаев от общего числа инфарктников. У 30% пациентов мелкоочаговый инфаркт трансформируется в крупноочаговый.
- Крупноочаговый (чаще трансмуральный). Образуется обширная область некроза.
По глубине некротического поражения различают:
- Трансмуральный. Некротическая область охватывает всю толщу миокарда.
- Субэпикардиальный. Участок с отмершими кардиомиоцитами прилегает к эпикарду.
- Субэндокардиальный. Некроз сердечной мышца в районе прилегания к эндокарду.
- Интрамуральный. Участок некроза находится в толще левого желудочка, но не доходит до эпикарда или эндокарда.
В зависимости от кратности возникновения:
- Первичный. Возникает первый раз.
- Повторный. Развивается через 2 месяца или позже после начала первичного.
- Рецидивирующий. Появляется на стадии формирования рубцовой ткани первичного инфаркта, т.е. в течение первых 2 мес. от первичного острого поражения миокарда.
Относительно локализации процесса:
- Левожелудочковый.
- Правожелудочковый.
- Септальный, или инфаркт межжелудочковой перегородки.
- Сочетанный, к примеру переднебоковой ИМ.
Отталкиваясь от электрокардиологических изменений, фиксируемых на кардиограмме:
- Q-инфаркт. Электрокардиограмма фиксирует сформировавшийся патологический з. Q или желудочковый комплекс QS. Изменения характерны для крупноочаговых ИМ.
- Не Q-инфаркт с инверсией з. Т и без патологии з. Q. Чаще встречается при мелкоочаговых инфарктах.
В зависимости от развития осложнений:
- Неосложненный.
- Осложненный.
Формы острого ИМ, относительно наличия и места расположения болей:
- Типичная. Боль сосредоточена в прекардиальной либо загрудинной области.
- Атипичная. Форма заболевания с атипичной локализацией болей:
Периоды заболевания:
- Острейший.
- Острый.
- Подострый.
- Постинфарктный.
Симптомы инфаркта миокарда
Интенсивность и характер болевых ощущений зависят от нескольких факторов: размера и локализации некротического очага, а также стадии и формы инфаркта. У каждого пациента клинические проявления различны в силу индивидуальных особенностей и состояния сосудистой системы.
Признаки типичной формы инфаркта миокарда
Яркая клиническая картина с типичным и выраженным болевым синдромом наблюдается при крупноочаговом (трансмуральном) инфаркте сердца. Течение болезни разделяю на определенные периоды:
- Прединфарктный, или продромальный период. У 43–45% инфарктников этот период отсутствует, т.к. болезнь начинается внезапно. Большинство пациентов перед инфарктом отмечают учащение приступов стенокардии, загрудинные боли становятся интенсивными и продолжительными. Изменяется общее состояние – снижается настроение, появляется разбитость и страх. Эффективность антиангинальных средств значительно снижается.
- Острейший период (от 30 мин до нескольких часов). При типичной форме острый инфаркт сопровождается нестерпимой загрудинной болью с иррадиацией в левую сторону туловища – руку, нижнюю челюсть, ключицу, предплечье, плечо, область между лопатками. Редко под лопатку или левое бедро. Боли могут быть жгучими, режущими, давящими. Некоторые ощущают распирание в груди или ломоту. В течение нескольких минут боль достигает своего максимума, после чего сохраняется до часа и дольше, то усиливаясь, то ослабевая.
- Острый период (до 2 суток, при рецидивирующем течении до 10 дней и дольше). У подавляющего большинства больных ангинозная боль проходит. Ее сохранение свидетельствует о присоединении эпистеноперикардиального перикардита либо о продолжительном течении ИМ. Нарушения проводимости и ритма сохраняются, также как и артериальная гипотензия.
- Подострый период (длительность – 1 мес). Общее состояние пациентов улучшается: температура нормализуется, проходит одышка. Полностью или частично восстанавливается сердечный ритм, проводимость, звучность тонов, но блокада сердца регрессу не поддается.
- Постинфарктный период – завершающий этап течения острого ИМ, длящийся до 6 месяцев. Некротическая ткань окончательно заменяется плотным рубцом. Сердечная недостаточность устраняется за счет компенсаторной гипертрофии сохранившегося миокарда, но при обширной площади поражения полная компенсация невозможна. В этом случае проявления сердечной недостаточности прогрессируют.
Начало боли сопровождается сильной слабостью, появлением обильного липкого (профузного) пота, чувством страха смерти, учащением сердцебиения. При физикальном обследовании выявляется бледность кожи, липкий пот, тахикардия и другие нарушения ритма (экстрасистолия, фибрилляция предсердий), возбуждение, одышка в покое. В первые минуты повышается артериальное давление, потом резко понижается, что свидетельствует о развивающейся недостаточности сердца и кардиогенном шоке.
При тяжелом течении развивается отек легких, иногда сердечная астма. Тоны сердца при аускультации приглушены. Появление ритма галопа говорит о левожелудочковой недостаточности, от степени выраженности которой зависит аускультативная картина легких. Жесткое дыхание, хрипы (влажные) подтверждают застой крови в легких.
Ангинозная боль в этом периоде нитратами не купируется.
В результате перифокального воспаления и некроза появляется лихорадка, сохраняющаяся на протяжении всего периода. Температура поднимается до 38,50 С, высота ее подъема зависит от размера некротического очага.
При мелкоочаговом инфаркте мышцы сердца симптоматика менее выражена, течение болезни не такое четкое. Редко развивается недостаточность сердца. Аритмия выражается в умеренной тахикардии, которая бывает не у всех больных.
Признаки атипичных форм инфаркта миокарда
Подобные формы характеризуются нетипичной локализацией болей, затрудняющей своевременную установку диагноза.
- Астматическая форма. Характерен кашель, приступы удушья, проливной холодный пот.
- Гастралгическая (абдоминальная) форма проявляется болями в эпигастральной области, рвотой, тошнотой.
- Отечная форма бывает при массивной очаге некроза, приводящем к тотальной сердечной недостаточности с отеками, одышкой.
- Церебральная форма характерна для пожилых пациентов с выраженным атеросклерозом не только сердечных, но и мозговых сосудов. Проявляется клиникой ишемии головного мозга с головокружениями, потерей сознания, шумом в ушах.
- Аритмическая форма. Единственным ее признаком может быть пароксизмальная тахикардия.
- Стертая форма отличается отсутствием жалоб.
- Периферическая форма. Боли могут быть только в руке, подвздошной ямке, нижней челюсти, под лопаткой. Иногда опоясывающая боль схожа с болями, возникающими при межреберной невралгии.
Осложнения и последствия инфаркта миокарда
- Тромбоз в желудочках.
- Острый эрозивный гастрит.
- Острый панкреатит либо колит.
- Парез кишечника.
- Желудочное кровотечение.
- Синдром Дресслера.
- Острая, а в дальнейшем хроническая прогрессирующая недостаточность сердца.
- Кардиогенный шок.
- Постинфарктный синдром.
- Эпистенокардиальный перикардит.
- Тромбоэмболии.
- Аневризма сердца.
- Отек легких.
- Разрыв сердца, приводящий к его тампонаде.
- Аритмии: пароксизмальная тахикардия, экстрасистолия, внутрижелудочковая блокада, фибрилляция желудочков и другие.
- Инфаркт легких.
- Пристеночный тромбоэндокардит.
- Психические и нервные расстройства.
Диагностика инфаркта миокарда
Анамнез болезни, электрокардиографические признаки (изменения на ЭКГ) и характерные сдвиги ферментативной активности в сыворотке крови являются основным критериями при диагностике острого ИМ.
Лабораторная диагностика
В первые 6 часов острого состояния в крови выявляется повышенный уровень белка – миоглобина, участвующего в транспортировке кислорода внутрь кардиомиоцитов. В течение 8–10 часов больше чем на 50% увеличивается креатинфосфокиназа, показатели активности которой нормализуются к концу 2 суток. Этот анализ повторяют каждые 8 часов. Если получают троекратный отрицательный результат, то инфаркт сердца не подтверждается.
На более позднем сроке необходим анализ на определение уровня лактатдегидрогеназы (ЛДГ). Активность этого фермента увеличивается спустя 1–2 суток от начала массового омертвления кардиомиоцитов, по прошествии 1–2 недель приходит в норму. Высокой специфичностью отличается повышение изоформ тропонина, увеличение уровня аминотрансфераз (АСТ, АЛТ). В общем анализе – повышение СОЭ, лейкоцитоз.
Инструментальная диагностика
ЭКГ фиксирует появление отрицательного з. Т либо его двухфазность в определенных отведениях (при мелкоочаговом ИМ), патологии комплекса QRS или з. Q (при крупноочаговом ИМ), а также различные нарушения проводимости, аритмии.
Электрокардиография помогает определить обширность и локализацию области омертвения, оценить сократительную способность сердечной мышцы, выявить осложнения. Рентгенологическое исследование малоинформативно. На поздних этапах проводят коронарографию, выявляющую место, степень сужения или непроходимости коронарной артерии.
Лечение инфаркта миокарда
При подозрении на инфаркт сердца срочно вызывают скорую помощь. До приезда медиков нужно помочь больному принять полусидячее положение с согнутыми в коленях ногами, ослабить галстук, расстегнуть одежду, чтобы она не стягивала грудь и шею. Открыть форточку или окно для доступа свежего воздуха. Под язык положить таблетку аспирина и нитроглицерина, которые предварительно измельчить или попросить больного их разжевать. Это необходимо для более быстрого всасывания действующего вещества и получения скорейшего эффекта. Если ангинозные боли не прошли от одной таблетки нитроглицерина, то его следует рассасывать через каждые 5 минут, но не больше 3 таблеток.
Больной с подозрением на инфаркт сердца подлежит незамедлительной госпитализации в кардиологическую реанимацию. Чем раньше реаниматологи начнут лечение, тем благоприятнее дальнейший прогноз: можно предупредить развитие ИМ, предотвратить появление осложнений, сократить площадь очага некроза.
Основные цели первоочередных лечебных мероприятий:
- снятие болевого синдрома;
- ограничение некротической зоны;
- предотвращение осложнений.
Купирование болевых ощущений – один из важнейших и неотложных этапов лечения ИМ. При неэффективности таблетированного нитроглицерина, его вводят в/в капельно либо наркотический анальгетик (например, морфин) + атропин в/в. В некоторых случаях проводят нейролептанальгезию – в/в нейролептик (дроперидол) + анальгетик (фентанил).
Тромболитическая и антикоагулянтная терапия направлена на сокращение зоны некроза. Впервые сутки от появления первых признаков инфаркта для рассасывания тромба и восстановления кровотока возможно проведение процедуры тромболизиса, но для предотвращения гибели кардиомиоцитов эффективнее ее делать в первые 1–3 часа. Назначают тромболитические препараты – фибринолитики (стрептокиназа, стрептаза), антиагреганты (тромбо-АСС), антикоагулянты (гепарин, варфарин).
Антиаритмическая терапия. Для устранения нарушений ритма, сердечной недостаточности, восстановления метаболизма в ткани сердца применяют антиаритмические препараты (бисопролол, лидокаин, верапамил, атенолол), анаболики (ретаболил), поляризующую смесь и т.д.
Для лечения острой недостаточности сердца используют сердечные гликозиды (коргликон, строфантин), диуретики (фуросемид).
Для устранения психомоторного возбуждения применяют нейролептики, транквилизаторы (седуксен), седативные средства.
Прогноз заболевания зависит от быстроты оказания первой квалифицированной помощи, своевременности проведения реанимационных мероприятий, размера и локализации очага поражения миокарда, наличия либо отсутствия осложнений, возраста пациента и имеющихся у него сопутствующих сердечно-сосудистых патологий.
Источник
У даній статті розглядається таке захворювання серця, як інфаркт міокарда, або як його ще називають – серцевий інфаркт, а також його причини, перші ознаки, симптоми, види, діагностику, лікування, реабілітацію після інфаркту і його профілактику.
Що таке інфаркт міокарда?
Інфаркт міокарда (серцевий інфаркт) – небезпечний для життя людини патологічний стан, який розвивається в наслідок порушення надходження в одну з областей серця крові. Інфаркт міокарда також є гострою формою ішемічної хвороби серця (ІХС). Порушення кровопостачання серцевого м’яза (міокарда) протягом 15-20 хвилин призводить до відмирання (некрозу) тієї області, яка залишилася без харчування. Людина при цьому відчуває сильний біль за грудиною, а так як серце є його «мотором», то не своєчасна медична допомога при інфаркті призводить до летального результату потерпілого.
Основною передумовою інфаркту є закупорка (тромбоз) однієї з артерій серця, яка виникає при розриві атеросклеротичної бляшки. Серед інших причин інфаркту міокарда можна виділити – тривалий спазм артерій, емболія, надмірне навантаження на орган, стрес, артеріальну гіпертензію (гіпертонію), куріння.
Треба відзначити, що під інфарктом слід розуміти не тільки інфаркт міокарда. Існують і інші види інфаркту – інфаркт мозку (ішемічний інсульт), інфаркт печінки, інфаркт нирки, інфаркт селезінки та інших органів. Підсумовуючи все вищесказане:
Інфаркт – загибель органу через гостру нестачу його кровопостачання.
Кардіологи відзначають, інфаркт у чоловіків зустрічається в півтора-два рази частіше, ніж у жінок, що пов’язано з естрогенами та іншими гормонами, які контролюють рівень холестерину в жіночому організмі. При цьому вік пацієнтів з даною патологією становить переважно 40-60 років, але відмічено, що останнім часом цей поріг зменшується. Інфаркт у жінок розвивається в основному з початком клімаксу, в середньому – після 50 років.
За часом помічено, що інфаркт міокарда часто атакує людину вранці. Це пов’язано зі зміною режиму роботи серця. Під час нічного відпочинку, сну, серце працює з мінімальним навантаженням, тіло відпочиває. Коли ж людина прокидається, якщо вона різко встає з ліжка, ось тут то і чекає ворог. Режим роботи серця швидко змінюється, збільшується серцебиття, що може привести якраз до розриву бляшки.
Смертність при серцевому інфаркті становить 10-12%, при цьому інші статисти зазначають, що лише половина постраждалих доїжджає до медустанови, але навіть якщо людина і виживає, на місці відмирання серцевої тканини, на все життя залишається рубець. Тому не дивно, що багато людей, які перенесли інфаркт, стають інвалідами.
до змісту ↑
Розвиток інфаркту міокарда
Розвиток інфаркту починається досить далеко до свого прояву. Навіть не так, спочатку відбувається розвиток атеросклерозу (поява в судинах атеросклеротичних бляшок), і вже потім, при несприятливих обставинах (способі життя) починає розвиватися інфаркт міокарда.
Атеросклеротичні бляшки утворюються в кровоносних судинах з «поганого» холестерину, який в сукупності з ліпопротеїнами низької щільності (ЛПНЩ) випадають в осад, тому що вони погано розчиняються в крові. Сам осад накопичується під ендотелієм (внутрішньою стінкою судин). Згодом, якщо не вживати ніяких дій і не скорегувати спосіб життя, а це, перш за все їжа низької якості і малорухливий спосіб життя, просвіт судин, за рахунок атеросклеротичних бляшок зменшується, тим самим порушується нормальний кровообіг. При цьому збільшується навантаження на серце, тому що для «проштовхування» крові до всіх органів, потрібно більше зусиль.
Далі, бляшки виростають до таких розмірів, що найменший на них патологічний вплив, наприклад – прискорене серцебиття і підвищений артеріальний тиск призводить до їх розриву. На місці розриву швидко згортається кров, утворюється тромб, який під тиском рухається по судині до місця, де просвіт судини менше, ніж тромб. Відбувається закупорка судини, а всі органи, які знаходяться далі, відрізаються від харчування і через деякий час починають відмирати. Інфаркт міокарда відбувається через вищеописаний процес в області серця, найчастіше в коронарній артерії.
Таким чином, боротьбу з інфарктом необхідно починати ще з молодості, коли судини ще чисті, тоді Ви мінімізуєте ризик появи не тільки інфаркту, але і масу інших не менш небезпечних захворювань – атеросклерозу, гіпертонії, ішемічної хвороби серця, ожиріння, інсульту, некрозу, фіброзу та ін.
до змісту ↑
Причини інфаркту міокарда
Головною причиною інфаркту міокарда є атеросклеротичні бляшки (атеросклероз). Серед інших причин і факторів розвитку інфаркту міокарда розрізняють:
- Куріння, яке погіршує стан кровоносних судин;
- Надмірна вага, ожиріння;
- Малорухливий спосіб життя, гіподинамія;
- Спадкова схильність до серцево-судинних захворювань;
- Підвищений артеріальний тиск, гіпертонія;
- Цукровий діабет;
- Чоловіча стать у віці 40-50 років, жіночий – з настанням клімаксу, і загальний вік – після 65 років;
- Вживання неякісної їжі;
- Підвищений рівень холестерину в крові;
- Сильні емоційні переживання, стрес;
- Фізичне перенапруження організму;
- Різкі підйоми після сну.
Помічено, що при зниженні рівня холестерину в крові на 10%, смертність від інфаркту знижується на 15%!
до змісту ↑
Симптоми інфаркту міокардаСімптоми інфаркту міокарда
Першою ознакою інфаркту міокарда є різкий гострий біль за грудиною, в області центру грудної клітини. Сама біль має характер печіння, здавлювання, з віддачою в близькі до цієї області частини тіла – плече, руку, спину, шию, щелепу. Характерною ознакою інфаркту є прояв цього болю під час спокою організму. Більш того, біль не зменшується навіть при вживанні 3 таблеток «Нітрогліцерину», який застосовується для нормалізації роботи судин і зменшення спазмів.
Серед інших симптомів інфаркту міокарда розрізняють:
- Неприємні відчуття в області живота, біль в животі;
- Нудота, блювота;
- Порушення ритму серцевої діяльності;
- Утруднене дихання;
- Відчуття страху;
- Блідість шкіри;
- Холодний піт;
- Головний біль;
- Запаморочення, втрата свідомості.
Важливо! При перерахованих вище симптомах, особливо при головному з них – болі за грудиною, або дискомфорту в області грудної клітини, негайно викликайте швидку допомогу!
до змісту ↑
Ускладнення інфаркту міокарда
Несвоєчасна медична допомога при інфаркті може привести до наступних ускладнень:
- Аритмія (порушення серцевого ритму);
- Гостра серцева недостатність;
- Тромбози артерій внутрішніх органів, які часто призводять до розвитку інсультів, пневмонії, некрозів кишечника і т. д .;
- Кардіогенний шок;
- Розрив серця;
- Аневризма серця;
- Післяінфарктний синдром (суглобові болі, перикардит, пневмонії та ін.)
- Летальний результат.
до змісту ↑
Види інфаркту міокарда
Інфаркт міокарда класифікується наступним чином:
За стадії розвитку:
- Інфаркт 1 стадії (найгостріший період, стадія ураження міокарда). Від початку розвитку нападу інфаркту до появи перших ознак некрозу серцевого м’яза проходить 15-120 хвилин.
- Інфаркт 2 стадії (гострий період). Від початку некрозу до міомаляції (розплавлення некротизованих м’язів) проходить від 2 до 10 днів.
- Інфаркт 3 стадії (підгострий період). До початку рубцювання серцевого м’яза проходить 7-28 днів.
- Інфаркт 4 стадії (стадія рубцювання, післяінфарктний період). До повного формування рубця проходить 3-5 місяців. На цьому етапі серце адаптується до подальшого функціонування з пошкодженими від рубця тканинами.
до змісту ↑
За розміром некротичного вогнища:
- Великовогнищевий – некроз поширюється на всю товщу міокарда;
- Дрібновогнищевий – некротизируется невелика частина міокарда.
За глибиною ураження:
- субендокардіальний – уражається внутрішня оболонка серця;
- субепікардіальний – уражається зовнішня оболонка серця;
- трансмуральний – наскрізне ураження серцевого м’яза;
- інтрамуральний – уражається товща міокарда.
За топографії:
- Інфаркт правого шлуночка;
- Інфаркт лівого шлуночка:
- бічної стінки;
- передньої стінки;
- задньої стінки;
- міжшлуночкової перегородки.
За наявністю ускладнень:
- Ускладнений;
- Неускладнений.
За локалізацією больового синдрому:
- Типова форма – характеризується переважно болем за грудиною;
- Атипові форми:
– абдомінальний (переважають симптоми, що нагадують хвороби шлунково-кишкового тракту – біль в животі, нудота, блювота)
– аритмічна (проявляються переважно прискорене серцебиття, збій ритму роботи серця)
– астматичні (переважають симптоми хвороб органів дихання – задуха, задишка, посиніння губ, нігтів, вушних раковин);
– церебральна (переважають симптоми ураження головного мозку – запаморочення, головний біль, порушення свідомості)
– набрякла форма (переважають симптоми набряків по всьому тілу)
– безболісна.
до змісту ↑
За кратності розвитку:
- Первинний інфаркт;
- Рецидивуючий інфаркт – проявляється повторно протягом 2 місяців, після першого нападу.
- Повторний інфаркт – повторюється повторно після 2х місяців з моменту першої поразки серця.
Діагностика інфаркту міокарда
Серед методів діагностики інфаркту міокарда розрізняють:
- Встановлення типового больового синдрому;
- електрокардіографію;
- УЗД серця (ехокардіографія);
- Ангіографію коронарних судин;
- Сцинтиграфію;
- Біохімічний аналіз крові.
Лікування інфаркту міокарда
При перших ознаках інфаркту міокарда негайно викликайте швидку допомогу, а до її прибуття надайте потерпілому невідкладну медичну допомогу.
Перша допомога при інфаркті міокарда
Невідкладна медична допомога при інфаркті міокарда включає в себе:
- Посадіть або покладіть людини в зручне положення, звільніть його торс від обтягує одягу. Забезпечте вільний доступ повітря.
- Дайте постраждалому випити наступні засоби:
- таблетку «Нітрогліцерин», при сильних нападах 2 штуки;
- краплі «Корвалол» – 30-40 крапель;
- таблетку «Ацетилсаліцилова кислота» ( «Аспірин»).
Дані засоби допомагають знеболити напад інфаркту, а також мінімізувати ряд можливих ускладнень. Крім того, «Аспірин» запобігає утворенню в кровоносних судинах нових тромбів.
до змісту ↑
Основне лікування інфаркту міокарда
Основна терапія інфаркту міокарда включає в себе:
- Постільний режим, особливо в перші дні. Забороняється практично будь-яка фізична активність пацієнта, не менше 3 діб після нападу захворювання. Далі поступово під наглядом лікарів дозволяється сидіти, вставати, ходити.
- Призначається прийом засобів, що розріджують кров і тромби (Дезагреганти, Антіагреганти), для профілактики появи нових тромбів, а також сприяє швидше отримувати серцю та іншим «голодуючим» органам необхідне харчування, яке несе в собі кров.
Не один десяток років для профілактики тромбозу та ішемічної хвороби застосовується аспірин (ацетилсаліцилова кислота), однак тривалий його прийом може призвести до проблем з боку шлунково-кишкового тракту, таким як печія, гастрит, нудота, болі в шлунку і т. д.
Серед інших ліків, які мають властивість уповільнювати згортання крові можна виділити: «Аспірин», «Аспірин Кардіо», «Варфарин», «Гепарин». - При протипоказанні до прийому препаратів на основі ацетилсаліцилової кислоти, а також при лікуванні нестабільної стенокардії призначають препарати на основі діючої речовини – клопідогрел: «Агрегаль», «Клопідекс», «Плавикс», «Егітромб».
- Необхідно приймати комплекси, які зміцнюють стінки судин, підвищують їх тонус і пружність.
- Для зняття больового синдрому застосовують наркотичні анальгетики.
- Для зменшення навантаження на серце застосовують бета-блокатори, які зменшують потребу серцевого м’яза в кисні, що в результаті уповільнює процес загибелі голодуючих клітин, а також знижують артеріальний тиск і зменшують кількість ударів серця в хвилину.
Серед бета-блокаторів розрізняють: «Гілок», «Конкор». - Для розширення просвіту коронарних судин внутрішньовенно вводять нітрати.
- Для адаптації серця до різних патологічних факторів, призначають інгібітори АПФ, які також допомагають знизити артеріальний тиск пацієнта: «Моноприл», «Еналаприл».
- При розвитку серцевої недостатності можуть призначити діуретики, які сприяють виведенню з організму зайвої рідини: «Верошпирон».
- Для зменшення появи в судинах атеросклеротичних бляшок призначають:
– статини – зменшують всмоктування внутрішніми стінками судин «поганого» холестерину, і відповідно мінімізує утворення нових атеросклеротичних бляшок, або ж збільшення тих, які вже присутні: «Апекстатін», «Сімвор», «Ліпостат»;
– ненасичені жирні кислоти – сприяють нормалізації рівня холестерину в крові: «Линетол», «Омакор», «Трібуспамін». - Хірургічне лікування. При неефективності медикаментозної терапії можуть призначити хірургічне лікування інфаркту. Серед хірургічних методів в останні роки популярними є – коронарна балонна ангіопластика, аортокоронарне шунтування.
до змісту ↑
Реабілітація після інфаркта
Для відновлення пацієнта після інфаркту міокарда необхідно дотримуватися наступних рекомендацій кардіологів:
- Ні в якому разі не можна піднімати важких предметів!
- Необхідно займатися лікувальною фізкультурою (ЛФК). Одним з кращих вправ є ходьба. При щоденній ходьбі, буквально через 2-3 місяці пацієнт зазвичай може вже робити без задишки і слабкості до 80 кроків за хвилину. Якщо у пацієнта це виходить, після 80 кроків можна приступати до більш швидкої ходьби – 120 кроків за хвилину.
Крім ходьби також корисні катання на велосипеді, плавання, підйом по сходах, танці.
При ЛФК необхідно підраховувати частоту серцевих скорочень, щоб вона не перевищувала 70% від порогового значення. Цей показник підраховується наступним чином: 220 – власний вік = максимальна частота серцевих скорочень. При 60 роках граничний поріг складе 112 ударів в хвилину, але якщо при цьому навантаженні пацієнт відчуває себе не комфортно, навантаження знижується. - Необхідно повністю відмовитися від шкідливих звичок – куріння, алкоголь, а також відмовитися від надмірного вживання кави.
- Необхідно дотримуватися дієти. Дієта при інфаркті міокарда мінімізує вживання жирів і солі, а рекомендує зробити акцент на підвищення в раціоні клітковини, овочів і фруктів, молочних продуктів, риби.
У відновний період після інфаркту необхідно повністю відмовитися від алкогольних напоїв, напівфабрикатів, субпродуктів, паштетів, ікри, продуктів на молочному жирі (вершкове масло, жирні сири, сир, молоко, вершки, сметана), малокорисних і шкідливих продуктів харчування.
Дозволяється невелика кількість натурального сухого червоного вина, яке є профілактичним засобом від атеросклерозу. - Статеве життя після перенесеного інфаркту допускається після консультації з лікарем, і як правило в позах, які мінімізують надмірне фізичне напруження.
Відновлювальний період пройдено в тому випадку, якщо пацієнт може піднятися на 4 поверх по сходах, і при цьому у нього не виникне болю в грудях і задишки. Додатково тест на повне одужання після інфаркту проходять на велоергометрі або біговій доріжці.
до змісту ↑
Профілактика інфаркту міокарда
Профілактика інфаркту міокарда включає в себе наступні рекомендації:
- Слідкуйте за рівнем свого артеріального тиску.
- Слідкуйте за рівнем цукру в крові.
- Уникайте знаходження на відкритому сонці тривалий період, що також вбереже Вас від сонячного або теплового ударів.
- Уникайте вживання шкідливої їжі, робіть акцент на продукти, багаті на вітаміни і мікроелементи.
- Намагайтеся більше рухатися – ходіть, плавайте, танцюйте, катайтеся на велосипеді, намагайтеся підніматися по сходах.
- Киньте палити, відмовтеся від алкоголю, енергетичних напоїв, мінімізуйте вживання кави.
- Слідкуйте за своєю вагою, якщо він присутній, намагайтеся його скинути.
- Не пускайте на самоплив хронічні захворювання, якщо вони у Вас присутні, особливо захворювання серцево-судинної системи – гіпертонія, атеросклероз, ішемічна хвороба серця (ІХС), аритмія тощо.
- Якщо у Вашому роду були випадки інфаркту, атеросклерозу та інших серцево-судинних хвороб, уникайте важких робіт, наприклад вантажником.
- Намагайтеся раз на рік відпочивати на море або в горах.
Источник